ТОП 10:

Потенціал ПЗМ у врегулюванні кризових ситуацій. Співробітництво по підтримці світу. Участь України в програмі «Партнерство заради миру».



Потенціал Партнерства заради миру у врегулюванні кризових ситуацій

Ухвалені у Вашингтоні рішення знаменують перехід до наступного етапу в розвитку Партнерства заради миру та РЄАП, особливо з огляду на потенціал, який остання має в плані врегулювання кризових ситуацій. Вона вже довела свою цінність як форум для проведення політичних консультацій з різноманітних питань - від ситуації у Боснії та Герцеговини і Косові до гуманітарних операцій з розмінування, і продовжує розвиватись. Спільно з вдосконаленою ПЗМ вона допомагає забезпечити країни - члени НАТО і партнерів необхідними для зміцнення євро - атлантичної безпеки і стабільності засобами.

З моменту створення ПЗМ відіграє важливу роль у підтримці загальних зусиль НАТО, спрямованих на запобігання конфліктам і врегулювання кризових ситуацій. Практична співпраця в ПЗМ допомагає НАТО і країнам-партнерам готувати свої підрозділи до участі у спільних операціях. Сумісність, яка досягається завдяки ПЗМ, допомогла військовим підрозділам країн-партнерів інтегруватись у ІФОР/СФОР, а потім у КФОР.

Але роль ПЗМ не обмежується внеском у військові операції. Незалежно від таких сфер співпраці, як прозорість, реформування, співробітництво і сумісність, Партнерство робить конкретний внесок у загальну діяльність НАТО з запобігання конфліктам і врегулювання криз. Механізми ПЗМ були застосовані в Албанії і колишній Югославській Республіці Македонія (1), просигналивши про заінтересованість НАТО у спокої в регіоні і про можливі чинники негативного зовнішнього впливу кризи, набагато раніше повітряної кампанії в Косові і наступного розгортання КФОР.

Спеціально пристосовані до ситуації в цих країнах програми стали невід'ємним елементом комплексного підходу НАТО до кризи в Косові. НАТО допомагало уряду колишньої Югославської Республіки Македонія (1)у поліпшенні можливостей з врегулювання кризових ситуацій, планування на випадок надзвичайних ситуацій, тилового забезпечення та інших, які спрямовані на долання наслідків косовської кризи. Програми допомоги Албанії, які були розпочаті після внутрішньої кризи 1997 року, допомогли перебудувати албанські збройні сили та подолати інші наслідки цієї кризи, особливо, проблеми, викликані руйнуванням і пограбуванням складів з боєприпасами. Представництво НАТО/ПЗМ в Тирані є наочною демонстрацією заінтересованості Альянсу і бажанні допомогти цьому регіону.

Як РЄАП, так і ПЗМ будуть розвиватись і надалі задля того, щоб відповідати загрозам, які становить ситуація в безпеці, що змінюється в євро - атлантичному регіоні. Жодна з них ще не використала свого потенціалу із запобігання, врегулювання і припинення криз. Фактично, повне використання цього потенціалу є одним з головних завдань Партнерства у майбутньому.

Досвід ПЗМ у сприянні стабільності через запобігання конфліктам і врегулювання криз був застосований під час розробки Ініціативи НАТО у Південно-Східній Європі (SEEI). ПЗМ робить значний внесок у SEEI, застосовуючи свій практичний підхід до стимулювання і розвитку регіональної співпраці у Південно-Східній Європі. Регіональні гравці мають провідну роль у великій кількості різних заходів, які спочатку моделюються у ПЗМ, а потім розвиваються у регіональному, а не національному вимірі. НАТО доповнює ці зусилля заходами, які вона проводить самостійно. Адаптоване застосування інструментів ПЗМ у Південно-Східній Європі допомагає створити таку модель співробітництва з питань регіональної безпеки, яку можна застосовувати і поза межами цього регіону.

В цьому контексті з країнами регіону були проведені переговори про "Спільний документ оцінки регіональних загроз безпеці і можливостей у Південно-Східній Європі" (SEECAP) з наголосом на необхідності досягнення згоди між цими країнами в оцінці загроз безпеці, яка необхідна для підготовки плану спільних дій з розв'язання регіональних проблем. Була також створена Наглядова група із співпраці в галузі безпеки в Південно-Східній Європі (SEEGROUP), на яку покладене завдання посилення практичної співпраці. Це формує ще один елемент ролі, яку Партнерство відіграє у запобіганні конфліктам і врегулюванні кризових ситуацій в євро - атлантичному регіоні, і яка сприяє на подальшому розвитку у майбутньому.

Співпраця з підтримки миру

Політично-військовий керівний комітет/Спеціальна група співпраці з підтримки миру (PMSC/AHG), які працюють в рамках РЄАП, , є основним консультаційним форумом з політичних та концептуальних питань підтримки миру та обміну досвідом і обговорення практичних аспектів співпраці. PMSC/AHG періодично звітує з цих питань на засіданнях міністрів закордонних справ та оборони. Партнери беруть участь в усіх засіданнях PMSC/AHG. Ірландія, країна, яка є заінтересованим членом ОБСЄ і має конкретний досвід з проблематики підтримки миру, також бере активну участь у роботі групи. Засідання групи регулярно відвідує представник Голови ОБСЄ, а час від часу - і представник ООН.

Під час своєї роботи Група виробила два детальні звіти про співпрацю з підтримки миру. Перший звіт від 1993 року, відомий як "Афінський звіт", стосувався концептуальних підходів до підтримки миру. У другому звіті, "Продовженні Афінського звіту", підготовленому у 1995 році, ці питання розглядаються знову в світлі досвіду, набутого з 1993 року.

У 1995 році члени Спеціальної групи на основі широкого досвіду з підтримки миру, зокрема у конфлікті в колишній Югославії, підготували збірник "Уроки операцій з підтримки миру". У цьому документі знайшов відображення досвід, набутий країнами-членами Альянсу та партнерами в таких галузях, як підготовка, втілення та оперативні аспекти таких операцій. Через обмін національним досвідом члени РЄАП намагаються далі розвинути практичні підходи до операцій з підтримки миру.

У 1999 році PMSC/AHG підготувала "Збірку ідей та практичного досвіду з гуманітарних аспектів діяльності з підтримки миру", яка демонструє високий рівень порозуміння між країнами-учасницями та іншими міжнародними та неурядовими організаціями, які беруть участь у наданні гуманітарної допомоги.

Група продовжує обмін поглядами з "Принципів, методів і досвіду з раннього інформування та запобігання конфліктам" і розширює контакти та дискусії на цю тему з ООН, ОБСЄ та іншими відповідними організаціями.

З моменту створення Північноатлантичного альянсу у міжнародних відносинах з’явилось дуже багато суперечностей щодо членства, співпраці чи опозиції до цього міжнародного органу. Членами Альянсу та його “друзями” є розвинуті західні країни та країни, які узяли на себе геополітичну стратегію співдружності з першими.

В основі програми “Партнерство заради миру” лежить практична співпраця та відданість демократичним принципам, які є наріжним каменем Альянсу.

Метою ПЗМ є посилення стабільності, зменшення загроз безпеці та розвиток активної співпраці в галузі безпеки між країнами-партнерами, а також між окремими партнерами і державами НАТО.

Головна складова ПЗМ – це індивідуальні програми партнерства між країнами-учасницями ПЗМ і НАТО, які розробляються відповідно до національних потреб партнерів і виконуються в тому обсязі і за такий період, які вважає доцільними уряд кожної відповідної країни. У межах ПЗМ були створені механізми для досягнення цілей ПЗМ, а також для практичного втілення запропонованих ідей у життя. Розроблені в процесі розвитку програми інструменти та ініціативи, про які розповідається далі, забезпечують двосторонні та багатосторонні заходи, що дає партнерам можливість формувати прозорі та ефективні програми взаємодії з НАТО [

Основоположним документом програми є рамковий документ “Партнерства заради миру”, який містить опис конкретних заходів для кожної країни-партнера. Кожна країна-партнер бере на себе вагомі політичні зобов’язання щодо збереження демократичного суспільства, дотримання норм міжнародного права, виконання Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Гельсінського заключного акту і міжнародних угод із роззброєння та забезпечення контролю над озброєннями, утримання від загроз або застосування сили проти інших держав, визнання існуючих кордонів, мирного розв’язання суперечок.

Окремі зобов’язання стосуються забезпечення прозорості національного оборонного планування і формування бюджету з метою встановлення демократичного контролю над збройними силами, а також розвитку спроможності брати участь у миротворчих і гуманітарних операціях під керівництвом НАТО. Рамковий документ також передбачає зобов’язання держав Альянсу проводити консультації з будь-якою країною-партнером, що вбачає пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці [3].

Стосовно управління програмою ПЗМ можна виділити такі керівні органи: Політично-військовий керівний комітет програми Партнерство заради миру. Головним робочим органом, який відповідає за питання ПЗМ, є Політично-військовий керівний комітет Партнерства заради миру (ПВКК). Він проводить засідання в різних форматах або тільки за участю членів Альянсу, або за участю членів НАТО та партнерів.

Головні обов’язки ПВКК включають надання Раді рекомендацій з питань ПЗМ; відповідальність за загальну координацію Робочої програми партнерства; розробку політично-військових рекомендацій військовому керівництву НАТО з метою підготовки його внеску в Робочу програму партнерства в галузі військових навчань та інших заходів; надання рекомендацій при розробці Індивідуальних програм партнерства та подання їх на затвердження Ради; підготовчу та координуючу діяльність у процесі планування і оцінки сил Партнерства (PARP).

Центр координації партнерства є унікальним органом ПЗМ, який розташований у м. Монс (Бельгія) поряд зі штаб-квартирою Верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі. Він був створений під егідою Північноатлантичної ради і виконує свої завдання під безпосереднім керівництвом обох Стратегічних командувачів НАТО.

Його завданням є координація спільних військових заходів в межах ПЗМ, а також здійснення військового планування, необхідного для втілення військових аспектів Робочої програми партнерства, особливо у галузі військових навчань та відповідних заходів в таких сферах, як підтримка миру, гуманітарні операції та пошуково-рятувальні роботи. Центр координації партнерства також бере участь і в оцінці такої військової діяльності [5].

Одним із ключових завдань програми “Партнерство заради миру” є забезпечення спроможності військ країн-партнерів взаємодіяти з силами НАТО під час проведення миротворчих операцій. Участь у двосторонніх програмах і військових тренуваннях допомагає країнам-партнерам набути практичного досвіду для спільної з силами НАТО участі в миротворчих операціях. Ключову роль при цьому відіграють знання англійської мови і розвиток оперативної сумісності. Збройні сили цих країн дедалі краще опановують оперативні норми Альянсу щодо забезпечення ефективного проведення польових операцій, а також впроваджують процедури і норми, сумісні з тими, які застосовують сили НАТО. Отже, Концепція оперативної спроможності відіграє ключову роль у цьому плані.

Одним із найважливіших компонентів програми “Партнерство заради миру” став процес планування і оцінки сил, у якому визначаються цілі та механізми аналізу, підкріплені двосторонніми програмами, розробленими між НАТО та окремими країнами-партнерами. Це дає змогу країнам-членам НАТО та західноєвропейським партнерам ділитися досвідом і допомагати розв’язувати концептуальні та практичні проблеми проведення оборонної реформи.

Участь у програмі “Партнерство заради миру” допомагає Україні у проведенні оборонної реформи та сприяє підвищенню рівня оперативної сумісності. Особливо важливим є механізм Процесу планування і оцінки сил ПЗМ, адже він допомагає визначити ключові вимоги щодо цілей оборонного планування.

Найважливішим елементом було надання технічної допомоги та консультацій при здійсненні оборонного огляду, що допомогло Україні скласти дорожню карту проведения оборонно! реформи. Оборонний огляд є складним, об’єктивним аналітичним процесом, мета якого полягає у визначенні оборонних потреб країни відповідно до її національної політики у галузі безпеки, забезпеченні балансу між оборонними потребами та наявними ресурсами і виробленні пропозицій щодо сил і ресурсів у такий спосіб, щоб забезпечити найефективніше використання коппів платників податків. Результатом оборонного огляду є розробка концептуально! схеми проведения подальшої реформи, яка, зрозуміло, потребуватиме значних зусиль протягом тривалого періоду. Іншими ключовими факторами співробітниптва були допомога Україні у розробці нової концепції безпеки та військової доктрини, у забезпеченні більш ефективного і прозорого формування оборонного бюджету, а також розвитку цивільно-військових відносин, включаючи збільшення ролі цивільних в оборонних структурах України. Україною та НАТО вирішили проводити консультації стосовно питань, які становлять спільний інтерес, зокрема:

- політичних питань та питань, що стосуються безпеки, зокрема розвитку євроатлантичної безпеки та стабільності, включаючи безпеку України;

- запобігання конфліктам, управління кризами, ігідтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій, беручи до уваги роль ООН та ОБСЄ у цій галузі;

- політичних та оборонних аспектів нероз-повсюдження ядерної, біологічної та хімічної зброї;

- контролю над озброєннями та роззброєння, включаючи питания, що стосуються Договору про звичайні збройні сили в Європі (Договору про “ЗЗСЄ”), Договору про відкрите небо та заходів зміцнення довіри і безпеки за Віденським Документом 1994p.;

- експорту озброєнь та передачі супутніх технологій;

- боротьби з контрабандою наркотиків та тероризмом.

Консультації та співробітниптво, як це визначено в Хартії, будуть втілюватися через:

- зустрічі між Україною та НАТО на рівні Північноатлантичної Ради з періодичністю, яка буде визначена за взаємним погодженням;

- зустрічі між Україною та НАТО з відповідними Комітетами НАТО за взаємним погодженням;

- взаємні візити високого рівня;

- механізми військового співробітництва, включаючи періодичні зустрічі з найвищими військовими керівниками країн НАТО та заходи в рамках розширеної та поглибленої програми “Партнерство заради миру”;

- військова місія зв’язку України буде заснована як частина місії України при НАТО в Брюсселі. НАТО зберігає за собою право відповідно заснувати військову місію

зв’язку НАТО в Києві [6]. Зусилля України, спрямовані на реструктуризацію

та перебудову своїх збройних сил, було також підтримано наданням дорадчої допомоги у скороченні Збройних сил, конверсії військових об’єктів та переході до професійної армії, а також щодо створення Сил швидкого реагування. Втім співпраця

не обмежується лише Збройними силами або Міністерством оборони, а також охоплює прикордонні та внутрішні війська. Освіта та підготовка є основними складовими процессу оборонної реформи. Військовослужбовці також отримують практичний досвід взаємодії з військами НАТО та інших країн-партнерів, беручи участь у різноманітних військових навчаннях.

Отже таким чином, що ж таке програма “Партнерство заради миру”. Ця програма об’єднує те, що раніше вважалось неможливо об’єднати. При тому, що членство в НАТО зобов’язує країну на якісь дії, партнерство в рамках ПЗМ є індивідуальним, і саме підписання Презентаційного документа вирішує в яких галузях країна-партнер буде співпрацювати з Альянсом.

Першим кроком до співпраці є підписання та ратифікація рамкового документа. Цей документ зобов’язує країну діяти в рамках міжнародних стандартів, резолюцій ООН та ОБСЄ. Після цього міжнародні органи починають більш тісно співпрацювати з країною-партнером.

Другим кроком є підписання Презентаційного документа, яким вирішується бажання країни до співпраці та галузі цієї співпраці. Співпраця в рамках ПЗМ включає в себе не лише військові навчання та участь в миротворчих операціях, але й тісну співпрацю в галузі захисту екології, вирішення загальних та індивідуальних проблем в наслідок стихійного лиха, та взаємні консультації в різних аспектах, і, головне, перепідготовка військових, які були звільнені після скорочення військового континГенту країни. Також в рамках ПЗМ діє орган, який регулює рух воєнної авіації країн-партнерів, та наразі потреби відкриває небесний простір країни для транзиту воєнного транспорту.

Тож ПЗМ є програмою яка не тільки регулює співпрацю між країнами-учасницями проекту, але й надає багато можливостей в необхідній взаємодії між ними.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.218.187 (0.006 с.)