Тема №6 Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

План

1. Місце та роль Верховної Ради України в механізмі державної влади.

2. Структура та склад Верховної Ради України.

3. Статус народних депутатів Верховної Ради України.

4. Законодавчий процес у Верховній Раді України.

5. Компетенція Верховної Ради України.

 

Практичні завдання до теми №6

1. Перевірте, чи правильно викладено положення Регламенту Верховної Ради України:

а) під час засідання Верховної Ради України головуючий на засіданні з метою впорядкування процедури обговорення питання має право давати оцінку виступів ораторів;

б) головуючий на засіданні Вченої Ради України може проводити сигнальне голосування;

в) пленарні засідання Верховної Ради України відкриваються і відбуваються, якщо на них присутні не менше як V* народних депутатів України від їх фактичної кількості;

г) закони України, постанови Верховної Ради України та інші рішення вважаються прийнятими, якщо після обговорення за них проголосувала більшість народних депутатів України від їх фактичної більшості, визначеної в Конституції України;

д) рішення про перенесення дати засідання Верховної Ради України, прийняте більшістю голосів народних депутатів України, що присутні на засіданні Верховної Ради України, незалежно від їх кількості;

е) голосування з резолюції щодо довіри чи недовіри Кабінету Міністрів України може проводитись поіменно при таємному голосуванні.

2. Дати відповідь «так» чи «ні» на питання щодо статусу народного депутата України.

Народний депутат України може виступати як експерт органів попереднього слідства, прокуратури, суду.

Порядок реалізації права законодавчої ініціативи народного депутата України визначається Конституцією України.

Запит народного депутата України подається як в усній, так і в письмовій формі, і про нього повинно бути оголошено на засіданні Верховної Ради України в присутності осіб, яким він адресований.

Народний депутат України має право на невідкладний прийом керівниками органів з питань депутатської діяльності, але на об’єктах спецпризначення він та його речі можуть бути оглянуті.

Депутатський запит та депутатське звернення – майже одне й те саме, відмінність – лише в термінах одержання відповіді.

Після обрання народний депутат України зобов’язаний передати текст своєї передвиборної платформи для його опублікування в газеті – органі місцевої ради.

3. Законспектуйте статтю 3.4.1 глави 3.4 Регламенту Верховної Ради України «Порядок обговорення питання на засіданні Верховної Ради».

4. Дайте письмову відповідь на запитання: «Як на Вашу думку, чи слід відновити інститут відклику народних депутатів в Україні?»

 

Список рекомендованої літератури

Нормативна

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.

2. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 року. //Відом. Верх. Ради України. – 1994. – №35. – Ст. 338 (зі змінами і доповненнями внесеними Постановами Верховної Ради України станом на 2 березня 2009 року).

3. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 6 квітня. – С. 16-32.

4. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 року. // Голос України. – 2001. – 7 серпня.

5. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року. // Голос України. – 1998. – 20 січня; Урядовий кур’єр. – 1998. – 15 січня; Право України. – 1998. – №2. – С. 108-114.

6. Закон України «Про Рахункову палату» від 23 грудня 1997 року. // Голос України. – 1998 – 23 січня.

7. Постанова Верховної Ради України «Про перелік комітетів Верховної Ради України чотирнадцятого скликання» від 1 лютого 2000 року. // Юридичний вісник України. – 2000. – 27 квітня – 3 травня. – С.17.

Основна.

1. Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 397-445.

2. Конституційне право України. /За ред. В.Я. Тація та ін. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 174-190.

3. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 319-392.

4. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 292-356.

Додаткова

1. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 2 / За загальною редакцією Ю.С. Шемшученка. — К.: Юридична думка, 2008. — 800 с.

2. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. — X.: Право, 2008. — 416 с.

3. Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток: Монографія. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999 - 564 с.

4. Бюджетні повноваження парламенту. Українські реалії на тлі світового досвіду. Посібник. – К., «Заповіт», 1997 – С. 28-73.

5. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій / Барабаш О. Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В. – К.: Нора –друк, 2003. –254 с.

6. Журавський В. Двопалатний парламент в Україні: проблеми формування. // Право України. – 2008. – №3. – С. 35-36.

7. Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні. // Юридический вестник. – 2007. – №4 – С. 66-71.

8. Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади. Посібник. – К.: Заповіт. – 1997. – С. 8-16, 29-32.

9. Кривенко Л. Законодавча влада в системі державної влади // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – №1.

10. Свєтова С.М. Практика парламентаризму. Посібник. – К.: Заповіт. – 1997. – С. 5-59.

11. Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт. – 1996. – С. 530-534.

12. Філіпчук В., Манчуленко Г. Народний депутат України: конституційно-правовий статус. //Віче. – 2009. – №1. – С. 3-11.

13. Шаповал В., Журавльова Г. Феномен парламенту. Спроба наукового тлумачення дефініції. // Віче. – 2000. – №2. – С. 12-17.

 

Тема №7 Конституційно-правовий статус Президента України

Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади

План

1. Місце та роль Президента України в механізмі державної влади.

2. Порядок обрання Президента України.

3. Повноваження Президента України.

4. Дострокове припинення повноважень Президента України.

5. Кабінет Міністрів України: склад, порядок обрання, повноваження.

6. Центральні та місцеві органи виконавчої влади України.

 

Практичні завдання до теми №7

1. Парламент прийняв рішення, яке є втручанням в оперативну діяльність органів виконавчої влади. Президент України звернувся з листом до Голови Верховної Ради України з вимогою переглянути прийняте рішення. Проте парламент підтвердив попереднє рішення. Посилаючись на принцип поділу влади, Президент України оголосив це рішення таким, що прийняте з порушенням Конституції України, тобто нечинним.

Чи правильно діяв Президент України? Відповідь обґрунтуйте.

2. Проаналізуйте, які юридичні форми глави держави виділяє В.В. Кравченко (С. 286). Законспектуйте характеристики цих форм та визначте, яка з них, на Вашу думку, є найбільш ефективною в умовах становлення демократії. Поясніть чому.

3. Законспектуйте перелік повноважень, які не може виконувати Прем’єр-міністр, якщо він заміщує на посаді Президента України.

 

Список рекомендованої літератури

Нормативна

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 6 квітня.

3. Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року. //Юрид. вісник України. – 1998. – 9–15 квітня (Додаток. – С. 13–16); Голос України. – 1998. – 3 квітня; Урядовий Кур’єр. – 1998. – 4 квітня. – С. 8.

4. Указ Президента України «Про офіційні символи глави держави» від 29 листопада 1999 року. Положення про офіційні символи глави держави. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 1 грудня. – С. 2.

Основна

1. Вибори Президента України 1999: Інформаційно-аналітичне видання / Ред. Рябець М.М. – К.: ЦВК, 2000. – 400 с.

2. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 393-409.

3. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. –К.: Атіка, 2006. – С. 210-229.

4. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 357-377.

Додаткова

1. Агафонов С. Правовий статус Президента України. // Право України. – 2004. – № 9. – С. 24-26.

2. Білодід О. Євангеліє, на якому присягають Президенти. //Україна. – 1994. – №14. – С. 2-4.

3. Бражник І. На чому присягав Президент. Національна святиня. – Пересопницьке Євангеліє. //Віче. – 2004. – №1. – С. 150-153.

4. Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади. // Нова політика. – 2008. – №1. – С. 7-11.

5. Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України. //Право України. – 2005. – №5. – С. 30-34.

6. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України. – 2004. – № 3. – С.14-18.

7. Кіс Т. Інститут президентства в України // Нова політика. – 2000. – № 1. – С. 23-31.

8. Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. – 2008. – № 9 С. 25-29.

9. Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу. // Віче. – 2005. – №10. – С. 77-94.

10. Кудряченко Ф. Институт Президента на Украине: реалии конституционно-правового статуса //Государство и право. — 1998. – №3. – С. 99-106.

11. Мельник О. Імпічмент президента. Можливість і доцільність. // Віче. – 2000. – №2. – С. 150-151.

12. Орзих М. Закон о выборах Президента Украины – новый этап реформы избирательного права. //Юридический вестник. – 1999. – №3. – С. 50-58.

13. Плахотнюк Н. Повноваження Президента України як основний елемент інституту Президентства в Україні. //Вісник Укр. Акад. Держ. Управління при Президентові України. – 1998. – №1. – С. 138-145.

14. Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президента в Україні. Монографія. – Харків: Ксілон, 2001. – 258 с.

15. Ткаченко О. Вето Президента України: конституційні основи, практика і проблеми застосування. //Голос України. -–2005. – 12 серпня. – С. 2-3.

16. Федчишин М. Право законодавчої ініціативи і право вето. // Віче. – 1998. – №11. – С. 44-53.

17. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №1. – С. 42-50.

18. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 223-244.

19. Шатіло В. Щодо посилення статусу Президента України // Право України. – 2002. – № 6. – С. 128-132.

20. Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади // Право України. – 2003. – № 5. – С.24-26.

21. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. //Український правовий часопис. – К.: Українсько-європейський центр з питань законодавства, 1999. – Вип. 4. – С. 8-21.

22. Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади України. //Право України. – 2000. – №1. – С. 33-37, 48.

23. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні. // Право України. – 1998. – №2. – С. 10-14.

24. Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління». // Право України. – 2005. – №6. – С. 23-27.

25. Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. – №8. – С. 24-28.

26. Нижник Н., Дуба А. Конституційно-правова основа діяльності та повноважень уряду України //Вісник Укр. Акад. держ. Упр. при Президентові України. – 1999. – №1. – С. 57-67.