Джерела міжнар торгово права: поняття, види і їх загальна хар-ка.

Міжнар торгове право — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право — його підгалузь. Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої джерела: *міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торгові договори; *міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; *судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; *національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин; *міжнародно-правові акти міжнародних організацій.

Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є м іжнарторговий договір. Під ним слід розуміти угоду між двома або кількома державами, в якій визначаються їхні взаємні права та обов’язки. На підставі цих договорів установлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні економічні відносини між державами в галузі торгівлі. В міжнародно-торговому звичаї можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних торговельних відносин. Судові преценденти – це попередні рішення судів у схожих справах, які застосовуються у майбутніх спорах.

 

 

1 2.Договірні і інституційні механізми розв’язання міжнар інвестиційних спорів.

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Особливу увагу в Конвенції відведено питанню заснування і функціонування Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж. До Центру входять Адміністративна рада та Секретаріат. До ко мпетенції Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом, про який Договірна держава повідомила Центр) та особою іншої Договірної держави, за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку. Примирювальна комісія складається з одного або непарної кількості посередників, що призначаються за згодою сторін. До обов'язків Комісії належить з'ясування обставин, за яких між сторонами виник спір. Вона також має докласти зусиль для прийняття прийнятного для обох сторін рішення. З цією метою Комісія користується правом розглядати спір на будь-якій стадії та час від часу пропонувати їм умови, за яких спір може бути врегульований. Сторони зобов'язані добросовісно співробітничати з Комісією, щоб вона могла виконувати покладені на неї обов'язки, і серйозно ставитись до її рекомендацій.

Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до арбітражної процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову заяву Генеральному секретарю. Рішення арбітражу є обов'язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком передбачених у Конвенції. Договірна держава визнає рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї Конвенції, як обов'язкове та таке, що забезпечує виконання грошових зобов'язань, покладених рішенням арбітражу, в межах своєї території так само, якби це було остаточне рішення її судового органу.

Кожний склад Комісії або арбітражу визначає розмір виплат, які здійснюються як винагорода та з метою відшкодування витрат їх членам у межах, періодично встановлюваних Адміністративною радою, і після консультацій з Генеральним секретарем. Примирювальна та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше.Будь-який спір між договірними державами з приводу тлумачення або застосування Конвенції, не вирішений за допомогою переговорів, передається на розгляд Міжнародного суду ООН через подання однією зі сторін відповідної заяви, якщо ці держави не домовилися про інший спосіб вирішення спору. Також як приклад багатостор угоди можна розглянути Сеульську конвенцію 1985 р. про заснування БАГІ. У главі І розглядаються статус і цілі створюваного Агентства, визначається що воно є юридичною особою та має такі права: укладати контракти; придбавати й продавати рухоме й нерухоме майно; порушувати судові справи. Глава IX присвячена питанням урегулювання спорів щодо тлумачення та застосування даної Конвенції, спорів між Агентством та державами-членами, а також спорів з участю держателів гарантії або перестрахування.

 

Еко комісія ООН для Європи (ЄЕК): мета створ та основні напрями діяльності.

Економічна Комісія ООН для Європи називають Європейською Економічною комісією. Вона створена у 1947 році відповідно до резолюції 1 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1945 року. (як тимчасовий орган ООН з ек-ного відродження Європи. Штаб-квартира знах-ся в Женеві.) у складі ЄЕК –55 держав членів, в тому числі і Україна. Мета створення: сприяння погодженню дій країн Європи, спрямованих на їх ек-й розвиток, підтримка та зміцнення ек-х звязків та відносин між європейськими країнами., а також іншими країнами світу. Напрями д-сті:1. Сприяння розвиткові європейської торгівлі; 2. Довгострокове ек-не планування та прогнозування; 3. Науково-технічне співробітництво і захист довкілля. Якщо раніше головним завданням Комісії було сприяння співробітництву між країнами різних соц-політичних систем, то нині спеціалісти ЄЕК особливу увагу приділяють розробці рекомендацій і проектів допомоги в ринковому реформуванні ек-ки крїн Східної Європи та СНД. Потреби і пріоритети країн з перехідною ек-ю враховані в плані дій Комісії як сам-й напрям д-сті. ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МФ, МБРР), так і з багатьма урядовими та неурядовими міжнародними орган-ми (ЄС, ЄАТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо) Найвищим органом ЄЕК є пленарна сесія, що скликається щорічно. У складі комісії створені галузеві комітети. Крім цього, у складі комісії функціонують 3 спец. Органи, що займаються проблемами науки та техніки, ек-ки та з/середовища. ЄЕК щорічно звітує перед ЕКОСОР, яка координує роботу Комісії і керує нею, затверджує її робочі програми.

 

ЕКОСОР в системі МЕО.

Ек-на і соц-на Рада була створена у 1946 році як один з головних органів ООН, покликканий розвязувати конкретні завдання м-го ек-го співр-ва. Вона складається з 54 членів, що обираються ГА ООН на 3 роки. Постійні члени Ради Безпеки обираються до ЕКОСОР на кожен черговий строк. 1.Рада проводить дослідження і складає доповідь з м-х питань у галузях ек-ки, соц. І культ-го життя, освіти, охорони здоровя, а також подає відповідні рекомендацції ГА ООН. 2.Вона також бере участь у підготовці проектів конвенцій і скликає м-ні конференції з питань, що входять до її компетенції. 3.Подає інформацію Раді Безпеки ООН і допомагає їй у роботі. Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія, яка скликається 2 рази на рік. Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку. При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек-х комісій ООН: Ек-на і СОц. Комісія ООН для Азії і Тихого океану, Ек-на комісія ООН для Африки, Ек-на комісія ООН для Європи, Ек-на Комісія ООН для Зах. Азії ті ЕК ООН для Латин. Америки та Карибського басейну. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій. Регіональні ек-ні комісії створені і функц-ть під керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених заходів з ек-го співробітничтва країн відповідного району. З цією метою вони зд-ть необхідні дослідження, поширюють інформаційні та статистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є їх секретаріати, до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають ширшц і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право давати рекомендації д-м відповідного регіону без затіердження їх ЕКОСОР.