Визначте ідейну спрямованість казки Гофмана “малюк цахес на прізвисько циннобер” та розкрийте її філософський зміст.

У творах гофмана показані два взаємововязані світи: реальний і фантастичний. У реальному мешкають звичайні люди – філістери, коло інтересів яких обмежене грошима і кар’єрою. Напр., «Золотий горщик»: реальний світ – місто Дрезден, філістери: Вероніка (мріє лише про те, що вона була дружиною статського радника), коректор Паульман; фантастичний світ – там діють інші закони, це світ поезії і краси, у якому мешкають чарівники і до якого можуть потрапити тільки ентузіасти, ентузіаст – натхненний богом, романтичні особистості, поети, музиканти – студент Ансель; фантастична – Атлантида.

Комічне:

1. Сатира – сатиричне осміяння філістерів. «Крихітка Цахес» професор Мош Терпін – образ псевдопрофесора.

2. Гумор – зображення ентузіастів, їм він симпатизує. Милі диваки, які не пристосовані до реальності. «Золотий горщик»: зображення студента Анселя.

3. Іронія – Типова романтична іронія, яка виникає внаслідок усвідомлення романтиком неможливості досягнення його ідеалу. «Цахес» - романтик Бальтазар, одружившись із Кандідою замість омріяного романтичного ідеалу отримує звичайне міщанське щастя.

 

Філістери та енузіасти у творчості Гофмана.

У творах гофмана показані два взаємововязані світи: реальний і фантастичний. У реальному мешкають звичайні люди – філістери, коло інтересів яких обмежене грошима і кар’єрою. Напр., «Золотий горщик»: реальний світ – місто Дрезден, філістери: Вероніка (мріє лише про те, що вона була дружиною статського радника), коректор Паульман; фантастичний світ – там діють інші закони, це світ поезії і краси, у якому мешкають чарівники і до якого можуть потрапити тільки ентузіасти, ентузіаст – натхненний богом, романтичні особистості, поети, музиканти – студент Ансель; фантастична – Атлантида.

«Крихітка Цахес» Герої Гофмана теж поділені на два табори — філістерів та ентузіастів. Філістери — це люди, що цілком задоволені життям і всім, що їх оточувало; вони не знали і не хотіли знати ніяких високих поривань, їх більшість. Вони володарі і мешканцісвіту реального, у якомуцінувалилишевисокіжиттєві блага, а все інше для них нічого не варте. Усіцігероїдоситьпрозаїчні, реалістичні, бездуховні й обмежені люди, їхнєжиттянуднейнецікаве. Таке «хворесуспільство» і породжувало «Цахесів», щовтратилидуховні та моральніорієнтири.

Світфілістерів Гофман викрив за допомогоюіронії:

• «просвітницька» діяльністьПафнутіяВеликогомала псевдо-просвітительськінаслідки, порушуючизвичайнегармонійнежиття людей;

• князь Барзануфполюбляв нагороди, такізахопленнясвідчили про обмеженість і пихатість правителя;

• професорМошТерпін — жалюгіднийраціоналіст, йогодослідження і відкриттябезглузді і нічогоспільного з наукою та освітою не мали;

• Кандіда (коханаБальтазара) — вродлива, доситьзвичайна і дещолегковажнадівчина, не дужеосвічена, полюблялалишевеселірозваги.

Філістерам Гофман протиставивентузіастів. Вони жили наче в іншомувимірі, їхнійсвітнабагатоширший, складніший, протепрекрасніший. Над ними не маливладитіцінності, щохвилювалифілістерів. Глибокадуховність і щиревідчуттякраси — ось їхнівизначальніриси.

Основнийконфлікттвору — протистояннямитця (Бальтазара), якийбачив і цінувавпрекрасне, жив і творив за законами вищоїдуховності, і філістера (Ціннобера), якийпоклонявся золоту, втративціннішіорієнтири, жив за законами голого практицизму.

УпершеБальтазар і Цахес несподіваноперетнулисясередуніверситетського люду. Усізахоплювалисявитонченістю і спритністюЦіннобера (так теперназивали Цахеса), вінзачарувавнавітьКандіду, вякупонад усе бувзакоханийБальтазар. ЧариЦінноберадіяли на всіх людей, стан їхбув схожий на масовий психоз. Якщохтось у присутності Цахеса говорить щосьдотепне, усівважали, щоце сказав Ціннобер, але якщовінмерзеннонявчав, обвинувачували не його, а когосьіншого. Тільки два студенти — Бальтазар (за задумом автора, вінревноохоронявказковийсвітприроди й поезіївідвторгненнявульгарності й повсякденності) і Фабіан — помітили, що карлик насправдіпотворний і лихий. Глибокийзадум автора утілений у незвичайнійдоліпотвори Цахеса, яка зумовленатимзагадковим для романтика законом, за якимматеріальні й духовні блага в буржуазному суспільствірозподілені не рівноцінно: той, хтомаввладу, присвоювавсобі плоди розуму й рук тих, хтонічого не мав.

Філістер	Творчалюдина
Цахес — потвора, злодій і кар'єрист (втіленнятемнихсторінлюдини, їїкористолюбства). Приносивнещастявсім, хто з ним зустрічається. Привласнював заслуги інших.	Бальтазар — юнак років 23-х, поштивий, скромний поет, жив у гармонії з природою. Бачив людей такими, якими вони булинасправді. Складаввірші про красу природи.

30. Дайте визначення поняття „реалізм”. Розкрийте специфіку формування у 1830-х роках у Франції, Англії та інших європейських країнах реалізму нового типу. Визначте чинники (філософські, суспільні, естетичні) формування реалізму, а також риси реалізму як літературного напряму.

Час появи англ реалізму- 90 рр 18 ст. Англійський класичний ралізм формувався у безпосередній спадкоємності від реалізму епохи просвітництва. 1789 – рік появи передмови Вордсворта та Колріджа до «Балад»

30-50 рр – вікторіанська епоха – розвиток реалізму. Королева Вікторія – 1837-1901 – роки правлення.

Влияние просветительского реализма и сентиментализма на прозу второй половины 19 векаОсновной жанр – большая эпическая форма, романы, особ.жанр - роман-воспитание в контексте религиозно-философских идей английского общества. Основные черты: 1. Абсолютная оригинальность, мало влияния других литератур, консерватизм, высокая самооценка, АНГЛИЯ – основа старого света. 2. Социальная разделенность общества, иерархия. Понятии снобизма. 3. Историзм и социальность литературы, но психологизма почти нет. Интерес к философскому, философско-религиозному конфликту. Главное – проблемы воспитания мальчиков и девочек. Авантюрно-приключенческое начало (ДИККЕНС), детективное начало. Интерес к фольклорным архетипам. 4. Религиозная доктрина: взросление – путь покушений, страданий, в конце – вознаграждение. 5. Интерес к уличному театру. Типы, поведенческие модели. Идея куклы, рациональное построение.

Морализаторское начало, дидактизм. Превалирование условного начала над реалистичностью изображения. Использование открытых антитез добра и зла в сюжетной основе.

Понятие викторианства, связанное с викторианской эпохой, означает определенную идеологию, образ мыслей и жизни, духовную атмосферу.

30-50 рр – вікторіанська епоха – розвиток реалізму. Королева Вікторія – 1837-1901 – роки правлення.

Вікторіанська епоха – час могутності і стабільності. Формується національна ідея (англ нац ідентичність)

В В. епоху в свідомості англічан формується уявлення про непорушність традицій, значення духовних цінностей, особливості нац ідеї та менталітету. Набуває значення мраль (родина, затишок), традиціоналізм. Письменники-вікторіанці: Діккенс, Теккерей, сесри Бронте, Елізабет Гаскел, Джордж Мередіт, Джордж Еліот, Ентоні Троллон, Чарлзь Рід.

Домінуючий жанр – роман. Існував у дешевих виданнях – розширення кола читачив.

Література як асіб формвання ідеї. Вікторіанська мораль – досить сувора: дотримання традіцій, традиційний розподіл ролей.

У В. романтизмі виділяють 2 періоди ровитку:

1. Ранньовікторіанський – 30-40 рр (залежало від літ-ри 18 ст, проблематика-морально навчальний характер)

2. Пізньовікторіанський 2 половина 19 ст. (звернення до актуальних питань сучасності-пава жінок, тема псих розладів, тема божевілля, тема сиріт. Життя, прийом нарк. речовин)

Формуються різні літературні школи, нові жанрові різновидності роману: школа емоційного роману (детективний сюжет – 50 ті рр), школа роману світської хроніки (про життя аристократів), кримінальний роман (позитивне висвітлення)

 

31. Доведіть, що роман Стендаля „Червоне і чорне” є художньою панорамою історичного часу. Покажіть майстерність психологічного аналізу автора у висвітленні характерів героїв. Схарактеризуйте образ Жульєна Сореля як героя часу і визначте роль середовища у його формуванні.

Ну такое:"Красное и черное" - это ранняя стадия реализма, и разработанная в этом романе система обусловленности существенно отличается от реалистических систем более поздних. В каждом поступке и помысле Жюльена Сореля отражена его социальная и историческая природа - пробивающего себе дорогу человека третьего сословия, молодого плебея 1820-х годов, завороженного образами Революции и Империи. Исторической ситуацией определены и окрашены свойства Жюльена: плебейская гордость и ненависть к власть имущим, пылкий нрав и расчетливый ум, честолюбие, вынужденное лицемерие. Но при всем историзме Стендаль еще не может и не хочет уйти от рационалистической бинарности в изображении человека, от понимания поведения как непрестанной работы двух элементов, из которых то один, то другой побеждает, с тем чтобы в свою очередь уступить дорогу противоположному. История и социальность приводят в движение героя с его пружинами; эти пружины история как бы унаследовала от XVII века с тем, чтобы приспособить их к другим временам и нравам.

"Красное и черное" - своеобразный стык литературных процессов, коренящихся в прошлом и уходящих в будущее. Жюльен Сорель - романтический характер, включенный уже в строгую систему социальной и исторической обусловленности. В то же время исследованию душевной жизни героя присущи знакомые черты рационалистически-аналитического романа с его двучленной расстановкой сил, управляющих поведением человека.

Четко: Принцип конкретно-исторического подхода: события в романе описываются теперешним временем. Герой романа Сорель – не индивидуалист (спорно), а представитель одной соц группы, отец его был подмастерьем, т.е. Жюльен из соц группы зачиточных крестьян. Прийомы реализации реальности присутствуют в романе: использование реальных фактов – в основе положена реальная история о Антуане Бернсе, который стал воспитателем детей состоятельного буржуа и влюбился в его жену. Потом он покинул дом и ему удалось стать женихом дочери дворянина. Для свадьюы отец попросил рекомендательное письмо, которое написала его бывшая работодательница, его выгнали, и он за это убил ее; авторский вымысел – Стендаль выдумал город Верьер и Безанон, наделил историю выдуманнми деталями от себя; детерминизм – в романе автор не едко ссылается на то, что причиной того или иного случая оказались окружение и события в жизни Сореля + реалистический психологизм, саморазвитие характера