Нормативне навантаження огороджуючих конструкцій

Назва елемента	Характеристика споруди	Довжина елемента, м	Нормативне навантаження від ваги 1 м^2 елемента, кН/м^2
Стінові панелі	Опалювальна		1,8¸2,8*
	2,2¸3,2*
Неопалювальна		1,7
	2,15
Засклення	¾	0,4

^(*) визначається теплотехнічним розрахунком. У курсовому проекті приймається без теплотехнічного розрахунку, узгоджується з консультантом.

Навантаження від кранів. Нормативні вертикальні навантаження, які передаються колесами кранів на балки кранового шляху, приймають відповідно до вимог ГОСТ на кран (див. табл.1).

Нормативне горизонтальне навантаження, спрямоване поперек кранового шляху, повинно прийматися в курсовому проекті рівним 0,05 від суми номінальної вантажопідйомності крана і ваги його візка (див. табл.1).

Коефіцієнт надійності (g_f >1) для кранових навантажень дорівнює 1,2.

При врахуванні кількох кранів (легкого і середнього режимів роботи) навантаження від них множать на коефіцієнт поєднання n_с =0,85 при врахуванні двох кранів, а n_с =0,7 при врахуванні чотирьох кранів.

Снігове навантаження. Нормативне снігове навантаження на 1 м² площі горизонтальної проекції визначають за формулою:

S=S₀´µ,

де: S₀ – вага снігового покриву на 1 м² горизонтальної поверхні землі (див. табл.5),

µ – коефіцієнт переходу від ваги снігового навантаження на землі до навантаження на покриття (див. пп. 5.3¸5.6 СНиП 2.01.07-85).

При розрахунку рами значення коефіцієнта µ приймається рівним 1, за винятком місць, де існує перепад висот. У місцях перепадів враховують підвищене снігове навантаження, як це показано на рис.4.

Коефіцієнт надійності (g_f >1) для снігового навантаження, в даному проекті, дорівнює 1,4.

Рис. 4. Епюра коефіцієнта с
Рис. 5. Епюра коефіцієнта k	Рис. 6. Аеродинамічні коефіцієнти для розрахунку рами

Вітрове навантаження. Нормативне значення визначають за формулою:

w_m=w₀´k´с,

де: w₀ – швидкісний напір вітру (табл.6),

k – коефіцієнт, який враховує зміну швидкісного напору по висоті (рис.5),

с – аеродинамічний коефіцієнт, при розрахунку рами в курсовому проекті приймається як показано на рис.6 (детально про коефіцієнт с див. п. 6.6 СНиП 2.01.07-85).

Коефіцієнт надійності (g_f >1) для вітрового навантаження дорівнює 1,2.

Таблиця 5

Вага снігового покриву S₀

Район (карта 1 СНиП 2.01.07-85)	Міста, розташовані у відповідних районах	S0, кН/м^2
I	Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одеса, Рівне, Сімферо-поль, Тернопіль, Ужгород, Херсон, Хмельницький, Чернівці	0,5
II	Вінниця, Житомир, Київ, Полтава, Суми, Харків, Черкаси	0,7

 

Таблиця 6

Швидкісний напір вітру w₀ на висоті 10 м над поверхнею землі (для відкритої місцевості)

Район (карта 3 СНиП 2.01.07-85)	Міста, розташовані у відповідних районах	w0, кН/м^2
I	Ужгород	0,23
II	Вінниця, Житомир, Київ, Полтава, Суми, Харків, Черкаси, Чернівці	0,3
III	Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Запоріжжя, Луцьк, Луганськ, Львів, Миколаїв, Одеса, Рівне, Сімферополь, Тернопіль, Херсон, Хмельницький	0,38

 

Приклад схеми навантажень, що діють на поперечну раму показано на рис.7, де:

N_n1 i N_n2 – вертикальні навантаження (передаються на колони) від ваги покриття;

N_сн1 і N_сн2 – вертикальні навантаження від снігу на покритті;

N_ст – навантаження від ваги навісних стін;

N_кр і T – відповідно, вертикальні і горизонтальні навантаження від кранів;

W – навантаження від дії вітру на покриття;

Р₁ і Р₂ – вітрове навантаження в межах висоти колони (на погонний метр)

Порядок визначення навантажень N_kp, T, W і P_i наведений нижче в прикладі розрахунку рами.

При визначенні ексцентриситету е₁ необхідно враховувати, що тиск кроквяної конструкції на колону вважається прикладеним на відстані однієї третьої довжини опори від внутрішньої її грані (рис.8а). У курсовому проекті можна вважати, що тиск кроквяної конструкції на колону прикладено на віддалі 175 мм (до середини споруди) від поздовжніх розбивних осей.

При визначенні ексцентриситету е₂ необхідно враховувати, що N_cт прикладена на віддалі, яка дорівнює половині товщини навісної стіни від зовнішньої грані колони (рис.8,б).

Розрахункова схема поперечної рами – є одноповерхова багатопролітна стержнева система з вертикальних стійок, защемлених унизу, і шарнірно зв’язаних із ними абсолютно жорстких ригелів (див. рис.7).

У такій системі розрахунок ригелів (у вигляді ферм або балок) можна виконувати незалежно від розрахунку рами.

	qп – навантаження від ваги 1 м^2 покриття; Gкр.к. – навантаження від власної ваги кроквяної конструкції;
Рис. 7. Визначення навантажень на раму
а)	б)
Рис. 8. Визначення ексцентриситету: а) схема опирання кроквяної конструкції на крайню колону; б) схема спряження навісної ділянки стіни з колоною

Розрахунок рами в такому разі необхідний для визначення поздовжніх зусиль, згинальних моментів і поперечних сил у перерізах колон. Він зводиться до визначення горизонтальних пружних реакцій (В_пр) на рівні з’єднання стійок із ригелями.

Маючи для кожної колони значення В_пр і значення навантажень, які діють на неї, знаходять (розглядаючи стійку як вертикальний консольний стержень) N, M і Q в перерізах колони (рис.9).

Рис. 9. Визначення зусиль в перерізах колони

Зазначимо, що можна не враховувати зміщення верху каркасу від дії:

а) кранових навантажень в однопролітних спорудах із мостовими кранами вантажопідйомністю до 30т включно і в двопролітних спорудах із кранами вантажопідйомністю до 50 т включно;

б) навантаження від ваги покриття і снігу, якщо величина прольотів відрізняється на величину не більше 6 м.

У цих випадках кожну колону каркасу (з шарнірно-нерухомим опиранням верхнього кінця) розраховують окремо на дію навантажень, прикладених до неї. Розрахунок рам у курсовому проекті рекомендовано виконувати методом переміщень (деформацій). Формули для визначення реакцій у горизонтальних зв’язках основної системи методу переміщень наведено в прикладі розрахунку рами.