Використання основних фінансових інструментів у системі пенсійного забезпечення громадян України

Вступ. Система пенсійного забезпечення населення України перебуває у складному становищі. Сьогодні держава робить все, щоб в майбутньому зменшити тиск пенсійних виплат на держбюджет, і всерйоз має намір обмежити законом доступ до пристойного державного забезпечення майбутнім пенсіонерам
Постановка завдання. Метою тез є з’ясувати особливості вітчизняної системи недержавного пенсійного забезпечення та оцінити найбільш ефективні інструменти нагромадження капіталу для забезпеченої старості в сучасній економіці України.
Закон №1057-IV надає громадянам максимальну свободу вибору механізмів, що їх пропонує фінансовий ринок, щоб накопичити собі кошти на старість. Згідно з цим документом, недержавного пенсійного забезпечення можуть здійснювати недержавні пенсійні фонди через укладення пенсійних контрактів; страхові організації – через укладання договорів страхування, довічної пенсії, пенсії на певний термін, страхування ризику виплати пенсії за інвалідністю і виплати в разі смерті учасника фонду; банківські установи – через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків.
Багато українських банків пропонують клієнтам довготермінові депозитні вклади (від 3 років), які можуть стати одним із варіантів накопичення коштів до пенсійного віку. Для того, щоб накопичити до виходу на пенсію певну суму, вкладникові слід просто обрати підходящий банк, відкрити рахунок і регулярно його поповнювати. Щоправда, банківська криза, що вибухнула в Україні в 2008-му, показала, що зберігати всі свої заощадження в одному місці (тобто в одному банку) не можна. А визначити, які фінустанови можуть опинитися «у зоні ризику», пересічному українцеві досить складно. Тож сума вкладу має бути в межах суми, яку забезпечує Фонд гарантування вкладів фізосіб (наразі це 150 тис. грн). Але в будь-якому разі найкраще відкрити депозити одразу в кількох банках.
Наприкінці жовтня найбільші ставки фінустанови пропонували за накопичувальними вкладами (з можливістю поповнення рахунку, але без права часткового зняття грошей) з виплатою відсотків наприкінці строку: до 19,25% річних. Для порівняння, середня ставка за довготерміновими гривневими вкладами (1-2 роки), за даними Простобанк Консалтинг, не перевищує 11,5 - 12%. Щоправда, банки укладають договори щонайдовше на 3 роки. Потім контракт слід укладати заново, а ставки, виходячи з тенденцій цього року, можуть знижуватися й надалі. Яким буде рівень інфляції за рік-два, ніхто не береться прогнозувати. Тож немає гарантій, що до моменту виходу на пенсію частину заощаджень українців просто не з’їсть інфляція.
Зараз вітчизняні банкіри активно полюють на пенсіонерів. Більшість фінустанов пропонують так звані пенсійні вклади. Як правило дохідність за ними на 0,5 - 1% вища, ніж за звичайними депозитами. Для відкриття такого рахунку достатньо мати пенсійне посвідчення. Але деякі банки пішли ще далі та розробили спеціальні програми для накопичення коштів до досягнення пенсійного віку (табл.1).
Наприклад, у банку «Хрещатик» діє вклад «Майбуття». Максимальний строк депозиту обмежується досягненням вкладником пенсійного віку (зараз це 55 років для жінок і 60 років - для чоловіків). Відсоткова ставка - 19,25% річних. Поповнювати вклад можна в будь-який час на суму не менш ніж 200 грн. А ось зняття коштів (навіть часткового) не передбачено.
Таблиця 1

Поки що банківський вклад – найпростіший, найдоступніший і, відповідно, найпопулярніший спосіб заощадження коштів для українців. Однак є один важливий момент: дотепер депозити податком не обкладали. Однак із прийняттям нового Податкового кодексу (ПК) все може змінитися. Швидше за все, норма про 5% обкладання доходів за цим видом заробітку все ж таки набуде чинності з 1 січня 2015 року. Щоправда, відповідно до нинішньої редакції ПК, обкладатимуть податком лише ті вклади, сума яких перевищує 200 тис. грн [1].
Накопичувальне страхування – досить популярний спосіб накопичення коштів. За даними Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 3 млн українців є клієнтами лайфових страхових компаній.
Головною своєю перевагою страховики вважають досвід роботи на ринку та великий обсяг сформованих резервів. Частка правди в цьому, звісно, є. Більшість лайфових страхових компаній – іноземні компанії з багаторічним досвідом роботи. Наприклад, лідер за активами й обсягом зібраних премій Страхова компанія Metlife Alico належить компанії Metlife, що працює на світовому ринку вже понад 100 років. А резерви українських страхових компаній (ризикових і лайфових) становили на початок 2012 року 12,7 млрд грн.[3]. Понад те, теоретично кошти клієнтів у страхових компаніях забезпечені державою, і якщо страхова компанія все ж таки збанкрутує, всі резерви компанії буде передано іншому страховикові. Але як працюватиме ця схема на практиці, прогнозувати складно. Криза показала, що в деяких страховиків резерви містили неліквідні цінні папери. Отже, якщо в компанії виникнуть фінансові труднощі, страхувальник ризикує втратити всі заощадження.
Внески до страхових компаній зазвичай довгострокові – у середньому 10 - 20 років. Зазвичай клієнти самі (з огляду на свої можливості) обирають розмір страхової суми, від якої залежить і розмір внесків. Їхня частота (щомісяця, щокварталу, раз на рік) визначається в договорі й теж залежить від бажання клієнта. Є й можливість дострокового розірвання договору (розірвання договору неможливе, як правило, у перші 1 – 3 роки). Але на руки страхувальник отримує не все накопичене, а лише так звану викупну суму. У перші роки страхування викупна сума може становити частину від сплачених внесків (компанія вже понесла витрати на організацію страхового захисту та обслуговування договору). З певного моменту (залежить від конкретних умов угоди) викупна сума перевищуватиме розмір сплачених внесків. Після закінчення строку виплат клієнт може обрати пенсію на певний строк або довічну пенсію.
Плюс накопичувального страхування – гарантований дохід у розмірі 4,0% річних (якщо компанія отримає інвестдохід, 85% прибутку буде розподілено між власниками страхових полісів). Жоден інший фінансовий інструмент не може гарантувати навіть такого прибутку при укладанні договору на тривалий строк (наприклад, на 30 років). Однак такий рівень дохідності навряд чи врятує заощадження від інфляції. Деякі страхові компанії пропонують опцію індексації, мета якої – покриття можливих. економічних ризиків, пов’язаних з інфляцією. Теоретично індексація гарантує збереження купівельної спроможності страхових сум і посилює накопичувальну можливість договору страхування. Щоправда, включення цієї опції до договору істотно впливає на величину страхових внесків.
Щоб компенсувати можливі втрати клієнтів, страховики включають до накопичувальних полісів додаткові опції. Наприклад, ризик критичних захворювань, травми, отримані в результаті занять екстремальними видами спорту, авіакатастрофи, ДТП тощо. Вартість страховки при цьому, звісно зростає, однак клієнт у разі загрози життю або здоров’ю отримає компенсацію. Крім цього, у програмах деяких страховиків існує опція звільнення від сплати страхових платежів, яка передбачає, що страхова компанія за свій рахунок продовжить внесення страхових платежів відповідно до умов договору страхування, якщо страхувальник отримав інвалідність І групи.
Однак є в накопичувальних полісів і мінуси. Нарахувань відсотків на залишок коштів (тобто вже після початку виплат пенсії) страховики не роблять (як, наприклад, практикується в НПФ). Одразу після початку виплат накопичена сума «заморожується» на рахунку клієнта й розмір щомісячних платежів не перераховується До речі, деякі фінансові консультанти радять забрати накопичені кошти зі страхової компанії після першої виплати, покласти їх на банківський депозит й отримувати додаткові відсотки.
Крім того, пенсійні виплати за накопичувальними полісами обкладаються податком, Оподаткування таке саме, як і в НПФ. Але є й свої нюанси. Наприклад, при достроковому розірванні договору страхування клієнтові доведеться сплатити податок з усієї викупної суми в розмірі 15%. У разі виплати по смерті, якщо нотаріусом було визначено спадкоємця 1 або 2 ступеня споріднення, ставка оподаткування становитиме 0% [4].
На відміну від України в усьому світі прийнято збирати на старість у недержавних пенсійних фондах (НПФ).
НПФ схожі на звичайні пайові інвестиційні фонди: ви вносите гроші, керуючі фонду вкладають їх в акції, облігації, нерухомість тощо і заробляють для вкладників прибуток. При настанні пенсійного віку клієнт НПФ, як і в страховій схемі, може забрати свої накопичення відразу, а може обрати щомісячну виплату. За пенсійними фондами встановлений більш жорсткий контроль з боку держорганів, ніж, наприклад, за страховими компаніями та інвестфондами. До того ж для НПФ чітко прописані напрямки, куди вони можуть вкладати гроші і в яких обсягах. Так, у депозити, акції або облігації фонд не може інвестувати більше 40% коштів клієнтів, в держоблігації - максимум 50%, в золото і нерухомість - не більше 10%. Головний недолік НПФ – відсутність будь-яких гарантій прибутковості і збереження капіталу, а також можливі махінації з боку адміністратора або КУА.
Як альтернативу згаданим вище суб’єктам, пропонуємо новий спосіб забезпечення – Інститути спільного інвестування (ІСІ).
Інвестиційні фонди – відносно нове явище для українського ринку. Принаймні, з таким способом інвестицій знайомі далеко не всі українці. За своєю суттю ІСІ – хоча й ефективний, але досить ризикований спосіб заробітку. Рейтинг інститутів спільного інвестування наведено в таблиці 2.
Таблиця 2

В Україні для інвесторів доступні відкриті, інтервальні та закриті фонди. Мінімальний вклад у відкритий фонд, що інвестує гроші здебільшого в консервативні фінансові інструменти (інвестиційні можливості Компаній з управління активами (КУА) обмежено Законом України «Про інститути спільного інвестування»), коливається в межах 100 - 1000 грн. Для участі в ризиковому закритому або інтервальному фонді знадобиться від кількох тисяч до десятків тисяч гривень. Основний мінус закритих фондів: щоб отримати свої гроші інвесторам доведеться чекати на закінчення строку робот фонду (зазвичай 3 – 5 років). Можна, звісно, спробувати продати сертифікат на вторинному ринку, але попиту на ньому зараз майже немає. Сертифікати відкритого Пайового Інвестиційного Фонду (ПІФу) можна продати в будь-який день (сплативши невелику комісію управляючій компанії).
За даними Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (УАІБ), за 9 місяців 2011 року відкриті фонди принесли своїм вкладникам трохи більше ніж 5% прибутку (інфляція за цей час становила 7,4%). При цьому третина фондів збиткові (втрати від 0,8% до 52%). Дохідність інтервальних фондів - 8,76%, закритих - 1,7%. Торік фонди заробили 18,08%, 34,18% і 99,9% відповідно. Але високий прибуток (порівняно з іншими інвестиційними інструментами) не зміг залучити приватних інвесторів: у 2008-му вони втратили набагато більше (тоді збитковість відкритих фондів, наприклад, сягнула 30- 35%) [2].
Зазвичай основну частину коштів управляючі фондами вкладають саме в акції. Тож і прибуток вкладників прямо залежить від українського фондового ринку. Прогнозувати його розвиток і тенденції в наступні кілька років (не кажучи вже про десяток-два) неможливо. До того ж управляючі фондами не мають права гарантувати інвесторам будь-яку дохідність. Відповідно до українського законодавства, вони можуть тільки показувати ту дохідність, що вже була. Тож інвесторові, який вирішив вкласти кошти в ПІФ, доведеться в буквальному сенсі вірити на слово управляючим. До речі, якщо інвестор отримає прибуток, ним доведеться поділитися з державою: сплатити податок у розмірі 5% інвестиційного доходу.
В українських реаліях інвестиційні фонди – свого роду лотерея. Можна ризикнути й виграти, а можна все втратити. Намагатися заробити на пенсію в такий спосіб можуть лише найвідчайдушніші інвестори. Порівняння основних фінансових інструментів, які дозволяють накопичити кошти на «достойну» старість наведено в таблиці 3.
Висновки. Для більшості українців самий простий і зрозумілий спосіб накопичення - банківський вклад. У депозитів відразу кілька плюсів в порівнянні з іншими варіантами зібрати гроші на старість. Перш за все це захист банківських вкладів Фондом гарантування, який у разі банкрутства фінустанови повертає вкладникам до 150 тис. грн. Ще один плюс депозиту: навіть якщо ви уклали багаторічний договір, гроші з банку можна забрати в будь-який момент. До того ж накопичувати кошти можна в будь-якій валюті. А ось явний недолік банківських вкладів - зниження ставок по них: ще у 2010 році гривню можна було покласти під 20%, сьогодні ж - не більше ніж під 15-17%.
Таблиця 3

Інший спосіб забезпечити себе на старості років – накопичувальне страхування життя. Суть його в загальних рисах зводиться до того, що ви укладаєте договір зі страховою компанією, протягом його дії (10-20 років) вносите заздалегідь обумовлені регулярні платежі, а в кінці дії договору забираєте накопичене з дивідендами. Прибуток компанія одержує, вкладаючи ваші гроші в акції, облігації, банківські депозити та інш. Коли клієнт йде на заслужений відпочинок, страхова компанія може за його бажанням виплатити йому все накопичення з прибутком, а може і призначити щомісячну пенсію.
Плюси накопичення пенсії в страховій компанії – наявність страховки від нещасного випадку на весь термін дії договору та можливість накопичувати пенсію у валюті. Але є у пенсійній схеми і серйозні недоліки. По-перше, на відміну від депозиту незрозуміло, якою буде прибуток від інвестування (у банку ж ставка прибутковості зафіксована в договорі): компанія може гарантувати страхувальнику прибуток, але не більше 4%, а цього, погодьтеся, замало. По-друге, у страхових компаній немає фонду гарантування, а значить великий ризик позбутися заощаджень.
Що ж до Інститутів спільного інвестування, то тут пенсія ризикована, але більша. Основний недолік ІСІ це: відсутність гарантованої дохідності, збитки махінації КУА, додаткові витрати при вході/виході з фонду, а також наявність податку на прибуток в розмірі 5%.
Список використаних джерел:
1. Електронний ресурс / режим доступу/ http://mashtab.com/news/one/id/575/
2. Електронний ресурс / режим доступу/ http://insurancetop.com/top/ualife/2012/9/act
3. Електронний ресурс / режим доступу/ http://forinsurer.com/news/13/01/30/28764
4. «Контракти» Вікторія Руденко «Мільйон на старість» 08.11.2010 \№ 45\ стор 27 - 29