IV. Вивчення нового матеріалу.

Керівник. На минулому занятті ви дізнались про особливості поховальних обрядів скіфів.

- Що вас найбільше вразило?

«ДОЛИНА ЦАРІВ» НА ДНІПРІ

Археологів давно цікавило питання: чому найзнаменитіші кургани України – Солоха, Чортомлик, Олександропільський, Краснокутський, Товста Могила – зосереджені в одному регіоні? Справді, більшість із них стоять по обидва боки Дніпра, нижче порогів. Але ж скіфи кочували по всій степовій зоні від Дону до Дунаю. Відповідь на це запитання, вважав Борис Мозолевський, можна знайти в «батька історії» Геродота.

Геродотом був описаний обряд поховання скіфського царя, звичайний для всієї скіфської еліти того часу. Коли у скіфів помирав цар, у землях геррів викопували в землі велику чотирикутну яму. Тіло царя бальзамували, вкладали на віз, а потім, у супроводі великої свити, здійснювали останню подорож по землях підвладних племен, які по ходу приєднувалися до траурного кортежу. Через 40 днів поховальний кортеж прибував у землю геррів до місця поховання. Тіло царя опускали в могилу, де його клали на підстилку з соломи. Навколо небіжчика встромляли списи. Разом із царем ховали також, попередньо удавлених: наложницю, виночерпія, куховара, прислужника, конюха, вістового, коней і частину речей, які йому належали при житті, а також золоті чаші, оскільки, як запевняв Геродот, срібло та мідь скіфи не використовували зовсім. Після цього могилу перекривали стовбурами дерев, а зверху розстеляли очерет. Потім насипали великий курган. Через рік після цього відбувалася тризна, під час якої наближенні царя задушували 50 юнаків і 50 найкращих коней. Потім людей і коней, у вигляді «вершників», у повному спорядженні насаджували на палі та розставляли навколо курганів у якості довічної охорони царя.

Давньогрецький історик писав, що коли помирав скіфський цар, його тіло бальзамували й протягом сорока днів возили по всій країні. Потім прах доставляли в місцевість Геррос, у найвіддаленішому куточку Скіфії, де Борисфен, тобто Дніпро, ще судноплавний, і там ховали. Таким чином, Геррос – скіфська «долина царів», подібна до славнозвісного давньоєгипетського «міста мертвих», де археологами знайдено скарби фараонів, і знаходиться воно нижче порогів.Усе співпадає.

Та от халепа – Геродот побував у Скіфії в 5 ст. до н. е., а славнозвісні кургани степової України споруджено лише сто років потому. Ця невідповідність викликала суперечки в науковому світі. Щоб довести свою правоту, Мозолевський позначив на карті всі відомі науці скіфські захоронення 5 ст. до н. е. І виявилося, що половина їх зосереджена на крихітному «п'ятачку» нижче Дніпровських порогів, там же, де стоять більш пізні «великі» кургани! Тобто Геррос, скіфська долина царів, почав зароджуватися ще в п'ятому столітті й існував до розпаду скіфської держави.

І тут виявили ще один цікавий факт. Виявилося, що, окрім Герроса, поховання зосереджені ще в двох місцях – у передгірському Криму північніше міста Білогорська й на сході Миколаївської області, на річці Вісунь.Значить, у скіфів існувало цілих три царських некрополі, зробив висновок дослідник. І знову підтвердилося повідомлення Геродота про те, що Велика Скіфія поділялася на три самостійних царства, кожне з яких мало власний некрополь для правителів і вищої знаті (слайд 2).

- Давайте пригадаємо на які три царства поділялась Велика Скіфія?

- Про розкопки якого кургану ви дізнались на минулому занятті?

- Хто проводив розкопки даного кургану?

- Які речі були знайдені під час розкопок?

Сьогодні ми дізнаємося про те як було розкрито таємниці інших скіфських поховань. Отже, переходимо до наступної зали нашого уявного музею.

ТАЄМНИЦЯ БЄЛЬСЬКОГО ГОРОДИЩА

Один із найзнаменитіших курганів давньої Скіфії – Чортомлик, розташований у передмісті Миколаєва, біля переправи через Дніпро. Царський пагорб заввишки близько 20 і окружністю більше 350 м було споруджено, як і багато інших «великих» поховань скіфської знаті, в 4 ст. до н. е. Ще в 1862- 1863 рр. дослідженням Чортомлика займався відомий російський історик і археолог І. Забєлін.У розкопках поховань брало участь 300 людей, в основному прості селяни-землекопи.

Проклавши наскрізну траншею крізь центральну частину «тіла» кургану, дослідники виявили чотири камери, де упокоїлися тіла «царя» та «цариці» з двома воїнами і «вартовим» біля входу. Нажаль, царське поховання виявилося пограбованим іще в давнину, однак частина скарбів Чортомлика вціліла. А поруч із царським склепом знаходилося вціліле поховання ще одного знатного скіфа.

Треба мати багату фантазію, щоб уявити собі, якою була ця степова гробниця у первісному вигляді. Археологи виявили тут більше семи тисяч предметів із золота і срібла, серед яких були справжні шедеври прикладного мистецтва скіфських і грецьких майстрів. Золоті прикраси, посуд, зброя і найголовніше: вражаючої краси амфора з чистого срібла із зображеннями скіфів, які приборкують коней, золота обкладка піхов меча з рельєфними зображеннями скіфів і амазонок і золота пластина горіту (футляру для лука) зі сценами з життя давньогрецького героя Ахілла. В окремих могилах, як і в багатьох інших скіфських похованнях, лежали скелети одинадцяти коней і двох конюхів.

Та навіть після двох років наполегливої роботи археологів курган продовжував приховувати чимало загадок. У 70-ті роки 20 ст. Чортомлик заново обслідував Борис Мозолевський, а вже в наші дні спільна українсько-германська експедиція виявила навколо головного кургану ряд дрібніших. У них знаходилися поховання рядових скіфських воїнів. Дослідження цих курганів дало змогу вченим створити своєрідний «зріз» матеріальної культури скіфів.

Керівник Впродовж розповіді про розкопки та скарби курганів ви довідались, що не всі вони збереглись до наших днів у тому вигляді, в якому були створені.

- Як ви вважаєте чому?

ГРАБІЖНИКИ — ХТО ВОНИ?

Найчастіше зловмисники проникали до «степових пірамід» незабаром після церемонії поховання, тобто за кілька століть до нашої ери за скіфських часів або одразу ж після появи в степах Причорномор'я сарматів.Характерним прикладом є розграбування кургану Чортомлик. З вершини кургану до поховальних камер вела засипана землею шахта довжиною більше 12 метрів, і дістатися до скарбів звідти було практично неможливо. Грабіжники діяли інакше, викопавши тунель, котрий починається за межами кургану й веде просто до царських поховань. Схоже, давні злодії добре знали, де має знаходитися найголовніше. Поховання скіфських царів завжди були оточені легендами про незліченні скарби, що зберігаються в «степових пірамідах». Досьогодні в регіонах Українського Півдня та Лівобережжя Дніпра побутують перекази, пов'язані з курганами. У Запорізькій області розповідають про священний золотий човен скіфів, у Полтавській про коня, відлитого в натуральну величину з благородного металу, в інших місцях про золоті діадеми і навіть цілі вози із золота і срібла. Можливо, ці легенди й мають під собою підґрунтя, однак через діяльність незчисленних грабіжників археологам дістаються лише жалюгідні крихти легендарних скарбів.

Мисливці за скіфським золотом і творами мистецтва не перевелися й у наш час. У глибині одного з курганів археологи виявили держак і залізне лезо лопати початку 20 століття, а на місці нанесеного на карти поховання скіфського дружинника високого рангу поблизу Бєльського городища виявилася глибока яма, на краю якої валялися шматки панцира та уламки щита – сучасні злодії використовували для своєї мети екскаватор. На жаль, «чорна» археологія продовжує процвітати – нечисті на руку ділки наживають цілі багатства на скуповуванні й перепродажу безцінних свідоцтв минулого.

- Як виник термін «чорна археологія»?

- Що він означає?

- Яку шкоду наносить «чорна археологія» археологічній науці?

Керівник А тепер поглянемо на дослідження курганів очима учасника експедиції.

Курган Гайманова могила.

Копати «Гайманову могилу» навідріз відмовилися всі скіфологи. Поруч з нею, на лівому березі Дніпра, біля села Колки, скіфських курганів багато. Серед них такі знамениті, як Солоха, Велика Цимбалка, а на тій стороні, за Дніпром, – Гермесів курган, Токмаківка, Чортомлик … Кожна назва – історія! А тут – і чекати нічого, здається. Досить поглянути на обпливлі земляні насипи, суцільно пориті ямами древніх і не древніх шукачів скарбів.

От і доводилося начальнику експедиції Василю Бідзілі жартами підтримувати бадьорість в співробітниках і в собі самому, поки методично, крок за кроком протягом усього літа 1969 року розкривали «Гайманову могилу». Двадцять чотири кургани! Двадцять три земляних насипи, які було потрібно розкопати, скласти опис, нанести на план всі грабіжницькі ями, ходи, розчистити похоронні камери і … і двадцять втретє переконатися, що нічого немає. Пусто…

Залишився тільки останній, двадцять четвертий курган, який і носив назву «Гайманова могила». Найприкріше було усвідомлювати, що курган не простий. Висота навіть зруйнованого насипу досягала дев’яти метрів – майже триповерховий будинок! Діаметр – сімдесят метрів. І що особливо важливо, навколо кургану збереглися сліди стародавньої кам’яної огорожі. А це зустрічається рідко. Поза всяких сумнівів, «Гайманова могила» спочатку слугувала усипальницею якщо не «царя» скіфів, то якогось місцевого володаря.

Але якщо «вичищені» рядові кургани, то як же старанно пограбували цей?!! Жоден з народів, що жили в давнину на території нашої країни, не вивчений так добре, як скіфи. Ймовірно, тому скіфи викликають такий інтерес і стільки дискусій. Кочівники, «царі степів», що прийшли в Причорномор’я зі сходу, скіфи створили тут своєрідну державу. Давньогрецькі письменники та історики залишили нам багато відомостей про скіфів – про їхній побут, обряди, назви племен. У свою чергу, саме скіфи зберегли для нас найкращі і дорогоцінні твори грецьких художників і ювелірів: сережки, підвіски, браслети, намиста, діадеми, персні, зброю, золотий і срібний посуд, чаші, глечики, тарілки, розписані кращими античними майстрами. Ось чому кожне відкриття нерозграбованого скіфського кургану – подія світового значення.

Але коли археологи взялися, нарешті, за «Гайманову могилу», Бідзілі залишалося, лише втішати себе думкою, що після цих розкопок він зможе написати дисертацію про методи стародавніх грабіжників. Теж непогано …

І ось, коли вже не залишилося жодної надії на відкриття, коли було з’ясовано, що «Гайманова могила» пограбована в давнину, і навіть точно встановлено, як пограбована, – археологи знайшли дві схованки!

Великі червоні амфори. Грецькі амфори з грецьким вином, від якого, на жаль, нічого не залишилося. Бронзові скіфські котли. Бронзове відро. Величезний бронзовий піднос. Бронзова ажурна жаровня для вугілля (і шашлику?), точно така ж, яку знайшли в знаменитому Чортомлицькому кургані. Бронзове блюдо. Ще одна жаровня, залізна. Залізний черпак, ситечко для проціджування вина. Бронзові кубки. Бронзова ойнохоня – глечик, з якого розливалося вино в кубки. На вигнуту ручку ойнохойні давньогрецький майстер прикріпив дві головки – сатира і Вакха. А потім з’явилися на світ золото і срібло: срібний келих, два роги для вина, срібні, з золотими розтрубами, срібний глечик, срібна ваза з позолотою, золоті платівки, якими були колись обкладені дерев’яні чаші. Все це були речі виняткової художньої цінності. Але й серед них виділялася ваза.

Ажурний ободок по краю. Ручки у вигляді баранячих голів. Кругле дно, як розетка ромашки. Але головне широкий рельєфний фриз, що охоплює все тулово вази. Шість фігур скіфів! Ці дивовижні зображення, що вийшли з-під чекана і різця якогось першокласного майстра, можна назвати «малою енциклопедією» скіфського життя.

Ось розмовляють два літніх скіфи – довговолосі, бородаті. При погляді на їхні обличчя мимоволі згадаєш блоківське: «Так, скіфи ми!.». Або вони це ми? Ті ж спокійні, благовидні, повні гідності особи руських чоловіків. Скіфи напівлежать на ложах, відкинулись на подушки, в руках у них якісь жезли на які вони напівспираються. Тут все їх озброєння, всі предмети, які археологу знайомі «в натурі»: щит, меч, лук, сагайдак зі стрілами. На іншій стороні – теж двоє. Некваплива розмова, в руках кубки: дружня розмова. Поруч, внизу – хутро з вином. П’ятий скіф чи то дрімає, чи то слухає розмову, навалившись на подушки. А шостий … Шостий скіф ловлять гусака!

Вже чи не найдавніше це зображення Паніковського, незабутнього персонажа «Золотого теляти»?

Я жартую, звичайно. Але ось деталь, яка схвилювала всіх істориків-скіфологів: каптани, одягнені на скіфів, іншого покрою, ніж раніше відомі! Як одягалися скіфи? Про це говорять стародавні автори. А головне – ті чудові твори карбування і лиття, які відкриті в скіфських курганах. Чого тільки тут немає! Ось на золотій вазі з Куль-Оби один скіф перев’язує ногу іншому, а третій натягує тятиву на лук: на Чортомлицькій срібній вазі скіфи ловлять, загнуздують, прикрашають і стриножують коней; на знаменитому гребені з кургану Солоха два піших воїни нападають на вершника… Одяг скіфів, судячи з цих зображень, складався з короткого каптана (не доходячи до колін), довгих вільних штанів, перехоплених в щиколотках, і шкіряних м’яких чобіт або черевиків. Геродот, «батько історії», уточнює, що верхній одяг скіфів робився з баранячих шкур. На ньому іноді добре помітна хутряна облямівка, так що скіфські каптани – прообраз наших сучасних «дублянок».

Цей костюм майже без всяких змін повторюється на всіх скіфських зображеннях, короткі куртки з прямими полами, перехоплені тонким ременем або поясом, так, що груди залишаються відкритими. А ось каптани «гайманівців», деякі закінчуються не прямими короткими кінцями, а дещо довгими трикутними язиками! Дуже можливо, що художник зазначив на вазі особливість костюма певного скіфського племені.

Але більш достовірна інша гіпотеза. Перед нами не звичайний, повсякденний костюм скіфа, як на інших вазах, а парадний, святковий. Якщо уважно придивитись до зображень «гайманівських» скіфів, можна помітити, що весь одяг – каптан, штани, черевики – прикрашені тонкими лініями візерунку, що відтворює дійсні прикраси костюмів. І, до речі, дуже схожі візерунки були на золотих бляшках, яких чимало знайшлося в кургані: їх розгубили стародавні грабіжники. … Чи не правда добре посміялася вдача над археологами, які відмовлялися тут копати?

- Метод «Мікрофон»

- Що цікавого ви дізналися про особливості розкопок вже пограбованих курганів?

- Які речі були знайдені в скіфських похованнях?

- Про які вірування скіфських племен вони свідчать?

- Які висновки роблять вчені досліджуючи зображення на речах знайдених під час розкопок?

- Чи знаєте ви ще про якісь залишки кам’яних споруд, які збереглися до нашого часу і є свідченням існування давніх цивілізацій на території сучасної України?

Камяні скульптури.

«Кам’яні баби» (скіфські, половецькі тощо) (слайд 16) — монументальні кам’яні скульптури, що зображують і жіночі, і чоловічі фігури. Учені припускають, що кам’яні скульптури, встановлені по периметру території скіфської держави, відігравали роль своєрідних охоронців скіфських земель.

Найбільша колекція «скіфських баб» — у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. Яворницького. Вони також зберігаються в Бердянському, Євпаторійському,Запорізькому,Кіровоградському, Луганському, Херсонському та інших краєзнавчих музеях, Національному музеї історії України в Києві.

Керівник Правда, цікаво було б бути поруч із дослідниками давніх поховань і бути свідками наукових відкриттів? Але чи відомі вам легенди та повір’я, пов’язані з історіями про долю видатних археологів минулого?

 

Чи мститься минуле?

Існує повір'я, що археологів, які здійснили видатні відкриття, переслідує зла доля. Передчасно померли кілька учасників експедиції, що відкрила скарби гробниці фараона Тутанхамона, такою самою зловісною таємницею оточені й скіфські поховання. Рано пішов із життя Борис Мозолевський, котрий знайшов знамениту пектораль. За ним послідував талановитий учений Василь Бидзиль, котрому належить честь виявлення царської золотої чаші з кургану Гайманова Могила та унікального золотого гориту з Мелітопольського кургану. Склалася думка, що той, кому пощастило знайти скарби скіфських царів, приречений. Мертві царі мстяться тим, хто порушив їхній спокій.Як же виглядає ситуація насправді?

Вивчення матеріальної та духовної культури наших предків неможливе без проведення розкопок, і найчастіше це давні поховання. Ученим доводиться мати справу з останками людей, які жили як кілька століть, так і багато тисячоліть тому. При цьому нікому наперед не відомо, на які хвороби вони страждали та з якої причини вирушили в потойбічний світ. Тяжкі інфекційні захворювання, в тому числі й не відомі в наші дні, були частою причиною смерті й знатних, і простих людей. Окрім того, під час епідемій віспи, чуми та холери, які спустошували Європу за часів Середньовіччя і навіть у 19 столітті, деякі кургани використовувалися як братські могили для небіжчиків. Але ж добре відомо, що багато які бактерії, гриби та віруси зберігають життєздатність протягом десятків століть, здатні витримувати величезні перепади температур і навіть повну відсутність повітря.Вірогідно, в цьому й криються причини «помсти» тих, чий спокій потривожили дослідники.

V.Закріплення вивченого.

- Кліо пропонує вам виконати завдання «Заповни пропуски», щоб зрозуміти як ви засвоїли почуте під час подорожі.

Скіфи – загальна назва іраномовних народів, що з … населяли територію басейнів річок: …, …, …, …. найбільш докладний опис Скіфії ті її історії залишив нам …. Скіфи поділялись на ряд племен.

Головними із цих племен були …. Скіфські ремісники робили … і … із бронзи і заліза. Скіфи вирощували …, …, ….

Найбільш шанованою богинею скіфського пантеону була … - богиня ….

Бесіда:

- Що нового Ви дізналися на занятті?

- Які нові знання отримали?

- Якими вміннями оволоділи?

- Чи всі види робіт, які виконувалися на занятті, є зрозумілими?

- Чи сподобалось заняття? Якщо ні, то чому?

V.Висновок.

Скiфи нa основi синтезу влaсних здобуткiв i досягнень тих нapодiв, з якими вони воювaли aбо ж тоpгувaли, ствоpили сaмобутню культуpу. Нaйяскpaвiшими її виявaми були цapськi куpгaни (Чоpтомлик, Куль-Обa, Солохa, Товстa Могилa тa iн.) i «скiфськa тpiaдa» — скiфський тип збpої, «звipиний стиль» в обpaзотвоpчому мистецтвi тa специфiчнa збpуя веpхових коней. Цi тa iншi елементи скiфської культуpи вплинули нa фоpмувaння пеpедслов'янської культуpи. Деякi з них дожили до нaшого чaсу, зокpемa, коpенi окpемих скiфських слiв й досi збеpiгaються в мовaх схiдних слов'ян: «спaко» (собaкa), «голос», «топоp».

У кургані Товста могила було знайдено славнозвісну золоту пектораль (слайд 13), у кургані Солоха – золотий гребінь (слайд 15), у кургані Чортомлик – скіфську зброю, в кургані Могила Тернівка – золота пластина «Олень» (слайд 15), з кургану поблизу с. Зрубне – шолом та багато інших цінних знахідок (слайд 15).

 

 

 

 

 

 

Тема: Археологічні культури не скіфського кола. Пізньоскіфське царство в Криму. Неаполь Скіфський.

Мета:

- ознайомити гуртківців з археологічними культурами не скіфського кола, які населяли територію України;

- розкрити особливості їх суспільного розвитку;

- визначити причини занепаду Скіфської держави в III ст.. до н.е.;

- розвивати вміння аналізувати, прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, виділяти історичні особливості, працювати з картою та історичними джерелами;

- формувати стійкий інтерес учнів до вивчення історії.

Тип заняття: засвоєння нових знань і вмінь.

Обладнання: таблиці, карта «Велика Скіфія», атласи, Геродот «Історія», завдання на картках, шаблони-картки.

Хід заняття

I. Організаційний момент

Оголошення теми та мети заняття.