Мета та сутність бухг.обліку. Фактори побудови б.о.

Мета та сутність бухг.обліку. Фактори побудови б.о.

Бух. облік – це система безперервного суцільного взаємопов’язаного та документально обґрунтованого відображення, станом господарських засобів, їхніх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику для забезпечення інформації необхідної для управління і контролю. Ф-ції бух. обліку: 1) інформаційна – надання документально-обґрунтованої інформації про будь-яку діяльність п-ства. 2) контрольна – це перевірка законності та доцільності господарських операцій, забезпечення збереження майна власника та ефективне йог о використання. 3) аналітична – оцінка досягнутих результатів та прогнозування діяльності в майбутньому. До методичних прийомів бух. обліку належить: 1) Спостереження: а) документування – закріплення факту здійснення господарських операцій на технічному носії; б) інвентаризація – це метод підтвердження достовірності облікових даних. 2) Вимірювання: а) оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів обліку; б) калькуляція – підсумування виробничих витрат з метою визначення собівартості продукції, робіт та послуг. 3) Систематизація: а) бух. рахунки – порядок групування об’єктів обліку за ознакою економічної однорідності; б) подвійний запис – тотожне відображення господарських операцій одночасно на кількох рахунках (Дт, Кт). 4) Узагальнення: а) бух. баланс – узагальнення облікових даних через рах. та подвійний запис; б) бух. звітність – підсумкове узагальнення облікових даних за звіт. період. Фактори побудови обліку: 1. Вид діяльності: а) надзвичайна; б) звичайна (операційна, фінансова, інвестиційна). 2. Розмір діяльності. 3. Розподільна побудова управлінського та фінансового обліку.

Правові засади регулювання, організації та ведення б.о. Форми ведення б.о.

Правове регулювання обліку здійсн. на підставі: - законів і постанов Верховної Ради України; - постанов Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади; - постанов НБУ; - постанов органів статистики. Пенсійного фонду, Фонду зайнятості, Фонду соціального страхування тощо; - листів Державної податкової адміністрації.

Порядок ведення б.о. та складання фін.звітності в банкахвстан-ся НБУ відповідно до цього Закону та нац-х положень (стандартів) б.о.; про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства. Порядок ведення б.о.фін.-госп.діял.інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України. При Міністерстві фінансів України діє Методологічна рада з б.о. діє як дорадчий орган з метою: - організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) б.о.. Інших нормативно-правових актів щодо ведення б.о. та складання фінансової звітності; - удосконалення організаційних форм і методів б.о. в Україні; - методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації; - розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Організація б.о. на підприємстві:

1. б.о. на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2. Питання організації б.о. на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

4. Для забезпечення ведення б.о. підприємство самостійно обирає форми його організації; - введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; - користування послугами спеціаліста з б.о., зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; - ведення на договірних засадах б.о. централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; - самостійне ведення б.о. та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації б.о. не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5. Підприємство самостійно: - визначає облікову політику підприємства; - обирає форму б.о. як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; - розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; - затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; - може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести б.о., з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

6. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення б.о., забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до б.о., правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення б.о. підприємства (далі - бухгалтер): - забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; - організує контроль за відображенням на рахунках б.о. всіх господарських операцій; - бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; - забезпечує перевірку стану б.о. у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

8. Відповідальність за б.о. господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Облік грошей, виданих під звіт фізичним особам.

Підзвітні особи – це працівники п-ства, що одержали готівку підзвіт на відрядження або господарські витрати. На кожному п-стві засвідчується список осіб, що мають право на одержання готівки. Термін відрядження в межах України не перевищує 30 календарних днів, за кордоном 60 календарних днів. З метою підтвердження здійснених витрат підзвітна особа після повернення з відрядження до закінчення п’ятого банківського дня подає авансовий звіт до якого додає підтверджуючі документи на витрачену готівку. П-ством відшкодовуються наступні витрати на відрядження: 1) Вартість квитків, крім таксі. 2) Рахунки за проживання в готелі. 3) Комісійні в разі обміну валюти. 4) Оплата ПДВ включена в квитки та рахунки на проживання.

Класифікація запасів.

Згідно із стандартом № 9 запаси – це активи, які утримуються п-ством для подальшого продажу за умов звичайної діяльності, знаходяться в процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукту вир-ва, утримується для споживання, виконання робіт, надання послуг, а також для управління п-ством. Запаси визнаються активами, якщо існує вірогідність того, що п-ство отримає в майбутньому ек-ні вигоди, з їх використанням, а також їхні вартість може бути достовірно визначена. Класифікація запасів: 1) відповідно до виду підприємницької діяльності: а) запаси виробничої діяльності – сировина й матеріали, незавершене вир-во, готова продукція, що виготовлена п-ством та призначена для продажу; б) запаси комерційної діяльності – готова продукція виробничої сфери, що купується комерційними п-ствами з метою продажу; в) запаси грошово-кредитної діяльності – гроши та грошові документи; г) запаси сільськогосподарської діяльності – тварини, насіння, корми; д) запаси в усіх сферах діяльності – МШП. 2) за формою: а) виробничі; б) тварини – вирощувані та від годівлі; в) готова продукція; г) напівфабрикати. 3) згідно з бух. стандартами: а) сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; б) незавершене вир-во; в) готова продукція; г) товари; д) МШП; е) молодняк тварин і продукція сг.

Облік готової продукції.

Готова продукція – це продукція, яка пройшла всі стадії обробки, випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовниками відповідає технічним умовам та стандартам. Класифікація готової продукції: 1) за формою: а) готова продукція, що має уречевлену форму; б) готова продукція, що має форму роботи та послуги. 2) за готовністю: а) готовий продукт; б) напівфабрикат; в) незавершене вир-во. 3) за технічною складністю: а) проста – одержується в результаті основного вир-ва; б) супутна – утворюється в одному вир-му циклі з основною продукцією, але потребує додаткових витрат для відділення від основної; в) побічна – утворюється в 1 циклі з основною, але не потребує додаткових витрат. Із цеха готова продукція оприбутковується на склад за накладними, на підставі якої в бухгалтерії ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції. Для визначення доходу від реалізації продукції застосовується метод нарахування, тобто доходом вважається вартість фактично відвантаженої продукції, не залежно від часу надходження платежів за неї. Дохід від реалізації продукції визнається за умови: 1) якщо п-ство передало покупцеві ризики пов’язані з володінням продукції. 2) п-ство не бери подальшої участі у керівництві за реалізованою продукцією. 3) сума доходу від реалізації може достовірно визначена. 4) сума витрат пов’язаних з реалізацією, можуть бути достовірно оцінені. 5) в май бут. Ймовірне отримання п-ством ек-них вигод від реалізації. Для визначення доходу від реалізації робіт та послуг застосовуються 2 методи: * метод рівномірного нарахування – викор., якщо обсяг робіт не визначений; * метод поетапного завершення – визначається на основі відсотку готовності до питомої ваги затрат.

Облік статутного капіталу.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що належить п-ству на правах власності. Розмір стат. капіталу згідно із госп. кодексом України: для акціонерних товариств повинен = не менше ніж 1250 мін-х з/п; для товариств з обмеженою відповідальністю не менше ніж 100 мін-х з/п. функції: 1)основоположна – майно, яке вноситься до статутного капіталу є майновою основою підприємницької діяльності. 2)регулятивна – визначає частку кожного засновника при розподілі прибутків та збитків. 3)довгостр. фін.-визначає що капітал викор. п-ством протягом всього його існування. 4)організаційна – визначає організаційну структуру, що впливає на управління товариства. 5)гарантійна – капітал гарантує виконання зобов’язань перед третіми особами. Порядок формування статутного капіталу у п-ств різних форм власності: 1)держ. п-ства – статутний капітал форм. зарах. виділення державою частки нац. майна. 2)госп. товариства(кооперативи) – капітал форм. зарах. пайових внесків членів кооперативу та наз. пайовим. 3)відкриті акціонерні товариства – статут. Капітал форм. За рах. вільного продажу акцій рівної номінальної вартості на фондовому ринку. 4)закриті акціонерні товариства – капітал форм. шляхом акцій рівної номін. вартості тільки серед засновників. 5)товариства з обмеженою відповідальністю – капітал формується за рах. майнових та грошових внесків засновників.

На момент держ. реєстр. кожен із засновників повинен внести не менше 30% від своєї заявленої частки. Впродовж першого року існування п-ства капітал повинен бути сформований повністю. До боржників заст..штраф 10% річних від суми боргу за кожен день прострочки.

Облік поточних зобов’язань.

Поточні зобов’язання вкл.: 1)короткостр. кредити(60), 2)поточна заборг. за довгостр. зобов.(61) – виникає якщо п-сто має поточну заборг. за довгостр. зобов.(кредити). 3)короткостр. векселі видані(62), 4)розрах. з постач. та підрядч. Постачальники – юр. і фіз.о., які викон. роботу та надають послуги. 5)податкові – загальна сума податку одержана платником у звітному періоді. Податковий кредит – сума на яку платник податку має право зменшити своє податкове зобов’язання. 6)розрах. за страхування – зобов’язання по сплаті єдиного соц..внеску, одержувачем якого є пенсійний фонд, який розподіляє одержані суми внеску між собою, фондом соц/страх і фондом страхування на випадок безробіття. 7)розрах. з оплати праці.

Класифікація інвестицій.

Інвестиції – види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкл. в об’єкти підпр. та інших видів діял. з метою отримання прибутку або досягнення соц..ефекту. Класифікація: 1)залежно від об’єкта вкладання: а)реальні – вкладання капіталу в різні сфери діял.та народного господарства з метою відтворення виробничих потужностей п-ства; б)фінансові – вкладання капіталу для придбання цінних паперів з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або %. 2)за характером участі в інвестуванні: а)прямі – вкладання капіталу у визначені об’єкти безпосередньо інвестором без залучення фін. посередників; б)непрямі інвестиції – фін. посередники шляхом випуску та розміщення власних паперів об’єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому викор. Для здійсн. масштабних інвестицій.3)за причинами інвестування: а)короткострокові, б)довгострокові. 4)за формою власності: а)приватні – здійсн. громадяни та п-ства не державної форми власності, б)державні – здійсн. держава в особі уряду та держ. п-ств, в)іноземні – будь-які цінності, що вклад. іноземними інвесторами в об’єкти інвестування на території України, г)спільні – їх джерелом є кошти індивід-х інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати випущені інцест. фондами та компаніями. 5)за регіональною ознакою: а)внітрушні – вкладання капіталу на території України, б)зовнішні – вкладання капіталу за межами. Фактори впливу на процес інвестування: 1)загальноекономічні – фін-кредитна політика уряду, рівень інфляції, держ. стимулювання інцест.діял., грошовий обіг та чинне податкове законодавство. 2)галузеві – рівень науково-тех. розвитку галузі, забезпеченість трудовими, матеріальними та енергоресурсами тип галузі і територіальне розміщення п-ств. 3)фактори що діють на рівні п-ства, фін. стан, зв’язки із споживачами та відносини з конкурентами.

Економічна сутність витрат.

1)за статтями калькуляції: а)матеріальні (сировина, матеріали основні та допоміжна, покупні напівфабрикати, паливо та енергія); б)витрати на оплату праці(основна і додаткова з/п вир-чих працівників, премії, оплата відпусток, компенсаційні виплати); в)відрахування на соц..потреби(утримання із з/п працівників); г)амортизаційні відрахування; д)інші витрати(підготовка та освоєння вир-ва, утримання та експлуатація устаткування, загальногосподарські та поза виробничі витрати). 2)за способом віднесення на окремі види продукції: а)прямі втрати – можуть прямо відноситися на одиницю продукції, б)непрямі витрати – якщо випускається 1 вид продукції всі витрати є прямими, якщо декілька видів непрямі витрати розподіляються між ними: *загальновиробничі – з/п адмін..управління, амортизаційне загальновиробниче обладнання; *розподілені – витрати на експлуатацію та ремонт основних засобів, оплата комунальних послуг. 3)за включенням у собівартість: а)основні витрати – сукупність всіх прямих витрат; б)накладні – вкл.в собівартість од.прод.відповідно до бази розподілу(за основу розподілу беруться прямі матеріальні витрати або витрати на оплату праці). 4)залежно від обсягу вир-ва: а)постійні – від обсягу вир-ва не залежать, а змін.лише з часом; б)змінні витрати –змін. Прямо пропорційній зміні обсягу вир-ва. Етапи обліку виробничих витрат: 1)прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі на розподілених. 2)змінні загальновиробничі витрати розподіляються за аналітичними позиціями калькуляційних рахунків. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються за окремими видами продукції. 3)відб. оцінка залишків незавершеного вир—ва та розподіл калькуляційних витрат між готовою прод. та незавершеним виробництвом.

Облік товарних запасів.

Товари – це продукція виробничої сфери, що купується виробничими п-ствами для подальшого продажу. Роздрібна торгівля ведеться за номенклатурою товарів, за сортами або буває кількісно сумовою. Оптова торгівля здійснюється за партіями товарів. Для обліку товарів використовують наступні рах.: 1) 281 – товари на складі, обліковується наявність та рух товарів на оптових та роздрібних складах та інше. 2) 282 – облік наявності та рух товарів в магазинах роздрібної торгівлі. 3) товари на комісії – обліковує товари передані на комісію за договорами, які не передбачають перехід права власності на товар до оплати їх вартості. 4) 284 – тара під товарами – обліковує наявність та рух порожньої тари під товарами. 5) 285 – торгова націнка, контрактивний рахунок, який відображає торгівельну націнку п-ства та дозволяє визначити купівельну вартість товарів.

Мета та сутність бухг.обліку. Фактори побудови б.о.

Бух. облік – це система безперервного суцільного взаємопов’язаного та документально обґрунтованого відображення, станом господарських засобів, їхніх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику для забезпечення інформації необхідної для управління і контролю. Ф-ції бух. обліку: 1) інформаційна – надання документально-обґрунтованої інформації про будь-яку діяльність п-ства. 2) контрольна – це перевірка законності та доцільності господарських операцій, забезпечення збереження майна власника та ефективне йог о використання. 3) аналітична – оцінка досягнутих результатів та прогнозування діяльності в майбутньому. До методичних прийомів бух. обліку належить: 1) Спостереження: а) документування – закріплення факту здійснення господарських операцій на технічному носії; б) інвентаризація – це метод підтвердження достовірності облікових даних. 2) Вимірювання: а) оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів обліку; б) калькуляція – підсумування виробничих витрат з метою визначення собівартості продукції, робіт та послуг. 3) Систематизація: а) бух. рахунки – порядок групування об’єктів обліку за ознакою економічної однорідності; б) подвійний запис – тотожне відображення господарських операцій одночасно на кількох рахунках (Дт, Кт). 4) Узагальнення: а) бух. баланс – узагальнення облікових даних через рах. та подвійний запис; б) бух. звітність – підсумкове узагальнення облікових даних за звіт. період. Фактори побудови обліку: 1. Вид діяльності: а) надзвичайна; б) звичайна (операційна, фінансова, інвестиційна). 2. Розмір діяльності. 3. Розподільна побудова управлінського та фінансового обліку.