Методичні рекомендації до проведення семінарських занять з дисципліни «Логіка»

Укладачі: старший викладач Фролова Маргарита Едуардівна, асистент Владімирова Лариса Анатоліївна, 39 сторінок.

 

Рецензент: к.філ.н., доцент Найдьонов Олександр Григорович

Затверджено на засіданні кафедри

філософії та соціології

протокол № ___ від _______07р.

Зав. кафедри_______________

Відповідальна за випуск: інженер Галіч Т.О.

І. Загальні питання методичного забезпечення курсу

 

Формування i розвиток сучасної культури мислення, світоглядно - методологічної парадигми наукової молоді неможливе без логіки як теоретичної основи людського мислення й світосприймання, без розуміння логіки як життєвого завдання.

Головна мета дисципліни " Логіки " - це:

· забезпечити глибоке засвоєння специфіки логічного осягнення дійсності;

· високу логічну и світоглядно-методологічну культуру студентів;

· подальше становлення i вдосконалення логічної i філософської культури студентів як фахівців та громадян демократичної України.

Основні завдання дисципліни:

· допомогти у формуванні соціально-економічної, духовної i політичної культури демократичного суспільства України, що переживає глибокі, стрімкі, бурхливі соціально-політичні зміни;

· надати можливість студентам отримати необхідні системи знань сучасного рівня розвитку української філософії;

· оволодіти вмінням застосовувати філософські знання в безпосередній повсякденній, виробничій, практичній i науковій діяльності.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

· основний зміст ycix розділів логіки,

· роль логіки у підвищенні культури мислення,

· основні історичні напрямки логічної думки класичного i некласичного етапів розвитку,

· оволодіти сучасним рівнем культури мислення, основними логічними принципами, законами та термінами.

Студенти повинні вміти:

· на основі ґрунтовного, фундаментального знання логіки опанувати самостійний стиль мислення,

· засвоїти специфіку логічного осягнення дійсності,

· формувати свою власну світоглядну та філософську позицію,

· застосовувати набуті знання при аналізі нагальних фахових проблем сьогодення,

· аналізувати и розуміти логічне та фахове знання як самоорганізовану систему.

Розрахунок часу для вивчення курсу

 

Лекцій — 4 год.

Семінарських занять — 6 год.

Самостійна робота — 8 год.

Разом: 18 год.

№	Модульна структура курсу	Лекції, години	Семінарські заняття, години
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ № 1
1.	Предмет і значення логіки		-
2.	Поняття
3.	Судження
4.	Основні закони логіки	-
ВСЬОГО:
Форма контролю	ЗАЛІК

ІІ. Плани семінарських занять

Семінарське заняття № 1

Тема: ПОНЯТТЯ

(2 години)

План

1. Зміст і обсяг поняття. 2. Види понять. 3. Узагальнення і обмеження понять. 4. Поділ понять.

 

Список рекомендованої літератури з теми

1. Хоменко І.В. Логіка – юристам, К.,2003, с.192-210

2. М.Г.Тофтул Логіка, К., 1999, с.20-48

3. В.Х.Арутюнов, В.М.Мішин, Д.П.Кирик Логіка, К., 2000, с.20-32

4. І.В.Хоменко, І.А.Алексюк Основи логіки К., 1996, с.62-95

5. В.И.Кирилов, А.А.Старченко Логика, М., 1995, с.31-45

 

Конспект

Зміст і обсяг поняття

Поняття – одна із форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки.

У поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі.

Елементами змісту поняття виступають істотні для того чи іншого класу предметів чи явищ їх загальні риси, властивості, перетворені в голові людини, тобто такі, які одержали ідеальну мислену форму існування.

Риси, що виражають подібність або відмінність предметів, називають їхніми ознаками.

Ознаки, що належать багатьом предметам (класові предмети), називаються загальними. Ознаки, притаманні тільки окремому предметові, називаються відмітними.

У загальних і відмітних ознаках можуть фіксуватись як істотні, так і неістотні властивості предметів. Слід розмежовувати два розуміння вислову “істотна властивість”:

1. важливість, значущість властивості одного предмета або його ознак по відношенню до другого;

2. властивість, яка визначає характер, природу і напрям розвитку предмета, незалежно від значення його для інших предметів.

Ознаки предметів поділяють на основні і похідні, необхідні і випадкові.

Основні ознаки – це ті істотні ознаки, в яких виводяться як необхідний наслідок інші істотні ознаки.

Похідні ознаки – це ознаки, що виводяться з основних.

Наприклад, у понятті “рівносторонній трикутник” рівність сторін є основною ознакою, а рівність кутів – вже похідною.

Необхідні ознаки – це ті самі істотні ознаки, але взяті у відношенні до тих ознак, які не є ні основними, ні необхідними висновками з них. Поняття “необхідні ознаки” означає, що без них не може існувати жоден індивідуум даного класу предметів. У самих предметів можуть існувати і випадкові ознаки, тобто такі, що належать або тільки деяким представникам класу, або усім представникам, але які не є необхідним наслідком основних ознак, що характеризують весь клас предметів, можна назвати чорний колір, пір’я у ворон.

Залежно від кількості істотних ознак предметів, що фіксуються поняттями, останні поділяються на прості і складні. Поняття, які мають своїм змістом більше одного елемента, розчленовуються на більш прості або менш прості, або, що те саме, на більш складні і менш складні.

Змістом будь-якого складного поняття є синтез елементів, їх єдність. Особливість цієї єдності характеризує структуру поняття, у якій істотним є різниця між родовою ознакою (головною частиною) змісту поняття і видовою ознакою (побічною частиною) змісту поняття.

Головна частина відповідає на запитання: “хто?” або “що?”, а побічна частина – “який?”.

Зміст і обсяг поняття

Кожне поняття має зміст і обсяг.

Зміст поняття – сукупність істотних і загальних ознак, які в ньому мисляться.

Зміст поняття становлять усі його елементи, які можуть бути виділені у вигляді окремих понять. Обсяг поняття – це всі інші поняття, для яких воно служить ознакою, головною їх частиною. Обсяг поняття А схематично можна подати так:

Аa, Аb, Ас, Ad, Aе…

За цією схемою, наприклад, поняття А (“людина”) буде родовим відносно видових понять А a (“росіянин”), А b (“українець”), Ас (“англієць”) та ін.

Обсяг поняття – множина, клас предметів, кожен з яких є носієм ознак, що становлять зміст поняття.

Але це визначення некоректно, оскільки логіка вивчає відношення між поняттями, а не предметами. Таким чином, якщо визначається наявність обсягу поняття А, то це означає, що має визнаватись наявність понять, для кожного з яких воно є частиною змісту, відсутність їх означає відсутність і самого поняття А, бо без обсягу поняття бути не може.

З цього випливає, що між обсягом і змістом існує таке співвідношення: якщо зміст поняття А знаходиться в змісті поняття В, то це останнє знаходиться в обсязі першого, і навпаки, якщо поняття В міститься в обсязі поняття А, то останнє становить частину змісту першого. Тобто зміст і обсяг поняття перебувають в оберненому відношенні. У цьому суть закону оберненого відношення між обсягом і змістом понять.

Види понять

Важливою проблемою логіки є класифікація понять, завдяки якій вони систематизуються. Наслідком цього є мислене упорядкування предметного світу, орієнтованого на його об’єктивну упорядкованість.

Якщо складові обсягу поняття не можуть бути частинами змісту інших понять, то вони називаються індивідуумами, а в протилежному випадку – видами.

Найбільша відмінність існує між тими поняттями, в яких відображаються реально існуючі (чи ті, що існували) предмети, і тими, в яких мисляться уявні предмети, – так званими нульовими поняттями. Останні ще називають поняттями з пустим обсягом або просто – пустими, а протилежні – непустими.

Непусте поняття – поняття, в якому мисляться реально існуючі (або ті, що існували) предмети.

Наприклад: “Токіо”, “Карфаген”, “Ярослав Мудрий”, “океан”, “слон”, “мамонт”.

Пусте поняття – поняття, в якому мисляться предмети, котрих або ще не було й немає, або ніколи не буде.

Наприклад: “людина, яка побувала на Марсі”, “лікар, який здатний перемогти ракову хворобу на будь-якій стадії її розвитку”, “вічний двигун”, “античне божество”, “абсолютно чорне тіло”.

Варто підкреслити, що не тільки не пусті, а й пусті поняття поділяються за обсягом і змістом.

За обсягом, тобто за кількістю предметів, які в них мисляться, поняття поділяються на загальні і одиничні.

Загальне поняття – поняття, в якому мислиться два чи більше предметів.

Наприклад: “полюс Землі”, “планета сонячної системи”, “елементарна частка”, “відьма”, “вічний двигун”.

Одиничне поняття – поняття, в якому мислиться один-єдиний предмет.

Наприклад: “найдовша на Землі ріка”, “Чернівецький державний університет”, “найповноводніша ріка на Місяці”, “Г.Сковорода”.

Усі поняття, незалежно від того, до якого з перелічених видів і підвидів вони належать, поділяються на збірні і незбірні.

Збірне поняття – поняття, в якому кожен елемент обсягу є сукупністю відносно самостійних предметів, що мисляться як один предмет (“сузір’я”, “сузір’я Водолія”, “оркестр ХХІ ст.”). Всі інші належать до незбірних.

Обравши відповідну основу поділу, перелічені види понять, у свою чергу можна поділити на підвиди. Так загальні поняття поділяють на реєструючи та нереєструючі.

Основою цього поділу є наявність або відсутність у побічній частині змісту поняття таких ознак, які відповідають на запитання: “де?”, “коли?”, “якого роду індивідуум?”. Якщо у змісті поняття є ознаки, що відповідають на названі запитання, то вони називаються реєструючими, а в зворотньому випадку – нереєструючими.

Реєструючі поняття – це поняття, в обсязі яких мислиться скінченна, обчислювана множина предметів.

Наприклад: “пора року”, “обласний центр України”, “чорне море”, “Т.Г.Шевченко”, “населення України”.

Поняття цього виду визначені не тільки якісно, за допомогою частини ознак їх змісту визначаються так чи інакше і чисельність мислимих предметів, які виділяються із загального числа предметів, що мають якісну визначеність, представлену головною частиною цього поняття.

Нереєструючі поняття – це поняття, обсяг яких не піддається обчисленню.

Наприклад: “елементарна частка”, “небесне тіло”, “людство”, “квіти”, “рослини”, “відданість”, “слово”.

Ці поняття визначаються лише якісно: в них немає ознак, які виділяють у класі предметів певну якісну означеність будь-якої її частини шляхом фіксування просторових або часових меж чи шляхом посилання на одиничність предмета. Тому ці поняття іноді називаються відкритими, на відміну від реєстраційних понять, які часто називають закритими.

Для позначення відкритого поняття застосовується символ Аbc, а для позначення закритого (реєструючого) – символ (Аbc). Одиничне реєструюче поняття позначається символом О(Аbc), а множинне реєструюче поняття – символом М(Аbc).

Залежно від того, мисляться в поняттях ознаки з їх носіями (предметами) чи ізольовано від них, вони поділяються на конкретні і абстрактні.

Конкретне поняття – поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами.

Наприклад: “машина”, “людина”, “тварина”.

Абстрактне поняття – поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від її носія.

Наприклад: “мужність”, “хоробрість”, “світлість”, “темрява”.

Так, у понятті “геніальна людина” мисляться і ознаки, притаманні геніальним людям, і носії цих ознак – геніальні люди, а в понятті “геніальність” відповідна ознака відділяється свідомістю від її носія і мислиться як щось окреме, як самостійний предмет думки (як це парадоксально не звучить). Тому поняття “геніальна людина” належить до конкретних, а “геніальність” – до абстрактних.

Поняття ще поділяються на позитивні і негативні.

Позитивне поняття – поняття, в якому виражається наявність у предмета певних ознак.

Наприклад: “добрий”, “красивий”, “скупий”.

Негативне (заперечне) поняття – поняття, в якому виражається відсутність у предмета ознак, що становлять зміст відповідного позитивного поняття.

Наприклад: “недобрий”, “некрасивий”, “нескупий”.

Зміст негативного поняття не можна визначити без знання змісту відповідного йому позитивного (“люди” – “нелюди”, “ссавці” – “не ссавці”).

В одних і тих самих поняттях одночасно відображаються і предмети, і їх зв’язки зі світом. Про це свідчить хоча б наявність у змісті переважної більшості понять родових ознак, характерних для кожного елемента їх обсягу. Проте у формальній логіці до певної міри абстрагуються від цієї істини, жорстоко поділяючи поняття на абсолютні (безвідносні) і відносні (співвідносні).

Абсолютне поняття – поняття, що відображає предмет, з існуванням якого не пов’язується необхідне існування будь-яких інших предметів.

Наприклад: “наука”, “культура”, “мистецтво”, “прокурор”, “дерево”, “прислівник”.

Відносне поняття – поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів.

Наприклад: “дружина”, “чоловік”, “вчитель”, “учень”, “мати”, “сват”, “командир”.

Види понять наведено на схемі 1.

Види понять

 

 

 

Поняття про ймовірне

Поняття про необхідне

Нереєструючі

Поняття про неможливе

Поняття про можливе

Поняття про існуючі предмети

Поняття про предмети, що існували

Незбірні

Збірні

Негативні

Одиничні

Позитивні

Загальні

Реєструючі

Поняття про уявні предмети

Поняття про існуючі предмети, та ті, що існували

 

 

Схема 1