Споживчий фактор розвитку продуктивних

Сил.

При розміщенні і розвитку тієї чи іншої галузі важливим факто­ром є наявний споживач готової продукції. Тому багато видів вироб­ництва продукції, особливо повсякденного споживання, доцільно розміщувати поряд із споживачем. До регіонів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населен­ня. Це в першу чергу виробництво хлібобулочних виробів, м'ясо-молочні продукти та інші товари першої необхідності.

До місць споживання тяжіє виробництво будівельних матеріалів та залізобетонних виробів. Перевезення цих виробів на великі відстані значно підвищує їх вартість, що є невигідним як для виробника, так і споживача. Часом вартість перевозки дорожча за вартість самої про­дукції. Тому встановлюється розрахунковий радіус доцільності та­ких перевозок.

Ряд виробництв, зокрема легкої та харчової промисловості, кон­центрується у великих регіональних центрах. Це швейне, трикотаж­не і взуттєве виробництво, молоко і м'ясокомбінати, виробництво со­няшникової олії, кондитерських виробів, виробів із пластмас, меб­леві фабрики тощо. Для даних галузей виробництва сировинні ре­сурси, які вони споживають, завозяться без особливих і невеликих транспортних затратах і з інших районів

У великих містах і регіональних центрах розміщуються теплоелек­тростанції (ТЕС). Вони забезпечують подачу тепла як для промисло­вості, так і комунального господарства, об'єктів соціально-культур­ного призначення та безпосередньо населення.

З метою забезпечення машинобудування сталевим прокатом і лит­вом у великих машинобудівних ценграх створюється металургія, яка працює на металобрухті, який у вигляді відходів заготовляють ма­шинобудівні заводи. Такі заводи з виробництва литих заготовок роз­ташовані у великих машинобудівних регіонах (Донецьк, Дніпропет­ровськ, Запоріжжя, Одеса, Харків і ін.).

Значну роль споживчого фактора відіграє концентрація населення в великих містах і регіонах, так як населення є не лише джерелом трудових ресурсів, але й споживачем виробляємої продукції.

 

Транспортний фактор сталого розвитку продуктивних сил.

Це фактор вважається одним з найбільш впливових при розміщенні виробництва. В залежності від розмірів транспортних витрат розмі­щення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживачів.. Інтен­сивність його впливу залежить від витрат сировини і палива на оди­ницю виробленої продукції та способу транспортування. Дешеві ван­тажі і матеріаломісткі: пісок, гравій, щебінь, стінові матеріали, руди чорних і кольорових металів перевозити на великі відстані невигід­но, так як транспортні витрати можуть перевищувати вартість про­дукції. Тут, як правило, вартість транспортних перевозок становить 25% і більше, тоді як вартість дорогих вантажів (цукор, бавовник, вовна, шовк-сирець, машини) у витратах на одиницю продукції не перевищує 3-5%.

Це водний і трубопровідний транспорт. Так, наприклад, річковим транспортом на Україні перевозиться понад 80% мінераль­них та будівельних матеріалів. На цю ж продукцію в каботажних пе­ревезеннях у середині країни морським транспортом припадає по­над 50%. Однак і річковий і морський транспорт не можуть забезпе­чити перевезення вантажів по всій країні, тому масові перевезення вантажів здійснюються переважно залізничним та автомобільним транспортом. При цьому сипкі мінеральні вантажі, ліс, деякі види сільськогосподарської продукції перевозяться -в більшій мірі заліз­ницею, а компактні малогабаритні - автомобільним транспортом. Ви­нятком становить сільгоспсировина, яка перевозиться на невеликі відстані автомобільним транспортом (цукровий буряк - до цукроза­водів, овочі і фрукта - до консервних заводів тощо).

В нинішній період економічного розвитку, як і внутрі країни, так і за її межах широко використовується великоваговий автотранспорт, який доставляє продукцію від товаровиробника до безпосереднього споживача. Вплив транспортного фактора на розміщення виробниц­тва визначається шляхом сумування виробничих і транспортних вит­рат та встановлення питомої ваги останніх у загальних витратах. По­рівняльна характеристика витрат дає можливість визначити ефек­тивність використання транспортних засобів у перевезенні як сиро­вини і матеріалів, так і готової продукції.

Для раціонального використання наявних видів транспортних за­собів та з метою ліквідації нераціональних перевезень вантажів здійснюється районування виробництва і споживання найважливі­ших видів виготовляємої продукції. Посилення регіоналізації вироб­ництва сприяє раціональній територіальній організації промисловості і сільського господарства, а районування споживання визначає найбільш оптимальні зони збуту готової продукції.

 

 

Науково-технічний прогрес як фактор сталого розвитку продуктивних сил.

Сучасні новітні технології та наукова організація праці в значній мірі впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил.

Достатньо значний вплив на сталий розвиток виробництва мають хімічні технології. Хімізація виробництва як у промисловості, так і аграрному секторі сприяла створенню нових видів продукції і товарів з високими технічними властивостями і можливостями примінення їх в різних галузях національного господарства. Нині практично немає жодної галузі де б не примінялись найновіші хімічні технології та вироби з них. Особливо це відчутно в галузі виробництва будівель­них матеріалів та конструкцій, які приміняються як у промисловому, так і соціально-культурному та житловому будівництві.

Розвиток техніко-технологічного прогресу в галузях виробничої сфери супроводжується тенденцією до зниження матеріаломісткості, енергомісткостьта трудомісткості продукції. Це дуже важливо, так як матеріальні ресурси, особливо добувні, є вичерпними. Якщо, на­приклад, взяти підприємства машинобудування то витрати металу значно перевищують показники розвинутих країн світу. Те саме ми маємо і в енерговитратах на одиницю виготовляємої продукції, яка у два і більше разів перевищує витрати на аналогічну продукцію, що виготовляється в розвинутих зарубіжних країнах. Трудомісткі галузі слід розміщати в регіонах України, де є достатня кількість кваліфіко­ваних трудових ресурсів. Такі трудові ресурси, не зайняті в вироб­ництві, які сьогодні мігрують в зарубіжжя є в більшості областей Пра­вобережної України та західноукраїнського регіону.

Так, завдяки споруд­ження найпотужніших високовольтних ліній електропередач (елект­ронний транспорт) послабилася залежність виробництва від енерге­тичних баз, що особливо важливо для машинобудування, легкої про­мисловості, агропромислового комплексу. Розвиток трубопровідно­го транспорту значно здешевив перевезення нафти і газу, нафтопро­дуктів, що уможливило їхнє масове споживання у місцях виробниц­тва хімічної та нафтохімічної продукції. Завдяки цьому виникли ве­ликі хімічні підприємства в Черкасах і Рівному на базі використання природного газу, що надходить сюди з магістральних газопроводів, нафтохімічні комбінати в Лисичанську і Кременчуку, побудований хімічний комбінат в районі Одеси (м. Южний), який переробляє ам­іак, що транспортується аміакопроводом понад 1000 км з Поволзько­го району Росії.

Велике значення в економіці народного господарства відіграють атомні електростанції, які сьогодні продукують майже половину всієї електроенергії. Вони в значній мірі компенсують нестачу в країні енер­горесурсів, які на сьогодні для розвитку економіки є критичним імпор­том. Враховуючи потребу в зростанні енергоресурсів, в майбутньому виробництво електроенергії атомними електростанціями буде про­відним.

Науково-технічний прогрес, як фактор перспективи розвитку сус­пільства, залишиться основною рушійною силою стабільного зрос­тання економіки в усіх напрямках галузей національного господар­ства.