Орг-цiя працi на робочому мiсцi.

Важливим елементом органiзацii працi на пiдприeмствi e вдосконалення планування, органiзацii i обслуговування робочих мiсць з метою створення на кожному з них необхiдних умов для високопродуктивноi працi.

Робоче мiсце — це зона трудовоi дiяльностi робiтника, або групи робiтникiв, оснащена всiм необхiдним для успiшного здiйснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничоi структури пiдприeмства, яка може функцiонувати вiдносно самостiйно. Органiзацiя робочого мiсця — це система заходiв щодо його планування, оснащення засобами i предметами працi, розмiщення в певному порядку, обслуговування й атестацii.

Планування робочого мiсця передбачаe рацiональне розмiщення у просторi матерiальних елементiв виробництва, зокрема устаткування, технологiчного та органiзацiйного оснащення, а також робiтника. Робоче мiсце маe робочу, основну i допомiжну зони. В основнiй зонi, яка обмежена досяжнiстю рук людини в горизонтальнiй i вертикальнiй площинах, розмiщуються засоби працi, що постiйно використовуються в роботi. У допомiжнiй зонi розмiщуються предмети, котрi застосовуються рiдко. Велике значення маe рацiональне технологiчне й органiзацiйне оснащення робочих мiсць, що передбачаe забезпечення iх основним технологiчним устаткуванням, технологiчним i органiзацiйним оснащенням (iнструментом, пристроями, допомiжними матерiалами, запасними частинами та устаткуванням для iх зберiгання i розмiщення, а також засобами сигналiзацii, освiтлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

 

Умови працi: сутнiсть i значення.Фактори формування.

Умови працi (УП)-це сукупнiсть взаeмопов”яз. Виробнич.,санiт-гiгieн,психофiзiолог,естетичн. I соц. факторiв конкретноi працi,обумовлених рiвнем розвитку продуктивн. сил сусп-ва,якi визначають стан виробнич. Середовища та впливають на здоров”я i працездатнiсть людини.Видiл. 4 фази працездатностi в процесi одного труд. циклу(дня,змiни):

-пристос-ня до працi (час,протягом якого людина адаптуeться до майб. умов працi)

-стiйка працездатнiсть(найвища якiсть працi при оптим. рiвнях функц-ня фiзiолог. систем органiзму)

-субкомпетенцiя(початок розвитку втоми,якiсть працi ще зберiгаeться,але лише за рах. перенапруження вiдповiдн. функцiй органiзму)

-втома (зниження якостi роботи за подальшого погiрш. функцiонального стану людини)

Наступною фазою життeдiяльн-тi людини повинна бути фаза вiдновлення працездатностi(вiдпочинку)

Умови працi — це сукупнiсть взаeмозв'язаних виробничих, санiтарно-гiгieнiчних, психофiзiологiчних, естетичних i соцiальних факторiв конкретноi працi, обумовлених рiвнем розвитку продуктивних сил суспiльства, якi визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я i працездатнiсть людини

Вiдповiдно до рекомендацiй МОП визначають такi основнi фактори виробничого середовища, що впливають на працездатнiсть людини в процесi виробництва: фiзичне зусилля, нервове напруження, робоче положення, монотоннiсть роботи, температура, вологiсть, забруднення повiтря, виробничий шум, вiбрацiя, обертання, поштовхи, освiтленiсть у робочiй зонi.

Фактори виробничого середовища мають психологiчнi i фiзiологiчнi межi.

Психологiчна межа характеризуeться певними нормативами, перевищення яких викликаe у працюючих вiдчуття дискомфорту.

Фiзiологiчна межа характеризуeться такими нормативами, перевищення яких потребуe припинення роботи.

Кожний iз цих факторiв виробничого середовища дie вiдокремлено, i його вплив ураховуeться окремо пiд час атестацii i паспортизацii робочого мiсця.

 

Нормування працi як провiдна складова ii орг-цii.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi. Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно e важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'eмною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi e основою системи планування роботи пiдприeмства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою маe бути ii якiсть. Норми працi e основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей. Норми працi на пiдприeмствi можуть використовуватися для визначення трудомiсткостi окремих видiв продукцii i вiдповiдних затрат працi для виконання виробничоi програми. Отже, нормування працi e засобом визначення як мiри працi для виконання тiei чи iншоi конкретноi роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд ii кiлькостi та якостi. В умовах розвитку ринкових вiдносин, поглиблення економiчноi самостiйностi пiдприeмств нормування працi набуваe великого значення як засiб скорочення затрат живоi працi, зниження собiвартостi продукцii, пiдвищення продуктивностi працi тощо.

 

Класифiкацiя втрат робочого часу

Затрати робочого часу подiляються на нормованi i ненормованi. До нормованих належать необхiднi для даних конкретних умов затрати основного i допомiжного часу, часу обслуговування робочого мiсця, на вiдпочинок та особистi потреби, регламентованi перерви з органiзацiйно-технiчних причин, пiдготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукцii e штучно-калькуляцiйним часом.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементiв операцiй потрiбне для розроблення нормативiв часу, вибору найрацiональнiших методiв працi, аналiзу якостi норм i нормативiв тощо.

Найпоширенiшими на пiдприeмствах методами дослiдження трудових процесiв e: хронометраж, фотографiя робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичнi затрати часу вимiрюються за допомогою секундомiрiв, хронометрiв, годинникiв, хронографiв.

 

Методи нормування працi.

Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний.

Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягаe в установленнi норми загалом на операцiю без розчленування ii на складовi елементи. За розрахунково-аналiтичного методу операцiю попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разi розраховують на кожний елемент операцii.В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюeться кiлька разiв або й зовсiм не повторюeться, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовуe. Суть укрупненого методу полягаe у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцii, деталi або види робiт. За цим методом найдоцiльнiше розраховувати норми на пiдприeмствах з iндивiдуальним i дрiбносерiйним типом виробництва.

Велике значення маe мiкроелементний метод нормування працi (для нормування ручних i деяких машинно-ручних процесiв). За допомогою цього методу видiляють i вивчають найпростiшi елементи, так званi мiкроелементи, з яких складаються складнi i рiзноманiтнi за своiм характером трудовi операцii. Цi мiкроелементи визначають норми затрат часу залежно вiд найважливiших чинникiв, якi впливають на iхню структуру.

 

Види норм працi.

На пiдприeмствах застосовують рiзнi види норм працi. Найпоши­ренiшi з них такi:

а) норми часу, якi визначають кiлькiсть робочого часу, потрiбно­го для виготовлення одиницi продукцii або для виконання певного обсягу робiт;

б) норми виробiтку, якi визначають кiлькiсть продукцii або обсяг роботи, якi мають бути виконанi за одиницю робочого часу. Норми виробiтку вимiрюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) i виражають необхiдний результат дiяльностi працiвникiв;

в) нормоване завдання, що визначаe необхiдний асортимент i об­сяг робiт, що мають бути виконанi одним працiвником або групою (бригадою, ланкою) за даний вiдрiзок часу (змiну, добу, мiсяць). Нормоване завдання, як i норма виробiтку, визначаe необхiдний ре­зультат дiяльностi працiвникiв. Проте нормоване завдання можна установлювати не тiльки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, якi визначають кiлькiсть одиниць ус­таткування, робочих мiсць, квадратних метрiв площi тощо, якi об­слуговуються одним робiтником або бригадою;

д) норми чисельностi робiтникiв, за якими встановлюють кiлькiсть робiтникiв тiei чи iншоi категорii, потрiбну для виконання певного обсягу робiт;

е) норми керованостi (кiлькостi пiдлеглих) визначають кiлькiсть працiвникiв, яка маe бути безпосередньо пiдпорядкованою одному керiвниковi.