ТЕМА 10. Прогнозування та програмування національної економіки

Мета: навчитися використовувати програмне забезпечення під час складання прогнозів.

Завдання 6. Використовуючи дані таблиці 6,скласти прогноз виробництва основних сільськогосподарських культур на наступні 5 років.

Методичні рекомендації

Для виконання завдання необхідно використати засоби програми Microsoft Excel, які дозволяють створити графік, заснований на даних електронної таблиці, і розмістити його в тій же самій робочій книзі або на окремому аркуші.

Порядок виконання завдання наступний:

1. Перенести таблицю 6 на сторінку програми Microsoft Excel. Вибрати діапазон даних для побудови графіка. На панелі інструментів ВСТАВКА обрати МАСТЕР ДИАГРАММ.

2. МАСТЕР ДИАГРАММ підготує створення графіка в кілька етапів. Перехід від етапу до етапу виконується натисканням кнопки ДАЛЕЕ. На першому етапі вибирається тип діаграми (графіка), на другому етапі – джерело даних діаграми, на третьому етапі необхідно внести параметри діаграми й на останньому етапі вибрати, де розмістити готовий графік (діаграму).

3. Готовий графік складається з ряду елементів, які можна вибрати і змінювати. Обраний елемент позначається маркером. Тому, клацнувши на маркері кнопкою миші й обравши в контекстному меню Формат, можна змінити зміст або оформлення елемента графіка за допомогою діалогового вікна ФОРМАТ.

4. Для побудови теоретичних прогностичних значень (вважаємо, що значення показників змінюються однаково) необхідно на області рисунка (на самому графіку) натиснути правою кнопкою миші. При цьому з’явиться контекстне меню, з якого необхідно вибрати ДОБАВИТЬ ЛИНИЮ ТРЕНДА. Активізуємо його лівою кнопкою миші, після чого з’явиться 6 типів ліній тренду (апроксимації й згладжування): лінійна, логарифмічна, поліноміальна, степенева, експоненціальна, плинне середнє. Вибираємо необхідний тип та використовуємо допоміжні засоби.

5. На цьому ж контекстному меню є панель ПАРАМЕТРИ, на яку слід переключитись і відкрити. Ми встановлюємо: назву кривої, що апроксимується або згладжується; перетин кривої з віссю Y у заданій точці; показ рівняння прямої; розміщення на графіку величини достовірності апроксимації R².

[До змісту][Попереднє][Наступне]

[До змісту][Попереднє][Наступне]

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Що таке валовий національний продукт (ВНП): 1) сума реалізованої продукції й послуг; 2) сума виробленої продукції на підприємствах плюс запаси в торговій мережі; 3) сукупна ринкова вартість кінцевих продуктів.

2. Якщо американська фірма працює на українському ринку, до якого показника ввійде вартість кінцевого продукту: 1) у ВНП США й у ВВП України; 2) тільки у ВНП США; 3) тільки у ВВП України; 4) у ВВП США й у ВНП України.

3. Що розуміється під реальним ВНП: 1) вартість ВНП у поточних цінах; 2) вартість ВНП у цінах базового року; 3) ВНП у натуральних одиницях виміру; плановий рівень ВНП.

4. Чому дорівнює дефлятор ВНП: 1)відношенню номінального ВНП до реального; 2) відношенню реального ВНП до номінального; 3) відношенню вартості споживчого кошика даного року до вартості споживчого кошика базового року.

5. За якими критеріями порівнюють національно соціально-економічні системи: 1) за кількістю населення, обсягами ВВП, рівнем міграції, екологічним станом; 2) за рівнем обсягу національного виробництва (структурою та динамікою виробництва суспільного про­дукту), рівнем зайнятості й безробіття, рівнем цін, розвитком міжнародної торгівлі; 3) за співвідношенням вікових груп населення, викидами в навколишнє природне середовище, структурою господарства, рів­нем розвитку інфраструктури.

6. Підприємництво – це: 1)самостійна систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами; 2) діяльність, пов’язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж та супутникових систем телефонного зв’язку в мережах зв’язку загального користування; 3) діяльність, пов’язана з виробництвом промислової продукції.

7. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути: 1) громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності, установлених Законом України «Про власність»; 2) об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції; 3) усі разом.

8. Діяльність підприємця припиняється на підставі: 1) власної ініціативи підприємця або з акінчення строку дії ліцензії; 2) банкрут­ства та на інших підставах, передбачених законодавчими актами Ук­раїни; 3) усього разом.

9. Антимонопольний комітет України є: 1) регіональним органом управління; 2) центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом; 3) центральним органом законодавчої влади зі спеціальним статусом.

10. Малий та середній підприємець – це суб’єкт господарювання: 1) дохід (виручка) якого від реалізації продукції (товарів, робіт, пос­луг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми 300 тис. грн.; 2) дохід якого від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік не перевищує 500 тис. грн.; 3) вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 1,5 млн. євро, визначеної за курсом Національного банку України.

11. Відповідно до нового Податкового кодексу податок на прибуток у 2016 році буде становити: 1) 12 %; 2) 16 %; 3) 18 %.

12. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами: 1) місцевого самоврядування, адміністративно-господарського уп­равління та контролю; 2) антимонопольного комітету України; 3) усі­ма разом.

13. Бідність – це: 1) неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу; 2) відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності; 3) коли рівень доходу є таким, що нижче від нього неможливо задовольнити основні потреби людини;

14. Порядок розробки державних екологічних програм визначається: 1) Верховною Радою України; 2) Кабінетом Міністрів України; 3) місцевими органами державної влади; 4)органами місцевого самоврядування.

15. До виключної компетенції Верховної Ради України в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього середовища відносяться: 1) визначення основних напрямків державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища та затверджен­ня державних екологічних програм; 2) визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища й встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території країни; 3) Визначення повноважень рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

16. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють: 1) Кабінет Міністрів України та спеціально уповноваженні на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; 2) ради та їхні виконавчі й розпорядчі органи; 3 ) усі разом.

17. Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі до: 1)1 % валового внутрішнього продукту України; 2)3 % валового внутрішнього продукту України; 3) 5 % валового внутрішнього продукту України.

18. Природні ресурси України за природною ознакою поділяються на: 1) ресурси для промислового та сільськогосподарського ви­робництва; 2) земельні, водні, мінеральні, біологічні, рекреаційні; 3) від­новлювані та невідновлювані, вичерпні та невичерпні.

19. Елементи національного багатства: 1) трудові ресурси, об’єк­ти нерухомості, транспортні засоби, грошові накопичення; 2) основний капітал та інші нефiнансові i фінансові активи, природні ресурси, людські ресурси, органiзацiя управління; 3) розвиток науки та інноваційні перетворення; 4) міністерства і відомства, система дошкільної, се­редньої та вищої освіти, промислове та сільськогосподарське виробництво.

20. Фонди охорони навколишнього природного середовища ут­ворюють для:

1) здійснення контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища; 2) фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 3) розробки та реалізації державних екологічних програм та формування екологічної політики.

21. Витрати бюджету – це: 1) видатки бюджету та кошти на пога­шення основної суми боргу; 2) кошти, що спрямовуються на здійснен­ня програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом; 3) кошти для здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

22. Паритетом купівельної спроможності називають: 1) спів­від­но­шення між купівельною здатністю окремих валют; 2) грошову вар­тість національної валюти в одиницях іншої валюти; 3)співвідношен­ня між купівельною здатністю національної валюти та долара США.

23. Банківська система України складається з: 1)Національного банку України та інших підприємств; 2 ) Національного банку України, інших банків (резидентів та нерезидентів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку на території України); небанківських фінансових установ, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 3) Національного банку України та всіх кредитних установ.

24. Необхідність державного регулювання економіки викликано: 1) можливістю забезпечити певний рівень інфляції у майбутньо­му періоді; 2) неможливістю ринку забезпечити стабільне економічне зростання й виконання соціальних програм; 3) бажанням забезпечити продуктивну зайнятість у країні.

25. До основних функцій державної влади в умовах ринку належать: 1) політична, соціальна, міжнародна, економічна; 2) Аналітична, громадська, демографічна; в) військова, виборча.

26. Державу характеризують такі ознаки: 1) довжина кордонів, найближчі сусіди, загальна кількість жителів, стан промислового та сі­ль­ськогосподарського виробництва; 2) кількість міністерств і відомств, дво- або однопалатний парламент, президентська республіка; 3) суверенітет, територіальність, офіційний статус, централізованість, структуризація.

27. Державне регулювання економіки – це: 1) втручання президента в розвиток основних економічних процесів за допомогою затвердження законодавчих актів; 2) регулювання економіки за допомогою розробки й реалізації програм економічного та соціального розвитку країни; 3) втручання державних органів влади (за допомогою використання різних методів та інструментів) у розвиток економіки.

28. Суб'єктами державного регулювання економіки є:) економіч­ні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки; 2) дер­жава в особі державних органів: президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій; 3) представники акціонерних товариств.

29. До об'єктів державного регулювання економіки належать: 1) економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки; 2)держава в особі державних органів: президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій; 3) представники акціонерних товариств.

30. За формами впливу методи державного регулювання економіки бувають: 1) прямі та непрямі; 2) правові, адміністративні, еко­номічні та політичні; 3) усі разом.

31. За способами впливу методи державного регулювання бувають: 1) прямі та непрямі; 2) правові, адміністративні, економічні та політичні; 3) усі разом.

32. Правові методи державного регулювання економіки передбачають: 1) створення сприятливих економічних умов для розвитку країни; 2) використання законодавчої бази, що регламентує розвиток основних економічних процесів; 3) використання пропаганди здорового способу життя.

33. Інструментами адміністративного державного регулювання економіки є: 1) державні замовлення на виробництво продукції, операції з державними цінними паперами, облікова ставка НБУ; 2)лі­цензії, квоти, стандарти, норми, санкції; 3) фіскальна, бюджетна, подат­кова, грошово-кредитна, амортизаційна політика.

34. Інструментами економічного державного регулювання еко­номіки є: 1) державні замовлення на виробництво продукції, операції з державними цінними паперами, облікова ставка НБУ; 2)ліцензії, квоти, стандарти, норми, санкції; 3) фіскальна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика.

35. Верховна Рада України є: 1) законодавчим органом влади; 2) ви­конавчим органом влади; 3) усім водночас.

36. Кабінет Міністрів України є: 1) законодавчим органом влади; 2) представницьким органом української влади у світі; 3) органом виконавчої влади.

37. Основна мета державного регулювання економіки полягає в: 1) забезпечені незалежності окремих регіонів країни; 2) створені сприятливих умов для соціально-економічного розвитку країни; 3) розробці законодавчої бази.

38. Поняття «державне регулювання економіки» відносно поняття «державна економічна політика» є: 1) ширше; 2) ідентичне; 3) вужче.

39. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: 1) податкових надходжень, неподаткових надходжень і доходів від операцій із капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності, доходів державних цільових фондів;2) зарубіжних інвестицій, кредитів світових фінансових організацій, прибутків малого та середнього бізнесу; 3) продажу товарів і послуг, вироблених у межах країни.

40. Оцінка інвестиційної привабливості окремих галузей економіки здійснюється за такими основними елементами: 1) сировинна база, наявність транспортної мережі й ринок збуту; 2) рівень перспективності розвитку галузі, середньогалузева рентабельність діяльності підприємств; 3) входження до Світової Організації торгівлі.

41. Які інвестиції слід віднести до інноваційних: 1) які спрямовані на зростання матеріальних ресурсів; 2) які спрямовані на зростання нематеріальних ресурсів; 3) які спрямовані на відтворення основних засобів виробництва.

42. Основним мотивом прямих іноземних інвестицій в економіку країни є: 1) найбільш вигідне вкладення капіталу; 2) створення за кордоном власної інфраструктури; 3) відмивання нелегальних коштів.

43. Продуктивність праці вимірюється відношенням: 1) витрат капіталу до витрат часу; 2) кількості годин робочого часу до реального обсягу продукту; 3) витрат капіталу до реального обсягу продукту.

44. Залежно від виконуваних функцій виділяють інфраструктури: 1) виробничу, соціально-культурну, інституційну, екологічну, ринкову, інформаційну; 2) невиробничу, політичну, промислову, наукову, соціальну, ринкову; 3) екологічну, інституційну, правову, конституційну.

45. В структурі національної економіки виділяють: 1)відтворювальну, галузеву, регіональну, соціальну, структуру зовнішньої торгівлі; 2) промислову, сільськогосподарську, транспортну, соціальну; 3) виробничу, невиробничу, політичну.

46. Під зоною вільної торгівлі розуміють: 1) логічний, закономірний результат транснаціоналізації мікроекономічних і макроекономічних процесів, що ґрунтується на принципах світогосподарських відносин; 2) найпростішу форму інтеграції, у якій діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок відміни торгових обмежень; 3) зона забезпечення кращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і знайдених).

47. Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників: 1) митні, експортні та імпортні тарифи; 2) обсяг, динаміка експорту та імпорту, товарна й географічна структура експорту та імпорту; 3) квоти, ліцензії, тарифи, штрафи.

48. Торговельний баланс – це: 1) взаємозалежність між сукупним експортом та імпортом національної економіки; 2) загальна величина експорту та імпорту національної економіки; 3) співвідношення між сукупний експортом та імпортом національної економіки.

49. Україна бере участь або є членом таких інтеграційних уг­руповань: 1)зони вільної торгівлі, митного союзу, зони преференцій­ної торгівлі, спільного ринку, економічного й валютного союзу; 2)Пів­нічноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА), Європейської Асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ), Азіатсько-Тихоокеанського еко­номічного співробітництва (АТЕС), «Меркосур»; 3) Співдружності Не­залежних Держав (СНД), Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС),ГУАМ, Спільноти Демократичного Вибору (СДВ).

Митний союз – це: 1) найпростіша форма інтеграції, у якій діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок відміни торгових обмежень; 2) зона забезпечення кращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і знайдених); 3) угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу.

[До змісту][Попереднє][Наступне]

[До змісту][Попереднє][Наступне]

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА