Та інших правовідносин у сільському господарстві

ТЕМА 11

ПРАВОВИЙ СТАТУС ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ

Поняття та загальна характеристика правового статусу господарських товариств в агропромисловому комплексі. Право­вий статус сільськогосподарських акціонерних товариств. Пра­вовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю. Особливості припинення діяльності сільсько­господарських товариств.

Поняття та загальна характеристика правового статусу гос­подарських товариств в агропромисловому комплексі. Правовий статус господарських товариств в агропромисловому комплексі визначається відповідними нормами ЦК і ГК України, а також За­коном України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами є під­приємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридични­ми особами та/або громадянами шляхом об'єднання їхнього май­на і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, гос­подарське товариство може діяти у складі одного учасника.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатко­вою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

 

 

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання (господарські організації — юридичні особи, ство­рені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші під­приємства, створені відповідно до ГК України тощо), споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громад­ські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-госпо­дарські повноваження на основі відносин власності.

Господарські товариства є юридичними особами. Вони можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Державна реєстрація сільськогосподарських товариств прова­диться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання засновника (засновників) даного товариства в порядку, встановленому Законом України «Про державну реє­страцію юридичних та фізичних осіб — підприємців».

Значну частину всіх сільськогосподарських підприємств ста­новлять акціонерні товариства відкритого і закритого типів, а та­кож товариства з обмеженою відповідальністю, які здебільшого були створені на основі реформованих державних та колективних сільськогосподарських підприємств.

Правовий статус сільськогосподарських акціонерних това­риств. Сільськогосподарські акціонерні товариства є господарсь­кими товариствами, статутний капітал яких поділений на визна­чену кількість акцій однакової номінальної вартості. Товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товари­ства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариств, в межах вартості належних їм акцій. Особливості пра­вового статусу сільськогосподарських акціонерних товариств виз­начаються основним змістом їх діяльності з виробництва, пере­робки та реалізації сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг.

Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті. Акції відкритих товариств можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати на­лежні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. У закри­тому акціонерному товаристві акції розподіляються між заснов­никами або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами това­риства.

Згідно зі ст. 81 ГК України засновники сільськогосподарських акціонерних товариств повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, про­вести установчі збори і державну реєстрацію цього товариства. За ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробіт­ним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

Засновники сільськогосподарського акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства, відповідаль­ність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.

Установчим документом сільськогосподарського акціонерного товариства є статут. Він, окрім загальних відомостей про госпо­дарське товариство (найменування і місцезнаходження товарист­ва; предмет і цілі його діяльності; розмір і порядок утворення ста­тутного та інших фондів; склад засновників та учасників; склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень тощо), повинен містити відомості про види акцій, що ви­пускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки не­виконання зобов'язань по викупу акцій.

Сільськогосподарські акціонерні товариства мають певну спе­цифіку. У літературі виокремлюють певні специфічні ознаки, властиві сільськогосподарським акціонерним товариствам.

По-перше, це — правові властивості руху статутного капіталу. У господарстві може бути як збільшення статутного капіталу і, від­повідно, внеску кожного засновника або учасника за систематич­ного розширеного відтворювання господарства, так і зменшення статутного капіталу і частки майнових внесків за наявності об'єк­тивних чинників зниження урожаїв і виходу продукції тваринницт­ва та відсутності резервних фондів. До цих об'єктивних чинників на­лежить нестабільність сільськогосподарського виробництва, коливання прибутковості підприємств, що викликає необхідність створення резервних фондів, які залежать від спеціалізації і при­родно-кліматичних умов кожного конкретного господарства.

По-друге, у складі сільськогосподарських акціонерних това­риств серед їх засновників є багато пенсіонерів, а у зв'язку з упрова­дженням нової техніки і технологій кількісний склад працівників зменшується, що зобов'язує товариство повертати засновникам і учас­никам, що виходять із його складу, вартість їхніх внесків.

По-третє, визначені законодавством критерії розмежування видів акціонерних товариств дають змогу дійти такого висновку: оскільки сільськогосподарські акціонерні товариства є об'єднан­ням фізичних осіб, які зайняті в трудовому процесі і утворюють прибуток, їх засновники більше зацікавлені у створенні моделі акціонерних товариств закритого типу, за якої не відбувається ви­лучення частини прибутку на користь сторонніх інвесторів.

По-четверте, працівники сільськогосподарських акціонерних товариств мають подвійний правовий статус: з одного боку, во­ни — акціонери, з іншого — особи, трудові відносини яких із то­вариством засновані на трудовому договорі і регулюються трудо­вим законодавством¹.

Акціонери мають право брати участь в управлінні товариством згідно із законодавством і його статутом; одержувати інформацію про діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; одержувати частину прибутку товариства у вигляді дивідендів; одер­жувати частину вартості майна в разі його ліквідації, яка має бути пропорційною вартості акцій, що належать акціонеру; розпоряджа­тися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством і статутом товарист­ва; заповідати акції; придбавати акції товариства додатково; вийти у встановленому порядку з товариства тощо.

Акціонери зобов'язані: додержуватись установчого документа то­вариства та виконувати рішення загальних зборів та інших органів його управління, виконувати обов'язки, передбачені законодавством і засновницькими документами, не розголошувати комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність товариства.

Органами управління сільськогосподарського акціонерного товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова (спостережна) рада, виконавчий орган, ревізійна комісія. Вищим органом това­риства є загальні збори, в яких можуть брати участь усі акціоне­ри, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. До виняткової компетенції загальних зборів належать головні питання діяльності товариства (ст. 159 ЦК України).

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про господарські това­риства» в акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціоне­рів, створення ради (спостережної ради) є обов'язковим. Рада акціонерного товариства здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів. Виконавчим орга­ном акціонерного товариства, який керує його поточною діяльніс­тю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління.

¹ Аграрное право: Учеб. для вузов / Под ред. Г. Е. Бьістрова, М. И. Козиря; 2-е изд., испр. и доп.— М., 1998.— С. 164-165.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснює ревізійна комісія, яка обирає­ться загальними зборами акціонерів.

Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеже­ною відповідальністю. У сільському господарстві значну частину всіх сільськогосподарських підприємств становлять товариства з об­меженою відповідальністю.

Згідно зі ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відпо­відальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких вста­новлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відпові­дальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає пе­ретворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а за спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ст. 141 ЦК України).

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи в разі необхідності визначити взаємо­відносини між собою щодо створення товариства укладають до­говір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування то­вариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, та інші умови.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідаль­ністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім загальних відомостей про товариство (найменування, мета і предмет діяльності тощо), має містити відомості про розмір ста­тутного капіталу з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Особливості сільськогосподарського виробництва можуть бути додатково вра­ховані у статуті товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до ста­тутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товари­ства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімаль­ної заробітної плати, чинної на момент створення товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою від­повідальністю його учасники повинні сплатити не менш як 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності то­вариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство по­винно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареє­струвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Вищим органом сільськогосподарського товариства з обмеже­ною відповідальністю є збори учасників. Збори створюють вико­навчий орган товариства і ревізійну комісію. Виконавчий орган (колегіальний або одноособовий) товариства здійснює поточне керівництво його діяльністю. Ревізійна комісія здійснює конт­роль за діяльністю виконавчого органу товариства.

Запитання для самоконтролю

1. Які види господарських товариств передбачені Господарсь­
ким кодексом України?

2. Які види господарських товариств є найбільш поширени­
ми в сільському господарстві?

3. Чим відрізняються персональні товариства від об'єднань
капіталів?

4. Чи може бути створене господарське товариство однією
особою?

5. Які характерні риси сільськогосподарського акціонерного
товариства Ви знаєте?

6. У чому полягає відмінність відкритого акціонерного това­
риства від закритого акціонерного товариства?

7. Які риси є спільними для товариства з обмеженою відпові­
дальністю і акціонерного товариства?

8. У чому специфіка правового статусу сільськогосподарсько­
го товариства з обмеженою відповідальністю?

9. Якими є особливості правового статусу учасників сільсько­
господарського товариства з обмеженою відповідальністю?

10. Що спільного та відмінного між товариством з обмеженою відповідальністю і закритим акціонерним товариством?

ТЕМА 12

ПРАВОВИЙ СТАТУС СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО КООПЕРАТИВУ

Поняття та загальна характеристика правового статусу сільськогосподарських кооперативів. Порядок створення сільсь­когосподарського кооперативу та припинення його діяльності. Членство у сільськогосподарських кооперативах. Правовий режим майна сільськогосподарського кооперативу. Органи уп­равління сільськогосподарського кооперативу.

Поняття та загальна характеристика правового статусу сільськогосподарських кооперативів. Правовий статус сільсько­господарських кооперативів урегульовано законами України «Про сільськогосподарську кооперацію» і «Про кооперацію».

Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» пе­редбачено, що сільськогосподарський кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сіль­ськогосподарськими товаровиробниками на засадах добровільно­го членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговуван­ня переважно членів кооперативу.

Залежно від завдань і предмета діяльності сільськогосподар­ські кооперативи поділяються на виробничі та обслуговувальні.

До основних ознак виробничого сільськогосподарського ко­оперативу належать такі:

1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарсько­
го кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;

2) обов'язковою є трудова участь членів у діяльності виробни­
чого кооперативу;

3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції
сільського, а також рибного та лісового господарств;

4) це одна із організаційних форм підприємництва, метою яко­
го є отримання прибутку.

 

Обслуговувальним сільськогосподарським кооперативам влас­тиві такі ознаки:

1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сіль­
ськогосподарського виробництва, переважно членів кооперативу;

3) обов'язковою є участь членів у господарській діяльності ко­
оперативу;

4) вони не ставлять за мету отримання прибутку¹.

Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на: пере­робні (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів тощо), за­готівельно-збутові (заготівля, зберігання, передпродажна обробка, продаж продукції тощо), постачальницькі (закупівля та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів тощо), сервісні (виконання транспортних, меліоративних, ремонтних, будівельних робіт, ветеринарне обслуговування тварин і племінна робота, надан­ня побутових, медичних, науково-консультаційних послуг та ін.).

Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та припинення його діяльності. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперати­ву можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстро­вані в Україні. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Державну реєстрацію кооперативу здійснюють у порядку, пе­редбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Кооператив вважається створеним і набуває прав юри­дичної особи із дня його державної реєстрації. Кооператив має са­мостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в уста-, новах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Статут кооперативу є основним правовим документом, що регу­лює його діяльність. У статуті зазначають: найменування коопера­тиву та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; поря­док вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад заснов­ників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі й оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговувального кооперативу; розподіл доходів ко­оперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і ви­платами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу.

¹ Аграрне право України: Підруч. / За ред. О. О. Погрібного.— К.: Істина, 2004.—С. 265-266.

Статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними збора­ми його членів. Повідомлення про зміни та доповнення до статуту надсилаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий термін із часу їх внесення.

Припинення діяльності сільськогосподарського кооперативу здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про сіль­ськогосподарську кооперацію» і статутом кооперативів. Коопера­тив може реорганізовуватися в підприємства інших форм господа­рювання за рішенням загальних зборів (засновників). З моменту реорганізації кооператив припиняє свою діяльність. У разі реор­ганізації кооперативу всі його права та обов'язки переходять до правонаступників.

Кооператив ліквідується за рішенням загальних зборів членів кооперативу або за рішенням суду.

Ліквідація кооперативу здійснюється ліквідаційною комісією, призначеною загальними зборами членів кооперативу, а в разі їх ліквідації за рішенням суду — ліквідаційною комісією, призначе­ною судом. Із дня призначення ліквідаційної комісії до неї перехо­дять повноваження з управління кооперативом. Ліквідаційна комісія у триденний термін із часу її призначення публікує інфор­мацію про ліквідацію кооперативу в одному з офіційних (загально­державному, регіональному) друкованих засобів масової інформації із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій. Ліквідаційна комісія проводить належну підготовчу й організацій­ну роботу, складає ліквідаційний баланс та подає його органу, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу. Повнота і досто­вірність ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудито­рами. Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бю­джетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно до вартості їхнього паю.

Ліквідація вважається завершеною, а кооператив — таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Членство у сільськогосподарських кооперативах. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а чле­нами обслуговуючого кооперативу — як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користу­ються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. Рішення правління (голови)

 

кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

Членство в кооперативі припиняється в разі: добровільного ви­ходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності ви­робничого кооперативу; виключення у випадках і в порядку, ви­значених статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; втрати членом кооперативу — юридичною особою свого статусу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу.

Основними правами членів кооперативу є участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах коопера­тиву, право обирати і бути обраним в органи управління коопера­тивом (для членів кооперативу — юридичних осіб ці права реалізу­ються їх повноважними представниками); користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат — частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами; одержан­ня частки доходу на пай (додатковий пай); одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом коопе­ративу.

Основними обов'язками членів кооперативу є дотримання ста­туту та виконання рішень загальних зборів і правління коопера­тиву. Члени кооперативу беруть участь у господарській діяль­ності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить більшу частину річного обороту діяльності, яка кооперується.

У кооперативах усіх видів допускається асоційоване членство. Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають його статут і зробили пайовий внесок в утворення та розвиток кооперативу. Асоційовані члени кооперативу мають пра­во дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій дай. У разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та від­повідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у нату­рі (на місцевості).