Авторське право на службові твори. Співавторство.

 

 

Назвіть види вантажно-розвантажувальних робіт за ступенем небезпеки. Класи небезпечних речовин. Маркірування упаковок з небезпечним вантажем. Порядок організації й проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Вимоги до площадок, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи.

Безпека при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт значно залежить від групи, класу, і категорії вантажу. Залежно від небезпеки, що виникає під час вантаження, транспортування і розвантаження всі вантажі поділяються на чотири групи: 1 - малонебезпечні (будматеріали, продукти харчування тощо); 2 - небезпечні за своїми розмірами; 3 - пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт, бітум і т. П); 4-небезпечні за своїми властивостями (пожежо- та вибухонебезпечні, отруйні, токсичні, радіоактивні речовини тощо). При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.

 

Вантажі, які небезпечні за своїми властивостями відповідно до ГОСТ 19433-81 підрозділяються на дев'ять класів: 1 - вибухові речовини; 2 - стислі, зріджені і розчинені гази під тиском; 3 - легкозаймисті рідини, суміші рідин, які виділяють легкозаймисті пари, температура спалаху яких становить 61 ° С і нижче; 4 - легкозаймисті речовини і матеріали, які здатні займатися внаслідок тертя, нагрівання, поглинання вологи, самовільних хімічних перетворень; 5 - окислюють речовини, які легко виділяють кисень; 6 - отруйні та інфекційні речовини; 7-радіоактивні речовини; 8 - їдкі і корозійно активні речовини; 9 - речовини з відносно низькою небезпекою, проте при перевезенні і зберігання яких необхідно дотримуватися певних вимог безпеки.

На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного маркування, необхідно нанести знак небезпеки. Цей знак має форму квадрата, окантованого чорною рамкою, повернений на кут і поділений на два однакових трикутника. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки, а в нижньому роблять напис про небезпечність вантажу і номер класу

Вантажно-розвантажувальні роботи виконують під керівництвом досвідченого працівника, який повинен пройти навчання і перевірку знань чинних нормативно-правових актів з охорони праці в межах своїх функціональних обов'язків і мати відповідне посвідчення.

Керівник робіт готує розвантажувальну площадку, встановлює порядок і способи навантаження, вивантаження і переміщення вантажів, розподіляє робітників відповідно до їх кваліфікації і досвіду, інструктує робітників з питань технології виконання робіт і дотримання вимог безпеки і безпечних прийомів праці на цих роботах, забезпечує місце робіт справними пристроями, механізмами та кранами.

Вантажно-розвантажувальні роботи виконують, як правило, механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів, розвантажувачів та інших машин, а при незначних обсягів - із застосуванням засобів малої механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт застосовується для вантажів масою більше 20 кг, а також при підйомі вантажів на висоту більше 3 м. Вантажі великої ваги масою більше 500 кг дозволяється вантажити і вивантажувати тільки вантажопідіймальними кранами.

Навантаження й розвантаження важких і громіздких вантажів здійснюється спеціально призначеними досвідченими робітниками під керівництвом відповідальної особи (майстра, бригадира), зобов'язаного стежити за безпекою вантаження, транспортування і розвантаження зазначених вантажів. У темний час доби навантаження і розвантаження матеріалів допускаються тільки при освітленості місця робіт у горизонтальній площині на рівні землі не менше 20 лк.

З метою забезпечення безпеки та зручності у роботі, площадки для вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути сплановані, обгорожені з метою обмеження доступу сторонніх осіб, і оснащені відведенням води. Майданчики, розраховані на термін служби більше року, повинні мати тверде покриття.

У зимовий період вантажно-розвантажувальні майданчики необхідно регулярно чистити від снігу і льоду та посипати піском, попелом і шлаком.

Вантажно-розвантажувальні майданчики обладнуються спеціальним інвентарем і найпростішими пристосуваннями (перехідні містки, сходи, дошки для катання, переносні драбини, домкрати, тачки, капустянки, вагончики, візки, конвеєри тощо), що забезпечують безпеку і полегшують виконання робіт. Інвентар і пристосування, застосовується при вантажно-розвантажувальних роботах, слід утримувати в справному стані. При переміщенні вантажів масою від 20 до 500 кг (кожне місце окремо) вантажникам мають видавати зазначені найпростіші пристосування.

Вантажні платформи повинні бути на висоті 1,1 м від рівня верху головки рейки, а з боку автомобільного під'їзду - на висоті підлоги кузова транспортного засобу. У місцях, де не передбачається навантаження або вивантаження негабаритних вантажів, а також пропуск вагонів з такими вантажами, вантажні - платформи будують висотою 1,2 м. Платформи та склади потрібно обладновувати рампами: з боку залізничної колії шириною не менше 3 м, а з боку автомобільного під'їзду - шириною не менше 1,5 м. Для забезпечення безпеки в місцях масового переходу людей і при перевезенні вантажів через рейкову колію влаштовуються переїзди з відповідним настилом.

 

Білет №6

Виготовлення офсетних друкарських форм цифровими методами за технологією «комп’ютер – друкарська форма» і «комп’ютер – друкарська машина».

Технологія «комп'ютер - друкарська машина» - процес друку і виготовлення друкованих форм (на матеріалі, встановленому безпосередньо на формном циліндрі в офсетній друкарській машині) шляхом прямого експонування, лазерного гравіювання або іншого способу створення друкуючих і пробільних елементів з управлінням від ЕОМ видавничої системи. Ця технологія використовується в машинах цифрового друку для виготовлення барвистих малотиражних видань, в які необхідно вносити зміни у зміст смуг під час друкування тиражу. На деяких з цих машин можливе внесення змін до кожен окремий відбиток. Друкована форма виготовляється безпосередньо на формном циліндрі друкарської машини в процесі друкування. Вона мінлива і в неї можна вносити зміни в процесі друкування після кожного обороту формного циліндра.

 

Поняття винаходу (корисної моделі), умови надання правової охорони, охоронні документи та строки їх дії.

 

 

Види небезпек у робочій зоні підйомно-транспортних машин. Який порядок реєстрації вантажопідйомного крана в органах Держнаглядохоронпраці? Хто й на підставі чого видає дозвіл про можливості введення в експлуатацію ВПК?

Небезпеки при експлуатації вантажопідіймальних машин (ГПМ), в основному, пов'язані:

- С ненавмисним контактом людини з рухомими частинами обладнання;

- С можливими ударами від падаючих предметів при обриві піднімається;

- С висипанням частини вантажу;

- З падінням ГПМ;

- С наїздом і ударами при зіткненні з пересувними ГПМ.

 

Реєстрація в органах Держпромнагляду вантажопідіймальних машин першої групи, здійснюється за заявою їх власників або організацій, на балансі яких вони знаходяться і паспорта машини.

Вантажопідйомні машини другої групи перед пуском їх в експлуатацію, повинні бути прийняті на облік на самому підприємстві. Для цього їм надають індивідуальний номер і за цим номером вантажопідйомна машина записується в журнал обліку, який ведеться в організації або їх власником.

Вантажопідйомні машини допускаються в експлуатацію лише за повної їх справності і достатньої міцності, який визначається шляхом технічного огляду.

Дозвіл на роботу крана записують в його паспорт. У паспорт крана заносять також прізвище особи, яка буде відповідати за безпечне проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

.Реєстрація Підлягають крани всіх типів, крани-екскаватори, що працюють тільки з гаком або електромагнітом, вантажні електричні візки з кабіною управління, які пересуваються надземними рейковими коліями.

Не реєструються в органах Держнаглядохоронпраці: крани з ручним приводом, крани мостові вантажопідйомністю до 10 т, стріляв і баштові крани вантажопідйомністю до 1 т; стрілові крани з постійним вильотом, неповоротні, непересувна; крани на пересувних комплексах, призначених для виконання ремонтних робіт; електричні талі і лебідки для підйому вантажів і (або) людей.

 

Дозвіл на роботу кранів, реєструються в органах Держгірпромнагляду, необхідно отримати у таких випадках:

а) перед пуском в роботу тільки зареєстрованої крана;

б) після монтажу і установки крана на нове робоче місце;

в) після реконструкції крана;

г) після ремонту металоконструкцій і заміни несучих елементів або вузлів з використанням зварювання.

У всіх цих випадках дозвіл на роботу крана видається органами технагляду на підставі записаних в паспорті крана результатів технічного огляду, проведеного особою з нагляду. При цьому інспектор технагляду проводить контрольну перевірку стану крана та підкранових колій. Якщо результати контрольної перевірки задовільні, інспектор записує дозвіл на роботу крана в його паспорт. Про наміченому пуск в роботу крана власник повинен повідомити орган технагляду не пізніше, ніж за 5 днів.

Введення в експлуатацію вантажопідіймальних кранів і машин здійснюється на підставі рішення про можливість введення в експлуатацію прийнятого відповідно до цього підрозділом в наступних випадках:

а) перед пуском в роботу знову зареєстрованих вантажопідіймального крана чи машини або після їх перереєстрації згідно з пунктом 10.1.5 цих Правил;

б) після монтажу, пов'язаного із встановленням вантажопідіймального крана чи машини на нове місце;

в) після реконструкції вантажопідіймального крана чи машини, а також ремонту, зазначеного в пункті 5.2.1;

г) після напрацювання строку служби, зазначеного в експлуатаційних документах, вказівках виробника або в чинних НД;

д) після заборони експлуатації вантажопідіймального крана чи машини представником органів

7) Яке технологічне обладнення відносіться до категорії «потенційно небезпечні обєкти». Які Особливості ЕКСПЛУАТАЦІЇ цього обладнення з подивимось небезпеки.

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.