Навчальна програма дисципліни

ВСТУП

Метою дисципліни «Національна економіка» (НЕ) є вивчення за­ко­номірностей та особливостей функціонування національної еко­номіки порівняно з економіками інших країн, надання студентам системних знань щодо національної економіки, змісту організаційної, методичної та регулюючої діяльності органів державної влади та комерційних структур в економіці.

Предметом дисципліни є сукупність ресурсних, економічних, інституціональних та соціальних чинників, що визначають відмінні риси НЕ та специфіку її функціонування.

Завдання дисципліни: розкрити загальне та особливе в націо­нальній економічній системі, дослідити інституціональні чинники та їхній вплив на специфіку економічного розвитку, функціональну роль держави в управлінні економікою та її інтеграцію у світове го­с­подарство.

У результаті вивчення курсу студенти повинні

знати:

− зміст основних макроекономічних показників та пропорцій НЕ, її галузевий та регіональний склад;

− теоретичні та методологічні основи обґрунтування та реалі­зації стратегії соціально-економічної політики держави;

− особливості і проблеми інтеграції НЕ в систему міжнародних економічних зв’язків;

уміти:

− характеризувати взаємозв’язки окремих складових національ­ного господарства; фактори, що визначають стан і тенденції роз­витку економіки країни в цілому, а також її окремих сфер, галузей і регіонів;

– використовувати методи аналізу, прогнозування, планування, прог­рамування та регулювання національної господарської системи в цілому, її суб’єктів та окремих організаційно-правових форм ринкового господарювання.

Дисципліна «НЕ» вивчається студентами економічних спеціа­л­ьнос­тей після політичної економії, макроекономіки, історії економіки та економічної думки, регіональної економіки, статистики, які є для неї теоретично-методологічною основою. Дисципліна «НЕ» надає можливість поглибити знання відповідних розділів економічної теорії, застосувати знання попередніх теоретичних економічних дисциплін для характеристики й аналізу проблем національних еко­номік, перш за все економіки України.

Дисципліна «НЕ» є нормативною, виконує систематизуючу функ­цію, відіграє важливу роль у формуванні цілісних знань про НЕ країни як багаторівневу систему. Зміст дисципліни «НЕ» виступає як сис­тема теоретико-методологічних і організаційно-практичних засад, що визначають рівень теоретичних знань та практичних навичок студентів щодо комплексного аналізу функціонування НЕ країни, її окремих сфер, галузей, регіонів.

За навчальними планами на вивчення дисципліни «НЕ» передбачено 180 год. (5 кредитів, 4 години на тиждень), у тому числі: 34 (38) го­дин лекцій, 34 години семінарських занять, 23 години індивідуальних занять, 85 (93) годин самостійної роботи студентів, 3 години – ек­замен.

Оцінка знань здійснюється за кредитно-модульною системою, фор­ма підсумкового контролю – екзамен.

[До змісту][Попереднє][Наступне]

Навчальна програма дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ТЕМА 1. Національна економіка: загальне та особливе

Місце дисципліни «НЕ» в системі економічних наук. Об’єкт і предмет дисципліни. Соціально-економічна система як об’єкт дослідження НЕ. Загальне та особливе в національних економічних системах. Методологічні підходи аналізу національних економічних систем. Принципи дослідження в НЕ. Загальні методи дослідження економічних процесів та явищ.

Критерії порівняння національних економік – обсяги суспільного виробництва, зайнятість і безробіття, рівень цін та інфляція, розвиток міжнародної торгівлі.

Системи макроекономічних чинників ВВП, ВНП, НД та інших індикаторів відтворювального процесу в НЕ. Система національного рахівництва (СНР). Методологічні принципи СНР. Загальна схема СНР, цілі створення та використання. Класифікація економічних потоків. Номенклатура секторів і операцій. Основні рахунки й показники СНР.

ТЕМА 2. Економічні теорії та базисні інститути НЕ

Економічна думка ХІХ–ХХ ст. про природу та типи економічних систем. Національне економічне мислення, його відмінність від класового, націоналістичного, індивідуалістського. Еволюція основних економічних теорій НЕ.

Фактори формування та розвитку української національної моделі. Концепція економічного націоналізму як методологічна основа мо ­ білізаційної моделі розвитку.

Поняття інститутів та їх класифікація. Обмежувальна, координацій­на та розподільча функції інституту. Базисні інститути НЕ та їх еволюція. Інституціональна структура економіки й ієрархія правил.

Праця як базовий інститут національної економіки. Суспільний та міжнародний поділ праці. Міжнародний поділ праці, яквирішальний фактор формування світового ринку та світового господарства.

Влада як право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або ким-небудь. Політичне панування, політичний устрій. Керівні дер ­ жавні органи, уряд чи особи, що мають урядові повноваження. Функції державних органів влади.

Власність як базовий інститут НЕ. Об’єкти та суб’єкти, типи та види власності. Суть і режими прав власності. Формування конк ­ у ­ рентного середовища в процесі демонополізації НЕ. Державна прог ­ рама приватизації в Україні. Підтримка малого підприємництва.

ТЕМА 3. Теорія суспільного
добробуту та соціально-ринкової економіки

Теорія суспільного добробуту як наукова течія. Ступінь соціального добробуту та культура добробуту. Основні характеристики теорії суспільного добробуту. Критерій добробуту В. Парето. Теорія доб­робуту А. Пігу. Функція суспільного добробуту Бергсона-Са­муе­льсона. Соціальна теорія розподілу. І. Туган-Бурановського.

Соціальна політика та її функції. Поняття соціально-орієнтованої ринкової економіки. Поняття, базові принципи та складові елементи соціальної справедливості. Проблеми розподілу та перерозподілу доходів. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення. Загальні тенденції в розвитку державних систем соціального захисту. Мінімальний споживчий бюджет у системі заходів державної соціальної політики.

Особливості соціального розвитку та соціальної політики в Україні, їхня роль у національній економіці.

ТЕМА 4. Характеристика економічного потенціалу

Економічний потенціал НЕ та його складові. Національне багат ­ ство та його структура. Нагромадження національного багатства. Роз­ширене трактування національного багатства в умовах інформа ­ ційного суспільства.

Склад і оцінка природно-ресурсного потенціалу. Склад і структура трудового потенціалу. Характеристика стану трудових ресурсів Ук ­ раїни. Індекс людського потенціалу. Демографічні проблеми та розви ­ ток НЕ.

Науковий потенціал країни, особливості переходу до економіки знань. Науково-технічна політика та основні напрями інноваційної діяль ­ ності.

Економічний зміст та особливості формування інвестиційного потенціалу. Інвестиційний рейтинг країни.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІКИ

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

Тематичний план дисципліни «Національна економіка»
для студентів напряму 6.030502 «Економічна кібернетика»;
6.030504 «Економіка підприємства»; 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»;
6.030507 «Маркетинг»; за програмами професійної підготовки 6.030508 «Банківська справа»
та 6.030504 «Економіка туристичного і ресторанного бізнесу»

№ з/п	Назва розділу, модуля, теми	Кількість годин за видами занять
разом	аудиторні	позаауди- торні заняття
лекції	семінарські	індивідуально-консультативна робота	самостійна робота
	МОДУЛЬ 1. Методологічні основи аналізу НЕ. Національна економіка: загальне та особливе.
	Економічні теорії та базисні інститути НЕ.
	Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
	Характеристика економічного по­тенціалу.
	Інституціональні чинники розвитку НЕ.
	Функціонування інфраструктури на­ціо­нального ринку.
	Модуль ІІ. Регулювання розвитку НЕ Державність та державне управлін­ня економікою.
	Демократія, економічна свобода та економічний порядок			-
	Структурна перебудова НЕ
	Прогнозування та програмування НЕ
	Політика економічного зростання в НЕ.
	Інституціональні форми інтеграції у світове товариство.
Разом

Тематичний план дисципліни «Національна економіка»
з розподілом навчального часу за видами занять для студентів фаху 6.030508і «Фінанси», 6.030509і «Облік і аудит»

№ з/п	Назва розділу, модуля, теми	Кількість годин за видами занять
разом	аудиторні	позааудиторні заняття
лекції	семінарські	індивідуально-консультативна робота	самостійна робота
	МОДУЛЬ 1. Методологічні основи аналізу НЕ. Національна економіка: загальне та особливе.
	Економічні теорії та базисні інститути НЕ.
	Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.			-
	Характеристика економічного потенціалу.
	Інституціональні чинники розвитку НЕ.			-
	Функціонування інфраструктури національного ринку.
	Модуль ІІ. Регулювання розвитку НЕ Державність та державне управління економікою.
	Демократія, економічна свобода та економічний порядок			-
	Структурна перебудова НЕ			-
	Прогнозування та програмування НЕ
	Політика економічного зростання в НЕ.			-
	Інституціональні форми інтеграції у світове товариство.
Разом

Тематичний план дисципліни «Національна економіка»
з розподілом навчального часу за видами занять для студентів
за напрямом 6.030503 «Міжнародна економіка»; за програмами професійної підготовки 6.050104 «Фінанси»,
6.030509 «Облік і аудит»

№ з/п	Назва розділу, модуля, теми	Кількість годин за видами занять
разом	аудиторні	позааудиторні заняття
лекції	семінарські	індивідуально-консультативна робота	самостійна робота
	МОДУЛЬ 1. Методологічні основи аналізу НЕ. Національна економіка: загальне та особливе.
	Економічні теорії та базисні інститути НЕ.
	Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
	Характеристика економічного по- тенціалу.
	Інституціональні чинники розвитку НЕ.
	Функціонування інфраструктури національного ринку.
	Модуль ІІ. Регулювання розвитку НЕ Державність та державне управління економікою.
	Демократія, економічна свобода та економічний порядок.			-
	Структурна перебудова НЕ
	Прогнозування та програмування НЕ
	Політика економічного зростання в НЕ.
	Інституціональні форми інтеграції у світове товариство
Разом

[До змісту][Попереднє][Наступне]

[До змісту][Попереднє][Наступне]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

Термінологічний словник

ВВП – сукупна ринкова вартість кінцевих продуктів, створених у межах території певної країни, незалежно від того, чиїми факторами виробництва вони були створені – вітчизняними чи іноземними.

ВНП – сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених національними факторами виробництва, незалежно від того, у якій країні вони виробляли цей продукт.

Дефлятор – індекс цін, що використовується при перерахунку в цінах базисного року вартісних показників, обчислених у грошовому еквіваленті з метою прирівнення їх до рівня цін попереднього періоду. Дефлятор чисельно дорівнює індексу зростання цін.

Додана вартість – різниця між вартістю продукції, що випускає підприємство, та вартістю виробництва.

Дохід кінцевого використання – частина особистого доходу, яка залишається в розпорядженні даного сектору.

Економічна система суспільства – поняття, що відбиває закономірності розвитку людського суспільства та окремих націй на певному рівні соціально-економічних відносин, що склались у ньому, з урахуванням найбільш загальних для них характеристик.

Індекс споживчих цін – обумовлює середню вартість ринкового «кошика» споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, плата за навчання та інші товари та послуги, що купуються типовим домашнім господарством для повсякденного життя.

Кінцевий продукт – товари та послуги, що купуються з метою кінцевого споживання не для подальшої переробки чи продажу.

Коефіцієнти капіталоємності – показують «інвестиційну ціну» одної одиниці приросту прибутку чи продукції.

Коефіцієнти повних витрат – середні витрати на виробництво кінцевого продукту.

Коефіцієнти прямих витрат – коефіцієнт, який показує скільки продукції іншої галузі необхідно для виробництва одиниці продукції цієї галузі.

Конкурентоспроможність національної економіки – враховує рівень освіти, якості життя, розвиток ринкової інфраструктури, рівень інноваційної активності, частину імпорту – експорту держави на ринку високих технологій, інституційне забезпечення економіки.

План семінарського заняття

1. Поняття національної економіки як навчальної дисципліни.

2. Об’єкт і предмет дисципліни «Національна економіка».

3. Соціально-економічна система. Її функціональна, компонентна та територіальна структури.

4. Особливості формування та розвитку національної економіки України.

5. Критерії й параметри порівняння національних економічних систем.

6. Система національних рахунків. Історія її створення.

Завдання для самостійного виконання

1. Використовуючи матеріали посібника (Дод. А) про ВВП на душу населення, розрахований за паритетом купівельної спроможності, визначити десятку країн із найвищим показником ВВП. Проаналізувати значення ВВП України порівняно з іншими країнами СНД та світу.

2. Використовуючи матеріали офіційного сайту Державного комітету статистики України www.ukrstat.gov.ua, виконати порівняльний аналіз рівня безробіття в Україні на 1 січня поточного року з попередніми роками. Зробити письмові висновки.

Питання для самостійного вивчення

1. У чому полягає сутність поняття «національна економіка»?

2. Що є об’єктом і предметом дисципліни «Національна економіка»?

3. Поясніть необхідність аналізу національної економіки в сучасних умовах.

4. Назвіть основні критерії порівняння національних економічних систем.

5. Які вам відомі методи розрахунку ВВП?

Література: 1, с. 9−25; 2, с. 11−52; 7, с. 5−32; 8, 6− 19; 35−68.

ТЕМА 2. Економічні теорії та базисні інститути
національної економіки

Мета вивчення теми: з’ясувати сутність основних економічних теорій національної економіки; визначити базисні інститути національної економіки, зрозуміти сутність понять «праця», «влада», «власність», «управління».

Термінологічний словник

Нація (лат. − плем’я, народ) − спільність людей незалежно від їхнього етнічного походження, об’єднаних політичними інтересами, з усвідомленням своєї спільності на певній території (землі) з певною державою.

Національне економічне мислення – обґрунтовує особливості та шляхи розвитку економічних систем окремих країн.

Інститут (від лат. − устрій, організація, установлення, установа) − форма організації та регулювання суспільних відносин і діяльності людини з властивими цій формі метою, функціями та засобами впливу на життя суспільства або окремих його частин; найзагальніший елемент соціальної структури.

Базові інститути НЕ − формування елементів, складних підсистем господарської системи та взаємозв’язків між ними в кожному конкретному суспільстві.

План семінарського заняття

1. Еволюція основних економічних теорій національної економіки.

2. Пра́ця як базисний інститут національної економіки.

3. Власність як базисний інститут національної економіки.

4. Влада як базисний інститут національної економіки.

5. Управління як базисний інститут національної економіки.

6. Основні напрями інституційних перетворень в Україні.

Теми рефератів

1. Завдання та функції державних органів щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Напрями вдосконалення системи державних органів управління.

3. Приватна власність в Україні. Основні недоліки режиму приватної власності.

4. Центральні органи виконавчої влади: права, компетенція, функції.

5. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління.

6. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні.

7. Теоретичні моделі держави: контрактна держава, експлуататорська держава.

Питання для самостійного вивчення

1. Які головні економічні теорії сформували теорію національної економіки?

2. Поясніть сутність таких теорій національної економіки: меркантилізму, фізіократизму, англійської політичної економії, марксизму, неокласичного напряму економічної науки, монетаризму, кейнсіанства, неокласичного синтезу та теорії інститутів.

3. У чому відмінність теорії фізіократизму й теорії англійської політичної економії?

4. У чому сутність теорії інститутів?

5. Сформулюйте основні функції Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Література: 2, с. 53−90; 3; 4; 5, 6; 8, с. 19−35; 10, с. 5−21, 49−63.

ТЕМА 3. Теорія суспільного добробуту та
соціально-ринкової економіки

Мета вивчення теми: з’ясувати сутністьтеорії суспільного добробуту як наукової течії, ступінь соціального добробуту та культури добробуту; визначити пріоритети соціальної політики України, зрозуміти основи соціальної політики та її функції.

Термінологічний словник

Державні соціальні гарантії − установлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти – установлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми й нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Соціальна держава – держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, прав на соціальний захист, на участь в управлінні виробництвом.

Соціальна політика – заходи держави, спрямовані на пом’якшен­ня нерівності в розподілі доходів, що є неминучою характерною рисою ринкової економіки.

Соціальні амортизатори − це механізми соціального захисту. Їхнє призначення: нівелювання дестабілізуючих наслідків ринкової економіки, пом’якшення соціальної напруги.

Соціальні норми й нормативи – показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Соціально-ринкова економіка – такий соціально-економічний устрій, за якого держава та її органи активно сприяють розвиткові вільної конкуренції на ринках праці, капіталів, товарів і послуг, а також проводять політику підтримки соціально незахищених верств населення.

Функція суспільного добробуту – залежність показника суспільного добробуту від показників індивідуального добробуту.

План семінарського заняття (4 години)

1. Основні характеристики теорії суспільного добробуту.

2. Критерій добробуту В. Парето.

3. Теорія добробуту А. Пігу.

4. Функція суспільного добробуту Бергсона-Самуельсона.

5. Соціальна теорія розподілу М. І. Туган-Барановського.

6. Зміст та складові соціальної політики.

7. Основні функції та напрями соціальної політики.

Теми рефератів

1. Пріоритети соціальної політики України.

2. Економічна політика держави як механізм узгодження суспільних інтересів.

3. Шляхи реформування системи соціального захисту населення.

4. Особливості державного регулювання ринку праці України.

5. Державні програми сприяння зайнятості.

6. Динаміка показників бідності та прожиткового мінімуму.

7. Методика обґрунтування мінімального споживчого бюджету.

8. Проблеми фінансування розвитку галузей соціальної інфраструктури в Україні.

9. Сучасні тенденції та структура грошових доходів і витрат населення України.

Питання для самостійного вивчення

1. Концептуальні підходи до проблеми суспільного добробуту.

2. Національні моделі держави суспільного добробуту.

3. Політика регулювання ринку праці.

4. Функції державної служби зайнятості.

5. Державна програма зайнятості населення України.

6. Реальні доходи населення.

7. Інтегральні показники рівня та якості життя населення.

8. Система соціального захисту населення, її елементи і функції.

9. Основні форми соціального страхування в Україні.

Література: 1, с. 26−37; 2, с.91−121; 18, с. 133−142, 190−192, 208−213.

Термінологічний словник

Економічний потенціал характеризується величиною національного багатства, кінцевого продукту, національного продукту, вартості основних фондів та ін.

Національне багатство – сума матеріальних та духовних благ, які є в розпорядженні суспільства.

Природно-ресурсний потенціал – здатність природних систем без шкоди для себе (а отже, і для людей) віддавати необхідну для людства продукцію або виконувати корисну роботу.

Людський капітал – виробничі знання, уміння й професійна підготовка, якими володіє окрема людина. Мається на увазі вартість, яка створюється в результаті затрат на навчання, освіту, зміцнення здоров’я.

Науковий потенціал – система продукування наукових знань, яка охоплює такі складові, як чисельність наукового персоналу й резерв наукових кадрів.

Інноваційна діяльність – діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Науково-технічна політика держави – складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми й методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Економічна безпека – такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави.

Економічна безпека країни – складна багатофакторна категорія, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб власного населення держави на якомусь визначеному рівні з метою протистояння дестабілізуючій дії різноманітних чинників, внутрішніх та зовнішніх, а також із метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Стратегія економічної безпеки країни – чітке обґрунтування основної мети й довготермінова політика та план дій держави щодо усунення загроз існуванню та розвитку народного господарства країни.

Тактика гарантування економічної безпеки країни – конкретні способи досягнення такої безпеки, короткотермінової дії інституційних та організаційних структур держави залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов.

План семінарського заняття (4 години)

1. Поняття й склад національного багатства.

2. Поняття людського капіталу та його оцінка.

3. Індекс розвитку людського потенціалу та його показники.

4. Специфіка демографічної ситуації в Україні періоду незалежності.

5. Потенціал розвитку системи освіти України.

6. Потенціал розвитку системи охорони здоров’я України.

7. Промисловий та сільськогосподарський потенціал національної економіки.

8. Науково-технічний та інноваційний потенціал національної еко­номіки.

Теми рефератів

1. Тіньовий сектор НЕ, його масштаби та особливості в економіці України.

2. Економічна політика гарантування економічної безпеки України: принципи формування, інструменти, механізми.

3. Україна і СОТ: переваги та недоліки.

4. Пріоритети розвитку промислового виробництва України.

5. Національний енергетичний ринок України: особливості розвитку, головні проблеми.

6. Сучасні тенденції розвитку аграрного сектору України.

7. ВВП на душу населення, розрахований за значенням паритету купівельної спроможності.

Завдання для самостійного виконання

1. Визначити обсяги викидів шкідливих речовин на душу населення в Україні з 1992 по 2009 роки. Порівняти з відповідними показниками інших країн світу. Чи дотримується Україна зобов’язань відповідно до вимогам Кіотського протоколу? Зробити письмові висновки.

Методичні рекомендації:

Для виконання завдання необхідно скористатися матеріалами офіційного сайту Державного комітету статистики України //www.ukrstat.gov.ua.

Питання для самостійного вивчення

1. Природно-ресурсний потенціал України, його структура й забезпеченість господарства.

2. Населення України: динаміка чисельності населення та статево-вікова структура у порівнянні з іншими країнами світу.

3. Сучасна демографічна ситуація в Україні та шляхи вирішення основних демографічних проблем.

4. Основні проблеми трудозабезпеченості та раціонального використання трудових ресурсів України.

Література: 1, с. 38−49, 75−86; 2, с. 122−161; 7, с. 48−65; 8, с. 72−136.

Термінологічний словник

Ідеологія – організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо. Ідеологія – система політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських поглядів; суспільна свідомість.

Соціокультурний генотип являє собою механізм соціального успадкування та соціальних змін, що забезпечує процес відтворення структури, принципів функціонування та розвитку певної суспільної системи.

Інституціональні зміни означають зміни економічного устрою сучасного суспільства, його інституціональної структури під дією значущих чинників, що нагромаджуються в процесі історичного розвитку.

План семінарського заняття

1. Значення інституціональних факторів розвитку НЕ.

2. Інституціональні складові НЕ.

3. Ідеологія як провідний інституціональний чинник і засіб координації інститутів НЕ.

4. Значення культурної сфери в соціально-економічному розвитку.

Теми рефератів

1. Соціокультурний генотип і його структура.

2. Інституціональні правила й норми формування ринкової економіки.

3. Механізм інституціональних змін.

4. Економічна стратегія й тактика інституціональних перетворень в Україні.

Література: 2, с. 162−184; 8, с. 175−207.

ТЕМА 6. Функціонування інфраструктури
національного ринку

Мета вивчення теми: з’ясувати сутність поняття «інфраструктура», «інфраструктура ринку»; зрозуміти особливості функціонування інфраструктури національного ринку, ознайомитись з основними елементами інфраструктури національного ринку – інфраструктурою товарного ринку, інфраструктурою ринку капіталу, інфраструктурою ринку праці.

Термінологічний словник

Інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують економіку, виробництво (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров’я та ін.).

Ринкова інфраструктура – система установ і організацій (банків, бірж, ярмарків, страхових компаній, консультаційних інформаційно-маркетингових фірм і т. д.), що забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку.

Інфраструктура товарного ринку – це сукупність видів діяльності та суб’єктів господарювання, які забезпечують безперебійний обіг речовинних чинників виробництва і товарів кінцевого споживання та надають комплекс послуг із метою підвищення ефективності товарного обігу та раціонального споживання товарів, більш повного задоволення потреб та попиту споживачів.

Інфраструктура ринку капіталу – фондові біржі, страхові компанії, аудиторські фірми, брокерські контори, комерційні банки, Державна інспекція контролю за цінними паперами, Фонд державного майна, інвестиційні фонди та інші.

Інфраструктура ринку праці – сукупність соціальних інститутів, які здійснюють посередницькі функції між працівниками й роботодавцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й професійному навчанню кадрів, створенню робочих місць, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення та їх соціального захисту у визначеному реальному інституціональному середовищі.

Біржа – установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці). Як правило, біржа – це приватне акціонерне товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише надають право здійснювати торгові операції.

Роздрібна торгівля –торгівля, яка включає всю підприємницьку діяльність, пов'язану з продажем товарів і послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього особистого, сімейного чи домашнього користовування. До роздрібної торгівлі належить величезна мережа магазинів, яка включає універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, супермаркети, магазини самообслуговування, склади, магазини тощо.

Торговельні фірми – фірми, які займаються здійсненням операцій в основному з купівлі-продажу товарів. Торговельні фірми бувають вузькоспеціалізованими або універсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.

Торговий дім – торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни й перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам.

Аукціон (продаж із публічних торгів) – спеціально організований ринок товарів із визначеними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями.

Ярмарок (від нім. «jahrmakt» – щорічний ринок) – це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару.

Лізинг (від англ. «leasing» – оренда) – угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т. д.) та орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату.

Інжиніринг (від англ. engineering – інженерно-консультаційні послуги) – виділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру підготовки, забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних сільськогосподарських та інших об'єктів. Інжинірингові послуги діляться на дві групи: 1) послуги, пов’язані з підготовкою виробничого процесу; 2) послуги для забезпечення нормального ходу процесу виробництва й реалізації продукції.

План семінарського заняття (4 години)

1. Поняття інфраструктури та її місце в національній економічній системі.

2. Основні елементи ринкової інфраструктури.

3. Інфраструктура товарного ринку.

4. Інфраструктура ринку капіталу.

5. Інфраструктура ринку праці.

6. Особливості регулювання інфраструктури національного ринку та напрями його вдосконалення.

Теми рефератів

1. Біржовий товарний ринок в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.

2. Банківська система України: основні проблеми та напрями їх вирішення.

3. Функціональні особливості бірж праці та центрів зайнятості в Україні.