Практичні завдання до теми №4

1. Нащадок гетьмана Скоропадського П., громадянин США на початку 1996 р. очолив політичну партію «Українська держава» і нею був висунутий претендентом на посаду Президента України. Восени 1996 р. Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про обмеження щодо членства у політичній партії громадянина США на підставі того, що іноземець відповідно до ст. 36 Конституції України не може бути членом політичної партії, а отже, займатись політичною діяльністю. На судовому засіданні адвокат відповідача зазначив, що до прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 р. на конституційному рівні іноземцям не заборонялось бути членами політичних партій. Оскільки це відбувалось до набуття чинності Конституцією, доводи Міністерства юстиції України, на думку відповідача, є безпідставними, а тому в позові необхідно відмовити.

Проаналізуйте дії учасників процесу. Яким має бути рішення суду?

2. Громадянин Афганістану незаконно перетнув державний кордон України. Під час перевірки документів він був затриманий у Києві органами внутрішніх справ як такий, що незаконно перебуває на території України. У відділенні внутрішніх справ громадянин Афганістану написав заяву про надання йому статусу біженця. Проте йому було відмовлено на підставі того, що він незаконно опинився на території України, а тому має бути висланий.

Проаналізуйте чинне законодавство щодо біженців і як адвокат визначте для свого клієнта його подальші дії. Чи може він одержати статус біженця в Україні?

3. Осієвська К., сім’я якої переїхала на постійне місце проживання до США, звернулась до посольства України в США з проханням про вихід її сина віком 16 років з громадянства України. Чоловік Осієвської К., який вирішив залишитись громадянином України, не дав згоди на зміну громадянства сина.

Як має вирішитися питання про громадянство сина Осієвської К.?

4. Громадянин України Петренко В. звернувся до суду загальної юрисдикції з позовом про оскарження Указу Президента України про припинення громадянства. Суд відмовив Петренку В. у прийнятті позову.

Чи правомірні дії суду? Як потрібно вирішити справу?

5. Письмово визначте особливості правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. Наведіть приклади прав, які не мають ці категорії людей в Україні.

 

Список рекомендованої літератури

 

Нормативна

1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. – К., 1990.

2. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.

3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року. // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – №46. – Ст. 617.

4. Закон України «Про громадянство України». Від 18 січня 2001 року. // Голос України. – 1997. – 1 березня; Урядовий кур’єр. – 1997. – 1 березня.

5. Постанова Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» від 26 червня 1992 року. // Голос України. – 1992. – 28 липня.

6. Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27 березня 2001 року // Президентський вісник. – 2001. – 7 квітня – С.11-12.

7. Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства. Затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 року // Президентський вісник. – 2001. – 7 квітня. – С.13-15.

8. Порядок провадженння за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень // Президентський вісник. – 2001. – 7 квітня – С.16-66.

Основна

1. Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 199-236.

2. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 96-116.

3. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.116-143.

Додаткова

1. Зрубей В. Правове регулювання перебування іноземців в Україні. // Право України. –2002. – №8. – С. 52-53.

2. Казакевич Г. Двойное гражданство: мировой опыт и правовое регулирование в Украине. // Персонал. – 2004 – №7. – С. 4-8.

3. Ковалишин І. Законодавство України про біженців: питання розвитку і вдосконалення. // Нова політика. – 2009. – №6. – С. 42-46.

4. Ковалишин І. Поняття «біженець»: критерії визначення в законодавстві України. //Право України. – 2007. – №11. – С. 112-117.

5. Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні: проблеми законодавчого регулювання і застосування. // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – №4. – С. 34-41.

6. Князев В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні. // Право України. – 2008. – №12. – С. 29-31.

7. Копиленко О. Проблема «подвійного громадянства» у законодавстві України. // Юридичний вісник України. – 1999. – 28 січня – 3 лютого. – С. 28–31; Український правовий часопис. – 1998. – №3 – С. 42-45.

8. Лотюк Л.М. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України. // Право України. – 1998. – №7. – С. 9-11, 14.

9. Майданник О. Про інститут громадянства України. // Право України. – 2005. – №2. – С. 70-74.

10. Німченко В. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні. // Вісник Конституційного Суду України. – 2004 – №2. – С. 66-73.

11. Правовий статус особи за Конституцією України. // Юридичний вісник України. – 2003. – 27 серпня – 2 вересня. – С. 4-8

12. Федчишин М. Громадянство України. До питання законодавчого регулювання. // Віче. –2006. - №8. – С. 145-150.

13. Чалий П. Громадянство України: етапи становлення. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 21 листопада.

14. Чалий П. Елемент державності – інститут громадянства // Політика і час. – 2001 – №1. – С. 38-46.

15. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 102, 109-118.

 

Тема №5 Форми народного волевиявлення в Україні

План

1. Поняття та форми виборів в Україні.

2. Виборчі системи.

3. Виборчий процес.

4. Референдуми: поняття, види.

Практичні завдання до теми №5

1. Виборець Н., перевіряючи списки виборців, з’ясував, що він до нього не внесений. У зв’язку з цим він подав письмову заяву голові дільничної комісії. Голова відмовився вжити заходів, адже виправлення помилки, на його думку, пов’язане з витратами часу для передруковування виборчого списку.

Проаналізуйте викладені факти.

2. Під час виборчої кампанії кандидат А. використав у передвиборній агітації комерційну рекламу на телебаченні, а також плакати, виготовлені зусиллями групи підтримки. Інший кандидат К. у процесі виборчої кампанії роздавав своїм майбутнім виборцям мило, інші побутові речі.

Як можна кваліфікувати дії кандидатів у народні депутати України?

3. У передвиборній програмі кандидат у народні депутати України критикував невідповідності і суперечності між Конституцією і законами України. Зокрема, він вважав, що окремі положення певних законів є неконституційними, і він домагатиметься їх скасування.

Крім того, він вважав, що окремі закони, зокрема, про приватизацію та іноземні інвестиції, мають бути скасовані, оскільки вони спрямовані проти ринкових реформ і незалежності України.

Проаналізуйте цей казус.

 

Список рекомендованої літератури

Нормативна

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.

2. Закон України «Про вибори народних депутатів України»// zakon.rada.gov.ua

3. Виборче законодавство України / Упор. Шайгородський Ю. – Укр. центр політичного менеджменту, 2008. – 698 с.

Основна.

1. Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 300-356.

2. Конституційне право України. /За ред. В.Я. Тація та ін. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 148-173.

3. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 264-304.

4. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 193-126.

Додаткова

1. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. – М.: Форум, 1999 – С. 292-314.

2. Бобик В. Воля виборців і виборча інженерія. // Політика і час. – 2007. – №7. – С. 50-52.

3. Вибори в Україні: європейський вимір / Комітет виборців України. – К.: Факт, 2001. – 24 с.

4. Вибори і референдум в Україні: законодавче забезпечення проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Збірник міжнародної науково-практичної конференції (доповіді, виступи, рекомендації). – Київ, 13–15 лист. 2005 р. – К.: Нора-Друк, 2005 – 58 с.

5. Теофіл Іван. Виборчі системи та їхні політичні наслідки. //Нова політика. – 2005. – №2. – С. 23-31; №4. – С. 11-30.

6. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя // Право України. – 2007. – № 11. – С. 28-31.

7. Книгін К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях всеукраїнських референдумів // Право України. – 2008. – № 8. – С. 44-47.

8. Кривенко Л. Конституційні основи референдуму // Віче. – 2009. – № 2. – С. 78-94.

9. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. – 2003. – № 8. – С. 30-35.

10. Лавринович О. Проблема недійсності виборів. //Право України. – 2000. – №6 – С. 84-85.

11. Мурашин О.Г. Міжнародне сприяння здійсненню безпосередньої демократії (участь іноземних спостерігачів у підготовці і проведенні виборів та референдуму в Україні). //Право України. – 2008. – №8. – С. 6-10.

12. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2000. - 256 с.

13. Скомороха В. За результатами референдуму // Політика і час. – 2001. – №1. – С. 15-20.

14. Федоренко В. Всеукраїнський референдум: проблеми теорії і практики. // Право України. – 2003. – №11 – С. 136-141.

15. Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів. // Віче. – 2007. – №8 – С. 57-69.