Палітурні матеріали на паперовій основі

Ледерин на папері - матеріал з нітрополіамідним покриттям (покриття нанесене не на тканину, а на папір). Він значно дешевший за натуральний ледерин, але якістю йому не поступається.

Матеріал з латексним покриттям - теж замінник натурального ледерину. У порівнянні з матеріалами, що мають нітрополіаміднепокриття, має велику міцність на залом.

Бумвініл - матеріал з поліхлорвініловим покриттям. Має високу міцність на ламання, витримує 800 подвійних перегинів. Бумвінілвипускається марок А і Б:

марка А - м’який і тонкий матеріал, використовується для виготовлення цільнокрійних і складових палітурок;

марка Б - більш жорсткий і важкий матеріал, застосовується для виготовлення цільнокрійних палітурок.

Замінники палітурних тканин

Крім палітурних тканин, у виготовленні деталей книги, а також цільнокрійних палітурок широко використовуються інші м’які (бязь, сатин, міткаль), штапельні, грубофактурні (дук, рогожка, парусина, підбортівка).

Як правило, на ці тканини перед використанням з палітурною метою з виворотного боку наносять шар крохмально-каолінового ґрунту (іноді лицьовий бік покривають безбарвним лаком) чи склеюють їх з папером. Це робиться, щоб через тканину не проступав клей при наклеюванні на картонні сторонки.

Матеріали для скріплення і обробки

Книжкового блока

Для скріплення зошитів у блок використовують бавовняні та синтетичні нитки.

Бавовняні нитки складаються зі скручених між собою окремих ниток бавовняної пряжі. У залежності від кількості скручуваних ниток пряжі розрізняють групи у три, чотири і шість складань.

Для ручного шиття використовують більш товсті нитки - № 10, 20, 30, при чому кращими вважаються нитки № 30 у шість складань.

Поліграфічна марля використовується для зшивання книг на ниткошвейній і дротяношвейній машинах і під час ручного скріплення зошитів у блок.

 

 

Майнові та немайнові права суб’єктів авторського права та суміжних прав, строки їх дії.

 

 

Яке технологічне обладнання відноситься до категорії «потенційно небезпечні об'єкти». Які особливості експлуатації цього обладнання з погляду небезпеки

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

 

Технологічне обладнання, пов'язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням небезпечних речовин. Обладнання, на якому проводиться пально волокно, інші речовини, які здатні вибухати, самозайматися, займатися від джерел

запалювання з подальшим поширенням горіння після його усунення, утворюється горючий пил. Балони, контейнери, цистерни та інші ємкості з стисненими, зрідженими, отруйними та вибухонебезпечними газами. Резервуари, цистерни, балони та інші ємності з небезпечними

речовинами. Технологічне обладнання термічних цехів і дільниць, електротермічні установки підвищеної та високої частоти. Технологічне обладнання, що застосовується для видобутку та переробки газу, нафти, конденсату. Технологічне обладнання для виробництва скла та скловиробів.

Гальванічні ділянки.

Ділянки гасіння вапна.

Генераторні ацетиленові установки.

Ливарні, плавильні, заливальні дільниці та обладнання для

термообробки лиття.

 

Безпека виробничого обладнання забезпечується: ♦ вибором принципів дії, джерел енергії, параметрів робочих процесів;

♦ мінімізацією споживаної енергії або накопичується;

♦ застосуванням вбудованих в конструкцію засобів захисту та інформації про можливі небезпечні ситуації;

♦ застосуванням засобів автоматизації, дистанційного керування і контролю;

♦ дотриманням ергономічних вимог, обмеженням фізичних і нервово-психологічні навантаження працівників.

Виробниче обладнання при роботі як самостійно, так і в складі технологічних комплексів повинно відповідати вимогам безпеки протягом усього періоду його експлуатації.

Матеріали конструкції виробничого обладнання не повинні бути фактором можливої ​​небезпечної і шкідливої ​​дії на організм працюючих, а виникають у процесі роботи обладнання навантаження в окремих його елементах не повинні досягати небезпечних значень. При неможливості реалізації останньої вимоги в конструкції обладнання необхідно передбачати засоби захисту, огородження і т. Д.

Небезпечні зони виробничого обладнання (рухомі вузли, елементи з високою температурою тощо) як потенційні джерела травмонебезпечність повинні бути огороджені, тепло1ізольовані або розміщені в місцях, що виключають контакт з ними персоналу.

Затискні, вантажозахватні і вантажопідйомні пристрої і т.п. повинні виключати можливість виникнення небезпеки при раптовому відключенні енергії, а також самовільну зміну стану цих пристроїв при відновленні енергоживлення.

Виробниче обладнання повинно бути пожежовибухобезпечними у передбачених умовах його експлуатації та не накопичувати зарядів статичної електрики в небезпечній для працюючих кількості.

Виробниче обладнання, робота якого супроводжується виділенням шкідливих речовин або мікроорганізмів або пожежо- та вибухонебезпечних речовин, повинно включати вбудовані пристрої для локалізації цих виділень. За відсутності таких пристроїв, в конструкції обладнання мають бути передбачені місця для підключення автономних пристроїв локалізації виділень. При необхідності згадані пристрої мають бути виконані з урахуванням чинних вимог щодо стану повітря робочої зони та захисту довкілля.

Якщо виробниче обладнання є джерелом шуму, ультра та інфразвуку, вібрації, виробничих випромінювань (електромагнітних, лазерних тощо), то воно повинно бути виконано таким чином, щоб вплив на працюючих перерахованих шкідливих виробничих факторів не перевищувала меж, встановлених відповідними чинними нормативами.

Виробниче обладнання повинно бути забезпечене місцевим освітленням, виконаним відповідно до вимог чинних нормативів з урахуванням конкретних виробничих умов, якщо його відсутність може викликати перенапруження органів зору або інші небезпеки, пов'язані з експлуатацією цього обладнання.

Однією зі складових безпеки виробничого обладнання є конструкція робочого місця, його розміри, взаємне розташування органів управління, засобів відображення інформації, допоміжного обладнання тощо.

 

Білет №5

1. Виведення фотоформ (негативів, діапозитивів) на фотоплівку та їх хіміко-фотографічна обробка.

Для виведення цифрової інформації на плівку (виготовлення фотоформ) використовують фотонасвітлювальні апарати (ФНА). Це дороге обладнання, і від його якості залежить якість виготовлених фотоформ.

Принцип роботи: усе зображення “розбите” комп’ютером на маленькі точки (растрування) насвітлюється лазером на світлочутливу плівку в закритому барабані. Чимось нагадує діє плівкових фотоапаратів.

Після цього касета із насвітленою плівкою поміщається у проявочну машину, в якій обробляється насвітлена плівка. Знову аналогія із плівковим апаратом.

Після цього плівка поміщається в копіювальну раму.

Принцип дії. Копіювальна рама представляє собою закриту зі всіх сторін металеву коробку, зверху якої встановлені потужні освітлювачі. На робочий стіл кладеться офсетна пластина (з якою робитимуть форму) і на неї кладуть фотоформу. Після цього опускається прижимна рама і під дією вакууму витискається будь-яке повітря між пластиною та фотоформою.

Тепер в рамі відбувається насвітлення, під час якого світло проходить через світлі ділянки фотоформи, і не проходить через темні. В результаті чого одні ділянки форми стають вразливі до проявника (наступна операція).

Насвітлену пластину слід проявити в проявному процесорі.

Принцип роботи. Пластина за допомогою гумових транспортуючих валиків подається в проявний процесор, в якому проявник проявляє пластину, наносить на неї захисне покриття та сушить.

Після цього пластину встановлюють в друкарську машину.