З раннього віку дітей слід привчати говорити собі : «Я собі подобаюся».

Браян Трейсі вчив Крістіну з 2 років говорити Я собі подобаюся, і вона каже: «я себе кохаю». Ми навчаємо цьому багатьох батьків. Якщо хочете спостерігати як ваші діти змінюються, то постійно привчайте їх говорити «я собі подобаюся», корисно якщо діти повторюють це перед дзеркалом. Ви помітите, що чим частіше вони будуть говорити перед дзеркалом «я собі подобаюся», тим щасливішими вони будуть. Ви помітите, що вони почнуть світитися як ліхтарики, і пам’ятайте, що тільки ви батьки можете допомогти дітям полюбити себе. Вони не зможуть повторювати тренування самі, їм необхідна підтримка і дозвіл батьків.

Також слід пам’ятати, що діти з високою самооцінкою, з високим рівнем самоповаги, які знають, що батьки їх кохають добре навчаються в школі, не прогулюють уроки, рідко хворіють, вони не будуть приймати наркотики, алкоголь, не почнуть раннє сексуальне життя, вони не стануть робити нічого, що зашкодить їх здоров’ю чи психіці тому, що вони себе люблять. Обов’язок батьків примусити дітей повірити, що їх кохають і цінують за те, що вони існують. Відомо, що однолітки можуть негативно впливати на дітей, в такій ситуації батькам слід пересилити дурний вплив однолітків і вони можуть цього досягнути, довівши своє безкінечне, незалежне від обставин кохання. Якщо дитина впевнена, що її кохають такою як вона є, то вона зможе протидіяти впливу оточення. Але ті, хто не впевнений в коханні батьків, не відчувають себе безпечно, у них немає достатньо сили, щоб протидіяти руйнівному впливу, їх легко повести за собою. Наша задача як батьків не допустити цього.

Як долати наслідки руйнівної критики.

Що ми можемо зробити, якщо допустили помилки при вихованні дітей?

Що нам слід робити, якщо критикували і тепер у наших дітей особистісні проблеми, якщо у них висока тривожність, хвилювання та невпевненість. Ми з’ясували, що і в цьому випадку є вихід для батьків, щоб повернути дітям спокій та душевну рівновагу. Важливо і необхідно просто підійти до своїх дітей, сісти поруч і попросити пробачення за всю висловлену критику, за всі нанесені образи. Скажіть, що Ви розумієте, що критика підриває та руйнує самоповагу та самооцінку, попросіть пробачення і скажіть, що Ви б ніколи цілеспрямовано не зробили б чогось, що може знизити їх ефективність як особистості тому, що Ви бажаєте, щоб вони виросли самими щасливими, що Ви бажаєте їх бачити самими Успішними людьми. Коли Ви будете просити пробачення пам’ятайте, що цим Ви визнаєте свою повну відповідальність за те, що трапилося з вашими дітьми і знімаєте із своїх дітей тягар провини, переклавши його на себе. Тільки Ви, батьки, можете вибачитися, тільки Ви можете звільнити своїх дітей від почуття провини, тривожності, образи та злоби, які дитина отримала внаслідок постійної критики та фізичних покарань. Ви можете змінити ситуацію в кращу сторону і переконати дитину, що цього більше ніколи не буде.

Мій батько ніколи не вибачався, ні за 1 свій вчинок. Багато років тому люди вважали, що якщо батьки просять пробачення у дітей, то вони проявляють слабкість, що дитина не буде поважати батьків, які роблять помилки. Зараз багато хто погоджується, що це не так. Якщо батьки просять пробачення в дітей, то це тільки покращує їх характер і рішучість, але також робить більш сильним характер дітей. Це дозволяє дитині бачити, що її батьки є звичайними людьми, не Боги, а — люди, які схильні помилятися. Коли Ви просите вибачення – це звільняє дитину від почуття провини, і вона відчуває таку свободу і таке задоволення, які можливо, не відчувала до цього часу. Скажіть дітям, що Ви більше не будете їх критикувати, скажіть дітям, що Ви виключите руйнівну критику із сімейного життя, встановіть таку політику, що Ви ніколи не впустите руйнівну критику в дім. Нехай це буде грою. Навіть, якщо Ви сперечаєтеся та не можете домовитися, не розумієте один одного, — пообіцяйте, що Ви забороните руйнівну критику вдома. Руйнівна критика – це стихійне лихо, жертвами якого стають діти. Скажіть дітям, що вони мають право нагадувати Вам про нову політику, якщо Ви ненавмисно зробите помилку. Як тільки вони Вас ловлять на критиці, — нехай відразу говорять: Тато, ти мене критикуєш, це ж не по правилах, і як тільки Вас упіймають, то негайно скажіть – вибачте будь-ласка, я не навмисно. Дочка Браяна росла впевненою та іноді поводить себе неслухняно, і іноді йому доводиться її відшльопати та відправити в її кімнату, як покарання. Але після цього він завжди її обіймає і говорить «Люба я дуже тебе кохаю, але я був змушений тебе покарати тому, що ти не виконала прохання мами чи це могло бути небезпечним для тебе, але я хочу, щоб ти знала як я тебе кохаю і як я не хотів тебе покарати». «Чи ти мені пробачиш? — і вона завжди говорить, — так Тату, я тобі вибачаю». Як тільки вона це скаже — її обличчя починає світитися і вона знову посміхається і йде гратися. Дитина хвилюється не з приводу того, що її відшльопали, але боїться того, що мама чи тато, які так зробили її не кохають, — тому ми завжди повинні повторювати: так ми тебе кохаємо, ми тебе кохаємо, щоб не трапилося, ми все одно будемо тебе кохати.

Істинна ціль в житті.

У заключній частині я хочу розповісти Вам про наше розуміння Цілі життя. У всьому, що ми вивчали, у всьому що ми знайшли в рамках психології, релігії, метафізики в 20 ст. і за всю історію існування людства вважається, що ціль в житті — розвивати теплі стосунки. Я повністю підтримую цю ідею. Якщо ми подивимося збоку на наше життя та досвід інших людей, або якісь конкретні моменти — то побачимо, що найцінніше з того, що у нас коли-небудь було і що з нами траплялося обумовлювалося якістю теплих стосунків, які ми будували. В будь-який момент нашого життя, якщо ми досягали Успіху в економіці, політиці, бізнесі, навчанні, коханні, — в будь-якій сфері, — але так і не зуміли побудувати теплих і близьких стосунків, які б приносили нам задоволення, — то ми не реалізували себе. Щоб навчитися будувати і розвивати теплі та близькі стосунки, слід навчитися приймати себе як цінну особистість та кохати себе такими, якими ми є. Ціль даного курсу полягає в спонуканні та мотивуванні Вас на подібні вчинки та використовувати запропоновані прийоми, які допоможуть Вам полюбити себе і навчитися високо себе цінувати. Ми націлені навчити Вас постійно говорити «я собі подобаюся», навчити Вас брати на себе відповідальність за своє життя і навчити виключати всі негативні емоції з вашого життя, і сконцентрувати вашу свідомість на людині, якою Ви бажаєте стати, та на цілі, які Ви прагнете досягнути. Ми говорили про те, як побачити образ ідеального я, як уявити ідеальний стиль життя, який ми бажаємо мати, як ставити цілі та іти до них, як правильно використовувати час, щоб відчути своє життя цінним і важливим, як використовувати творчі здібності Над розуму, щоб рухатися до бажаної цілі і відчувати себе переможцями. Ми навчилися як бути більш закоханими людьми, навчилися в першу чергу кохати себе, а навчаючись кохати себе ми одночасно вчилися давати кохання іншим людям тому, що ми знаємо, що отримуємо рівно стільки кохання,— скільки віддаємо, і що кохання росте, коли його розділяють. Ми засвоїли закон «Непрямого зусилля», відповідно до якого чим більше ми віддаємо, тим більше нам повертається, чим більше кохання ми даруємо, тим більше отримуємо натомість — поки наша чаша кохання не переповниться. Ми дізналися, що самі щасливі люди в історії ті – ким ми захоплюємося, самі великі люди: Ісус Христос, Мати Тереза, Альберт Шваєстер – постійно проявляли кохання до людства кожним вчинком. Це люди, які змінили нашу землю. І так ми навчаємося кохати себе, і тільки потім ми навчаємося кохати інших. Мені б хотілося закінчити нашу розповідь цікавою історією. Якось, кілька років тому в Берліні я зустрів красиву стару жінку, вона відносилася до себе з великою любов’ю. Я розпитував про її життя, дитинство тому, що вона володіла рідкісною особистісною якістю – а саме здатністю щиро та відверто дарувати кохання. Вона розповіла, що її батьки були людьми дуже схильними кохати, які навчали своїх дітей співчуттю, терпінню і коханню до інших людей, вони навчали дітей любити один одного, оточуючих. Жінка сказала, що ці уроки засвоєні в дитинстві були найбільшим враженням на усе подальше життя. Коли пізніше вона вийшла заміж за багатого американського промисловця — у неї були красиві діти, які виростали в атмосфері кохання і поваги. Коли померли її батьки, і вона та троє інших дітей приїхали додому, щоб розподілити залишене батьками майно, то вона побажала отримати тільки одну річ, яка належала батькам — це була картинка із написом, яка висіла над каміном в той час, коли вона жила з батьками. На тій картинці було написано «Нам дано тільки одне життя, яке є коротким, але все, що ми в ньому робимо з коханням, — живе вічно!». Це один із найкращих виразів, які я чув. Саме він може узагальнити все, про що ми говорили на цьому семінарі. Все, що ми дізналися про ціль нашого життя, – нам дано тільки одне коротке життя, але все, що ми робимо з коханням є вічним. Якщо ми будемо жити по золотому правилу, навчившись кохати себе та інших, — то тільки тоді ми зможемо сказати, що прожили життя, яке варто було б прожити.

03/10/2011. Віктор Михайлович Осипенко -----------------

Подяка, компліменти та інші коментарі за тел. [phone]