Порівняйте зміст і практику застосув принц найб сприяння і надання Нац режиму в МТ

Відповідно до принц найб сприяння (коли він вклю­чається до міжнар договору) кожна сторона (держава) зо­бов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги то­що), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та інших суб'єктів МЕВ. Цей принцип знайшов своє закріплення в Прин­ципах 1964 р. і Хартії 1974 р. Так, у загальному восьмому прин­ципі записано: «МТ повинна бути взаємовигід­ною і здійснюватися на основі режиму найб сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн». Майже аналогіч­ною є редакція Хартії 1974 р. Практична реалізація принципу найб сприяння здійс­нюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнар актах. Практика міжнар ек відносин має приклади, які свідчать про недотримання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був нада­ний США понад 120 країнам світу, од­нак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виня­ток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок. Це — правомірні винят­ки, передбачені Принципами і Хартією. Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом МЕВ, юрид і фіз. особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов'язки, що й юрид та фіз. особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів. Цей принцип нерідко застосовується в інтересах окре­мих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип нац режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не нац партнеру, що дає можливість фактичного отри­мання переваг іноземному партнеру. Зазначений принцип широ­ко використовується в торгов-договірних відносинах США.

Принцип найб.сприян. кожна сторона зобов’язується надати другій стороні такий режим, який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні Принц. Націон.режиму -у кожній державі, яка виступає суб’єктом між екон відносин, юридич і фізик особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки, що й юр. І фізч особи першої держави Спільне є те ці два принципи є режимами.П. найб сприяння закріпленний у договорах.(у системі ГАТТ) і він є більш вигідніший. Нац режим надаться всім юр і фіз. особам державам, які перетинають кордон і виходять на національний режим.

Порівняйте поняття «ЗЕД» та «МЕВ?

МЕВ – це форма зв’язку між державами, між державами та міжнародними організаціями та між МО з різних аспектів міжнародного економічного життя. МЕВ: суб-ти – держ-ва і МО; джерела – міжн дог, ріш МО, міжн звичаї. Об-т однаковий – міжн ек спів роб-во.

ЗЕД -форма торговельно-економічної міжнар діяльності держави, організацій, установ усіх форм власності, пов'язана з експортом та імпортом товарів, послуг, реалізацією спільних проектів, утворенням спільних виробничих, торговельних, транспортних структур з участю між нар фінансового капіталу, кредитів, інвестицій. Цей механізм зовнішньоекономічних зв'язків передбачає відкритий характер економіки, інтеграцію її в міжнар торговельно-економічну систему, в міжнар регіональні і товарні ринки. ЗЕД: суб-ти – юр і фіз. Особи; джерела – нац зак-во, міжн дог. ЗЕД є складовою системи існуючих міжн відносин. Поняття «міжн відносини» досить широке. Воно включає в себе на­самперед міждержавні відносини, в яких суб'єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади.Суб'єктами цих відносин можуть бути також і міжнародні органі­зацій зокрема економічні, та ін. Як і будь-які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти від­носини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права. Міждержавні ек відносини виникають і встановлюю­ться передусім між державами як політичними формами органі­зації суспільства, що виражають обумовленуекономічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також, як уже зазначалося, і між державами та міжн організаціями, між міжн організаціями.

Отже, МЕВ - не особлива форма суспільно-виробничих зв'язків між окремими держа­вами, між державами та міжн орган націям н, між міжн організаціями.

 

Порядок вступу до СОТ.

Як перший крок держава або незалежна митна територія, яка бажає вступити до СОТ, подає заявку на ім'я Генер директора з вислов­ленням свого наміру вступити до СОТ. Дана заявка поширюється серед усіх Членів СОТ. Заявка розглядається Генер радою, яка призначає спеціальну Робочу групу по приєднанню країни-заявника. Завданням Робоч групи є вивчення заявки про прийом до Членів СОТ і представлення Генеральній раді або Конференції міністрів рекомендацій, у число яких може входити проект Протоколу про приєднання. Членом Робочої групи може бути будь-який із зацікавлених Членів СОТ. Голова Робочої групи призначається після консультацій Голови Генеральної ради із заявником і членами Робочої групи. Після формув Робочої групи Секретаріат інформує заявника про процедури, яких дотримуються робочі групи при розгляді питання про прийом нових Членів СОТ. В цілому, процедура прийняття нових членів передбачає: 1)вивчення режиму зовнішньої торгівлі держави або незалежної митної території, що бажає вступити до СОТ;2) проведення переговорів і визначення переліку поступок і зобов'язань відповідно до ҐАТТ 1994, а також переліку окремих зобов'язань відповідно до ГАТС;3)досягнення згоди сторін щодо Звіту Робочої групи, Рішення і Протоколу про приєднання, якими визначаються умови вступу до СОТ. Водночас, спершу на п'ятирічний період, країні надається статус спостерігача у Генер раді. Спостерігач може бути присутнім на Конференції міністрів, засіданнях Робочих комісій, груп, допоміжних органів Генер ради, що дає йому можливість більш докладно ознайомитись з діяльністю СОТ. При цьому спостерігач має робити фінансові внески до бюджету СОТ. Вивчення режиму зовнішньої торгівлі: Заявник представляє для поширення серед Членів СОТ Мемор, де докладно описується режим його зовнішньої торгівлі і наводяться відпо­відні статистичні дані. Одночасно серед членів Робочої групи поширю­ються копії діючої сітки тарифних ставок і номенклатури Гармонізов системи (ГС), а також інших законів та інструкцій заявника, що мають відношення до питання про прийняття його в Члени СОТ. При підготовці Меморанд та іншої документації Секретаріатом та окремими Членами СОТ заявнику може надаватися технічна допомога. Після поширення Мемор, з метою прояснення режиму зов­н торгівлі та залежно від повноти поданої інформації, може бути організовано кілька раундів обміну питаннями і відповідями між членами Робочої групи та заявником.

Проведення переговорів про доступ на ринки товарів і послуг. На тій стадії, коли вивчення режиму зовнішньої торгівлі просунулося достатньо далеко, члени Робочої групи можуть розпочати двосторонні переговори щодо доступу на ринки товарів і послуг та з інших питань, що вимагають узгодження. Робота з вивчення фактів, що стосуються режиму зовнішньої торгівлі, та переговори можуть збігатися в часі і вестися паралельно.

Порядок проведення переговорів щодо поступок і зобов'язань у галузі торгівлі товарами й окремих зобов'язань в галузі торгівлі послугами є наступним: у випадку торгівлі товарами зацікавлені Члени подають свої вимоги, а заявник на цій основі готує свої початкові пропозиції, або заявник подає свій проект переліку поступок і зобов'язань як основу для переговорів; О у випадку торгівлі послугами зацікавлені Члени СОТ подають свої вимоги, а заявник готує свій проект Переліку окремих зобо в'язань, або за поданням заявником проекту Переліку надходять зустрічні вимоги зацікавлених Членів СОТ; у будь-якому випадку переговори ведуться на двосторонній основі виходячи з початкових документів; після завершення двосторонніх переговорів готується Розклад поступок і зобов'язань у рамках ҐАТТ 1994 і Розклад зобов'язань у рамках ГАТС, що розглядаються на багатосторонній основі і додаються до проекту Протоколу про приєднання до СОТ як його невід'ємні частини.

Підготовка та узгодження Звіту Робочої групи. У підсумковому Звіті Робочої групи Генеральній раді або Конференції міністрів коротко викладається зміст дискусій, що відбулися. До Звіту до­даються проекти Рішення і Протоколу про приєднання до СОТ. Протокол про приєднання до СОТ містить умови приєднання, узгоджені між заяв­ником і членами Робочої групи, та положення про членство. Т.ч., Протокол відображає умови приєднання конкретного заявника. Після прийняття Звіту Робочої групи Генеральною радою або Кон­ференцією міністрів і схвалення проекту Рішення не менше ніж двома третинами Членів СОТ, Протокол про приєднання до СОТ набуває чин­ності через ЗО днів після згоди заявника, вираженої або підписом, або представленням документа про ратифікацію, якщо такого роду угода потребує схвалення парламентом заявника.