Резерви зростання продуктивностi праці

Резерви зростання продуктивностi працi — це невикористанi можливостi економii затрат працi (як живоi, так i уречевленоi), якi виникають унаслiдок дii тих чи iнших факторiв (удосконалення технiки, технологii, органiзацii виробництва i працi тощо). Рiвень продуктивностi працi залежить вiд ступеня використання резервiв.

Резерви можна класифiкувати вiдносно часу iх використання, а також сфери виникнення.

За часом використання розрiзняють поточнi й перспективнi резерви.

За сферами виникнення розрiзняють загальнодержавнi, регiо­нальнi, мiжгалузевi, галузевi, внутрiшньовиробничi резерви.

внутрiшньовиробничi резерви можна подiлити нарезерви зниження трудомiсткостi продукцii;резерви полiпшення використання робочого часу.

Резерви пiдвищення продуктивностi працi безмежнi, як i науково-технiчний прогрес, удосконалення органiзацii виробництва, працi й управлiння. Тому в кожний конкретний перiод треба використовувати тi резерви, що дають максимальну економiю працi за мiнiмальних витрат.

Необхiдною умовою виявлення i використання резервiв e iх кiлькiсна оцiнка.

Резерви можуть оцiнюватися в абсолютних i вiдносних вели­чинах. На конкретний перiод величину резервiв можна визначити як рiзницю мiж досягнутим i максимально можливим рiвнем про­дуктивностi працi.

 

Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi

Ефективнiсть (продуктивнiсть) працi-це загальний обсяг продукцii подiлений на кiлькiсть втраченоi на його виробництво працi.

На ефективнiсть працi безпосереднiй вплив здiйснюють такi фактори, як технiчний прогрес, фондоозброeнiсть, кiлькiсть робочоi сили i ефективнiсть розподiлу рiзних ресурсiв, iх сполучення i управлiння ними. Продуктивнiсть працi пiдвищуeться по мiрi покращення здоров’я, професiйноi пiдготовки, освiти i пiдвищення зацiкавленостi робiтникiв в результатах дiяльностi, по мiрi росту забезпеченостi машинами i обладнанням а також природними ресурсами, при кращiй органiзацii виробництва i управлiння, при перемiщеннi робочоi сили iз менш ефективних галузей в бiльш ефективнi.

Особливе мiсце серед факторiв зростання ефективностi працi займають освiта i професiйна пiдготовка. Iнвестицii в людський капiтал- важливий засiб пiдвищення продуктивностi працi. Взаeмозв’язок мiж пiдвищенням рiвня квалiфiкацii i i продуктивнiстю працi досить складна, проте певна доля зростання продуктивностi працi залежить вiд рiвня квалiфiкацii. Серед факторiв продуктивностi (ефективностi) працi особливе мiсце займають умови працi. Поряд з покращенням умов працi величезне значення для пiдвищення його ефективностi маeпокращення побутових умов робітників.

 

Економічний аналіз у сфері економіки.

Економічний аналіз у сфері праці виконує ряд завдань: забезпечення об'єктивної оцінки використання робочої сили та продуктивності праці; виявлення чинників та кількісного виміру їх впливу на зміну трудових показників; розробка рекомендацій з покращання використання робочої сили в напрямку підвищення продуктивності праці.

У трудовій сфері аналіз системи трудових показників дає можливість поєднати та пов'язати окремі показники між собою, що дозволяє оцінити вплив кожного окремого показника й усієї сукупності показників на загальну результативність праці. Об'єктом аналізу трудових показників на мікрорівні є сукупність кількісних та якісних вимірників

використання живої праці в процесі виробництва.

Розрізняють такі об'єкти дослідження аналізу трудових показників:

• Трудові показники — забезпеченість робочою силою та продуктивність праці.

• Фактори та шляхи інтенсифікації й підвищення ефективності використання праці.

• Вплив трудових показників на кінцеві результати діяльності.

Під час здійснення аналізу необхідно зробити із загального масиву показників науково обґрунтовану вибірку найбільш дієвих щодо впливу на ефективність та прибутковість підприємства. Аналіз трудових показників є не самоціллю, а одним із засобів удосконалення практики планування та управління. Бажаного результату можливо досягти лише використовуючи системний підхід, а також комплексне дослідження рівня та динаміки окремого показника в тісному взаємозв'язку зі зміною рівня та динаміки всіх інших показників.

 

Характеристика основних трудових показників, їх аналіз

Трудові показники – це кількісні та якісні характеристики для оцінки стану соціально-трудових відносин на підприємстві, використання робочої сили та ефективності праці (за визначений період часу).

До основних трудових показників відносять: продуктивність праці, виробіток, трудомісткість, чисельність персоналу, заробітна плата, фонд оплати праці, фонд споживання.

В ринкових умовах господарювання визначення трудових показників підприємства набуває особливого значення. Основна задача підприємства – виконати виробничу програму по випуску конкурентоспроможної продукції при використанні мінімальних витрат живої і уречевленої праці.

Підвищення продуктивності праці – головний фактор зростання ефективності та прогресивного розвитку підприємства. Воно безпосередньо пов’язано із зниженням трудомісткості продукції, оптимальністю використання робочої сили, підвищенням кваліфікації робітників, раціональністю організації та стимулювання праці.

Трудомісткість одиниці продукції складає основу визначення чисельності та складу персоналу, що безпосередньо пов’язано з нормуванням та формуванням фонду оплати праці.

Заробітна плата та премія визначає розмір винагороди індивідуальної трудової діяльності та виконує роль визначального стимулу до праці. Фонд оплати праці характеризує витрати на використання робочої сили, які включаються до узагальнюючого показника виробництва – собівартості, що відображається на вартості (ціні) і конкурентоспроможності продукції підприємства.

Фонд споживання включає: фонд оплати праці, доходи (дивіденди) по акціях і вкладах трудового колективу, суму трудових і соціальних пільг. Розмір такого фонду і ступінь трудової активності робітників визначають рівень їх доходу та якість життєдіяльності.

Аналіз трудових показників – це вид економічних досліджень для визначення рівня результативності виконання виробничих, управлінських функцій трудовим колективом, а також для розробки заходів щодо підвищення ефективності праці на підприємстві.

Основні задачі аналізу трудових показників:

Ø об’єктивна оцінка використання ресурсів праці: робочої сили, продуктивності праці;

Ø визначення факторів та їх впливовість (кількісно) на зміну трудових показників;

Ø усунення недоліків в організації, нормуванні праці;

Ø пошук шляхів використання резервів щодо підвищення продуктивності праці.

Систематичний аналіз трудових показників визначає можливості для узгодження процесу взаємодії окремих критеріальних характеристик, що дозволяє оцінювати вплив кожного параметра окремо та всієї сукупності на загальну результативність праці.

В процесі аналізу трудових показників потрібно здійснювати науково обґрунтовану вибірку із загального масиву показників найбільш результативних з точки зору їх впливу на результативність і прибутковість підприємства. Процес можна технічно спростити і змістовно посилити, якщо структурувати його по укрупненим блокам (робоча сила, продуктивність праці, оплата праці) при акцентуванні уваги на складових в процедурах розрахунків та оцінки – кількості та якості.

Аналіз трудових показників не повинен стати самоціллю підприємства. Він має виконувати головні функції в системі управління підприємством: удосконалення планування, регулювання, керівництва.