Накладання заборони відчуження

При посвідченні різноманітних угод щодо відчуження чи застави нерухомого майна, видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя чи оформлення спадкових прав на нерухоме майно однією з основних обставин, яку перевіряє нотаріус та яка суттєво змінює порядок вчинення нотаріальної дії, є наявність чи відсутність заборони на відчуження об'єкта нерухомого майна.

Із самої назви нотаріальної дії випливає її суть: перешкодити вільному розпорядженню майном. Коли на майно накладено заборону на його відчуження, то власник конкретного об'єкта нерухомого майна не може розпорядитися ним, оскільки не має одного з елементів права власності — розпорядження цим майном, або ж не може розпорядитися ним без дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги, що можуть бути реалізовані.

Стаття 73 Закону України "Про нотаріат" містить перелік випадків, коли державний нотаріус накладає заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна. Так, заборона накладається тоді, коли:

• установа банку, підприємство чи організація видає громадянинові позичку на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку;

• посвідчується договір довічного утримання;

• посвідчується договір про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

• в усіх інших передбачених законом випадках.

До інших передбачених законом випадків належить накладення арешту на об'єкти нерухомого майна органами дізнання чи слідства або судовими установами у зв'язку зі справами, що знаходяться в їхньому провадженні.

За повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видану громадянинові позичку на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку заборона на відчуження цього об'єкта накладається автоматично.

При посвідченні договору довічного утримання заборона на відчуження нерухомого майна, яке є об'єктом договору, теж накладається обов'язково, оскільки, по-перше, набувач придбаного жилого будинку не має права розпорядитися цим майном до смерті особи, яка є відчужувачем за договором. Його право власності не має однієї складової — права розпорядитися цим майном до смерті відчужувача, а по-друге, накладення заборони на відчуження хоч і є самостійною нотаріальною дією, але вчиняється водночас із посвідченням угоди про довічне утримання і є обов'язковою умовою для посвідчення договору довічного утримання.

Інакше вирішується питання про накладення заборони при посвідченні договору застави. На підставі ст. 184 ЦК УРСР (яка нині втратила силу) заборона на жилий будинок накладалась обов'язково. І зі змісту ст. 73 Закону України "Про нотаріат" теж можна зробити такий висновок. Але з набуттям чинності Законом України "Про заставу" сторони можуть самі на підставі ст. 32 цього Закону вирішувати, накладати чи ні заборону на відчуження цього об'єкта нерухомого майна, про що зазначають у тексті цього ж договору.

Якщо за домовленістю сторін заборона на відчуження майна не накладається і про це записано в тексті договору, нотаріус не накладає заборони на відчуження предмета застави. Якщо ж у тексті договору питання накладення заборони на відчуження об'єкта нерухомого майна вирішено позитивно або ж про це взагалі нічого не сказано в договорі, то нотаріус має право накласти заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна, яке є предметом застави, керуючись ст. 73 Закону України "Про нотаріат".

Накладення заборони на відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна здійснюється за 'їхнім місцезнаходженням.

Заборона на відчуження земельної ділянки накладається за місцем її розташування.

Провадження по вчиненню цієї нотаріальної дії, можна умовно розділити на дві стадії:

• власне вчинення нотаріальної дії;

• внесення відомостей про вчинену нотаріальну дію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Визначивши, що вчинення цієї нотаріальної дії належить до його компетенції, нотаріус має отримати відповідні документи, які є підставою для вчинення дії, а саме:

• повідомлення установи, банку, підприємства або організації про видачу громадянинові позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку;

• договір довічного утримання;

• договір застави;

• постанова слідчих чи судових органів про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна;

• інші документи, передбачені чинним законодавством.

Накладення заборони провадиться вчиненням відповідного напису на повідомленні установи, банку, підприємства чи організації про видачу позички.

Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі, банкові, підприємству чи організації, що видала позичку, а другий залишається у справах нотаріуса.

Форма напису, що вчиняється на повідомленні про видану позичку, передбачається формою № 63 Форм реєстрів для реєстрацій нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, по-свідчувальних написів, написів на угодах і засвідчуваних документах.

Накладення заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться вчиненням відповідного напису на всіх примірниках договору.

Накладення заборони на відчуження жилого будинку на підставі договору довічного утримання, як правило, провадиться тим нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання, враховуючи те, що обидві нотаріальні дії вчиняються одночасно.

Форма напису, що вчиняється на повідомленні про видану позичку, передбачається формою № 64 Форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, по-свідчувальних написів, написів на угодах і засвідчуваних документах.

Як і всяка нотаріальна дія, накладення заборони вноситься до реєстру. У державних нотаріальних конторах ведуться спеціальні реєстри заборон, їхня форма передбачена і затверджена формою № 2 вказаних Форм.

Ведення приватними нотаріусами спеціальних реєстрів заборон відчуження ще не передбачено нормативними актами, але враховуючи те, що накладення заборони відчуження нерухомого майна зараз віднесено і до компетенції приватного нотаріуса, то потрібно користуватися формою спеціального реєстру, передбаченого для вчинення цієї нотаріальної дії в державній нотаріальній конторі.

Заборона відчуження реєструється також в алфавітній книзі обліку заборон.

Після вчинення нотаріальної дії відомості про неї мають бути внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна — це комп'ютерна база даних, яка містить відомості про:

— накладені заборони та арешти;

— зняття заборон та арештів;

— видані довідки щодо відсутності або наявності заборон та арештів.

Держателем Єдиного реєстру, до обов'язків якого відноситься забезпечення функціонування Єдиного реєстру, є Міністерство юстиції України. Адміністратором Єдиного реєстру виступає державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Воно відповідає за створення та ведення цієї комп'ютерної бази даних, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, збереження і захист даних, що містяться у Єдиному реєстрі, і має повний прямий доступ до бази диних. Користувачами Єдиного реєстру є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.

Реєстраторами Єдиного реєстру є державні нотаріальні контори, нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що уклали відповідні угоди з Адміністратором і мають повний прямий доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу. Визнання Реєстраторів у межах району, міста здійснюється Головним Управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київським та Севастопольським міським Управлінням юстиції за погодженням з Адміністратором.

Підставою для внесення до Єдиного реєстру відомостей про заборони на відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна є:

• накладення державним або приватним нотаріусом, який є Реєстратором, заборони на об'єкт нерухомого майна;

• повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради про накладення заборони на об'єкт нерухомого майна;

• повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна;

• повідомлення про накладення заборони відчуження на об'єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом, які не є реєстраторами.

Всі посадові особи, які накладають заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна чи то вчиненням нотаріальної дії, чи то накладенням арешту, зобов'язані надіслати Реєстратору в день накладення заборони або арешту повідомлення встановленого зразка про вже накладені заборони чи арешти.

Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна затверджений Наказом МЮ України від 9 червня 1999 р. за № 31/5.

Зняття заборони провадиться на підставі повідомлення установи, банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання.

Одержавши повідомлення установи, банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв'язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, крім випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус знімає заборону на відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами накладеного ними арешту на нерухоме майно нотаріус робить відповідні записи в реєстрі заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон на відчуження та арешти нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту залишається у справах нотаріуса.

Після того, як буде знято заборону на відчуження чи арешт, відповідні посадові особи, які зняли відповідні заборони чи арешт, надають ці відомості до Єдиного реєстру. Підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру про зняття заборони на відчуження є повідомлення встановленого зразка, які надсилаються Реєстратору в день зняття заборони або арешту про зняття заборони відчуження або арешту об'єктів нерухомого майна.