Українська класична школа публічних фінансів.

Наукове поле фінансової науки досить широке й багатоаспектне. Воно включає сфери державних (публічних), корпоративних і міжнародних фінансів, фінансів домогосподарств, страхування і фінансовий ринок, які суттєво різняться за призначенням, організацією й засадами функціонування. Кожна сфера, забезпечуючи відповідні потреби економіки, держави й громадян, має важливе значення. Водночас ключова роль у фінансовій системі належить державним фінансам, через які у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП відбувається реалізація державної фінансової політики, спрямованої на економічне зростання та підвищення рівня добробуту населення. У цьому контексті ключовими напрямами дослідження науково-освітньої школи з публічних фінансів є:

- спрямування і складові, інструменти, важелі й механізми реалізації фіскальної політики держави;

- бюджетна політика у контексті макрофінансової стабілізації;

- податки та їх адміністрування, оптимізація податкової системи, податкова реформа;

- раціоналізація системи та механізмів фінансування видатків бюджету та фондів цільового призначення;

- оптимізація рівня і механізмів дефіцитного фінансування державних видатків;

- формування ефективно функціонуючої бюджетної системи, зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування;

- управління державним боргом, взаємовідносини з міжнародними кредиторами;

- бюджетний та податковий ризик-менеджмент.

Українська науково-освітня школа публічних фінансів сформувалася на кафедрі фінансів КНЕУ у 80-ті роки минулого століття. Її ключовими ознаками є два аспекти дослідження публічних фінансів. По-перше, глибинне проникнення на основі методологічних підходів, заснованих на філософському підґрунті, в сутнісні характеристики ключових категорій публічних фінансів – податків, бюджету, державного боргу, – що дозволяє сформувати надійну теоретичну основу для побудови ефективної системи управління державними та місцевими фінансами. По-друге, теоретико-прикладне дослідження проблематики вироблення та реалізації фінансової політики держави, спрямованої на забезпечення макроекономічної стабільності й сприяння економічному зростанню. У цьому контексті усебічно досліджувалися як проблеми України, так і досвід країн із розвиненою ринковою економікою, на основі чого визначалися завдання і напрями фінансової стратегії й тактики розвитку молодої української держави.

Основні сучасні теоретичні концепції у сфері публічних фінансів; корпоративних фінансів; фінансового ринку.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

- традиційна концепція;

- концепція індиферентності;

- компромісна концепція;

- концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації. Традиційна концепція структури капіталу грунтується на положенні про можливість оптимізації структури капіталу шляхом урахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу.

В основу концепції індиферентності покладено положення про неможливість оптимізації ні за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості, ні за критерієм максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки вона не впливає на ці показники. Ця концепція була вперше висунута американськими вченими, які розглядали механізм формування структури капіталу та ринкової вартості підприємства у зв’язку з функціонуванням ринку капіталу.

В основу компромісної концепції структури капіталу покладено положення про те, що вона формується під впливом певних умов, які визначають відповідність рівня доходності ризику капіталу, що використовується підприємством. У процесі оптимізації структури ці показники необхідно враховувати шляхом знаходження компромісу щодо їх впливу. Ця концепція включає в механізм формування структури капіталу ряд реальних умов функціонування економіки і ринку, які не були враховані в попередніх концепціях.

Основу концепції протиріччя інтересів складає положення про різні інтереси та рівні інформованості власників, інвесторів, кредиторів та менеджерів в процесі управління капіталом. Автори даної концепції, не змінюючи принципової сутності компромісної концепції, суттєво розширили її практичне використання.

В основу концепції протиріччя інтересів формування капіталу підприємства покладено: теорію асиметричної інформації, сигнальна теорію, теорію моніторінгових витрат та інш.

Теорія асиметричної інформації базується на припущені недосконалості ринку капіталу. Реальний ринок надає неадекватну інформацію учасникам відносно перспектив розвитку підприємства. Асиметричність проявляється в тому, що менеджери підприємства володіють найбільш достовірною інформацією ніж інвестори та кредитори.

Концепція агентських відносин полягає в тому, що в міру ускладнення форм організації бізнесу поглиблюється розмежування між функцією володіння та функцією управління і контролю. Інтереси власників підприємства і його управлінського персоналу збігаються не завжди, що впливає на прийняття управлінських рішень останніми.

Концепцією ризик орієнтованого підходу є порівняння поточного ризику з припустимим (прийнятним), зроблені на підставі цього відповідні висновки та прийняті до виконання рішення.

Теорія суспільного вибору (public choice theory) стала одним із основних напрямків досліджень, пов'язаних з використанням методології неокласичного аналізу стосовно інституційної системи. Вона зародилася у 60-х роках минулого століття як галузь економічної науки, що вивчає питання оподаткування та державних витрат у контексті надання соціальних благ. Згодом її межі значно розширилися і нині вона трактується як теорія економічної політики. Три найважливіших елементи, на яких базується теорія суспільного вибору: - методологічний індивідуалізм;

- концепція "людини економічної";

- концепція політики як обміну.

Суспільні блага - це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.).

Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

1. Неможливість виключення будь якого об'єкта із споживання (невинятковість)

2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність)

Вплив окремих теоретичних концепцій на проведення фінансових досліджень (теорії структури капіталу, концепції асиметрії інформації, концепції агентських відносин, ризик-орієнтованого підходу, теорії суспільних благ, теорії суспільного вибору).

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

- традиційна концепція;

- концепція індиферентності;

- компромісна концепція;

- концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації. Традиційна концепція структури капіталу грунтується на положенні про можливість оптимізації структури капіталу шляхом урахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу.

В основу концепції індиферентності покладено положення про неможливість оптимізації ні за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості, ні за критерієм максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки вона не впливає на ці показники. Ця концепція була вперше висунута американськими вченими, які розглядали механізм формування структури капіталу та ринкової вартості підприємства у зв’язку з функціонуванням ринку капіталу.

В основу компромісної концепції структури капіталу покладено положення про те, що вона формується під впливом певних умов, які визначають відповідність рівня доходності ризику капіталу, що використовується підприємством. У процесі оптимізації структури ці показники необхідно враховувати шляхом знаходження компромісу щодо їх впливу. Ця концепція включає в механізм формування структури капіталу ряд реальних умов функціонування економіки і ринку, які не були враховані в попередніх концепціях.

Основу концепції протиріччя інтересів складає положення про різні інтереси та рівні інформованості власників, інвесторів, кредиторів та менеджерів в процесі управління капіталом. Автори даної концепції, не змінюючи принципової сутності компромісної концепції, суттєво розширили її практичне використання.

В основу концепції протиріччя інтересів формування капіталу підприємства покладено: теорію асиметричної інформації, сигнальна теорію, теорію моніторінгових витрат та інш.

Теорія асиметричної інформації базується на припущені недосконалості ринку капіталу. Реальний ринок надає неадекватну інформацію учасникам відносно перспектив розвитку підприємства. Асиметричність проявляється в тому, що менеджери підприємства володіють найбільш достовірною інформацією ніж інвестори та кредитори.

Концепція агентських відносин полягає в тому, що в міру ускладнення форм організації бізнесу поглиблюється розмежування між функцією володіння та функцією управління і контролю. Інтереси власників підприємства і його управлінського персоналу збігаються не завжди, що впливає на прийняття управлінських рішень останніми.

Концепцією ризик орієнтованого підходу є порівняння поточного ризику з припустимим (прийнятним), зроблені на підставі цього відповідні висновки та прийняті до виконання рішення.

Теорія суспільного вибору (public choice theory) стала одним із основних напрямків досліджень, пов'язаних з використанням методології неокласичного аналізу стосовно інституційної системи. Вона зародилася у 60-х роках минулого століття як галузь економічної науки, що вивчає питання оподаткування та державних витрат у контексті надання соціальних благ. Згодом її межі значно розширилися і нині вона трактується як теорія економічної політики. Три найважливіших елементи, на яких базується теорія суспільного вибору: - методологічний індивідуалізм;

- концепція "людини економічної";

- концепція політики як обміну.

Суспільні блага - це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.).

Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

3. Неможливість виключення будь якого об'єкта із споживання (невинятковість)

4. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність)

 

 

14. Ключові проблеми розвитку фінансів в Україні.

Слід зазначити, що в фінансовій науці є багато не розв'язаних проблем. Це передусім пов'язано з тим, що економічне життя з часом змінюється, відповідно змінюються взаємозв'язки і сфери активного впливу фінансів на економік): Фінансова наука повинна бути впорядкованим процесом одержання знань, їхньою повною систематизацією відповідно до існуючої економічної ситуації в державі.

На основі висновків фінансової науки встановлюється стійкість тих чи інших форм виявлення фінансів У цьому проявляється зв'язок фінансової науки з правовими. Фінансова наука - основа для відпрацювання принципів фінансової політики.

Фінансова наука, фінансове право та фінансова політика - це напрями дослідження фінансових проблем. Усі вони однаково необхідні для всебічного вивчення фінансів. Фінансова наука включає такі розділи: науку про державний бюджет; науку про державні доходи і податки; науку про фінанси підприємницьких структур; науку про державний кредит; науку про місцеві фінанси, страхування тощо.

Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку в умовах Російської імперії. Теоретично-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня тодішньої світової фінансової науки, а в деяких випадках і випереджала її.

Основні теоретичні напрями сучасної фінансової науки сконцентровані на дослідженні проблем сучасного стану і розвитку соціально-економічних процесів, зокрема на:

-- теорії суспільного добробуту, основний зміст якої полягає у тому, що будь-які зміни у фінансовій сфері мають сенс лише тоді, коли добробут окремих соціальних груп покращується без погіршення інших (засновник -- В. Парето);

-- теорії суспільного вибору в умовах демократичного середовища (засновник -- Дж. Б'юкенен);

-- теорії фіскального обміну "податки-блага" (засновники: К. Віксель, Е. Ліндаль, Дж. Б'юкенен).