ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ґрунтово-географіні зони України.



Згідно з районування територія України поділяється на наступні зони:

1. Зона змішаних лісів дерново-підзолистих типових і оглеєних ґрунтів

Українського Полісся;

2. Лісостепова зона чорноземів типових і сірих лісових ґрунтів;

3. Степова зона чорноземів звичайних і південних

4. Сухо-степова зона темно-каштанових і каштанових ґрунтів;

5. Зона буроземних ґрунтів Українських Карпат;

6. Ґрунтові зони Гірського Криму.

Полісся і низовинні райони Карпат. Загальна площа Полісся Українистановить близько 11,4 млн га, або 19% території країни. Клімат зони м'який,вологий. Західна частина перебуває під впливом вологого атлантичногоповітря, східна — більш континентального арктичного. Токонтинентальність клімату помітніша у напрямі із заходу на схід. На всійтериторії переважає промивний і періодично промивний водні режими ґрунтіКількість тепла достатня для вирощування районованих сортівсільськогосподарських культур. Ґрунти містять мало поживних речовин ігумусу. На території Полісся виділяють такі агрогрунтові провінції: Поліссязахідне (ПІ), Полісся центральне правобережне (П2), Полісся лівобережневисоке (ПЗ), Полісся лівобережне низовинне (П4). На території УкраїнськихКарпат виділено агрогрунтову провінцію — Закарпаття низовинне (Кзн). Орніземлі — це переважно дерново-підзолисті ґрунти.Крім низовинних районів, на території Українських Карпат виділяють:Карпатське передгір'я (КП) з бурувато-підзолистими поверхнево-оглеєнимиґрунтами, Карпати гірські (КГ) з гірсько-лісовими буроземами, Закарпатськепередгір'я (КПз) з буроземами оглеєними І зону з гірсько-лучними буроземамиполонин (КПл).9Лісостеп. Клімат зони помірно-континентальний, континентальніст зьостає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина ітривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх весняне вологозарядження.Територія характеризується підвищеними ділянками рельєфу, значноюдренованістю. Агрогрунтові провінції зон» такі: Лісостеп західний (ЛС1);Лісостеп правобережний центральний високий (ЛС2); Лісостеп лівобережнийнизовинний (ЛСЗ); Лісостеп лівобережний високий (ЛС4). Ґрунти Лісостепусформувалися в основному на лесах та лесовидних суглинках іхарактеризуються високою потенціальною родючістю. Тут поширенздебільшого чорноземи типові опідзолені та темно-сірі лісові ґрунти.Степ (в тому числі степова частина Криму). Порівняно з Лісостепом туткращий термічний режим і посушливий клімат. Територія характеризуєтьсяхвилястими рівнинами, а іноді і контрастністю рельєфу. Характерно, щовипаровування в 2—3 рази перевищує кількість атмосфернихопадів.Родючістьґрунтіввисока.Найбільш поширені чорноземи звичайні, південні татемно-каштанові грунти.У зоні виділяють такі агрогрунтові провінції: Степ північний (СА1); Степпівнічний Правобережно-Дніпровський (СА2); Степ північний Лівобережно-Дніпровський (САЗ); Степ північний Донецький (СА4); Степ північнийЗадонецький (СА5); Степ південний Придунайський (СБ1); Степ Південно-Український (СБ2); Степ південний Кримський (СБЗ); Степ сухийПричорноморський (СС1); Степ сухий Північно-Кримськкй (СС2).Зона гірського Криму об'єднує такі провінції: Кримська передгірначорноземно-степова (КрС); Кримська передгірна лісостепова (КрЛС);Кримська гірська буроземно-лісова (КрГ); Кримська гірська лучно-степова(КрЯ); південний схил головного Кримського гірського пасма

40.Дернові і дерново-підзолисті ґрунти України. Розповсюдження і умови утворення. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.

Розташована на півночі України Зона змішаних лісів збігається з Поліссям. У його межах переважають дерново- слабо- та середньо-підзолисті грунти: на них припадає близько 60% усієї території зони. Ці грунти в більшості оглеєні та відносно бідні поживними речовинами. Розораність названих грунтів досить висока.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти найпоширеніші на Поліссі. Такі ґрунти несприятливі для вирощування високих урожаїв. кількість гумусу в них незначна

Заходи щодо збільшення родючості дернових і дерново-підзолистих ґрунтів України.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти здебільшого поширені в північній (поліській) частині України. Вони формуються в умовах надмірного зволоження.

Для підвищення родючості дерновопідзолистих грунтів слід проводити вапнування, вносити підвищені дози органічних і мінеральних добрив, вести боротьбу з водною ерозією, поступово поглиблю­вати орний шар.

Внаслідок вапнування кислих ґрунтів частково нейтралізується кислотність ґрунту, поліпшуються умови живлення рослин та підвищується ефективність використання органічних і мінераль-них добрив. При добре поставленій хімічній меліорації ґрунтів відбувається трансформація земель у напрямі збільшення площ слабкокислих ґрунтів за рахунок зменшення площ середньо- та сильнокислих.

Одним із заходів підвищення родючості ґрунтів на Поліссі є періодичне поглиблення орного шару, що часто співпадає з потужністю гумусово-елювіального горизонту. При цьому вносять органічні добрива або приорюють сидеральні культури (люпин або сераделу).

Внесення органічних і мінеральних добрив на бідних ґрунтах Полісся має велике значення для підвищення їх родючості. Найбільш дефіцитним елементом живлення рослин на поліських ґрунтах є азот, потім фосфор і калій. Велике значення має засто-сування борних, мідних та інших мікро- і бактеріальних добрив.

У сівозмінах органічні добрива вносять через кожні 3–4 роки під найбільш інтенсивні і вимогливі до умов живлення культури — просапні, озимі, зернові

Бурі і буроземно-підзолисті ґрунти України. Будова, властивості, класифікація і агрономічна оцінка.

Переважаючим типом грунту в Карпатах є бурі лісові грунти(буроземи). Буроземи утвор. під лісовою рослинністю і високогірними лукками посиленого сезонного промивного режиму та підвищеної вологості повітря. Він сильніше проявляється у грунтах, які формуються на без карбонатних породах, ніж на карбонатних, а також під буком і грабом.

Буроземи отримали свою назву за характерний жовто-палевий або бурий колір, зумовлений інтенсивним слиноутворенням в умовах підвищеної вологості і температури.

Процес утворення бурих лісових грунтів назив. буроземоутворенням. Він складається з елементарних грунтових процесів, поглинення товщі грунту без переміщення продуктів вивітрювання, за винятком водорозчинних солей, гумусоакумулятивного процесу, вилуговування катіонів із потоками води.

Глибина грунтового профілю- 20-90см-визначається глибиною залягання щільних порід. Поділяється він на гумусовий і два перехідних горизонти. За гран складом типові буроземи суглинкові, з явно вираженим накопиченням мулу в НРm. Гумусу у верхньому горизонті міститься 3-10%, вміст гумусу поступово, але швидко падає з глибиною, гуманно-фульватний тип гумусу. Фізико-хім. Властивості бурих лісових грунтів досить специфічні: серед увібраних катіонів переважає Са, а також буде багато Al, підвищений вміст заліза як обмінного так і рухомого.Як правило грунти кислі (рН= 4-5). Водно-фізичні властивості непогані.

Профіль типового бурозему

Но- лісова підстилка невеликої потужності.

Н- гумусо-акумулятивний, потужністю 5-30см, темно-бурий, або сірувато-бурий, пухкий.

НРm- перехідний поглинений, рівномірно бурий, світліший від попереднього, ущільнений.

Р- материнська порода, можуть бути уламки корінних порід, якщо грунт гірський.

Бурі лісові – характеризуються різною глибиною профілю, по своїй специфічності виділяють глибокі, середньо- і мало глибокі.

Потенційно- це високо родючі грунти. Їх агрономічна придатність обмежується технологічними умовами земель (невеликі поля, круті схили), високою кислотністю, низьким вмістом ввібраного Са та Мg, відсутності нітрифікаційної здатності, збідненістю формами азоту та фосфору.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.004 с.)