Зобов’язальне право (4 години)

Мета вивчення: дати поняття студентам про регулювання майнових відносин у сфері виробництва і громадського обігу в Стародавньому Римі; показати велике значення, що приділяли давньоримські юристи правовому регулюванню взаємин учасників товарообміну, тому вони встановлювали їх учасникам певні права й обов’язки.

Основна проблема: предметом зобов’язального права є певне поводження зобов’язаної особи, її позитивні чи негативні дії.

 

План лекції

1. Поняття і види зобов’язань.

2. Підстави виникнення зобов’язань.

3. Поняття і класифікація контрактів.

4. Умови виконання зобов’язань. Прострочення виконання та його наслідки.

5. Система забезпечення виконання зобов’язань.

6. Позадоговірні зобов’язання.

 

Основний зміст

Зобов’язання – це правове відношення, в силу якого одна сторона (кредитор) має право вимагати, щоб інша сторона (боржник) що-небудь дала, зробила чи надала.

Однобічні зобов’язання, договір позики. Зобов’язання регулюють сферу виробництва, переміщення і розподіл товарів. Зобов’язання виникали з певних юридичних фактів (фактум-зроблене) – реальних подій, народження людини, укладання договору, здійснення злочину чи провини. Події і дії.

Правомірні дії, спрямовані на досягнення певного результату (права й обов’язків) називаються угодами.

Двосторонні договори. Договірне цивільне правопорушення. Делікт – позадоговірне правопорушення, заподіяння майнової шкоди.

Сторони в зобов’язанні: боржник і кредитор. Зобов’язання дольові і солідарні. Заміна сторін у зобов’язанні. Новація – відновлення зобов’язання – передача вимоги до іншої особи.

Цесія – ведення справи через представника. Переведення боргу. Виконання зобов’язань. Зобов’язання повинно бути виконане в інтересах кредитора. Виконує зобов’язання боржник. Місце виконання зобов’язання по знаходженню нерухомості чи на вибір боржника. Час виконання як термін платежу, за згодою сторін чи негайно. Наслідки прострочення. Виконання повинно строго відповідати змісту зобов’язання. Наслідки невиконання зобов’язань. Відповідальність боржника при наявності провини і шкоди. Безвинна відповідальність – випадкова загибель.

Забезпечення зобов’язань: завдаток, неустойка, поручительство, застава.

Припинення зобов’язання, крім виконання. Новація. Випадкова неможливість виконання.

Договір є угода двох або декількох осіб про здійснення якої-небудь правової дії чи про стримування від здійснення якої-небудь дії. Предмет договору – дія чи бездіяльність.

Контракти як формальні угоди.

Пакти – неформальні угоди по совісті. Оплатні і безоплатні договори. Законність договору. Воля сторін і способи її вираження. Обман. Примус іншої сторони. Правоздатність і дієздатність сторін. Зміст договору – права та обов’язки сторін. Умови договору: істотні, звичайні, випадкові.

Терміни – визначені і невизначені. Чисті договори.

Ціль договору – кауза (найближча мета). Каузальні договори. Абстрактні договори.

Укладання договору (контрактус) – стягати, зводити в одну волю сторін. Оферта (пропозиціо) – пропозиція.

Акцепт – прийняття пропозиції. Вербальні договори – усні (вербис), стипуляція (клятва) у присутності свідків. Строго формальний договір.

Поручительство – договір, яким установлювалася додаткова (акцесорна) відповідальність поручителя за виконання зобов’язання боржником. Літеральні (письмові) контракти. Прибутково-видаткові книги. Реальні контракти – фактична передача речі: позика, позичка, поклажа, застава.

Консенсуальні контракти: купівля-продаж, найм речі, послуг, доручення. Безіменні контракти. Договір міни. Оцінний договір. Пакти.

Позадоговірні зобов’язання – ведення чужих справ без доручення. Позов про повернення недолжносплаченого, украденого. Делікатні зобов’язання.

Література:

1. Боголепов Н.П. Учебник истории римского права. – М.: Зерцало, 2004. – 538 с.

2. Гарридо Мануэль Хеус Гарсиа. Римское частное право: казусы, иски, институты. – М.: Статут, 2005. – С.414-640.

3. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. – М.: Зерцало, 2003. – С.304-417.

4. Дождев Д.В. Римское частное право. – М.: Инфра М-Норма, 1997. – С.427-561.

5. Кизлова Е.С. Римское залоговое право и проект гражданского кодекса Украины // Древнее право. – №1(3). – 1998. – М.: Спарк, 1998. – С.141-145.

6. Косарев А.И. Римское частное право. – М.: Закон и право, 1998, – С.127-169.

7. Кофанов Л.Л. Сакральная клятва как гарантия частных и публичных контрактов // Право в средневековом мире: Сборник статей. – Вып. 2-31. – С-Пб.: Алетейл, 2001. – С. 5-16.

8. Кудряшов И.В. Римское право: Конспект лекций. – М.: Приор, 2004. – 124 с.

9. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. – К.: Атіка, 2000, – С.112-154.

10. Макеев В.В., Головко А.Г. Частное право Древнего Рима: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: МарТ, 2002. – 253 с.

11. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: Зерцало, 2000. – С.116-226.

12. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: Теис, 1998. – С.116-223.

13. Омельченко О.А. Римское право. – М., 2000. – С. 165-203.

14. Орач Є.М., Тищик Б.І. Основи римського приватного права. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.159-244.

15. Пиляева В.В. Римское частное право. – М.: Инфра-М, 2001. – С.63-91.

16. Пиляева В.В. Римское частное право. – М.: Питер, 2002. – С.97-141.

17. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С.247-424.

18. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. – К.: Вентури, 1995. – С.168-260.

19. Покровский И.А. История римского права. – С-П.: Летний сад, 1998. – С.375-449.

20. Пухан Иво, Поленак-Акимовская М. – М.: Зерцало, 1999. – С.195-312.

21. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. – М., 1999. – С.249-536.

22. Римское частное право. Конспект лекций в схемах / Под ред. Е.В. Платонова. – М.: Приор, 1999. – С.45-90.

23. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права. – М.:Бек, 2000. – С. 211-274.

24. Слипченко С.А., Смотров О.И., Кройтор В.А., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2004. – С. 116-164.

25. Солопов А.И. Этимология и первоначальное значение латинского Culpa. // Древнее право. – №1(3). – 1998. – М.: Спарк, 1998. – С.82-85.

26. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – С. 197-263.

27. Харитонов Є.О. Римське приватне право. – Х.: Одісей, 2000. – С. 89-109.

28. Хутыз М.Х. Римское частное право. – М.: Былина, 1998, – С. 97-142.

29. Черниловский З.М. Римское частное право. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2000. – С.131-196.

 

ТЕМА 7.

СПАДКОвЕ ПРАВО (2 години)

Мета вивчення: показати, що спадкування – це продовження здійснення права власності за допомогою узаконеного переходу майна померлої особи до спадкоємців.

Основна проблема: спадкування виникло тому, що була необхідність узаконити перехід майна померлого власника до інших осіб з метою захисту прав і інтересів громадян.

 

План лекції

1. Поняття і види спадкування.

2. Спадкування за законом.

3. Спадкування за заповітом:

- форми заповітів;

- зміст заповітів;

- відкриття заповітів;

- недійсність заповітів;

- відкликання заповіту;

- кодіцили.

4. Прийняття спадщини.

5. Легати і фідеікоміси.

 

Основний зміст

Спадкування – це перехід майна після смерті його власника до інших осіб. Майно – це сукупність прав і обов’язків померлого.

Спадкове право – сукупність правових норм, що регулюють порядок переходу майна небіжчика до інших осіб.

Спадкодавець – особа, після смерті якої залишається майно.

Спадкоємець – особа, до якої переходить у встановленому порядку майно небіжчика.

Види спадкування: за законом та за тастаментом (заповітом).

Наступництво мало бути універсальним або сингулярним.

Етапирозвитку римського спадкового права:

- за jus civile;

- за преторським едиктом;

- за імператорськими законами;

- у “праві Юстиніана”.

Заповіт – це розпорядження власника своїм майном на випадок смерті.

Форми заповіту: публічні та приватні; письмові та усні.

Легат – це розпорядження спадкодавця у заповіті про надання будь-якої майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі – відказ одержувачу.

Література:

1. Боголепов Н.П. Учебник истории римского права. – М.: Зерцало, 2004. – 538 с.

2. Гарридо Мануэль Хеус Гарсиа. Римское частное право: казусы, иски, институты. – М.: Статут, 2005. – С.640-774.

3. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. – М.: Зерцало, 2003. – С.444-495.

4. Дождев Д.В. Римское частное право. – М.: Инфра М-Норма, 1997. – С.561 – 611.

5. Косарев А.И. Римское частное право. – М.: Закон и право, 1998. – С.185– 191

6. Кудряшов И.В. Римское право: Конспект лекций. – М.: Приор, 2004. – 124 с.

7. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. – К.: Атіка, 2000. – С.154 -169.

8. Макеев В.В., Головко А.Г. Частное право Древнего Рима: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: МарТ, 2002. – 253 с.

9. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: Зерцало, 2000. – С.226-245.

10. Новицкий И.Б. Римское право. – М.: Теис, 1998. – С. 223-241.

11. Омельченко О.А. Римское право. – М., 2000. – С. 130-140.

12. Орач Є.М., Тищик Б.І. Основи римського приватного права. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.244-265.

13. Пиляева В.В. Римское частное право. – М.: Инфра-М, 2001. – С.91-100.

14. Пиляева В.В. Римское частное право. – М.: Питер, 2002. – С. 86-97.

15. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С.424-443.

16. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. – К.: Вентури, 1995. – С. 263-285.

17. Покровский И.А. История римского права. – С-П.: Летний сад, 1998. – С.484-536.

18. Пухан Иво, Поленак-Акимовская М. – М.: Зерцало, 1999. – С.312-332.

19. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. – М., 1999. – С.219-249.

20. Римское частное право. Конспект лекций в схемах / Под ред. Е.В. Платонова. – М.: Приор, 1999. – С.90-102.

21. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права. – М.:Бек, 2000. – С. 274- 334.

22. Слипченко С.А., Смотров О.И., Кройтор В.А., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2004. – с. 166-182.

23. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – С.181-197.

24. Хутыз М.Х. Римское частное право. – М.: Былина, 1998. – С.143-152.

25. Черниловский З.М. Римское частное право. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2000. – С.196-208.

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ