Вибори до Верховної Ради УРСР1990 р.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вибори до Верховної Ради УРСР1990 р.



Ці вибори були прямими, таємними, на альтернативній основі. Демократичні сили України створили передвиборчий Де­мократичний блок, який висунув загальні вимоги — досягнення політично­го й економічного суверенітету України, прийняття нової Конс­титуції.

КПУ чинила опір новим тенденціям через відсторонення представників Демократичного блоку від засобів масової інформації. У результаті Демблок отримав 111мандатів із 442 (особливо переконливою була перемога демократичних сил у Львівській, Іва­но-Франківській, Тернопільській областях і в Києві).

Декларація про державний суверенітет України.

Суверенітет— незалежність держави в зовнішніх і верховенство у внутрішніх справах.

Декларація про державний суверенітет України— законодавчий документ, ухвалений Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р., що проголошував державний суверенітет республіки в складі СРСР.

Основні положення:

1. Право української нації на самовизначення;

2. Принцип народовладдя;

3. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову;

4. Гарантія прав і свобод громадян, передбачених Конституцією;

5.Територіальна недоторканність України, самостійне визначення адміністративно-територіального устрою;

6. Економічна самостійність;

7. Екологічна безпека України;

8. Право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки;

9. УРСР — суб'єкт міжнародного права.

Декларація про державний суверенітет України заклала основні принципи державотворчих процесів, стала основою нового законодавства України, кроком на шляху просування до незалежності.

ІІІ. Спроби збереження федерації радянських республік.

На початку осені 1990 р. загострюється боротьба у Верховній Раді між прибічниками курсу на підписання нового союзного договору та народно-демократичною опозицією, яку представляла Народна рада на чолі з І. Юхновським.

1 жовтня1990р. починається політичний страйк у низці регіонів України. У ньому взяло участь близько 1 млн. осіб (найбільше страйкарів було у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Києві). Національно-демократичні сили організували маніфестацію у Києві, до якої приєдналися й страйкарі, з вимогами роздержавлення підприємств, надання Декларації про суверенітет статусу конституційного закону тощо.

2 жовтня 1990р. у Києві почалося голодування студентів (157осіб), які виступили з такими вимогами:

- Відставка Голови Ради Міністрів В. Масола.

- Перевибори до Верховної Ради на багатопартійній основі.

- Націоналізація майна КПРС і ВЛКСМ на території України.

- Відмова від нового союзного договору.

- Повернення українських солдат в Україну для проходження вій­ськової служби та ін.

Згодом до студентів приєдналася частина депутатів.

11 жовтня 1990 р. — початок масового студентського страйку в Києві, участь у якому взяло близько 100 тис. осіб.

17 жовтня 1990 р. — постанова Верховної Ради УРСР про прове­дення референдуму щодо довіри парламенту, заява про можливість підписання нового союзного договору тільки після побудови право­вої суверенної Української держави та прийняття нової Конститу­ції України. За цих умов В. Масол був вимушений піти у відставку, а студентський страйк і голодування були припинені.

На кінець жовтня - грудня 1990 р. припадає контрнаступ реакційних сил (арешт опозиційного депутата С. Хмари та лідерів студентсько­го голодування; ініціювання всесоюзного референдуму щодо збере­ження СРСР, метою якого повинно було стати фактичне збереження унітарної держави та припинення руху республік до незалежності; саме питання на референдумі було сформульоване так, щоб виборці проголосували за збереження СРСР).

Референдум— всенародне опитування з найважливіших питань державного життя, в якому беруть участь усі громадяни, що мають виборчі права.

17 березня 1990 р. — проведення референдуму щодо збережен­ня СРСР.

Особливості березневого референдуму 1990 р. в Україні

1. У першому питанні, винесеному на референдум, ішлося про необ­хідність збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуть­ся права і свободи, людини будь-якої національності (схвалили 70,5 % виборців).

2. У другому питанні йшлося про згоду бути в Союзі на засадах Де­кларації про державний суверенітет України (схвалили 80,2 % виборців).

3. До бюлетенів у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях було внесено трете питання — щодо створення незалежної Української держави, яка самостійно розв'язуватиме всі питання внутрішньої та зовнішньої політики (схвалили 88 % виборців). У результаті український народ довів, що не хоче повернення до старої унітарної форми правління, а прагне створити суверенну Українську державу.

ІV. Серпневий заколот 1991 р.

19 серпня 1991 р. — утворення консервативними силами СРСР Держав­ного комітету з надзвичайного стану (ДКНС) на чолі з віце-прези­дентом СРСР Г. Янаєвим, до складу якого увійшли прем'єр-міністр СРСР В. Павлов, міністр внутрішніх справ СРСР Б. Пуго, міністр оборони СРСР Д. Язов та ін.

ДКНС у своїй заяві оголосив про хворобу чинного президента СРСР М. Горбачова та пере­хід влади в країні до рук керівництва ДКНС. В окремих регіонах СРСР вводився на півроку надзвичайний стан. Призупинялася діяльності всіх партій (окрім КПРС), опозиційних громадських організацій і рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався жорсткий контроль над засобами масової інформації, припинявся ви­хід газет, нелояльних до ДКНС. Вводилася комендантська година в Москві та стягувалися в столи­цю СРСР військ і бронетехніки.

До Києва прибув генерал В. Варенников з ультимативною вимогою до керівництва УРСР приєднатися до путчистів. ДКНС підтримало керівництво КПУ, Кримської автономної рес­публіки та представники владних структур.

20 серпня 1991 р.Президія Верховної Ради УРСР зробила заяву про те, що постанови ДКНС не мають юридичної сили в Україні, доки вони не затверджені Верховною Радою республіки. Т.ч. Президія Верховної Ради УРСР на чолі з її головою Л. Кравчуком зайняла вичікувальну, обережну позицію.

Рішуче виступили проти заколоту ДКНС українські демократич­ні сили (Народний рух, Народна рада, СДПУ, представники ін­ших партій і громадських організацій). Відбувалися масові мітинги-протести у Львові, Києві, Харкові, Донецьку та інших містах.

Внаслідок захисту народом демократичних завоювань біля Білого дому (будинок російського парламенту) в Москві, очолюваний президен­том Російської Федерації Б. Єльциним, 22 серпня 1991 р. путч зазнав поразки.

У результаті серпневі події продемонстрували високий рівень свідомості народу й перемогу демократичного курсу та створили сприятливі умови для виходу України з СРСР; консервативні сили були паралізовані, натомість опозиційні сили зміцніли й відчували підтримку народу.

Акт проголошення незалежності України

24 серпня 1991 р. — терміново скликана позачергова сесія Верхов­ної Ради прийняла Акт проголошення незалеж­ності України.

Основні положення:

- проголошення незалежності України та створення самостійної української держави — України;

- неподільність і недоторканність території України;

- чинність на території України винятково Конституції та законів України.

У результаті одвічна мрія багатьох поколінь українського наро­ду здійснилася. Українці нарешті здобули власну державу й отри­мали могутній поштовх для подальшого розвитку національного життя.

Грудневий референдум 1991 р.

1 грудня 1991 р. — проведення в Україні референдуму на підтрим­ку «Акта проголошення незалежності України».

Причини проведення:

- потреба нейтралізувати політичні спекуляції противників неза­лежності;

- продовження активної агітації проросійських сил щодо укладен­ня нового союзного договору;

- вичікувальна позиція міжнародної спільноти.

Результати:

- акт проголошення незалежності України підтримали 90,31 % виборців;

- у Криму за незалежність України проголосували біля 60% виборців.

Вибори президента України

1 грудня 1991 р. — проведення одночасно з референдумом виборів президента. Вибори були прямими, таємними, альтернативними. Було висунуто 7 кандидатів на посаду президента: Л. Кравчук, В. Гриньов, В. Чорновіл, Л. Лук'яненко, І. Юхновський, Л. Табурянський, О. Ткаченко.

У результаті переміг Л. Кравчук (61,59 %).

5 грудня 1991 р. — присяга Л. Кравчука на вірність українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України та офіційний вступ на посаду Президента України.

Розпад СРСР.

7 грудня 1991 р. —зустріч лідерів Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій Пущі).

8 грудня 1991 р. — офіційна констатація розпаду СРСР, підпи­сання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

20 грудня 1991 р. — спеціальна заява Верховної Ради з уточненням що СНД є об'єднанням незалежних держав і в жодному разі може передбачати будь-яких наддержавних владних структур; Україна розбудовуватиме власні економічну, банківську, митну системи і буде впроваджувати в обіг власну валюту; Україна залишає за собою право припинити свою участь в угоді або в її окремих статтях.

21 грудня 1991 р. — підписання в Алма-Аті Декларації про утворення СНД керівниками незалежних Росії, України, Білорусії, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизії, Туркменії, Узбекистану, Таджикистану.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.247.17 (0.015 с.)