Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності щодо розшуку безвісно зниклих осіб

 

Загальні положення методики здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності викладені у методичних рекомендаціях щодо проведення перевірок додержання законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, які схвалено науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України (протокол від 20.06.2013 № 5), а тому в цьому розділі буде приділено увагу лише окремим особливостям нагляду при здійсненні розшуку безвісно зниклих осіб.

Незважаючи на те, що за кожним фактом безвісного зникнення особи орган досудового розслідування розпочинає кримінальне провадження, за такими фактами відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» повинна здійснюватись і оперативно-розшукова діяльність.

Зазначена діяльність оперативних підрозділів має характер самостійної та фактично здійснюється незалежно від розслідування кримінального провадження. Так, згідно зі ст.ст. 6, 8, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» рішення про заведення чи закриття оперативно-розшукової справи, приймає керівник органу у складі якого діє оперативний підрозділ, який і надає дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, що не потребують рішення прокурора або дозволу слідчого судді.

З огляду на це оперативно-розшукова справа щодо розшуку безвісно зниклої особи заводиться на підставі заяви, повідомлення органів державної влади чи місцевого самоврядування тощо та не потребує відповідного доручення слідчого.

Згідно з вимогами відомчих нормативних актів оперативні підрозділи мусять ініціативно виявляти випадки безвісного зникнення осіб, а тому відповідна справа може бути заведена на підставі рапорту оперативного працівника. Водночас, інформація викладена у такому рапорті, повинна бути перевірена шляхом опитування сусідів, співробітників, представників ЖЕКу тощо, витребування офіційних документів.

Одним з основних елементів розшуку безвісно зниклих осіб є занесення анкетних даних указаних осіб до відповідних централізованих баз даних (далі – БД «Розшук» ІІПС). Статистичні карти повинні бути направлені до підрозділів УІАЗ протягом доби з часу заведення оперативно-розшукової справи.

Тому в кожному разі необхідно перевіряти, чи співробітники органів внутрішніх справ додержуються обов’язку направляти статистичні картки на розшукувану особу до УІАЗ у встановлені строки. З цією метою в разі здійснення перевірок окремих міськрайвідділів міліції чи проведення відповідних тематичних перевірок слід отримати з УІАЗ дані про заведені оперативно-розшукові справи із зазначенням відомостей про дату направлення та надходження статистичних карток та звірити ці дані з датами заведення оперативно-розшукових справ, указаними в постановах, а також повноту обліку наявних оперативно-розшукових справ в централізованих базах даних, що ведуться в УІАЗ.

Крім того, з метою перевірки своєчасності заведення оперативно-розшукових справ необхідно отримати дані з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо розпочатих кримінальних проваджень за фактами безвісного зникнення осіб та порівняти їх із даними про заведення відповідних оперативно-розшукових справ.

Якщо встановлено факти відсутності оперативно-розшукових справ щодо розшуку безвісно зниклих, слід доручити керівнику відповідного органу внутрішніх справ провести перевірку з метою усунення порушень закону та порушити питання про відповідальність винних осіб.

Ефективним методом перевірки стану ініціативного виявлення органами внутрішніх справ безвісно зниклих осіб є проведення звірок з органами державної влади, органами місцевого самоврядування вказаними у розділі 2 цих Методичних рекомендацій, зокрема проведення відповідних звірок із судами.

При виявленні в ході звірки із місцевими судами фактів визнання осіб безвісно відсутніми чи померлими необхідно організувати перевірку вказаних осіб за централізованими обліками УІАЗ на предмет того, чи здійснюється розшук таких осіб підрозділами органів внутрішніх справ у межах держави. За відсутності позитивних результатів необхідно підготувати лист щодо забезпечення органами внутрішніх справ отримання відповідних рішень судів, перевірки факту безвісного зникнення особи та постановки її на централізований облік.

Крім того, у разі встановлення фактів оголошення осіб безвісно зниклими чи визнання їх померлими, розшук яких не здійснюється (не здійснювався) органами внутрішніх справ, за наявної можливості слід витребувати із суду інформацію (отримати доступ до матеріалів судової справи) про те, чи надавались суду довідки (листи) з органів внутрішніх справ щодо здійснення розшуку вказаних вище осіб. При виявленні таких фальсифікованих матеріалів необхідно вирішувати питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 КК України стосовно співробітників міліції.

Необхідно знати, що відповідно до вимог ст. 9¹ Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» строк ведення оперативно-розшукової справи щодо безвісно зниклої особи триває до набрання законної сили рішенням суду про визнання її безвісно відсутньою чи померлою. У зв’язку з цим за фактом безвісного зникнення осіб, які вже визнані судами померлими чи безвісно відсутніми, оперативно-розшукова справа заводитись не може. Стосовно таких осіб повинні бути виставленні облікові картки в УІАЗ як на безвісно зниклих осіб з позначкою «без заведення оперативно-розшукової справи».

 

У ході здійснення перевірки повноти вжитих заходів щодо розшуку безвісно зниклої особи необхідно знати, що відповідно до Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення невпізнаних трупів (затверджена наказом МВС України від 05.01.2005 № 3 ДСК) оперативно-розшукові підрозділи здійснюють наступні першочергові заходи:

а) забезпечують інформування особового складу ОРВ про розшук особи;

б) направляють орієнтування до ОВС, на території яких ймовірна поява розшукуваного;

в) установлюють і опитують осіб, які можуть знати про місцезнаходження розшукуваного;

г) систематично здійснюють перевірки зниклої особи за обліками ОВС, моргів, лікувальних закладів тощо;

ґ) за наявності вірогідної або підтвердженої інформації про виїзд безвісно зниклої особи за межі України, наявності родинних або інших зв’язків за кордоном оголошують розшукуваних осіб у міждержавний (на території держав - членів СНД) або міжнародний розшук;

д) направляють до Державної прикордонної служби України, за наявності для цього підстав, запити щодо інформування про факти перетину державного кордону особою, яка розшукується як безвісно зникла;

е) здійснюють систематичні звірки з обліками УІАЗ (Г) УМВС України (щодо притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності), у тому числі за базами даних невпізнаних трупів.

Слід зважати на те, що тактика та методи розшукової роботи визначаються виходячи з особливостей особи розшукуваного, його зв’язків та обставин зникнення.

Одним з основних елементів ефективності розшуку є встановлення даних, що характеризують особу розшукуваного (стосовно професійної діяльності та місця роботи, сімейного стану, взаємовідносин з оточуючими тощо).

У зв’язку з цим оперативні підрозділи повинні аналізувати відомості, одержані при здійсненні початкових розшукових заходів, а також вивчати:

- в ОВС – оперативно-розшуковий та профілактичний обліки;

- у ЖЕКах, домоуправліннях, сільських і селищних радах – відомості про спосіб життя розшукуваного, його дружні родинні зв’язки, місця проживання в минулому або реєстрації з одержанням фотокарток, зразків почерку, інших відомостей, які можуть бути використані в розшуку;

- у медичних установах – інформацію про перебування розшукуваного на стаціонарному лікуванні, фізичний і психічний стан здоров'я особливості розвитку організму, відомості антропологічного характеру, перенесені захворювання, хірургічні операції, групу крові, стан зубного апарату та інші;

- у навчальних закладах – дані про спеціальність, за якою може працювати розшукуваний, з ким із числа студентів (учнів) він підтримував тісні стосунки, куди зазначені особи направлені після навчання;

- у відділах кадрів за місцем роботи – відомості про спосіб життя розшукуваного, минулу трудову діяльність тощо;

- у державних органах реєстрації актів громадянського стану – інформацію про зміну прізвища, імені, інших анкетних даних, реєстрацію чи розірвання шлюбу;

- в органах державної податкової служби – дані про присвоєння ідентифікаційного номера з метою встановлення його місця роботи (підприємства, установи, організації);

- у підрозділах ДАІ – відомості про реєстрацію транспортних засобів;

-у підрозділах дозвільної системи – інформацію про реєстрацію зброї;

Передбачено направлення запитів до приймальників-розподільників, спеціальних приймальників, приймальників-розподільників для неповнолітніх, ІТТ, моргів та лікувальних закладів з метою виявлення розшукуваних серед затриманих або доставлених осіб (зазначена перевірка може здійснюватися за обліками ОДС).

У необхідних випадках в установленому порядку використовувати ЗМІ, готувати і надсилати розшукові завдання і орієнтування з долученням фотокартки безвісно зниклої особи до ОВС, на території або об'єкті обслуговування яких, за наявними даними, розшукуваний має можливі зв`язки і де найбільш імовірна його поява.

Необхідно звертати особливу увагу на перевірку можливих фактів відчуження майна розшукуваного перед або після його зникнення. З цією метою потрібно з’ясовувати, чи витребувано дані про останні вчинені правочини, надані доручення (такі дані можуть бути витребувані у ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України), направлено запити до Державної реєстраційної служби України щодо наявного нерухомого майна зниклого та отримано на них відповіді.

Крім того, залежно від особи розшукуваного, його соціального статусу оперативні працівники повинні здійснити перевірки щодо наявності сторінок у соціальних мережах Інтернету, витребувати з дозволу суду в операторів інформацію про взаємоз’єднання з мобільного телефону, яким користувався розшукуваний, та провести аналіз таких даних щодо можливого місцезнаходження мобільного телефону розшукуваного, абонентів, з якими здійснювались (здійснюються) з’єднання, тощо. Відповідний аналіз може бути проведений і за наданими слідчим відомостями, які витребувані ним у встановленому законом порядку. Слід також встановити, чи використовував розшукуваний банківські платіжні картки, та витребувати інформацію про те, чи активовувалися вони в банкоматах відповідної банківської мережі.

Згідно з вимогами ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» з метою розшуку безвісно зниклих осіб можуть проводитись оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини.

Водночас указаним Законом заборонено проведення оперативно-розшукових заходів з метою розкриття вже вчинених злочинів, а тому в межах оперативно-розшукових справ такі негласні заходи можуть проводитись лише з метою встановлення місцезнаходження зниклого (встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за місцем чи річчю тощо).

Таким чином, у разі виявлення даних, які свідчать про можливе вчинення злочину стосовно зниклого, оперативний підрозділ згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зобов’язаний направити відповідну інформацію або матеріали, у яких зафіксовано такі відомості слідчому, для перевірки у межах кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9-2 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі встановлення безвісно відсутньої особи, у тому числі у разі встановлення факту її смерті.

При перевірці законності закриття оперативно-розшукової справи прокурор зобов’язаний пересвідчитись у наявності матеріалів, які підтверджують факт встановлення місцезнаходження розшукуваного (пояснення чи протокол допиту розшукуваного, заява про припинення розшуку, свідоцтво про смерть розшукуваного тощо.).

Необхідно приділяти увагу законності закриття оперативно-розшукових справ, заведених до 20.11.2012 року, які закриті у зв’язку з виявленням трупа розшукуваного, особливо з гнилісними чи іншими змінами, які погіршують його індентифікацію.

В результаті проведення розшукових заходів для одержання відомостей про можливу ідентифікацію невпізнаного трупа з конкретною безвісно зниклою особою невідкладно здійснюється робота щодо впізнання цієї особи. У тих випадках, коли не вистачає об`єктивних даних для впізнання (труп гнилісно-змінений, муміфікований, скелетований, обгорілий і т.ін.), проводиться ідентифікація особи. Спеціальні дослідження трупа або його залишків здійснюють судово-медичні експерти, а за дослідження слідовою інформацією та іншими об`єктами – підрозділи експертної служби МВС України.

У кожному випадку необхідно з’ясовувати, які матеріали для порівняльного дослідження використані експертними службами.

Матеріалами для порівняльного дослідження є:

а) стосовно невпізнаного трупа – фотознімки, дактилокарти, череп та інші кістки скелета, зуби, коронки, протези, одяг, зразки волосся, крові, носії мікрочастинок, предмети і документи, вилучені з місця виявлення трупа;

б) стосовно безвісно зниклого – прижиттєві різноракурсні фотознімки, рентгенограми, історії хвороб, амбулаторні та стоматологічні картки, а також інші матеріали, у яких об`єктивно зафіксовано індивідуальні особливості людини: волосся, одяг, зразки почерку, сліди пальців, виявлені за місцем проживання, роботи, або дактилокарта, якщо безвісно зниклий проходив дактилоскопічну реєстрацію, тощо.

Крім того, необхідно ретельно вивчати та звіряти пояснення осіб, впізнавальні картки та інші матеріали зі зверненням особливої уваги на:

- опис одягу, у якому зникла особа, та опис одягу який знайдено на трупі;

- вік зниклої особи та вік трупа (згідно з висновком СМЕ);

- особливості фізіологічних змін зниклого та трупа (наявність каліцтва, шрамів, татуювань, відсутність зубів тощо);

- обставини, місце, час зникнення особи та виявлення трупа;

- зацікавленість впізнавачів (з метою оформлення спадщини, інших пільг; за наявності інформації про можливе вбивство цією особою зниклого тощо).

У разі сумнівів щодо ідентичності трупа з безвісно зниклою особою доцільно самостійно опитати із указаних питань осіб, які впізнали труп, та присутніх при цьому громадян, а також за необхідності – осіб, які виявили труп, та інших.

Якщо за фактом безвісного зникнення особи, труп якої виявлено, розслідується кримінальне провадження, ідентифікація такої особи повинна бути здійснена в межах такого провадження. У цьому разі копії протоколу впізнання чи матеріалів відповідних криміналістичних, судово-медичних експертиз приєднуються до матеріалів оперативно-розшукової справи та є підставою для її закриття.

Крім того, у практичній діяльності мають місце випадки закриття кримінальних проваджень за фактом безвісного зникнення особи до встановлення її місцезнаходження у зв’язку з відсутністю події злочину чи його складу (умисного вбивства). Слід мати на увазі, що така постанова про закриття кримінального провадження не є підставою для закриття відповідної оперативно-розшукової справи та здійснення у ній розшуку повинно продовжуватись до встановлення підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 9¹, п.1 ч.1 ст. 9² Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Завстановлення незаконного закриття оперативно-розшукової справи відповідно до ст. 14 вказаного Закону прокурор зобов’язаний її скасувати та може ініціювати проведення службової перевірки за фактом допущених порушень.

Водночас у постанові про скасування постанови про закриття оперативно-розшукової справи необхідно зобов’язати керівника оперативного підрозділу забезпечити повторний облік особи як безвісно зниклої в УІАЗ, або здійснити корегування вже направлених статистичних карток (наприклад у разі скасування постанови про закриття у зв’язку із неправильно вказаним п. ст. 9² Закону