Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Який зміст поняття “злочинна організація”?

2. Що слід розуміти під “організацією” та “керівництвом” злочинною організацією?

3. За яких умов особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 255 КК?

4. Які діяння утворюють об’єктивну сторону сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності?

5. Що таке банда та чим характеризується об’єктивна сторона складу бандитизму?

6. Чи підлягають особи кримінальній відповідальності за ст. 257 КК, якщо вони зорганізувалися в озброєну організовану групу для вчинення крадіжок або для вчинення лише одного злочину?

7. Чим відмежовуються між собою склади бандитизму (ст. 257 КК) та розбою (ст. 187 КК)?

8. Що слід розуміти під організованими та збройними формуваннями у ст. 260 КК?

9. Які ознаки складу злочину впливають на кваліфікацію нападу на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК)?

10. У чому полягає специфіка предмета злочину у статтях 262–264 КК?

11. Які дії утворюють об’єктивну сторону складів злочинів, передбачених ст. 262 КК, та з якого моменту такі злочини слід вважати закінченими?

12. Які дії слід розуміти під незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами чи вибуховими речовинами?

13. За яких умов особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 263 КК?

14. Які предмети слід розуміти під “радіоактивними матеріалами” у статтях 265–267 КК?

15. Що слід розуміти під “їдкими та легкозаймистими речовинами” у статтях 267 та 269 КК?

16. Які дії утворюють склад порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 2671 КК)?

17. Які об’єктивні ознаки впливають на кваліфікацію незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК)?

18. Які об’єктивні ознаки впливають на кваліфікацію незаконного перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК)?

19. За яких умов вчинене кваліфікується як порушення правил пожежної безпеки (ст. 270 КК)?

20. Які злочини проти громадської безпеки не є підслідними ОВС та які органи проводять досудове слідство по таким категоріям справ?

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 27 січня 1977 року (ратифікована Україною 17 січня 2002 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до конвенції: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred = 994.331.

Конвенція РЄ про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року (ратифікована Україною 31 липня 2006 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred = 7893.780.

Протокол, що доповнює Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом, від 15 травня 2003 року (ратифікований Україною 20 вересня 2006 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до протоколу: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred =456.89.07.

Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 року (із змінами та доповненнями станом на 18 травня 2010 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1088.182.0.

Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred = 2460-12.

Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred = 139-23.

Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30 травня 1995 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred = 908-56-4.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до інструкції:

http: // zakon.nau/dok/?code=20637-98.

Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України (затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 15 травня 2000 р. № 27) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до інструкції:

http: // zakon.rada.gov.ua.

Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до положення:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=576-92-%EF.

Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. Cgi? nred = 7803.

Правила пожежної безпеки в Україні (введені в дію наказом МВС від 22 червня 1995 р. № 400) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до правил: http: // zakon. nau/doc/? uid=1033/119/0.

Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. № 4 в редакції постанови від 3 березня 2000 р. № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http: // www. scourt. gov.ua/clients/vs. nsf/0/e6cf63d360ae10eec2257101004e7995count=76530-567.213.

Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону:

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/e6cf63d360ae10eec2257101004e7995count=500.

Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону:

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.Nsf/0/e6cf63d360ae10eec2257101004e7995 count =6783.7854.091.

Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим кримінальним кодексом України: матер. міжнарод. науково-практич. семінару, (Харків, 01-02.10.2002 р.) / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. Харків. Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Ун-м у Вашингтоні. Ін-т вивчення проблем злочинності АПрН України. – Харків, 2003.

Тероризм і національна безпека України: матеріали міжнар. конференції, (Україна, Київ, 11.04.2002 р.) / НАВСУ, МНДЦ ПБОЗ. – Київ, 2003.

Голіна В. Організатор банди: основні кримінологічні особи злочинця / В. Голіна // Вісник Академії правових наук. – Харків. – 2003. – № 2(33).

Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження: [монографія] / Голіна В. В. – Харків: Регіон-інформ, 2004.

Зеленецький В. С. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом: [наук.-практичний посібник] / Зеленецький В. С. – Харків: Кроссроуд, 2006.

Карабут Л. В. Правові засоби здійснення дозвільної системи органами внутрішніх справ України: [практ. посіб. у двох частинах. Ч. 1] / Карабут Л. В. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007.

Кириченко О. В. Суб’єкт завідомо неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності / О. В. Кириченко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2004. – Вип. 2(27).

Кузнецов В. В. Щодо кваліфікації діяльності злочинних об’єднань / В. В. Кузнецов, В. Г. Жук, О. В. Смаглюк // Адвокат. – 2005. – № 4.

Кузнецов В. В. Відповідальність за терористичний акт у новому кримінальному законодавстві України / В. В. Кузнецов // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: тези доп. наук.-практ. конф., Київ. Ч. 1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.

Кубальський В. Н. Поняття та загальна характеристика терористичних актів / В. Н. Кубальський // Держава і право. – 2005. – Вип. 30.

Кубальський В. Н. Кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. Н. Кубальський. – К., 2007.

Кулик Л. М. Боротьба зі злочинами, що вчиняються з використанням зброї: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Л. М. Кулик. – К., 2006.

Литвин О. П. Злочини проти екологічної й громадської безпеки та безпеки здоров’я населеня: [навч. посіб.] / Литвин О. П. – Черкаси: Східноєвропейський ун-т економіки і менеджменту, 2004.

Лопатін С. І. Проблеми кваліфікації бандитизму / С. І. Лопатін // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 5.

Пінчук М. Кримінально-правова характеристика незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами / М. Пінчук // Право України. – 2004. – № 10.

Плєва К. В. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з радіоактивними речовинами (за кримінальними кодексами України 2001 та 1960 рр) / К. В. Плєва // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3.

Плєва К. В. Кримінальна відповідальність за суспільно небезпечні діяння стосовно радіоактивних матеріалів: автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / К. В. Плєва. – К., 2005.

Робак В. А. Кримінальна відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань: автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. А. Робак. – К., 2008.

Свірін М. О. Тероризм як кримінально-правове явище в Україні / М. О. Свірін // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 5.

Семенюк О. Мотиви терористичної діяльності / О. Семенюк // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2.

Чорний Р. Л. Бандитизм за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Р. Л. Чорний. – Київ, 2005.

Шамара О. В. Об’єкт та предмет терористичного акту / О. В. Шамара // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. – Луганськ. – 2005. – Вип. 1.

 

 

http://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_krum_pravo_osob/Files/Lekc/T10.htm

 

http://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_krum_pravo_osob/Files/media.htm

 

Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

Однією з найважливіших умов забезпечення прав і свобод людини, недоторканості її життя та здоров’я, власності, інших суспільних інтересів є охорона громадської безпеки в країні. Громадська безпека створює атмосферу спокою серед населення, обстановку впевненості в ефективності захисту від ймовірних злочинів, у наявності для цього відповідних гарантій, відчуття безпеки, на яку можна покластися та яка заспокоює.

У сучасному КК громадська безпека вперше стала самостійним об’єктом кримінально-правової охорони. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської безпеки передбачена розділом ІХ Особливої частини КК (статті 255–270? КК). Суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що вони порушують безпечні умови життєдіяльності – загальну безпеку, безпеку життя, здоров’я, власності широкого та невизначеного кола осіб та безпеку інших цінностей суспільства, створюють небезпеку настання тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.

Окремі питання забезпечення громадської безпеки врегульовані міжнародним законодавством, зокрема, у Міжнародній конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму від 14 вересня 2005 р., ратифікованою Україною 15 березня 2006 р.

Кваліфікуючи злочини цієї групи, слід взяти до уваги положення ряду нормативних актів України, зокрема, Закон України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р., “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р., “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 р., “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 р., “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р., Правила пожежної безпеки в Україні, введені в дію наказом МВС від 22 червня 1995 р. № 400, Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 тощо.

Окремі питання кваліфікації злочинів проти громадської безпеки вирішуються у ППВСУ “Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки” від 2 липня 1976 р. № 4, “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3, “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23 грудня 2005 р. № 13 тощо.

Під злочинами проти громадської безпеки у кримінально-правовій літературі розуміють суспільно-небезпечні, передбачені КК винні діяння (дія або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки. Родовим об’єктом цих злочинів є громадська безпека – це безпека від джерел підвищеної небезпеки, а саме: злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об’єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, вогню тощо

При кваліфікації злочинів, слід пам’ятати що такі спеціальні види громадської безпеки, як безпека виробництва і безпека руху та експлуатації транспорту, охороняються окремими розділами Особливої частини КК (це, відповідно, X та XI розділи). Застосування зброї масового знищення, її розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування є злочинами проти безпеки людства та передбачені XX розділом КК.

На кваліфікацію злочинів проти громадської безпеки впливає предмет. Наприклад, вогнепальна та холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, відходи та вторинна сировина, легкозаймисті речовини й інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Природа зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, полягає в тому, що вони є джерелами підвищеної небезпеки для життя та здоров’я людей, майна, довкілля. Здатність знищення, пошкодження навколишнього середовища є їх об’єктивною і основною ознакою. Тому предмети злочинів проти громадської безпеки мають бути придатними руйнувати, спричиняти тілесні ушкодження чи смерть людині, заподіювати значну матеріальну шкоду. У випадку відсутності цієї ознаки, поводження з такими предметами не може спричинити шкоду громадській безпеці.

У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, радіоактивними, хімічними, біологічними, вибухонебезпечними матеріалами, речовинами, предметами, бойовими припасами, вибуховими пристроями, вибуховими, легкозаймистими або їдкими речовинами, а також для з’ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, слід призначати експертизу. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі експерта.

Щоб запобігти небезпеці спричинення шкоди життю і здоров’ю людей та іншим суспільним цінностям, запобігти нещасним випадкам та вчиненню злочинів із застосуванням зброї та інших небезпечних для оточення предметів існує система правил поводження з ними. Вона передбачає порядок виготовлення, ремонту, придбання, зберігання, носіння, користування, обліку, перевезення, пересилання таких предметів.

При кваліфікації слід враховувати ознаки об’єктивної сторони складів злочинів проти громадської безпеки. Більшість з них характеризуються проявом суспільно небезпечного діяння (формальні склади). Деякі злочини проти громадської безпеки належать до таких, що мають усічені (наприклад, коли мова йде про створення злочинної організації, банди, терористичної організації чи групи тощо) або матеріальні (наприклад, недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки тощо) склади. Такі злочини передбачають два види наслідків: створення небезпеки настання тяжких наслідків та фактичне заподіяння істотної шкоди (тяжких наслідків) чи шкоди здоров’ю людей або майнової шкоди у великому розмірі. Для таких злочинів також обов’язковим є наявність причинного зв’язку між діянням та суспільно-небезпечним наслідком.

Заподіяння шкоди життю і здоров’ю, майнової шкоди може також виступати і способом вчинення окремих злочинів проти громадської безпеки, наприклад, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (ч. 3 ст. 262 КК), напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). В залежності від тяжкості заподіяної при цьому шкоди такі дії можуть охоплюватись як нормами про відповідальність за злочини проти громадської безпеки, так і потребувати кваліфікації за сукупністю злочинів.

На кваліфікацію впливають і суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених розділом IX Особливої частини КК. Суб’єкт описанихзлочинів, як правило, загальний, тобто фізична осудна особа з 16 років. За бандитизм (ст. 257 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), крадіжку, грабіж, розбій і вимагання предметів, передбачених ст. 262 КК, відповідальність настає з 14-річного віку. У злочинах, передбачених ч. 2 ст. 256, ст. 262 КК, а також злочинах, які полягають у порушенні певних правил, суб’єктом злочину може бути службова особа чи особа, що наділена відповідними повноваженнями щодо конкретних джерел загальної небезпеки.

На відміну від злочинів проти життя та здоров’я особи та власності (передбачені, відповідно, розділами II та VI Особливої частини КК), злочини проти громадської безпеки посягають не на життя, здоров’я, власність окремих осіб, не на особисту фізичну та майнову безпеку, а на загальну безпеку невизначеного кола осіб. Тому реальне заподіяння шкоди, як правило, не є обов’язковою ознакою більшості злочинів проти громадської безпеки, саме тому законодавець формулює переважно формальні склади злочинів у цьому розділі.

Суб’єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Посягання, що полягають у порушенні певних правил, учиняються зі змішаною формою вини. Деяким злочинам проти громадської безпеки притаманна спеціальна мета. Наприклад, при створенні злочинної організації (ст. 255) метою є вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; при бандитизмі (ст. 257) – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; при нападі на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих (ст. 261), – захоплення, пошкодження чи знищення цих об’єктів тощо.

Щодо підслідності злочинів проти громадської безпеки, відповідно до ч. 2 ст. 112 КПК, у злочинах, передбачених ст.ст. 259–265, 266–270 КК досудове слідство провадиться органами внутрішніх справ України. Відповідно ж до ч. 5 ст. 112 КПК, у злочинах, передбачених ст. 255–257 КК, досудове слідство провадиться тим органом, який порушив кримінальну справу (альтернативна підслідність).

Зважаючи на специфіку безпосередніх об’єктів і джерел підвищеної небезпеки, всі злочини проти громадської безпеки, можна поділити на чотири види (групи):

1) злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій (ст.ст. 255–257, 258?, 260);

2) злочини, пов’язані з тероризмом (ст.ст. 258–258?, 258⁴, 258⁵ 259 і 266);

3) злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (ст.ст. 262–265?, 267–269);

4) злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил (ст.ст. 261, 270, 270?).