II.Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда з гуртківцями за запитаннями:

- Як відбувалося пpоникнення скiфiв нa узбережжя Чоpного моpя?

- Що довелося зробити єгипетському фараону Псaмметiху I, щоб скіфи не зруйнували його царство?

- Як повівся зі скіфами мiдiйський цap Кiaксap?

- Поясніть значення терміну «Велика скіфія»?

- Якою характерною рисою були наділені скіфські племена?

- На які види поділялися скіфські племена за напрямками своєї діяльності?

- Чому скіфи не «схiднa деспотiя», a «вapвapськa демокpaтiя»?

- Які стосунки були в давніх скіфів із перським царем Дарієм?

- Коли відбувся найбільший розквіт скіфської держави?

III.Мотивація пізнавальної діяльності.

Керівник.

Сьогодні ми здійснимо уявну подорож до історичного музею. Переходячи з зали до зали даного музею, ми поринемо в далеке минуле, побуваємо на нашій рідній українській землі, але ще в епоху до нашої ери. Дізнаємось хто ж проживав на нашій землі, хто ж був нашими предками.

1. Поняття «музей».(слайд 7)

- Із поняттям «музей» ми зустрічаємось з вами починаючи з першого заняття.Тож давайте пригадаємо, щож означає це слово?

Слово «музей» грецького походження, означало «житло муз». Музи, тобто богині, це покровительки мистецтв (їх було 9). Наприклад: Терпсихора – богиня танців, Ерато – богиня любовної поезії, Каліопа – муза епічної поезії.

Сучасний музей – це установа, де зберігаються пам’ятки минулих часів .(слайд 8).

 

Перед тим, як розпочати мандрівку до музею, на нас чекає одна з муз – муза історії Кліо (слайд 9), яка пропонує вам виконати її завдання. А саме, назвати країну за деякими ознаками, притаманними їй.

Завдання 1.

- З яким народом що проживав у давнину на території України ми познайомились на останніх двох заняттях?

- Отже, розпочнемо уявну мандрівку.

Побудуємо її за таким планом: (слайд 17)

1.Царські пагорби.

2.Борис Мозолевський.

3.Золота пектораль.

4. «Долина царів» на Дніпрі.

5.Курган Чортомлик.

6.Курган Гайманова Могила.

Під час нашої подорожі спробуємо з’ясувати таємницю скіфських курганів та уявно доторкнутися до безцінних скарбів, знайдених під час дослідження давніх поховань.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Керівник. «Образ України нерозривно пов’язаний із предківськими могилами, як образ Єгипту - з пірамідами, Греції - з Парфеноном» (Ю. Шилов).

Перш ніж перейти до першої зали нашої музейної експозиції давайте пригадаємо деякі особливості суспільного життя та вірувань скіфського суспільства.

Багатство скіфських вождів не втілилося в палацах та храмах. Адже вони були кочівниками. Зате тут пишно розцвів поховальний ритуал. На теренах нашої країни скіфи залишили тисячі курганів (слайд 10). Серед них і величезні, заввишки до 20 метрів. Кургани мають цікаві назви: Висока Могила, Товста Могила, Гайманова Могила... Більшість курганів розташовані у так званій землі Герра. Особливо вражають царські кургани (слайд 11). Для поховання царів, вельмож копали глибокі могили, влаштовували під землею склеп. У скіфських царських курганах знайдено цікаві, неповторні речі. їх знають у всьому світі. Неперевершеним шедевром є пектораль із кургану Товста Могила. Цей курган розкопав видатний український археолог і поет Б. Мозолевський (слайд 12).

(Курган – насип над стародавньою могилою. Склеп – закрите підземне приміщення, у якому знаходяться труни з померлими. Небіжчиків клали туди у пишному вбранні, із золотими речами, клали вино, їжу, дорогу зброю; ховали і слуг, коней. Пектораль – золота нагрудна прикраса, яку носили вищі правителі).

Наочним символом міці скіфської держави є так звані «царські кургани» - величні поховальні пам’ятки її володарів і скіфської аристократії. Ці пам’ятки вражають масштабністю споруд і багатством начиння. Майже всі вони зосередженні в Нижньому Придніпров’ї: Чортомлик, Олександропіль, Товста Могила, Солоха, Огуз, Козел, Гайманова Могила й інші. Наприкінці V ст. до н. е. на Лівобережжі Дніпра, напроти сучасного м. Нікополя Дніпропетровської області, була заснована столиця Скіфської держави - Кам’янське городище (місто Амадока за Птоломеєм). Деякі науковці (Болтрик Ю.В.) припускають, що поблизу м. Нікополя, між сучасними селами Покровське та Капулівка, знаходилася й правобережна, головна частина столиці Степової Скіфії.

Знайдені в курганах цінності свідчать не тільки про надзвичайну розкіш, яка оточувала скіфську верхівку, але й служать доказом жорстокої економічної експлуатації підкорених племен і народів з боку кочівників (слайд 15).

Метод «Мікрофон»

- Про що свідчать такі поховання скіфів?

ЦАРСЬКІ ПАГОРБИ

Скрізь, де проходили скіфські кочів'я зі своїми кибитками, і нині височать земляні пагорби — кургани. Під ними скіфи ховали своїх небіжчиків – знатних вождів та воїнів. Померлого скіфа споряджали всім необхідним для життя, в тому числі й предметами розкошів, зброєю, а почасти відправляли з ним в останню путь вірних соратників і дружин. Ті з курганів, які за двадцять п'ять століть залишилися нерозграбованими, донесли до нас безцінні скарби матеріальної культури та витвори мистецтва, створені скіфськими майстрами. Деякі дослідники вважають, що «степові піраміди» слугували не лише для поховань, але і були майданчиками для астрономічних спостережень.
Курганами скіфів укрито майже всю територію України. Північна межа їхнього поширення співпадає з межами Полісся, зустрічаються вони й у Сумській області. Лісостепові племена залишили після себе не лише штучні насипи курганів, але й залишки оборонних валів, фортець-городищ і укріплених насипів-майданів. Схили курганів, що досягають висоти 20-30 м, ніколи не розорювалися, й на них уціліли до наших днів ділянки степової рослинності першого тисячоліття до нашої ери.Деякі дослідники вважають, що кургани – це

ще й своєрідні астрономічні обсерваторії, де прадавні звіздарі та служителі богів спостерігали за рухом світил.

ПОЕТ І АРХЕОЛОГ

У Бориса Мозолевського, видатного археолога, який відкрив цілу епоху в дослідженні курганних поховань на території України, була нелегка доля. Учений народився в 1936 році в Миколаївській області, в селянській сім'ї. Батько його загинув на фронті, ростила сина мати. Після закінчення школи вступив до Військово-морського авіаційного училища в місті Єйську, але в 1956 році почалося скорочення армії, і молодий чоловік опинився, в буквальному розумінні слова, на вулиці.Більше десяти років Борис працював кочегаром у Києві і одночасно навчався на історико-філософському факультеті університету. У цей час він набув відомості не як археолог, а як талановитий поет. До тридцяти років Мозолевський і не мріяв про археологію, а його участь у кількох експедиціях була випадковою.

Перші поїздки на розкопки та знайомство з археологами А. Тереножкіним і В. Іллінською, найвидатнішими спеціалістами зі скіфської культури, визначили все подальше життя Мозолевського. У 1968 році він стає співробітником Інституту археології, і майже одразу ж його призначають на посаду заступника начальника експедиції. Однак «підвела» поезія – через кілька рядків із згадуванням тодішніх вождів партії двері інституту зачиняються перед ним ще на довгих три роки. Знову довелося повертатися до київської кочегарки. І лише коли в 1970 році в Дніпропетровській області через будівництво кар'єрів виникла загроза знесення унікальних курганів, а штатних археологів не вистачило, Мозолевського направили на Дніпропетрівщину, де він і провів перші самостійні розкопки. Тепер влітку Мозолевський працював як учений, а «зимувати» повертався до кочегарки.

Дослідження кургану Товста Могила, блискуче проведені Борисом Мозолевським, докорінно змінили життя молодого вченого. Виявлені ним при розкопках пам'ятки скіфської культури, що мають світове значення, нарешті дозволили йому позбавитися «немилості» влади. Він стає штатним співробітником Інститту археології Академії наук, але з поезією не розлучається – в 1971 році археолог стає членом Спілки письменників.

Після розкопок Товстої Могили Мозолевський стає визнаним авторитетом у галузі скіфської археології. Ученому вдавалося успішно поєднувати польові дослідження з кабінетною роботою, і дивовижні відкриття слідували одне за одним. Десятки великих курганів розкрили свої таємниці.Видатний учений помер у 1993 р., та його діяльність склала цілу епоху в українській археології – «епоху Мозолевського».

 

- Гуртківець розповідає з додаткової літератури історію розкопок кургану Товста могила.

ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ

Потім археологи взялися до дослідження головної мети експедиції – склепу «царя», на честь якого й було насипано курган. Він, нажаль, виявився розграбованим іще в давнину. У поховальній камері безладно валялися на підлозі золоті бляшки та ґудзики від парадного одягу небіжчика та уламки панциря. Все найцінніше (парадне начиння, прикраси, зброю тощо) грабіжники винесли багато століть тому. Судячи з їхніх слідів, вони добре знали, що та де повинно знаходитися в склепі, а значить, також були скіфами. Однак «обізнаність» злодіїв виявилася подарунком для археологів – вони не завдали собі клопоту пошукати в коридорі-дромосі, котрий з'єднує склеп із шахтою царської катакомби. На їхню думку, там повинні були знаходитися лише амфори для запасів вина, колісниця та останки слуг.

Ось як описує Борис Мозолевський момент виявлення золотої нагрудної прикраси — тепер уже відомої всьому світові пекторалі:«Після обіду шахтарі укріпили дромос і збиралися додому. Ми, археологи, вирішили ще трохи попрацювати. Я розчистив один із сагайдаків зі стрілами під стіною дромоса і, згрібаючи густий глиняний наплив, який вкривав підлогу, відчув, що боляче подряпав палець. Серце солодко закалатало. Обережно прибравши наплив, я побачив, як блиснуло золото, і якимось невідомим відчуттям зрозумів, що це саме воно: річ була чималою і явно лежала на своєму попередньому місці, не потривожена грабіжниками. На хвилину я заціпенів, потім тихо, щоб не здіймати в могилі галасу, покликав Черненка. З двох боків ми швидко розгребли глину, і Євген першим промовив слово, котре скоро стане таким популярним у пресі – «пектораль» (слайд 13). Залишається лише додати, що палець молодий учений подряпав гострим рогом скульптурного зображення кози –маленького шедевру безіменного грецького майстра.