Побудова синтаксичної моделі реферату

 

Дослідження синтаксичних конструкцій індикативного реферату дозволили зробити висновок, що при реферуванні тексту узагальнення на семантичному рівні приводить до використання в рефератах обмеженого числа синтаксичних конструкцій.

 

Вважається, що для наукових текстів узагалі характерне використання невеликого числа синтаксичних структур простих речень. Це пояснюється стилістичними особливостями даного виду текстів. Детальний аналіз п’яти тисяч простих речень, що входять до складу наукових текстів різних предметних галузей, підтвердив дане твердження.

 

Прості речення, що входять до складу наукового тексту, незалежно від предметної галузі, представляють п’ять основних синтаксичних конструкцій:

 

СК1: Part1коротк. – N1

 

СК2: Vf3s(pl) – N1

 

СК3: N1 - N2 – Adj1коротк.

 

СК4: Vf1pl – N4

 

СК5: N1 – N2 – Vf3

 

Синтаксична конструкція СК1 (Part1коротк.–N1):

 

СК1=V(G1)A1(G3),

 

де G1=g14g21g32g42g82, G3=g11g71,

 

тобто:

 

СК1=V(g14g21g32g42g82)A1(g11g71),

 

наприклад: Предложен ряд; Использована система; Выбран аппарат; Получены значения; Предложена концепция; Предложены основы; Разработан метод…Семантика СК1: «відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою – станом як результатом дії» [139, c. 298]. Дана СК характерна для рефератів, зустрічається в оригінальних наукових текстах у тих випадках, коли приводиться опис результатів раніше проведених досліджень.

 

Синтаксична конструкція СК2 (Vf3s(pl)–N1):

 

СК2=V(G2)A1(G3),

 

де G2=g13g22g32g41, G3=g11g71,

 

 

тобто:

 

СК2=V(g13g22g32g41)A1(g11g71),

 

наприклад: Используется метод; Применяется модель; Описывается значение; Применяется скрипт; Понимается средство…Семантика даної СК: «відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою – станом як результатом дії» [139, c. 256]. Дана синтаксична структура, характерна для рефератів, використовується в первинних текстах (в основному, в оглядових статтях) для узагальнення раніше проведених досліджень.

 

Синтаксична конструкція СК3 (Vf1pl–N4):

 

СК3=V(G11)A1(G9),

 

де G11=g13g21g31g43g51g62, G9=g11g75,

 

 

тобто:

 

СК3=V(g13g22g32g41)A1(g11g75),

 

наприклад: Отметим актуальность; Выберем уровень; Обоснуем выбор; Рассмотрим необходимость; Представим описание…Семантика СК3: «відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою – дією як наміром» (повідомлення належить до плану майбутнього) [139, c. 102].

 

Синтаксична конструкція СК4 (N1–N2–Adj1коротк.):

 

СК4=A1(G3)A2(G4)V(G10),

 

де G3=g11g71, G4=g11g72, G10=g12g82,

 

тобто:

 

СК4=A1(g11g71)A2(g11g72)V(g12g82),

 

наприклад: Изучение смысла правомерно; Описание смысла важно; Моделирование способности владеть языком необходимо; Формирование системы ипотечного кредитования необходимо…Семантика СК4: «відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою – непроцесуальним станом»; речення даного типу мають наступну семантичну структуру: «суб’єкт – його властивість чи якість», «суб’єкт – його стан вимушеності, здатності, схильності чи готовності до здійснення дії», «суб’єкт – його стан необхідності (потрібності) для кого-небудь чи чого-небудь» [139, c. 295 –296].

 

Синтаксична конструкція СК5 (N1–Vf 3):

 

СК5=A1(G3)V(G12),

 

де G3=g11g71, G12=g13g53,

 

тобто:

 

СК5=A1(g11g71)V(g13g53),

 

наприклад: Значение возрастает; Описание не проводится; Смена разворачивается; Гипотеза возникла; Аппарат позволяет описывать; Правомерность следует…Семантика СК5: «відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою – дією чи процесуальним станом» [139, c. 252].

 

Синтаксис індикативного реферату характеризується значною одноманітністю. У рефератах використовуються дві синтаксичні структури речення [140], про які вже говорилося вище:

 

Пасивно-зворотна синтаксична конструкція СК1, у якій присудок виражений коротким пасивним дієприкметником:

 

СК1=V(g14g21g32g42g82)A1(g11g71),

 

наприклад: Предложена методика; Получены зависимости; Введены определения; Рассмотрены вопросы; Установлены группы; Внимание уделено; Обоснована важность; Разработан метод…

 

Синтаксична конструкція СК2, в якій присудок виражений дієсловом

у 3-й особі множини чи однини з часткою -ся:

 

СК2=V(g13g22g32g41)A1(g11g71),

 

наприклад: Рассматривается необходимость; Предлагается наука; Исследуется структура; Сравниваются способы; Обсуждается вопрос; Освещаются результаты…

 

Доцільність використання в рефератах саме даних двох синтаксичних структур диктується їх семантичним значенням. Як перша, так і друга конструкції мають наступну семантичну схему:

 

«відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою – станом як результатом дії».

 

Речення типу: Автора поддерживают коллеги (автор отримує підтримку колег і колеги надають підтримки автору) і Работу провели ученые (робота була проведена вченими і вчені провели роботу), що мають те ж семантичне значення [139, c. 256], не зустрічаються в рефератах, оскільки в них присутній реальний суб’єкт, який виступає в ролі синтаксичного об’єкта, що, як ми з’ясували в ході дослідження, у рефератах опускається для стислості (підрозділ 3.3).

 

Прості речення в інтелектуальних індикативних рефератах найчастіше поширені постпозитивним дієприкметниковим зворотом. Дієприкметник при підметі-іменнику, що входить до складу відособленого звороту, звичайно позначає ознаку, постійно властиву суб’єкту, наприклад: предлагается подход, основанный на стандартизации структуры; рассмотрены уравнения, описывающие процессы; получен вид функций, устанавливающих взаимное соответствие между конечными предикатами произвольного порядка и конечными отношениями того же типа; приведены формулы, характеризующие число различных конечных отношений и конечных предикатов заданного типа.

У цьому випадку семантика відособленого дієприкметникового звороту еквівалентна семантиці простих речень у рефератах і виражає ознаку як результат дії. Отже, можна відійти від використання дієприкметникових зворотів у синтаксичних конструкціях типової моделі реферату з метою спрощення процесу автоматичного реферування і замінити їх еквівалентними простими реченнями.

 

Таким чином, із п’яти основних синтаксичних структур простих речень тексту-оригіналу в рефератах використовуються тільки ті, що володіють тим самим семантичним значенням результативності. Очевидно, що узагальнення на синтаксичному рівні в процесі реферування відбувається шляхом використання синтаксичних конструкцій простих речень із семантичним значенням результативності (рис. 3.1).

УЗАГАЛЬНЕННЯ

 

СK1

 

СK2

 

СK3

 

СK4

 

СK5

 

 

СK1

 

СK2

 

Т

 

 

Рис. 3.1. Узагальнення на синтаксичному рівні

 

У кількісному відношенні індикативний реферат утворює набір від одного до трьох (найчастіше двох) речень однієї з синтаксичних конструкцій СК1 чи СК2, що зустрічаються в рефератах. Реферат у вигляді R1={СК1СК1}: «Дана токсиколого-гигиеническая и медико-биологическая характеристика поверхностно-активных веществ. Обобщены данные литературы и результаты собственных исследований медико-биологических аспектов проблемы загрязнения окружающей среды поверхностно-активными веществами» чи R2={СК2СК2}: «Анализируется инвестиционная привлекательность различных регионов Украины в контексте современных экономических преобразований. Формулируется система практических рекомендаций для более успешного привлечения потенциальных инвесторов» є більш вдалим, ніж, припустімо, R={СК2СК1}: «Рассматривается системный подход к обоснованию и моделированию социетальной психики неслучайных групп. Рассмотрен интегральный тип информационного метаболизма нации» чи R={СК1СК2}: «Обоснована важность изучения смысла на словообразовательном уровне. Рассматривается необходимость математического описания смысла».

 

Формальне представлення реферативних конструкцій у вигляді:

 

СК1=V(G1)A1(G3) і СК2=V(G2)A1(G3) є тільки основою парадигм реферативних речень. Як показав аналіз масиву інтелектуальних індикативних рефератів, речення, що входить до його складу, може містити не більше семи іменних актантів. У випадку наявності більшої кількості актантів речення здобуває громіздкого вигляду, що ускладнює його розуміння.

 

У результаті проведеного аналізу варіантів поширення СК1 пропонується звести її поширення до типового [141] із трьохслівним чи більш довгим ланцюжком словоформ іменників (жирним шрифтом виділено обов’язкові елементи):

 

 

В

 

 

СК1=Sr(g16)V1(g14g21g32g42g82)A1((g12g81)(g11g71))A2((g12g81)(g11g72))

 

A3((g12g81)(g11g72))A4((g12g81)(g11g73(2)))A5((g12g81)(g11g72)) (3.2)

 

A6 (g12g81)(g11g72))A7((g12g81)(g11g72(4))).

 

 

Висока частота вживання в РК іменників у родовому відмінку (G4) пояснюється тим, що родовий відмінок легко вступає в підрядні зв’язки з іменниками виконуючи роль атрибута. У наукових текстах родовий відмінок дозволяє уникнути неоднозначності, неточності, робить мову більш чіткою, заощаджує місце і час [141].

 

Синтаксична конструкція СК2 зустрічається в реферативних текстах трохи частіше, ніж конструкція СК1 [142], однак має менше варіантів поширення. Список варіантів поширення даної СК далеко не обмежується наданим. Тому пропонується уніфікувати поширення синтаксичної структури СК2,

представивши її у вигляді типової конструкції:

 

 

Таким чином, будь-який інтелектуальний реферат можна замінити семантично еквівалентним йому з точки зору індикативності рефератом, представленим у вигляді описаних синтаксичних конструкцій (приклади надано

в додатку Б).

 

Для повного формального представлення конструкцій СК1 і СК2, по-перше, опишемо всі можливі граматичні значення іменних груп у складі актантів і синтаксичні зв’язки ss1 ss2,... ssn між елементами двоскладних актантів, що входять до складу РК. Якщо іменна група, що заповнює актант A, складається

з одного елемента (позначимо його як А1), то:

 

 

5 3

 

A1=N, де N=(V Gi)= g11(V g7i).

 

i=3 i=1

 

Синтаксичні зв’язки всередині односкладних актантів відповідно відсутні. Якщо іменна група, що заповнює актант A, складається з двох елементів (позначимо його як А2 й А3), то:

 

 

6 3

 

A2=AdjN, A3=NN, де N=(V Gi)=g11(V g7i), Adj=G7=(g12g81).

 

i=3 i=1

 

Тут між елементами іменної групи можливі два типи синтаксичного зв’язку: ss1 – узгодження і ss2 – керування. Зв’язок ss1 виражає означальні відношення між іменником у ролі головного елемента іменної групи і прикметником, що виконує функцію визначення в ролі залежного елемента:

 

 

6 4

 

ss1=AdjN=Adj(G7)N(V Gi)= Adj(g12g81)N(g11(V g7i)),

 

i=3 i=1

 

наприклад: словообразовательное значение, естественно-языковое высказывание, социетальная психика, поверхностно-активные вещества, финансовых ресурсов, инвестиционной привлекательности, современными методами, в данной области…

 

Зв’язок ss2 (керування) встановлюється як між елементами ланцюжка іменників у складі іменної групи актанту, так і між іменниками, що є головними елементами різних актантів. Тут мова йде про сильне керування, при якому виникають заповнюючі відношення. При цьому головний елемент зв’язку (іменник) може мати форму називного, родового, орудного чи місцевого відмінка, а залежний (іменник) – форму родового чи місцевого відмінка:

 

4 2

 

ss2=NN=N(V Gi)N(G4 v G6)= N(g11(V g7i))N((g11g72)v(g11g74)),

 

i=3 i=1

 

наприклад: база данных, язык запросов, связи мозга, процедуры вывода, рака легких, метаболизма нации, методом подбора, исследований в области, состояние в мире…

 

Синтаксичні зв’язки всередині актантів можна умовно назвати зв’язками нижнього рівня, тоді як до верхнього рівня відносяться синтаксичні зв’язки між актантами в складі реферативної СК. Тут, крім описаних вище зв’язків ss1 і ss2, спостерігаються зв’язки: ss3 – координація, ss4 – прилягання і ss5 – поєднання. Причому синтаксичним зв’язком між двоскладними актантами вважаються зв’язки між їх головними елементами.

 

Зв’язок ss3 установлюється між присудком (V) і підметом (Sbj), які утворюють предикативний центр речення:

 

 

 

ss3=VSbj=V(V Gi)N(G3)=V((g14g21g32g42g82)v(g13g22g32g41))N(g11g71),

 

i=1

 

наприклад: рассматривается необходимость, анализируется модель, описана реализация, обоснована актуальность, разрабатывается схема… Зв’язок ss4 (прилягання) у реферативних СК установлює:

 

означальні відношення між дієсловом-присудком (V) і прислівником-обставиною (Sr), наприклад: особо отмечается, подробно описаны, детально анализируется;

 

означальні відносини між дієсловом-присудком (V) та іменником (N)

в орудному відмінку зі значенням засобу (способу), наприклад: описан моделями, описан с помощью, анализируется методами;

 

означальні відносини між дієсловом-присудком (V) та іменником (N)

у родовому відмінку зі значенням мети, наприклад: для поиска и обработки охарактеризованы, для распределения сформулированы, для привлечения формулируется.

 

2 2 2

 

ss4=SrV v VN=Sr(G8)V(VGi) v V(V Gi)N(G5) v V(V Gi)N(G4) =

 

i=1 i=1 i=1

 

= Sr(g16)V((g14g21g32g42g82)v(g13g22g32g41)) v V((g14g21g32g42g82)v(g13g22g32g41))N(g11g73) v

 

V((g14g21g32g42g82)v(g13g22g32g41))N(g11g74).

 

 

При представленні моделі СК у вигляді ДЗ зв’язок ss4 утворить окремі гілки, що виходять від присудка (Vi) до обставини-прислівника (Sr) і обставини-іменника (N(G4) чи N(G5)). При цьому обставина-іменник може мати залежний прикметник чи, як продовження гілки, залежні актанти, наприклад: описан математическими моделями, анализируется методами этносоционики, для привлечения потенциальных инвесторов формулируется, для поиска и предварительной обработки стратегической информации охарактеризованы…

 

На практиці прилягання зі значенням ss4=VN(G4) і ss4=VN(G5) не зустрічається в одному реченні, тому в синтаксичній моделі реферативної СК допустиме представлення даних типів зв’язку у вигляді однієї й тієї ж гілки.

 

Реферативні СК найчастіше поширені однорідними членами речення чи, як їх називають, сурядним рядом – рядом словоформ, об’єднаних сурядним зв’язком. Сурядний ряд у реферативних СК може займати позицію присудка, підмета, додатка або означення, наприклад:

 

Формулируется и доказывается принцип суперпозиции кратчайших предикатов.

 

Описана и проанализирована модель интегрального типа США методами этносоционики.

 

Показаны актуальность и значимость дальнейшей перспективы трансплантации печени.

 

Рассмотрены психоинформационная структура и взаимодействия интегральных типов информационного метаболизма коллективов.

 

Показана необходимость дальнейших исследований эффективности химиотерапии и комбинированного лечения рака мочевого пузыря.

 

Излагается проблема обоснования и моделирования социетальной психики неслучайных групп.

 

Анализируется необходимость формирования системы ипотечного, товарного и сезонного кредитования под залог сельскохозяйственной продукции.

 

Члени сурядного ряду завжди розташовуються контактно, при цьому самі можуть бути поширені, тобто мати при собі залежні від них словоформи, що виступають у ролі означення чи додатка:

 

Представлены методы купирования ангинозного приступа и неотложные мероприятия при нестабильной стенокардии.

 

Словоформи, що складають сурядний ряд, граматично пов’язані з яким-небудь одним спільним для них членом. Це може бути присудок, підмет чи додаток:

 

Подробно описаны особенности отбора доноров и реципиентов, этапы хирургического вмешательства, анестезиологическое пособие, возможные осложнения.

 

Рассматривается проблема обоснования и моделирования социетальной психики неслучайных групп.

 

Освещается системно-кибернетический анализ иерархических

пространственно-временных синхронных и асинхронных связей

головного мозга.

 

Рассматриваются интегральные типы информационного метаболизма коллективов, организаций, наций, этносов и государств.

 

Можлива також наявність в одній СК більш одного сурядного ряду:

 

Отмечается необходимость организации финансового консалтинга

и развития лизинга сельскохозяйственной техники, оборудования и технологий.

 

Сурядні ряди, що поширюють прості речення РК, є відкритими, тобто складаються з потенційно необмеженої кількості членів, а отже, порядок послідовності членів даного ряду – вільний. Сурядні відносини між словоформами всередині ряду є відношеннями поєднання (ss5) синтаксично недиференційованих членів (члени ряду цілком рівноправні). Показником сурядного зв’язку виступає простий сполучник и чи інтонація (кома в письмових текстах):

 

2 2 6 6

 

ss5=VV v NN v AdjAdj v SrSr=V(VGi)V(VGi)vN(VGi)N(VGi)vAdj(G7)Adj(G7)v

 

i=1 i=1 i=3 i=3

 

Sr(G8)Sr(G8)=V((g14g21g32g42g82) v (g13g22g32g41))V((g14g21g32g42g82) v

 

4 4

 

(g13g22g32g41)) v N(g11(V g7i))N(g11(V g7i))v Adj(g12g81)Adj(g12g81) v Sr(g16)Sr(g16).

 

i=1 i=1

 

 

Зв’язок ss5 є зв’язком нижнього рівня, якщо він поєднує однорідні залежні елементи всередині актанта, оскільки прикметник не може бути окремим актантом, наприклад: ипотечное, сезонное и товарное кредитование, паллиативное и симптоматическое лечение…В усіх інших випадках зв’язок ss5 є зв’язком верхнього рівня, що поєднує актанти у складі СК.

 

Наявність сурядних рядів ускладнює синтаксичну структуру речення, однак робить реферативну конструкцію в цілому більш інформативною.

 

У результаті синтаксичного аналізу конструкцій простих речень наукових текстів і текстів їх індикативних рефератів ми прийшли до висновку, що моделлю узагальнення в процесі реферування на синтаксичному рівні є дві типові реферативні синтаксичні конструкції СК1 і СК2 (рис.3.2), які володіють семантикою результативності, представлені у вигляді ДЗ і містять не більше семи іменних актантів.

 

У моделі реферативних СК у вигляді ДЗ зазначено максимально можливу кількість валентностей [143] кожного члена речення.

 

Типовий індикативний реферат складається з одного, двох чи трьох речень, що являють собою варіанти поширення даних СК.

 

Проведене дослідження також підтверджує, що будь-який інтелектуальний реферат можна замінити семантично еквівалентним йому індикативним рефератом, представленим у вигляді описаних синтаксичних конструкцій.

 

Таким чином, синтаксична модель SS реферату R описується відношенням:

 

O1(R,SS)={СК1, СК2},

 

 

і

 

ss =(V ssi).

 

i=1

з визначеним набором синтаксичних зв’язків ss усередині кожної СК: