Критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання

Поточний контроль знань студентів здійснюється протягом семестру під час проведення семінарських та практичних занять, модульних контролів, рефератів, ділових ігор і має за мету перевірку засвоєння магістрантами змістового модулю навчальної дисципліни та оцінюється тільки за національною шкалою («2», «3», «4», «5»).

Підсумковий контроль здійснюється з метою з’ясування рівня засвоєння теоретичного та практичного матеріалу з навчальної дисципліни та виставлення підсумкової оцінки. Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни визначається як середньоарифметична результатів засвоєння окремих змістових модулів.

Студент в обов’язковому порядку складає залік, якщо загальна кількість отриманих позитивних оцінок за семестр (модуль) складає менше 2/3 від загальної кількості семінарських (практичних) занять та поточних контрольних заходів.

Для переведення підсумкової оцінки у 100 - бальну шкалу оцінювання знань середньоарифметична підсумкова оцінка множиться на коефіцієнт 20.

Центральне місце в кредитно-модульній системі займає участь студентів у семінарських заняттях. Контроль на семінарських заняттях включає в себе декілька категорій оцінок знань та практичних умінь студентів.

Кількість балів коливається в залежності від виду виконаної роботи:

1) основне повідомлення по одному з питань семінару – «5»);

2) підготовка та захист реферату: реферат-презентація PowerPoint - «5»; рукопис - «4»; друкований - «3»;

3) наявність конспекту лекцій – «5».

4) написання модульної контрольної роботи – «5».

Упродовж семестру студент готує один реферат.

Сума від 60 до 100 балів від отриманих за весь семестр дозволяють отримати залік автоматично.

Студенти, які не набрали відповідну кількість балів складають залік у вигляді тестових завдань.

Обов’язковою передумовою допуску до проходження підсумкового контролю зі змістового модулю є відсутність академічних заборгованостей (відпрацювань) по дисципліні.

При проведенні поточного контролю:

Оцінка “відмінно”/ А - виставляється якщо студент має глибокі і системні знання, вміє узагальнювати теоретичний матеріал, співвідносити загальні знання з конкретними ситуаціями; засвідчив уміння критично оцінювати варіантні підходи щодо сутності норм та уявлень; оволодів навиками аналізувати, моделювати та адекватно оцінювати ситуацію; обізнаний з науковими працями вітчизняних та зарубіжних спеціалістів в даній області; матеріал викладає логічно, послідовно, переконливо.

Оцінка “добре”/ В, С - виставляється якщо студент виявив достатньо повні знання курсу; дає правильні, хоча і не завжди повні визначення явищ дійсності; оволодів навичками співвідносити теоретичні знання з конкретними ситуаціями; висловлює своє ставлення до варіантних теорій щодо сутності явищ; засвоїв основи аналітичного методу; допускає незначні неточності в розкритті окремих теоретичних положень.

Оцінка “задовільно”/ D, Е – студент взагалі засвоїв програмний матеріал курсу в передбаченому обсязі з деякими неточностями у визначенні основних явищ та процесів; намагається висловити своє ставлення до проблемних питань, хоча і не завжди адекватно; вміє аналізувати набуті теоретичні знання і співвідносити їх з конкретними ситуаціями; виклад матеріалу непослідовний, неточний, з наявними помилками.

Оцінка “незадовільно”/ FX, F – студент виявив слабкі (відсутність) знання теоретичного програмного матеріалу; не зміг дати визначення основних провідних категорій та явищ; відсутні навички адекватної оцінки норм і теорій; виклад матеріалу непослідовний, нелогічний, фрагментарний, з грубими помилками.

Таким чином, за результатами вивчення навчальної дисципліни студент отримує залік із зазначенням оцінки за шкалою ECTS та відповідний їй бал.

Не зарахованим вважається отримання оцінки FX, F за шкалою ECTS.

Оцінка “зараховано” виставляється якщо студент виявив достатньо повні знання курсу; вміє узагальнювати теоретичний матеріал, співвідносити загальні знання з конкретними ситуаціями, засвідчив уміння критично оцінювати варіативні підходи щодо сутності поставлених питань, дає правильні, хоча і не завжди повні відповіді на поставлені запитання; висловлює своє ставлення до варіантних теорій щодо сутності явищ; допускає незначні неточності в розкритті окремих теоретичних положень; матеріал викладає не завжди логічно, послідовно і переконливо.

Оцінка “не зараховано” виставляється якщо студент виявив слабкі (відсутність) знання теоретичного програмного матеріалу; не зміг дати визначення основних провідних категорій та явищ; відсутні навички адекватної оцінки норм і теорій; виклад матеріалу непослідовний, нелогічний, фрагментарний, неточний, стислий; повна відсутність переконливості в викладенні матеріалу.

Схема оцінювання:

Загальний обсяг дисципліни «Нотаріат України» складає 72 академічні години. З них - 18 аудиторних занять (36 академічні години): із них 8 лекційних занять (16 академічних годин) та 6 семінарських занять та 4 практичних заняття (20 академічних годин), 18 академічних годин - самостійна робота та 18 академічних годин – індивідуальна робота. Навчальним планом передбачені 1 реферат та 1 модульний контроль.

Всього 10 занять + 1 реферат + 1 модульний контроль = 12 оцінок. Для отримання підсумкової оцінки студенту необхідно мати не менше (12:3*2 = 8) – 8 оцінок

Таким чином, для того щоб отримати підсумкову оцінку з дисципліни «Нотаріат України» студент повинен активно працювати на семінарських та практичних заняттях, успішно пройти модульне тестування, написати та захистити реферат, писати конспект-лекцій, вчасно та правильно виконати всі самостійні завдання та бути присутнім на всіх навчальних заняттях.

Питання для підсумкового контролю

1. Поняття нотаріату та завдання нотаріальної діяльності.

2. Структура нотаріату, організаційні форми нотаріальної діяльності.

3. Нотаріус і підстави для призначення на цю посаду. Присяга нотаріуса.

4. Права й обов'язки нотаріуса; обмеження у праві вчинення нотаріальних дій.

5. Вимоги чинного законодавства щодо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій.

6. Правова основа діяльності нотаріату.

7. Порядок організації і проведення стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.

8. Кваліфікаційні комісії нотаріату, їх склад, повноваження.

9. Порядок одержання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

10.Підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Порядок оскарження рішення про анулювання такого свідоцтва.

11.Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, її повноваження, правове регулювання діяльності.

12.Організація роботи державної нотаріальної контори.

13.Державний нотаріальний архів, правове регулювання його діяльності.

14. Реєстраційне посвідчення. Нотаріальний округ, печатка, робоче місце приватного нотаріуса.

15. Відповідальність приватного нотаріуса за шкоду, заподіяну внаслідок незаконних або недбалих дій. Службове страхування.

16. Страхова застава, розмір, вимоги щодо її поповнення, строки внесення.

17. Підстави для припинення приватної нотаріальної діяльності.

18. Заміщення приватного нотаріуса, призупинення його діяльності.

19. Організація роботи посадових осіб виконкомів місцевих рад та їх предметна компетенція щодо вчинення нотаріальних дій.

20. Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій. Поняття предметної компетенції нотаріальних органів.

21. Предметна компетенція державних нотаріусів.

22. Предметна компетенція приватних нотаріусів згідно з Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.98.

23. Посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

24. Предметна компетенція консульських установ щодо вчинення нотаріальних дій.

25. Територіальна компетенція нотаріальних органів.

26. Місце, строки вчинення нотаріальних дій;порядок і підстави призупинення вчинення таких дій.

27. Відмова у вчиненні нотаріальних дій. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні.

28. Встановлення особи громадянина, перевірка дієздатності особи, правоздатності юридичної особи, повноважень представників.

29. Правила нотаріального діловодства. Мова нотаріального діловодства. Порядок запровадження спеціальних бланків нотаріальних документів.

30. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.

31. Посвідчення безспірних фактів.

32. Угоди, до яких законодавством передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення. Загальні правила посвідчення таких угод.

33. Загальні правила посвідчення угод про відчуження об'єктів нерухомого майна.

34. Особливості посвідчення договорів довічного утримання.

35. Загальні правила засвідчення вірності копій з документів, виписок з них; справжності підпису на документах; правильності перекладу документів з однієї мови на іншу.

36. Посвідчення безспірних прав — нотаріальні дії, які об'єднує ця група дій.

37. Свідоцтво про право на спадщину. Підстави для спадкування. Місце і час відкриття спадщини.

38. Порядок і строки видачі свідоцтв про право на спадщину. Підстави для видачі такого свідоцтва на ім'я держави.

39. Спадкування за заповітом. Особливості такого спадкування. Обов'язкова частка у спадкуванні.

40. Доручення, до яких законом встановлено обов'язкову форму нотаріального посвідчення. Порядок посвідчення таких доручень.

41. Порядок обов'язкового реєстрування доручень в Єдиному реєстрі доручень. Види таких доручень.

42. Посвідчення передоручення повноважень. Підстави для скасування доручення. Реєстрація відміни доручень. Посвідчення заповітів. Порядок скасування і зміни заповітів.

43. Порядок видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя за життя обох з подружжя. Обов'язкові підстави для видачі такого свідоцтва.

44. Особливості видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них.

45. Видача свідоцтва про придбання житлового будинку з прилюдних торгів.

46. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Підстави і порядок видачі зі спадкового майна.

47. Накладання заборони на відчуження нерухомого майна. Підстави для накладання заборони. Особливості реєстрації цієї нотаріальної дії.

48. Порядок і умови вчинення виконавчих написів.

49. Вчинення протестів векселів.

50. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення несплати чеків.

51. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном.

52. Актуальні проблеми щодо подальшого удосконалення діяльності нотаріату в Україні.

53. Порядок здійснення контролю за діяльністю державних і приватних нотаріусів.

54. Заповіт: поняття, вимоги до складання, різновиди.

55. Таємний заповіт: особливості посвідчення та оголошення.

56. Заповіт подружжя.

57. Поняття, термін дії, зміст та порядок посвідчення шлюбного договору.

58. Нотаріальне посвідчення спадкових договорів.

59. Посвідчення правочинів між подружжям, батьками дитини.

60. Нотаріальна палата: склад, порядок роботи.

 

 

Додаток А

ГЛОСАРІЙ

Вексель - це цінний папір, що дає його власнику право на одержання певної суми грошей у встановлений термін. Випускається в обіг і приймається до сплати з урахуванням процентної ставки і терміну дії.

Вексель на пред'явника - це вексель, що повинен бути сплачений за першою вимогою кредитора.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату - це орган, який утворюється при міністерстві юстиції України, основним завданням якого є розгляд скарг на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допущенні особи до нотаріальної діяльності та вирішення питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту особою, яка подала скаргу.

Вчинення морського протесту - це акт нотаріуса про морський протест складений з метою забезпечення доказів для охорони прав і законних інтересів судновласника щодо події, яка мала місце в період плавання або стоянки судна і яка може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.

Депозит - це прийняття нотаріусом грошових сум та цінних паперів (акцій, облігацій тощо) для передання їх кредитору відповідно до вимог ст. 537 ЦК.

Державні нотаріальні архіви - це органи в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.

Дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Дієздатність юридичної особи - це здатність набуття цивільних прав та обов'язків і здійснення їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Довіреність - це письмове уповноваження, що видається однією особою довірителем (особа, яку представляють у подальшому, вчиняючи від її імені певні дії) іншій особі (повіреній особі, представником) для представництва перед третіми особами.

Довічного утримання (догляду) договір - це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір - це домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Єдиний реєстр довіреностей - це комп'ютерна база даних, в якій здійснюється обов'язкова реєстрація доручень, що посвідчені нотаріусами на право користування та розпорядження майном, в тому числі транспортним засобом, а також реєстрація припинення їх дії. Нотаріус зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після посвідчення доручення подати відомості до Єдиного реєстру доручень. Відомості подаються у формі реєстраційного запису, в якому відображено: дату посвідчення доручення, номер запису в реєстрі нотаріальних дій, строк дії доручення (дату закінчення його дії), серію та номер бланку, на якому посвідчено доручення.

Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ - це комп'ютерна база даних, що містить відомості про заповіти та спадкові справи реєстр. Розроблений з метою захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, створення єдиної системи обліку заповітів та спадкових справ. Держатель Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, що забезпечує його функціонування. Адміністратор Єдиного реєстру - державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що має повний прямий доступ до комп'ютерної бази даних і відповідає за її створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі.

Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон. Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, а Адміністратором Реєстру заборон є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Заповідальний відказ - це передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.

Заповіт - це односторонній правочин, в якому викладено особисте розпорядження фізичної особи щодо переходу на випадок його смерті права власності на належне йому майно до інших осіб.

Заповіт подружжя - це спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

Заповіт секретний - це заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, що виникає внаслідок укладення договору чи на підставі закону. Договір про заставу укладається між кредитором (заставодержателем), з одного боку, та боржником чи його майновим поручителем (заставодавцем), з іншого.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Кваліфікаційна комісія нотаріату - це орган, який визначає рівень професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської, положення про яку затверджується Міністерством юстиції України.

Керівник стажування - це нотаріус, який має стаж нотаріальної діяльності не менше 10 років.

Компетенція нотаріальних органів - це сукупність встановлених законом прав і обов'язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом задач.

Компетенція нотаріальних органів предметна - це розмежування нотаріальних дій між різними нотаріальними органами з урахуванням виду і роду цих дій.

Компетенція нотаріальних органів територіальна - це розмежування кола дій між нотаріальними конторами з урахуванням території її діяльності.

Легалізація документів - це засвідчення консулами або консульським управлінням Міністерства закордонних справ України тієї обставини, що документ відповідає законодавству країни, якою був виданий, і що підписи іноземних посадових осіб на документі не викликають сумніву в їхній справжності.

Місце відкриття спадщини - це останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Нотаріат - це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус - це посадова особа, на яку покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії.

Округ нотаріальний - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Підпризначення спадкоємця - це призначення заповідачем іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті.

Позички договір - це договір за яким одна сторона (позичко-давець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Посвідчення правочину нотаріальне - це посвідчення, яке здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Правоздатність фізичної особи - це здатність мати цивільні права та обов'язки..

Правоздатність юридичної особи - це здатність мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Присяга нотаріуса - це присяга особи, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в урочистій обстановці.

Ренти договір - це договір, за яким одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Речі нерухомі - це нерухоме майно, нерухомість до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Речі рухомі - це речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю - це документ, що видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату або Вищої кваліфікаційної комісії про допуск до нотаріальної діяльності та є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Спадковий договір - це договір, за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадкоємці - це фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спільна власність - це право двох і більше осіб на один і той же об'єкт, який може складатися з однієї речі або з їх сукупності.

Спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Спільна часткова власність - це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Стажист нотаріуса - це особа, яка має вищу юридичну освіту, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, володіє державною мовою.

Утримання договір – це договір подружжя про надання утримання одному з них, у якому визначені умови, розмір та строки виплати аліментів.

Час відкриття спадщини – це день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Шлюбний договір – це договір укладений особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу чи подружжям, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.

 

Додаток Б (зразки нотаріальних документів)

РЕЄСТР N для реєстрації нотаріальних дій _______________________________ _______________на__________ рік -----------------------------------------------------------------------------------------------

Номер нота-ріаль-ної дії	Дата вчи-нення нота-ріаль-ної дії	Прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання (найменування і місце знаходження) осіб для яких вчиняється нотаріальна дія, або їх представників	Документ,що посвідчує особу, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії	Зміст нотаріальної дії	Стягнуто державного мита або розмір плати за вчинену нотаріальну дію	Стягнуто державного мита або розмір плати за вчинену нотаріальну дію	Розписка в одержанні нотаріа-льно оформлен-ного документу
1	2	3	4	5	6	7	8

 

Додаток В (зразки нотаріальних документів)