Найбільш розповсюджені причини риніту.

· Гострі респіраторні захворювання.

· Вазомоторний (алергічний риніт) – характерні напади раптової заложеності носа з сильними водянисто-слизистими виділеннями, чханням. Можлива сезонність, що пов’язана з цвітінням певних рослин (сінний риніт).

 

 

· Аденоїди (патологічне розростання носоглоточної мигдалини) – характерне порушення носового дихання, гнусавий відтінок голосу, сон з відкритим ротом, сильне виділення слизистого секрету, який заповнює носові ходи і стікає у носоглотку.

· Інородці тіла у носовому ході зустрічаються в основному у дітей, характерне одностороннє дихання через ніс, гнійні виділення із однієї половини носа, можлива носова кровотеча.

· Синусит (гостре або хронічне запалення придатків пазух носа) – характерне затруднення носового дихання, розлади нюху, біль в лобній ділянці або розлитий головний біль, можливий субфебрилетет.

· Озена (смердючий риніт – хронічне захворювання порожнини носа з різкою атрофією слизової оболонки) – характерне утворення густих виділень, які зсихають у смердючі кірки, виснажлива сухість і свербіж у носі, різке зни-ження нюху, неприємний запас з носа.

 

«Загрозливими» симптомами, що дозволяють запідозрити у пацієнта серйозне захворювання, які вимагають обов’язкового скерування до лікаря при риніті, є:

· Сполучення риніту з підвищенням температури вище 38,5⁰С.

· Неприємний запас із носа.

· Кров’янисті виділення.

· Гнійні виділення.

· Виділення із одної половини носа (особливо у дітей).

· Сполучення риніта з кашлем, що продовжується більше тижня (особливо у тих випадках, коли з часом відмічаються підсилення кашлю, приступи задухи, зростаюча слабість, виділення густого мокротиння або мокротиння з домішками крові).

Симптоматичне лікування за допомогою без рецептурних препаратів можливе тільки при алергічному риніті і риніті, що викликаний гострими респіраторними інфекціями. У решта випадках слід рекомендувати пацієнту звернутися до лікаря.

 

Напрямок симптоматичного лікування хворих з ринітом як проявом ГРЗ.

1. Промивання носа з піпетки фізіологічним розчином 3-4 рази на день.

2. Краплі в ніс, що містять судинозвужувальні речовини.

3. Застосування інтраназальних спреїв.

4. Застосування комбінованих пероральних препаратів для лікування ГРЗ.

 

Напрямок симптоматичного лікування хворих з алергійним ринітом.

1. Краплі в ніс, що містять судинозвужувальні речовини.

2. Блокатори Н₁ – гістамінових рецепторів для місцевого застосування.

3. Препарати кромогліциєвої кислоти для місцевого застосування (інтраназальні аерозолі і спреї).

4. Антигістамінні засоби перорально.

5. Інтраназальні аерозолі і спреї із стероїдними гормонами (тільки по призначен-ню лікаря).

Раціональне використання лікарських препаратів для симптоматичного лікування риніту вимагає дотримання деяких загальних правил.

Загальні рекомендації для пацієнтів.

· Перед застосуванням лікарських засобів для лікування риніту слід провести ретельний туалет носової порожнини.

· Препарати для місцевого застосування (краплі, спреї) не слід застосовувати частіше, ніж через 3-4 години для запобігання передозування. Надмірне вживання препарату може привести до ушкодження тканин носа.

· Чисте холодне повітря полегшує носове дихання, тому слід частіше про-вітрювати приміщення.

· При алергічному риніті протинабрякової засоби, що застосовуються міс-цево, більш ефективні, ніж пероральні.

· При придбанні безрецептурних препаратів для лікування риніта слід обов’язково проконсультуватися з фармацевтом про особливості засто-сування, можливих побічних ефектів і небезпечній взаємодії з іншими лікарськими засобами.

 

Поради для батьків.

· Найбільш надійним і безпечним засобом при риніті у маленьких дітей є фізіологічний (0,9%) розчин повареної солі в теплій воді.

· При застосуванні судиннозвужувальних засобів у дітей обов’язково слід звертати увагу на концентрацію – не слід застосовувати у дітей препарати, що призначені для дорослих.

· Дітям не рекомендується вводити в ніс олійні розчини, тому що це може привести до попадання олії в легені і розвитку пневмонії.

· При подразненні шкіри перед входом у ніс її слід змазувати вазеліновою олією.

 

Лікарські форми безрецептурних препаратів, що застосовують для симптоматичного лікування ринітів.

Краплі для носа – традиційна і до сьогоднішнього дня одна з найбільш роз-повсюджених лікарських форм для лікування ринітів. У більшості випадків краплі представляють собою розчин діючої речовини у водному середовищі. Існують також краплі у вигляді олійних розчинів, але при лікуванні ринітів вони використовуються значно рідше. Перевагою цієї лікарської форми є простота застосування, швидке нас-тання ефекту.

Недоліки.

1. Можливість використовувати переважно водорозчинні діючі речовини.

2. Неможливість точного дозування.

3. Складність підбора індивідуальної дози.

4. При застосуванні можуть попадати в носоглотку, викликати подразнення, ка-шель (особливо у маленьких дітей).

5. Трудно застосовувати у маленьких дітей.

6. При сильному слизистому виділенні із носа краплі погано утримуються в но-вому ході.

Спосіб застосування крапель для носа.

Перед застосуванням крапель ретельно прочищають ніс. Потім препарат по 3-4 краплі закапують у кожен носовий хід при запрокинутому положенні голови. Це положення зберігають протягом декількох хвилин.

 

Інтраназальні аерозолі (спреї) – один із різновидів фармацевтичних аерозолів.

 

 

По порівнянню з краплями назальні спреї мають наступні переваги:

1. Невеликий розхід діючої речовини (спреї більш економічні).

2. Рівномірне розміщення діючої речовини по поверхні слизової.

3. Можливість застосування в різних умовах (дома, на роботі, на вулиці, в суспільних місцях.

4. Висока концентрація речовини в місці патологічного процесу.

 

Недоліки.

1. Гази-витискачі (пропеленти) можуть проявляти подразнюючу дію на слизову носа.

2. Вимагається обов’язкова синхронізація введення препарату з моментом вдоха, чого важко добитися у дітей, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з низьким рів-нем інтелекту.

3. При невмілому використанні існує можливість ушкодження слизової носового хода насадкою аерозольного балона.

4. При розпиленні не виключається можливість попадання речовин в очі, на шкі-ру обличчя.

 

Спосіб застосування назальних спреїв.

Перед введенням препарату слід акуратно почистити ніс. Насадку-розпилювач флакона слід тримати вертикально, наконечником вверх. Утримуючи голову прямо, вводять наконечник-розпилювач в носовий хід і різко натискають один раз флакон. Під час вприскування втягують повітря носом. Не слід відхиляти назад голову і перевертати флакон при вприскуванні спрея в носову порожнину.

 

Назальні гелі.

Гель – м’яка лікарська форма для місцевого застосування. За своїми біофармацев-тичними характеристиками гель наближається до мазей і кремів, але має ряд відмін-ностей. З точки зору фізколоїдної хімії, гель – водний розчин високомолекулярних речовин в зв’язано-дисперсному стані.

 

Переваги гелів.

1. Пролонгована дія.

2. Можливість застосовувати на ніч.

3. Наявність зволожуючої дії на слизову носа.

4. Сприятлива дія на слизову носа при її сухості, наявності шкірок.

5. При попаданні на шкіру або одежу гель легко змивається водою, не зали-шаючи слідів (на відміну від мазей).

 

Недоліки.

1. Далеко не всі діючі речовини можуть вводитися в склад гелів і відповідно використовуватися в даній лікарській формі.

2. Гель – нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшару-вання на ВМС і водну фазу.

3. Дифузія діючої речовини в тканини із гелю відбувається повільніше, ніж із розчину. В той же час ця властивість дозволяє досягти пролонгованої дії пре-парату.

4. Гелі мають виражену системну дію, що не завжди бажано.

5. Гель складно застосовувати при великій кількості слизистого виділення.