Одеської національної юридичної академії

Навчальний центр

Кафедра цивільно-правових дисциплін

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Директор __________________ П. М. Шапірко

«______» ___________________ 2010р.

 

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

на 2010 – 2011 н.р.

Основи римського приватного права

 

 

за напрямом підготовки 6.030401 «Право»

(прокурорсько-слідча)

 

Розробила к.ю.н., доцент Ємельянова Л.В.

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри

протокол № від ____ ________ 2010р.

 

Миколаїв-2010

1. Навчальний план курсу

Форма навчання, спеціалізація

Курс

Семестр

Кількість кредитів ECTS

Кількість модульних контролів

Форма контролю

Лекції

Практичні (семінарські) заняття

Всього аудиторних годин

Курсові роботи

Контрольні роботи

Самостійна робота

Всього годин

Іспит

Денна,прокурорсько-слідча

1мк

–

–

–

 

Загальні положення

 

Майбутнє України як демографічної та правової держави вбачається в економіці, побудованій на засадах ринкової. Вільне підприємництво, свобода договору, консенсус у цивільно-правових відносинах, рівноправність усіх суб’єктів права перед законом та інші демократичні інститути мають визначити засади громадського суспільства.

Для побудови такої держави необхідні висококваліфіковані фахівці-юристи, які мають бути добре обізнані з принципами та основними положеннями сучасного приватного права, яке веде свій родовід із часів Стародавнього Риму. Без таких знань і таких фахівців розбудова демократичної і правової держави на засадах ринкової економіки неможлива. Тому, оскільки без доброго опанування надбанням минулого неможливо успішно будувати майбутнє, цивілістичну підготовку сучасних юристів треба починати з ґрунтовного ознайомлення із здобутками правової культури Стародавнього Риму, яка найбільш яскраво проявилася в римському цивільному праві.

Україна за типом правової системи належить до романо-германської правової сім’ї, що також пояснює актуальність і важливість дисципліни, так як Україна прямує до європейської правової культури, яка своїми витоками бере початок з римської приватної спадщини.

Мета дисципліни:

- формування у студентів як основи знань у галузі римської і сучасної цивілістики, так і в силу універсального значення права-фундаменту юридичного мислення взагалі;

- висвітлення фундаментальних понять та категорій, таких як справедливість, добросовісність, правові вимоги, речове та особисте право, юридична угода, захист права, статус особи, зобов’язання, борг та відповідальність, та інші;

- формування професійного праворозуміння та правової культури майбутнього юриста шляхом засвоєння надбання римської правової культури;

- Вивчення основних принципів, понять та інститутів римського приватного права, вирішення казусів.

Зміст навчальної дисципліни «Основи римського приватного права»: поняття римського права та його систем, що в цілому склали цивільне право; майнові відносини між римськими громадянами та іншими категоріями стародавнього Риму; захист порушених прав та виникнення державного суду; поняття та види суб’єктів права; речове та особисте право; зобов’язальні правовідносини; спадкування та його види.

Міжпредметні зв’язки: «Основи римського цивільного права» -теоретико-історична дисципліна, безпосередньо пов’язана з теорією держави і права, яка розробляє загальні для всіх юридичних наук проблеми; вивчення основ римського приватного права передбачає попереднє освоєння ними теоретичної бази та поняттєвого апарату юридичних наук.

Вивчення основ римського приватного права неможливе без вивчення конкретних історичних умов розвитку римських правових інститутів. Глибше опанувати курс допоможе вивчення історії держави і права зарубіжних країн, державного права зарубіжних країн.

Найбільш важливим і безпосереднім являється зв’язок римського права з сучасним цивільним правом, основою якого і є римське приватне право. Римське право - це цивілістика, яка допомагає майбутнім юристам опанувати сутність цивільно-правових інститутів на сучасному рівні. На прикладах римського права студент вчитиметься аналізувати норми права в динаміці історичного розвитку, що передбачає оволодіння правовими знаннями для розвитку його майбутньої професійної правосвідомості.

В результаті вивчення курсу «Основи римського приватного права» студенти повинні знати:

– юридичну термінологію, поняття і зміст основних інститутів римського приватного права, його історичну роль і значення для сучасної юридичної науки і техніки;

– поняття, предмет та систему римського приватного права;

– джерела римського приватного права;

– основні принципи римського приватного права;

– рецепцію римського приватного права в Україні та в інших країнах;

– функції римського судового процесу;

– процес виникнення, становлення та розвитку окремих цивільно-правових інститутів;

– речові права (володіння право власності, права на чужі речі);

– основні види зобов’язання;

– засади сімейного та спадкового права;

– особливості правового статусу суб’єктів приватного права.

Оволодівши програмою даного навчального курсу, студент повинен вміти:

– користуватися джерелами приватного права;

– відмежовувати цивільно-майнові відносини від майнових відносин іншого виду;

– правильно тлумачити і застосовувати норми цивільно-процесуального права;

– самостійно поповнювати і поглиблювати свої знання, визначати, обґрунтовувати і відстоювати свою правову позицію, захищати права, свободи і законні інтереси громадян, юридичних осіб, інтереси суспільства і держави;

– самостійно аналізувати і користуватися джерелами римського права;

– творчо застосовувати знання про римське приватне право при вивченні сучасного цивільного права.

Форми вивчення навчальної дисципліни: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів за темами.

Форми поточного контролю: опитування, тестові завдання.

Форми підсумкового контролю знань: модульний контроль за результатами.

3. Тематичний план

 

Теми, які входять до змістових модулів	Лекції (год)	Практичні заняття (год)	Самостійна робота (год)	Всього
Модуль 1
Тема 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА Поняття римського приватного права. Система римського приватного права. Джерела.
Тема 2. ЗАХИСТ ПОРУШЕНОГО ПРАВА Цивільний процес за римським правом. Форми цивільного процесу. Засоби преторського захисту порушеного права. Позовна давність.
Тема 3. ОСОБИ (PERSONAE) Поняття особи. Суб’єкти права. Правове положення жителів Рима. Юридичні особи.
Тема 4. СІМЕЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Правові риси римської родини. Шлюб, його види. Правовідносини подружжя, батьків і дітей. Батьківська влада. Узаконення й усиновлення.
Тема 5. РЕЧОВЕ ПРАВО Поняття речового права. Класифікація речей. Володіння. Право власності. Захист права власності. Права на чужі речі.
Тема 6. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО Поняття і види зобов’язань. Підстави виникнення і припинення зобов’язань. Договори. Окремі види договірних зобов’язань. Позадоговірні зобов’язання.
Тема 7. СПАДКОВЕ ПРАВО Поняття і види спадкування. Спадкування за законом. Спадкування за заповітом. Легати і фідеікоміси. Порядок спадкування.
ВСЬОГО за семестр:

 

Зміст програми за темами лекцій

 

ТЕМА 1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА (2 години)

Мета вивчення: дати студентам поняття про римське приватне право як цивільне законодавство високоорганізованого рабовласницького суспільства, що у своєму розвитку пройшло кілька етапів і постійно удосконалювалося в залежності від вимог свого часу; визначити його історичну роль у становленні цивільного права європейських держав, у тому числі й у нашій країні; звернути увагу студентів на значення римського приватного права для сучасного юриста.

Основна проблема: сучасна наука цивільного права пройнята духом римського цивільного права. Рецепійоване, що діяло тривалий період у багатьох країнах Європи в якості загального, римське цивільне право залишило глибокий слід у правосвідомості, цивільному законодавстві та науці цивільного права.

План лекції

1. Поняття, предмет, основні історичні етапи римського приватного права.

2. Система римського приватного права.

3. Джерела римського приватного права.

4. Значення римської юриспруденції.

Основний зміст

Поняття сучасного цивільного права можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють майнові і деякі немайнові відносини між учасниками обороту методом рівності сторін.

У Стародавньому Римі існувало три системи: цивільне право, право народів, преторське право, що складали цивільне право.

Цивільне право регулювало майнові відносини між римськими громадянами. Право народів регулювало майнові відносини як між римськими громадянами з однієї сторони і перегринами з іншої, так і між самими перегринами. Преторське право склалося в результаті практичної діяльності преторів і деяких інших магістратів. Преторське право регулювало майнові відносини, як між римськими громадянами, так і перегринами, однак застосовувалося у випадках, коли норми цивільного права і права народів виявлялися нездатними врегулювати нові відносини.

Стародавній Рим був центром юриспруденції, що народжувалася. Найбільш ретельно і глибоко розроблені два основних правових інститути, що мали вирішальне значення для зміцнення рабовласницького панування і господарського обороту: інститут необмеженої індивідуальної приватної власності й інститут договору.

З ХІІ століття починається активне пристосування римського приватного права (рецепція) до нових виробничих відносин Південної і Центральної Європи, що потім поширилося на всю Європу. Рецепції римського права значною мірою сприяли його абстрактний характер, відділення від землі, що його породила, здатність приживлятися в будь-яких економічних умовах.

Джерела римського права. Закони ХІІ таблиць, прийняті в 451-450 р.р. до н.е., були першим писаним правом і першим записом звичаїв. Старий, пов’язаний з родовим устроєм, звичай був замінений писаним правом, що закріплює приватну власність, рабство і нерівноправність. Постанови народних зборів Риму – вищий державний орган. Він приймав чи відміняв війну й укладав мир.

Едикти магістратів. Преторське право. Претор перед вступом на посаду оголошував едикт, у якому проголошував правила правосуддя, заздалегідь вивчивши едикти попередників. Правила були зручні для захисту виникаючих відносин. Претор оголошував в едиктах правила, яких бракувало в цивільному праві, вносив доповнення в цивільне право. Створені преторами правила постійно перетворювалися в правові норми.

Постанова сенату – сенатусконсульти з І до середини ІІІ ст. н.е. стають основною формою законодавства, в них викладались загальні принципові положення, які претори повинні були здійснити в своїх едиктах.

Діяльність юристів. У період принципату центр правотворчої діяльності переміщується від преторів до юристів. Найбільш видатні юристи одержують право давати офіційні консультації, а судді засновують на них свої рішення, приймаючи їх як обов’язкові. Юристи вишукують нові рішення правових питань повсякденного життя, правові засоби задоволення потреб обороту, що швидко розвивався.

Імператорські конституції. З встановленням абсолютної монархії правотворча діяльність цілком зосередилася в руках імператора.

 

Література:

1. Боголепов Н.П. Учебник истории римского права. – М.: Зерцало, 2004. – 538 с.

2. Гарридо Мануэль Хеус Гарсиа. Римское частное право: казусы, иски, институты. – М.: Статут, 2005. – 810 с.

3. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. – М.: Зерцало, 2003. – С.39-59.

4. Дождев Д.В. Римское частное право. – М.: Инфра М-Норма, 1997. – С.1-113.

5. Кизлова Е.С. Римское залоговое право и проект гражданского кодекса Украины // Древнее право. – №1(3). – 1998. – М.: Спарк, 1998. – С.141-145.

6. Косарев А.И. Римское право. – М.: Юридическая литература, 1986. – С. 3-39, 42-73, 47-102, 113-146.

7. Косарев А.И. Римское частное право. – М.: Закон и право, 1998. – С.3-67, 205-251.

8. Кофанов Л.Л. Атрибуты власти магистратов в архаическом Риме. // Древнее право. – №1(3). – 1998. – М.: Спарк, 1998. – с. 35-55.

9. Кудряшов И.В. Римское право: Конспект лекций. – М.: Приор, 2004. – 124 с.

10. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. – К.: Атіка, 2000. – С.7-28.

11. Макеев В.В., Головко А.Г. Частное право Древнего Рима: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: МарТ, 2002. – 253 с.

12. Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима. – М.: Статут, 2003. – 683 с.

13. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: Зерцало, 2000. – С.1-32.

14. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: Теис, 1998. – С.3-27.

15. Омельченко О.А. Римское право. – М., 2000. – С. 6-34.

16. Орач Є.М., Тищик Б.І. Основи римського приватного права. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.6-44.

17. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.

18. Пиляева В.В. Римское частное право. – М.: Инфра-М, 2001. – С.4-22.

19. Пиляева В.В. Римское частное право. – М.: Питер, 2002. – С.8-33.

20. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С.3-114, 126-166.

21. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. – К.: Вентури, 1995. – С.3-42.

22. Покровский И.А. История римского права. – С-П.: Летний сад, 1998. – 555 с.

23. Проблемы реконструкции римских юридических источников в современной науке. // Древнее право. – №1(3). – 1998. – М.: Спарк, 1998. – С.28-35.

24. Пухан Иво, Поленак-Акимовская М. – М.: Зерцало, 1999. – С.1-7, 10-64.

25. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. – М., 1999. – С.3-49.

26. Римское частное право. Конспект лекций в схемах / Под ред. Е.В. Платонова. – М.: Приор, 1999. – С.4-10.

27. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права. – М.:Бек, 2000. – С.1-21.

28. Слипченко С.А., Смотров О.И., Кройтор В.А., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2004. – С.10-22.

29. Сморчков А.М. Коллегия понтификов: частноправовые функции // Древнее право. – №1(3). – 1998. – М.: Спарк, 1998. – С.55-67.

30. Трухина Н.Н. Политика и политики “Золотого века” римской республики (ІІ в. до н.э.). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 183 с.

31. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – С.8-107.

32. Харитонов Є.О. Римське приватне право. – Х.: Одіссей, 2000. – С.5-39, 115-148.

33. Хутыз М.Х. Римское частное право. – М.: Былина, 1998. – С.5-18.

34. Черниловский З.М. Римское частное право. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2000. – С.5-31.

35. Черниловский З.М. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. – М.: Гардарика, 1996. – С.41-67.

 

ТЕМА 2.