З простудними захворюваннями.

Фармацевтична опіка хворих

З простудними захворюваннями.

Простуда (простудні захворювання) – загальна назва гострих респіраторних захворювань, що виникають, як правило, після переохолодження.

За даними епідемічних досліджень та соціологічного опитування, що проведені в різних країнах Європи, саме простудні захворювання є найбільш частою причиною звернення за лікарською допомогою в аптеку та придбанням без- рецептурних лікарських засобів.

Симптоми, що характерні для простуди – біль у горлі, риніт, кашель, лихо-манка, кон’юктивіт – можуть бути як проявом незначного порушення з боку здоров’я, так і початком серйозного захворювання або проявом загострення хронічного захворювання, що має дана людина.

В першому випадку симптом може бути повністю усунений за допомогою препаратів безрецептурного відпуску. В другому випадку безрецептурні засоби можуть полегшити стан хворого для того, щоб хворий міг самостійно піти на прийом до лікаря. В третьому випадку пацієнт, як правило, знає про своє захворювання і має вказівки лікаря, які ж безрецептурні препарати йому слід приймати у випадку загострення захворювання. В практиці фармацевта надзвичайно важливо вміти відрізняти небезпечні симптоми простуди від симптомів серйозних захворювань, що вимагають обов’язкового контролю лікаря, знати основні положення фармацев-тичної опіки при застосуванні безрецептурних препаратів для симптоматичного лікування як окремих проявів простуди, так і комплексних протипростудних засобів.

Біль у горлі – є частим симптомом, що супроводжують гострі респіраторні вірусні захворювання (простуду).

 

Найбільш часті причини болю у горлі:

· Ангіна (гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням піднебінних мигдалин) характерний сильний біль при ковтанні, що супроводжується порушенням загального стану, підвищенням температури;

· тонзиліт (хронічне запалення піднебінних мигдалин) – характерне відчуття першіння, відчуття інородного тіла в ділянці мигдалин, неприємний запах з рота, незначні болі при ковтанні, субфебральна температура;

· ларингіт (запалення слизової гортані) – характерне відчуття сухості, першіння, подряпування в горлі, осиплість голосу, сухий «гавкаючий» кашель;

· фарингіт (гостре або хронічне запалення слизової оболонки гортані) – характерний біль при ковтанні, більше виражена при ковтанні слини ніж їди.

 

Важливо пам’ятати, що поряд з вірусами ангіну можуть викликати гемолітичний стрептокок (він же збудник скарлатини), дифтерійна паличка (вона ж збудник кашлюка). При стрептококовій ангіні можливе виникнення серйозних ускладнень – ревматизму, гломерулонефриту.

При відпуску пацієнтам без рецептурних препаратів для симптоматичного лікування болю в горлі слід обов’язково вияснити, чи немає у пацієнта «загро-зливих» симптомів, що дозволяє запідозрити серйозні захворювання, що вимагають обов’язкового звернення до лікаря.

Такими симптомами є:

1. Затруднене дихання, неможливість вимовити декілька слів між вдохами.

2. Неможливість проковтнути слину.

3. Різке збільшення піднебінних мигдалин, нальоти або виразки на мигдалинах.

4. Яскрава «палаюча» червоність горла.

5. Болючість лімфовузлів при дотику.

6. Підвищення температури вище 38-38,50С.

7. Біль у горлі, що супроводжується шкірною висипкою.

8. Біль у горлі, що супроводжується сильним головним болем, болем у вухах, животі.

9. Біль у горлі, що супроводжується зміною кольору сечі.

При відсутності вказаних «загрозливих» симптомів можливе симптоматичне лікування. У такому випадку приступають до наступного етапу опіки – вибору нап-рямку симптоматичного лікування пацієнта і визначення фармакологічної групи пре-паратів для його здійснення.

 

Напрямки симптоматичного лікування хворих зі скаргами на біль у горлі.

1. Полоскання горла в’яжучими засобами.

2. Полоскання горла антисептичними засобами.

3. Антисептичні пастилки, льодяники та інше.

 

Загальні рекомендації для пацієнтів.

· Багато теплого пиття.

· Полоскання горла через кожні 2-3 години. Маленьким дітям, які не вміють полоскати горло, полоскання можна замінити (через кожні 1-2 год.) частим питтям теплого чаю з лимоном або підігрітого фруктового соку.

· Утримання від куріння і вдихання тютюнового диму.

· Утримання від вживання алкоголю.

· Утримання від вживання гострої, холодної або надмірно гарячої їжі.

· Сухе тепло на шийну ділянку (зігріваючий компрес, світлотерапія лампою).

· При порушенні загального стану – ліжковий режим.

· При наявності нальотів на мигдалинах слід провести посів мазка із зіва з метою своєчасного виявлення стрептококової ангіни або дифтерії.

· Якщо протягом 3-х днів біль у горлі зберігається – обов’язково звертатися до лікаря.

На сьогодні фармацевтичні фірми пропонують велику кількість препаратів без рецептурного відпуску для симптоматичного лікування болю у горлі. В якості діючих речовин більшість з цих препаратів містять слабкі антисептики, ефірні олії, в ряді випадків – місцеві анестетики.

 

 

Клініко-фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для симптоматичного лікування болю у горлі.

Для симптоматичного лікування болю у горлі активні речовини вико-ристовуються у спеціальних лікарських формах для місцевого призначення: аерозолі (спреї), лікувальні льодяники (драже, пастилки, таблетки для розсмоктування).

Аерозолі для симптоматичного лікування болю у горлі.

Каметон (хлорбутанологідрат, ментол, камфора, масло евкаліптове, масло вазелінове) має місцевоанестезуючу, антисептичну, протизапальну дію.

Камфомен (фурацилін, ментол, масло камфорне, масло евкаліптове, масло оливкове) має місцеву протизапальну і протимікробну властивість.

Інгаліпт (сульфаніламід, сульфатіазол, масло евкаліптове, масло м’яти перцевої) має антибактеріальну, антисептичну і протизапальну дію.

Стопангін (масло анісове, масло м’яти перцевої, масло екваліптове) має антисептичну, протизапальну дію.

 

Спосіб застосування аерозольних препаратів при болю у горлі.

Перед орошенням рот слід прополоскати теплою водою. Запобіжний ковпачок знімають з розпилювача. Натискають 2-3 рази, доки розчин не поступить в розпи-лювач і після натиску не почне виприскуватися. Потім розпилювач вводять у порожнину рота, натискають на його основу і вприскують лікарство при затримці дихання, один раз вправу сторону, один раз – вліву. Препарат слід утримувати в порожнині рота 3-5 хвилин, не вживати після розпилення ніякої рідини або їжі.

Аерозолі для лікування болю в горлі не слід вдихати? Тому дану лікарську форму можна вживати дітям тільки старше 6-8 років, коли вони вміють керувати диханням, і при умові, що дитина не опирається сторонньому предмету (розпи-лювачу) в роті і здатний співпрацювати.

 

Симптоматичне лікування риніту.

Число користувачів симптоматичних засобів для лікування простуди, щорічно складає десятки млн. людей. Тільки у США по приблизним оцінкам кожен дорослий 2-3 рази на рік хворіє на гостру респіраторну інфекцію, а кожна дитина – до 6-8 разів на рік. В Україні реєструється 9-12 млн. випадків захворювань грипом та гострими інфекціями верхніх дихальних шляхів щорічно.

Одним із симптомів простудного захворювання є нежить (риніт) – запалення слизової оболонки носової порожнини.

Риніт може бути проявом алергії, а також самостійним захворюванням, що вимагає обов’язкової консультації лікаря.

Необхідно, щоб фармацевт при відпуску лікарських препаратів для лікування риніта володів достатніми знаннями як про властивості препаратів, так і про умови їх раціонального застосування і можливі негативні ефекти.

 

Напрямок симптоматичного лікування хворих з ринітом як проявом ГРЗ.

1. Промивання носа з піпетки фізіологічним розчином 3-4 рази на день.

2. Краплі в ніс, що містять судинозвужувальні речовини.

3. Застосування інтраназальних спреїв.

4. Застосування комбінованих пероральних препаратів для лікування ГРЗ.

 

Поради для батьків.

· Найбільш надійним і безпечним засобом при риніті у маленьких дітей є фізіологічний (0,9%) розчин повареної солі в теплій воді.

· При застосуванні судиннозвужувальних засобів у дітей обов’язково слід звертати увагу на концентрацію – не слід застосовувати у дітей препарати, що призначені для дорослих.

· Дітям не рекомендується вводити в ніс олійні розчини, тому що це може привести до попадання олії в легені і розвитку пневмонії.

· При подразненні шкіри перед входом у ніс її слід змазувати вазеліновою олією.

 

Недоліки.

1. Можливість використовувати переважно водорозчинні діючі речовини.

2. Неможливість точного дозування.

3. Складність підбора індивідуальної дози.

4. При застосуванні можуть попадати в носоглотку, викликати подразнення, ка-шель (особливо у маленьких дітей).

5. Трудно застосовувати у маленьких дітей.

6. При сильному слизистому виділенні із носа краплі погано утримуються в но-вому ході.

Недоліки.

1. Гази-витискачі (пропеленти) можуть проявляти подразнюючу дію на слизову носа.

2. Вимагається обов’язкова синхронізація введення препарату з моментом вдоха, чого важко добитися у дітей, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з низьким рів-нем інтелекту.

3. При невмілому використанні існує можливість ушкодження слизової носового хода насадкою аерозольного балона.

4. При розпиленні не виключається можливість попадання речовин в очі, на шкі-ру обличчя.

 

Назальні гелі.

Гель – м’яка лікарська форма для місцевого застосування. За своїми біофармацев-тичними характеристиками гель наближається до мазей і кремів, але має ряд відмін-ностей. З точки зору фізколоїдної хімії, гель – водний розчин високомолекулярних речовин в зв’язано-дисперсному стані.

 

Переваги гелів.

1. Пролонгована дія.

2. Можливість застосовувати на ніч.

3. Наявність зволожуючої дії на слизову носа.

4. Сприятлива дія на слизову носа при її сухості, наявності шкірок.

5. При попаданні на шкіру або одежу гель легко змивається водою, не зали-шаючи слідів (на відміну від мазей).

 

Недоліки.

1. Далеко не всі діючі речовини можуть вводитися в склад гелів і відповідно використовуватися в даній лікарській формі.

2. Гель – нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшару-вання на ВМС і водну фазу.

3. Дифузія діючої речовини в тканини із гелю відбувається повільніше, ніж із розчину. В той же час ця властивість дозволяє досягти пролонгованої дії пре-парату.

4. Гелі мають виражену системну дію, що не завжди бажано.

5. Гель складно застосовувати при великій кількості слизистого виділення.

 

Назальні мазі.

Мазь – лікарська форма для зовнішнього застосування, що призначена для нане-сення на шкіру або слизові шляхом намазування або втирання, накладання пов’язок із маззю. При кімнатній температурі мазі зберігають в’язку нерухливу масу, а при нанесенні на поверхню утворюють рівну плівку, яка перетворюється у в’язку рідину. Мазі для носа готуються в асептичних умовах. Оскільки вони наносяться на вологу слизову, для підвищення їх всмоктування додають ПАР.

 

Переваги мазей.

1. Пролонгована дія – мазева основа забезпечує більш тривалу дію активних речовин на слизову носа.

2. Володіють пом’якшувальною дією на слизову носа.

3. По порівнянню з гелем у мазей суттєво менше виражена системна дія.

4. Лікарська форма мазі дає можливість сумісного введення в один препарат дію-чих речовин як гідрофобної, так і гідрофільної природи.

5. Проявляють благо приємну дію при сухості слизової оболонки носа, наявності шкірок.

Недоліки.

1. Незначна ступінь вивільнення діючих речовин.

2. При попаданні на шкіру або одежу мазь залишає жирні плями.

 

 

Назальні креми.

Креми – лікарська форма для зовнішнього застосування, займають проміжне положення між гелями і мазями. Основна перевага кремів – висока ступінь всмок-тування діючих речовин і пролонгована дія.

 

 

Симпатоміметики.

Механізм дії всіх засобів цієї групи однаковий – стимуляція α–адренорецеп-торів. Загальний механізм дії обумовлює загальні властивості, що характерні для препаратів цієї групи. Всі вони:

· При місцевому застосуванні проявляють судиннозвужувальну дію.

· Сприяють зменшенню набряку та гіперемії слизової порожнини носа.

· Зменшують кількість виділення секрету.

· Полегшують носове дихання.

Препарати цієї групи відрізняються між собою за ступенем вираженості сис-темної дії, і відповідно, за частотою небажаних ефектів. Характерними побічними ефектами є:

· Стимулювання ЦНС.

· Можливе порушення сну.

· Головний біль.

· Підвищення АТ.

· Підвищена збудливість, дратливість.

· Тремор.

· Зниження апетиту.

У зв’язку з вказаними побічними ефектами, деконгестанти із групи симпто-міметиків переведені в категорію рецептурних. Препарати, що містять декогестант фенілефрін враховуючи профіль його безпечності до 10 мг включно (наприклад, Колдрекс і Колдрекс Хотрем), залишаються безрецептурними. Тому фенілефрін є безпечною альтернативою фенілпропаноламіну, псевдоефедрину і ефедрину.

Фенілефрін (в разовій дозі до 10 мг) розглядається як найбільш безпечний деконгестант для прийому всередину в країнах ЄС і більшості країн світу.

В дозах до 10 мг, дозволених для безрецептурного відпуску, фенілефрін прак-тично не підвищує АТ і не має центрального стимулюючого ефекту.

 

Активний інгредієнт	Препарати
Фенілпропаноламін	Тримекс, Колдакт*, Ефект*, Колди*, Колд-Флю*, Орінол
Псевдоефедрин	Судафед, Актифед^0, Клареназе, Трайфед*, Тайленол Колд*, Тера-Флю*

 

* - комплексні препарати, що містять вказаний активний інгредієнт

⁰ - препарат першого вибору

 

Симпатоміметики (селективні α₁-адреноміметики).

Від препаратів попередньої групи відрізняються менш вираженим впливом на ЦНС. Вони вибірково впливають на α₁–адренорецептори, в результаті чого:

· При місцевому застосуванні проявляють судиннозвужувальну дію.

· Сприяють зменшенню набряку та гіперемії слизової оболонки носа.

· Зменшують кількість виділення секрету.

· Полегшують носове дихання.

 

Активний інгредієнт	Препарати
Оксиметазолін	Нок-спрей*, Африн, Називін, Назол, Фазин
Тетризолін	Тизин
Ксилометазолін	Галазолін, Др. Тайс назальний спрей, Ксимелін, Рино-стат, Фармазолін, Отривін
Трамазолін	Лазолназал плюс
Нафазолін	Нафтизин, Санорин
Фенілефрін	Віброцил, Ринопрокт*, Колдрекс^0, Нео-Синефрин*

 

* - комплексні препарати, що містять вказаний активний інгредієнт

⁰ - препарат першого вибору

 

При дотриманні правил дозування вказані препарати полегшують носове дихання і добре переносяться хворими. Однак у пацієнтів з артеріальною гіпертен-зією, серцево-судинною патологією, цукровим діабетом, а також при перевищенні дози (надмірно часті закапування) можливе підвищення АТ, виникнення скарг зі сто-рони серця.

Слід пам’ятати, що у всіх деконгестантів судиннозвужувальний ефект через деякий час змінюється підсиленням притоку крові до слизової носа (реактивна гіперемія) і відновленням виділення секрету. При тривалому застосуванні судинно-звужувальних засобів можливе порушення норм орального функціонального стану війчастого шару і атрофія слизової носа.

 

Судиннозвужувальні засоби, що рекомендуються для симптоматичного лікування риніту у дітей:

· Краплі для дітей до 6 років – оксиметазолін 0,01%.

· Краплі для дітей старше 6 років – оксиметазолін 0,025%.

· Спрей інтраназальний для дітей старше 6 років – оксиметазолін 0,05%, ксилометазолін 0,05%, 0,1%.

· Дозований аерозоль ксилометазоліна.

Алергічні («сезонні») риніти – одна з найбільш розповсюджених форм алергії. В останні роки алергічний риніт розглядається як «попередник» можливого розвитку бронхіальної астми. Для лікування алергічних ринітів поряд з судинозвужуваль-ними препаратами використовуються антигістамінні засоби, стабілізатори мембран тучних клітин, а в особливо важких випадках – стероїдні гормони для місцевого застосування. Слід пам’ятати, що стероїди призначаються тільки за рекомендацією лікаря.

 

Блокатори Н₁ – гістамінових рецепторів.

Препаратам цієї групи притаманні наступні властивості:

· Інгібують вивільнення медіаторів запалення і алергії.

· Проявляють протиалергічну, протинабрякову і протизудну дію.

· Можуть мати седативну дію.

 

Активний інгредієнт	Препарати
Азеластин	Алергодил
Левокабастин	Гістимет
Лоратадин	Агістам, Кларисин, Лоратадин-КМП, Лоризан-КМП, Лорфаст, Флонідан
Фексофенадина г/х	Алтива, Телфаст

 

 

Стабілізатори мембран тучних клітин (для місцевого застосування):

· Зменшують прояви алергічних реакцій.

· Стабілізують мембрани лаброцитів (тучних клітин), попереджують вивіль-нення медіаторів алергії і запалення.

 

 

Активний інгредієнт	Препарати
Кислота кормогліциєва	Кромосол, Кромогексал, Іфірал, Кромолін

Симптомів простуди.

Колдакт (хлорфенаміну мамат – Н₁ – гістаміноблокатор, фенілпропанол г/х - симпатоміметик). Швидкодіючий комплексний засіб для лікування риніту та симпто-матичної терапії ГРЗ. Має протинабрякову, протизапальну, протиалергічну дію.

Капсули Колдакта містять багатошарові гранули, що забезпечують поступове конт-рольоване вивільнення активних компонентів та їх стабільну концентрацію в сиро-ватці крові. Не слід сполучати з алкоголем. Під час прийому транспортними засо-бами. При прийомі можливе головокружіння, підвищена збудливість, безсоння, зни-ження апетиту, сухість у роті, нудота. Протипоказаний дітям до 1 року, вагітним, під час годування грудьми, особам з ІХС та ГХ.

Контак, Оринол, Ефект (хлорфенаміну мамат – Н₁ – гістаміноблокатор, фенілпропаноламіна г/х - симпатоміметик). За складом і властивостями аналогічний препарату Колдакт.

Колд-Флю – крім хлорфенаміну мамату і фенілпропаноламіна містить також кофеїн і парацетамол, який має жарознижувальну дію.

Фервекс (парацетамол, фенірамін, аскорбінова кислота) проявляє проти-запальну, жарознижувальну, анальгезуючу дію, полегшує носове дихання.

Актифед (псевдоефедрин, трипролідин).

Ринопронт (фенілефрін і карбіноксаміну мамат).

Колдрекс Хот Рем (парацетамол, фенілефрін (деконгестант), аскорбінова кислота).

Антикатарал (парацетамол, хлорфенірамін (гістаміноблокатор), фенілефрін (декогестант).

Фарамцитрон (парацетамол, фенірамін (гістаміноблокатор), фенілефрін (деконгестант), аскорбінова кислота).

 

КАШЕЛЬ.

Захворювання органів дихання достатньо часто зустрічається серед всіх шарів населення. Їх розповсюдженість майже така, як захворювань органів кровообігу, і в різних вікових групах складає від 15 до 20%. Високими є годинна непрацездатність і інвалідність при захворюваннях дихальної системи. На щастя, що захворювання системи дихання, які часто зустрічаються, є достатньо нетривалими, щоб проявити суттєвий вплив на стан здоров’я. Однак, якщо лікування не буде проведено вчасно, виникає висока вірогідність переходу захворювань в хронічну форму, розвиток уск-ладнень, небезпечних не тільки для здоров’я, але і для життя.

Найбільш частою скаргою при захворюванні органів дихання є кашель. Паці-єнти, що бажають придбати засіб для лікування кашлю, складають значну частину відвідувачів аптеки. При відпуску цієї категорії ліків фармацевт повинен пам’ятати, що серед багаточисельних захворювань органів дихання самолікування за допомо-гою безрецептурних препаратів можливе тільки на першому етапі гострих респіра-торних захворювань (простуди) і гострого бронхіту (неважкої форми). Обов’язкової участі лікаря в медикаментозній терапії вимагає гострий бронхіт, пневмонія, бронхі-альна астма, туберкульоз плеврит, абсцес і пухлини легень. В сучасних умовах, вра-ховуючи значний ріст захворюваності на туберкульоз, фармацевту слід проявити особливу обережність при відпуску безрецептурних препаратів хворим зі скаргами на кашель.

Кашель – складний рефлекторний акт, що виникає як захисна реакція при ско-пиченні в дихальних шляхах слизу, мокротиння, попадання інородного тіла і дозво-ляє очистити від них дихальні шляхи.

За своїм характером кашель може бути сухим (непродуктивним) – без виді-лення мокротиння і вологим (продуктивним) – з виділенням мокротиння. Сухий, виснажливий кашель слід пригнічувати за допомогою лікарських засобів. При воло-гому кашлі, навпаки, слід вживати препарати, що полегшують евакуацію мокро-тиння, але не пригнічують кашльовий рефлекс. На першому етапі фармацевтичної опіки слід спробувати встановити можливу причину кашлю у пацієнта і виявити наявність (або відсутність) у нього загрозливих симптомів.

 

Відхаркувальні засоби.

 

Активний інгредієнт	Фармакологічна характеристика
Відхаркувальні засоби рефлекторної дії
Терпінгідрат Препарати: Колдрекс*	Стимулює рецептори шлунка, підвищує ефек-тивність кашльового рефлексу.
Відхаркувальні засоби рефлекторної дії рослинного походження
Трава термопсиса	Стимулює рецептори шлунка, підвищує ефек-тивність кашльового рефлексу стимулює блю-вотний і дихальний центри
Гвайфенезин Препарати: Актифедекспекторант*, Бронхотусин*, Бросолін*, Колдрекс-бронхо*, Тусин*	Стимулює рецептори шлунка, підвищує ефек-тивність кашльового рефлексу, покращує коли-вання війок миготливого епітелію бронхів. Знижує в’язкість, мокротиння, полегшує її від-ходження. Не слід приймати особам із захво-рюваннями шлунка.
Корінь Солодки Препарати: Грудний еліксир*, Збір грудний*, Екстракт солод-кового кореня сухий, густий	Має відхаркувальну, протизапальну, антиалер-гічну дію, підвищує неспецифічну резистент-ність організму.
Корінь алтею Препарати: Алтемікс, Бронхофіт*, Екстракт алтейного кореню сухий, сироп алтейний, збір грудний, суха мікстура від кашлю для дітей*	Має відхаркувальну, протизапальну дію. Зменшує в’язкість мокротиння і полегшує її відходження.
Трава алтею Препарати: Мукалтин Гемтусин-С
Ефірні масла лікарських рослин
Лист евкаліпта Препарати: Пектусин, Еваменол, Евкабал бальзам*	Мають відхаркувальну, протизапальну, слабу антисептичну дію. Зменшують в’язкість мокро-тиння і полегшують її відходження.
Трава чебрецю Препарати: Бронхікум*, Пертусин*, Евкабал сироп*
Пагони багна болотяного Препарати: Ледин
Корінь девлясилу Препарати: Пектосил
Інші рослини: Трава душиці, трава фіалки, Лист шавлії, Лист м’яти перцевої, Бруньки сосни

 

Муколітики.

Муколітичні препарати розщеплюють молекули мукополісахаридів, поліпеп-тидів, мукопротеінів, що входять в склад бронхіального секрету. Вони зменшують адгезивні властивості мокротиння (її здатність прилипати до стінок бронхів). Важли-вою особливістю муколітичних препаратів, особливо амброксола, є здатність збіль-шувати синтез легеневого сурфактанта – поверхнево-активної речовини ліпідо-біл-ково-мукополісахаридної природи. Сурфактант синтезується клітинами альвеол і перешкоджає їх спаданню. При багатьох бронхолегеневих захворюваннях синтез сурфактанта порушується. Підвищення синтезу сурфактанту підвищує активність мукоциліарного транспорту. Всі муколітичні препарати мають слабо виражену протизапальну дію.

Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування волого кашлю (муколітики).

 

 

Активний інгредієнт	Фармакологічна характеристика
Бромгексин Препарати: Бізолван, Бронхосан, Діамелітус, Паксиразол, Солвін, Флегамін, Флекоксин	Бромгексин при метаболізмі в печінці перетво-рюється в активну речовину – амброксол. Таким чином, амброксол – це активний мета-боліт бромгексину. Фрагментують глікопротеїни і глікозаміноглі-кани бронхіального секрету. Мають муколіти-чну (секретолітичну) і відхаркувальну дію, сла-бу протикашлдьову дію. Стимулюють синтез сурфактанта.
Амброксолу г/х Амбробене, Амброгексал, Амброксол, Амбролан, Амбросан, Дефлегмін, лазолван, Медовент, Мукосольвін, Муколван, Халінсол
Месна Препарати: Містаброн, уромітексан	Розріджує трахіоброніхальний секрет і полег-шує виділення мокротиння.
Ацетилцистеїн Препарати: АЦЦ, АЦЦ ін’єкт, АЦЦ лонг, Мукобене, Мукоміст, Туском, Флуімуцил, Екзомюк	Розріджують мокротиння за рахунок розриву дисульфідних зв’язків в глікозаміногліканах. Збільшують об’єм мокротиння, полегшують його відходження. Зменшують запальні явища у бронхах. Має антиоксидантні і пневмопро-текторні властивості. Може проникати крізь плацентарний бар’єр і накопичуватися в амніо-тичній рідині.
Карбоцистеїн Препарати: Бронкатар, Карбоцистеїн, Мук один, Мукопронт, Мукосол, Флювік, Флюдітек, Естивал	За клініко-фармакологічними властивостями близький до ацетилцистеїну. Розріджує мокротиння за рахунок розриву ди-сульфідних зв’язків в глікозаміногліканах. Пригнічує місцеві ефекти медіаторів запален-ня. Сприяє проникненню антибіотиків в брон-хіальний секрет.

 

 

Поради для батьків.

· Зниження підвищеної температури у дітей слід починати з фізичних мето-дів охолодження (обтирання водою кімнатної температури, провітрювання приміщення).

· Найбільш надійний і безпечний жарознижувальний засіб для дітей є пара-цетамол в дитячих лікарських формах.

· Дітям парацетамол краще давати у вигляді перорального розчину, тому що він діє через 30-60 хв., а у супозиторіях – через 3 години.

· Дітям перших 2-3 місяців життя жарознижувальні призначають при темпе-ратурі вище 38⁰С.

· Дітям перших 3-х років життя жарознижувальні призначають при темпе-ратурі вище 38⁰С, якщо у них раніше відмічалися судоми.

 

З М І С Т.

 

1. Фармацевтична опіка при застосуванні лікарських засобів для симпто-матичного лікування болю в горлі ………………………...…………….. ст. 1-5

2. Симптоматичне лікування риніту………. ………………………...……. .ст. 5-7

3. Лікарські форми безрецептурних препаратів, що застосовують для симпто-матичного лікування ринітів…….…………………………………..…… ст.7-14

4. Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для симптоматичного ліку-вання ринітів ……………………………………………………..…… ст. 14-15

5. Симптоматичне лікування кашлю……………………………………….. ст. 16-18

6. Безрецептурні лікарські препарати, що використовуються при сухому кашлі і умови їх раціонального застосування………………………………….... ст. 18-20

7. Безрецептурні лікарські препарати, що використовуються при вологому кашлі і умови їх раціонального застосування………………………………….. ст. 21-24

8. Симптоматичне лікування підвищеної температури тіла (лихоманки).. ст. 24-28

9. Безрецептурні лікарські препарати, що застосовують при високій темпе-ратурі…………………………………………………………………….. ст. 28-33

 

Фармацевтична опіка хворих

з простудними захворюваннями.

Простуда (простудні захворювання) – загальна назва гострих респіраторних захворювань, що виникають, як правило, після переохолодження.

За даними епідемічних досліджень та соціологічного опитування, що проведені в різних країнах Європи, саме простудні захворювання є найбільш частою причиною звернення за лікарською допомогою в аптеку та придбанням без- рецептурних лікарських засобів.

Симптоми, що характерні для простуди – біль у горлі, риніт, кашель, лихо-манка, кон’юктивіт – можуть бути як проявом незначного порушення з боку здоров’я, так і початком серйозного захворювання або проявом загострення хронічного захворювання, що має дана людина.

В першому випадку симптом може бути повністю усунений за допомогою препаратів безрецептурного відпуску. В другому випадку безрецептурні засоби можуть полегшити стан хворого для того, щоб хворий міг самостійно піти на прийом до лікаря. В третьому випадку пацієнт, як правило, знає про своє захворювання і має вказівки лікаря, які ж безрецептурні препарати йому слід приймати у випадку загострення захворювання. В практиці фармацевта надзвичайно важливо вміти відрізняти небезпечні симптоми простуди від симптомів серйозних захворювань, що вимагають обов’язкового контролю лікаря, знати основні положення фармацев-тичної опіки при застосуванні безрецептурних препаратів для симптоматичного лікування як окремих проявів простуди, так і комплексних протипростудних засобів.

Біль у горлі – є частим симптомом, що супроводжують гострі респіраторні вірусні захворювання (простуду).

 

Найбільш часті причини болю у горлі:

· Ангіна (гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням піднебінних мигдалин) характерний сильний біль при ковтанні, що супроводжується порушенням загального стану, підвищенням температури;

· тонзиліт (хронічне запалення піднебінних мигдалин) – характерне відчуття першіння, відчуття інородного тіла в ділянці мигдалин, неприємний запах з рота, незначні болі при ковтанні, субфебральна температура;

· ларингіт (запалення слизової гортані) – характерне відчуття сухості, першіння, подряпування в горлі, осиплість голосу, сухий «гавкаючий» кашель;

· фарингіт (гостре або хронічне запалення слизової оболонки гортані) – характерний біль при ковтанні, більше виражена при ковтанні слини ніж їди.

 

Важливо пам’ятати, що поряд з вірусами ангіну можуть викликати гемолітичний стрептокок (він же збудник скарлатини), дифтерійна паличка (вона ж збудник кашлюка). При стрептококовій ангіні можливе виникнення серйозних ускладнень – ревматизму, гломерулонефриту.

При відпуску пацієнтам без рецептурних препаратів для симптоматичного лікування болю в горлі слід обов’язково вияснити, чи немає у пацієнта «загро-зливих» симптомів, що дозволяє запідозрити серйозні захворювання, що вимагають обов’язкового звернення до лікаря.

Такими симптомами є:

1. Затруднене дихання, неможливість вимовити декілька слів між вдохами.

2. Неможливість проковтнути слину.

3. Різке збільшення піднебінних мигдалин, нальоти або виразки на мигдалинах.

4. Яскрава «палаюча» червоність горла.

5. Болючість лімфовузлів при дотику.

6. Підвищення температури вище 38-38,50С.

7. Біль у горлі, що супроводжується шкірною висипкою.

8. Біль у горлі, що супроводжується сильним головним болем, болем у вухах, животі.

9. Біль у горлі, що супроводжується зміною кольору сечі.

При відсутності вказаних «загрозливих» симптомів можливе симптоматичне лікування. У такому випадку приступають до наступного етапу опіки – вибору нап-рямку симптоматичного лікування пацієнта і визначення фармакологічної групи пре-паратів для його здійснення.