Міністерство освіти і науки україни тернопільський національний економічний університет

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС З ДИСЦИПЛІНИ

« Бухгалтерський облік »

 

ТЕРНОПІЛЬ - 2012

 

 

запасів

План курсу «Бухгалтерський облік» Тема 1. Бухгалтерський облік як інформаційна система

1.1. Поняття та сутність бухгалтерського обліку.

1.2. Користувачі бухгалтерської інформації

1.3. Бухгалтерський облік у системі наук

1.4. Історія виникнення і розвитку бухгалтерського обліку

Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

2.1. Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку.

2.2. Базові принципи бухгалтерського обліку.

2.3. Методичні прийоми (метод) бухгалтерського обліку.

Тема 3. Балансове узагальнення

3.1. Суть і побудова бухгалтерського балансу.

3.2. Структура балансу.

3.3. Вплив господарських операцій на баланс.

3.4. Порядок читання та аналізу балансу.

Тема 4. Бухгалтерські рахунки і подвійний запис

4.1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова.

4.2. Метод подвійного запису.

4.3. Синтетичні й аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок.

4.4. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.

4.5. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків.

4.6. План рахунків бухгалтерського обліку.

Тема 5. Облік необоротних активів.

5.1. Економічний зміст, класифікація та оцінка необоротних активів

5.2. Облік основних засобів

5.3. Облік амортизації та зносу основних засобів

5.4. Облік капітальних інвестицій

5.5. Облік нематеріальних активів

Тема 6. Облік виробничих запасів

6.1. Класифікація та оцінка виробничих запасів

6.2. Документальне оформлення надходження і використання виробничих

 

 

6.3. Облік придбання запасів та розрахунків з постачальниками.

6.4. Порядок оцінки та обліку використання виробничих запасів

6.5. Облік переоцінки виробничих запасів. Інвентаризація виробничих запасів

Тема 7. Облік грошових коштів, розрахункових і кредитних операцій

7.1. Облік готівкових операцій

7.2. Облік безготівкових операцій

7.3. Облік розрахунків з підзвітними особами

Тема 8. Облік праці та її оплати

8.1. Організація оплати праці на підприємстві.

8.2. Первинний облік праці та її оплати.

8.3. Облік розрахунків з оплати праці.

Тема 9. Облік витрат діяльності

9.1. Облік виробничих витрат

9.2. Облік незавершеного виробництва та зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукції

9.3. Облік витрат підприємства, які не включаються у собівартість продукції.

Тема 10. Облік доходів і фінансових результатів діяльності

10.1. Облік доходів підприємства.

10.2 Облік фінансових результатів та використання прибутку.

Тема 11. Облік власного капіталу

11.1. Облік власного капіталу

11.2. Облік резервного капіталу

11.3. Облік цільового фінансування та цільових надходжень

Тема 12. Фінансова звітність

12.1. Поняття та принципи побудови звітності

12.2. Класифікація звітності та її користувачі.

12.3. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності.

12.4. Форми фінансової звітності

Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет,

об'єкти, суб'єкти і метод.

Предмет — це те, на що спрямована пізнавальна, творча та практична діяльність людей.

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні — все те, що відображається в обліку, тобто господарська діяльність.

У вузькому розумінні предметом обліку виступають факти (дії, події)

господарської діяльності, які трансформуються у своїй сукупності в певний стан і результати господарської діяльності.

Отже, вивчення того, що обліковується, розкриває зміст бухгалтерського обліку, а вивчення того, як ведеться облік, якими способами і прийомами його здійснюють, розкриває його метод.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це господарюючий суб'єкт в особі підприємства, організації, установи, особи та ін.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського обліку різне.

Предмет краще зрозуміти через його елементи.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих елементів, складових, які називають об'єктами. Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі відтворення.

Варто зазначити, що предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками господарюючого суб'єкта. Предметом обліку є не самі об'єкти в їх фізичному розумінні, а інформація про них, необхідна для управління. Предмет обліку — це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбання, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, формування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна

об'єднати в три групи:

1) господарські засоби (майно);

2) джерела господарських засобів;

3) господарські процеси.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільове призначення,

Господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Для поглибленого вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, якими є

господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

—за складом і розміщенням;

—за джерелами утворення (формування).

Майно підприємства — це основні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки

майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами.

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані

підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

—за формами функціонування;

—за характером участі у процесі обороту;

—за ступенем ліквідності.

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи:

Суть і побудова бухгалтерського балансу

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і

точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію,

узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

Слово "баланс" (лат. bis — двічі, Zans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з XIV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеччині. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна)

Структура балансу

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та

структурою. У побудові активу і пасиву є як вітчизняна, так і світова практика. Загальну характеристику побудови активу і пасиву балансу у світовій і вітчизняній практиці показано в табл. З.2.

Таблиця 3.2. Порівняльна характеристика вітчизняної і світової практики побудови

Активу і пасиву балансу

 

 

	Актив	Пасив
Вітчизн яна практика	Актив будують у порядку зростання ліквідності: — нерухомість; — запаси; — кошти	Пасив будують за зобов'язаннями перед власниками коштів: спочатку своїми, а потім чужими
Світова практика	Актив будують у порядку убування ліквідності: — грошові кошти; — товари і запаси; — нерухомість; — акціонерний капітал	Пасив будують за ступенем погашення: — поточні рахунки до оплати; — довготермінові пасиви; — акціонерний капітал

Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів — статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів та ін.

Форма діючого в Україні бухгалтерського балансу та порядок його заповнення регулюються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Відповідно до статті 11 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" баланс, разом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Діючий баланс підприємства має такі форму і структуру (табл. 3.3).

Таблиця 3.3.

Розділи балансу підприємства

 

 

Актив Пасив

Назва розділу

Назва розділу

 

 

 

 

озділу

 

 

.

 

.

 

.

 

Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними

 

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, при- значені для реалізації чи споживання протягом операцій- ного циклу чи 12 місяців з дати балансу

Витрати майбутніх періодів

— витрати, що мали

місце протягом поточного або попередніх звітних

 

 

озділу

 

 

.

 

.

 

.

р

 

 

1 Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань

2 Забезпечення наступних витрат і платежів — нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (відпустки, гаранти), цільові надходження

 

3 Довгострокові зобов'язання — всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями

 

	періодів, але належать до наступних звітних періодів
		.	4 Поточні зобов'язання — зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу
		.	5 Доходи майбутніх періодів —доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів

 

Як бачимо актив балансу складається з трьох розділів, а пасив -— з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансового стану підприємства.

У І розділі активу балансу "Необоротні активи" об'єднано статті: нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залиш ковою вартістю (остання включається до валюти балансу), довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

У ІІ розділі активу балансу "Оборотні активи" подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До цього розділу належать: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, дебітори, грошові кошти і їх еквіваленти. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості (грошові документи, депозитні сертифікати, чеки тощо).

У III розділі активу балансу "Витрати майбутніх періодів" подають інформацію про витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

У І розділі пасиву балансу "Власний капітал" відображають власний

капітал підприємства, що дорівнює частині активу підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У II розділі пасиву балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів" подають інформацію про нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величину яких на дату складання ба лансу можна визначити

тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел. До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування.

У III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання" подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання" відображають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів" відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. До доходів майбутніх періодів відносять, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та

інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку за вантажні перевезення, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засобами зв'язку тощо.

Отже, розглянута структура бухгалтерського балансу дає змогу пізнати підприємство, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінансовий стан підприємства.

 

Таким чином, бухгалтерський баланс є не тільки важливим методом узагальнення даних про господарські засоби підприємства і джерела їх формування, а й джерелом економічної інформації про кількісні та якісні параметри господарської діяльності підприємства, необхідні для оцінки, економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

Метод подвійного запису

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає

подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом

Подвійного запису.

Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Контировка.

Для прикладу наведемо декілька операцій і їх бухгалтерське проведення.

Операція 1. У касу підприємства надійшли кошти з банку на суму 100 000 грн. Цю операцію буде відображено так спочатку на схемі, а потім у вигляді формули (алгоритму):

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов'язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні

Бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок

дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Розглянута в нашому прикладі бухгалтерська проводка

— проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки — один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

Операція 2. З каси підприємства видано заробітну плату в сумі 25 000 грн, у підзвіт на відрядження — 350 грн, на оплату канцелярських витрат — 50 грн.

Бухгалтерська проводка за даною операцією буде такою:

К-т "Каса"

Д-т "Розрахунки за оплати праці"

Д-т "Розрахунки з підзвітними особами"

Д-т "Адміністративні витрати"

У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків, їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис — це запис операцій у хронологічній (календарній)

послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

Хронологічний запис ще називають хронологічним обліком, може здійснюватися за такою формою (табл.).

 

 

Журнал

 

Реєстрації операцій за 200р.

Таблиця

 

 

і дата	№ Короткий зміст господарської операції та підстава	Сум а, грн	Провод
03.07.20	Надійшло в касу з поточного рахунка за чеком ІН №

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять

на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком. У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках "Каса", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" тощо.

У практиці облікової роботи за певних форм бухгалтерського обліку хронологічний і систематичний облік ведуть паралельно в окремих облікових

регістрах. Застосовують і комбінований спосіб записів господарських операцій шляхом поєднання хронологічного і систематичного записів, зокрема в таких облікових регістрах, як Журнал-Головна, журнали-ордери тощо.

 

План рахунків бухгалтерського обліку

Для забезпечення єдності, порівнювання й узагальнення облікових даних

необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку підприємств незалежно від організаційно-правових форм. Такої єдності досягають за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків,

який називають Планом рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень.

План рахунків має забезпечувати отримання інформації для внутрішніх і

зовнішніх користувачів, задоволення інформаційних потреб різних рівнів управління і складання форм фінансової звітності безпосередньо за даними рахунків, а також можливість їх використання в системі національних рахунків (СНР) для макроекономічних показників; агрегування інформації окремих рахунків і субрахунків з метою одержання узагальнюючих та консолідованих даних, можливість гнучкого трансформування рахунків і субрахунків без порушення загальної структури плану;

ідентифікацію рахунків з показниками та статтями фінансової звітності та приміток

(пояснень) до звітів, що забезпечує логічність побудови та зручність при її складанні.

При розробці Плану рахунків послідовно вирішуються такі завдання: вибір структури плану та оптимального переліку рахунків; їх систематизація та спосіб кодування; визначення сфери застосування окремих рахунків.

Методологічною основою діючого в Україні Плану рахунків є:

—загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність;

—міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

—Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Плани рахунків будуються здебільшого за модульним принципом, що

забезпечує послідовне спрощення або ускладнення бухгалтерського обліку шляхом додавання або вилучення окремих модулів. У цьому випадку бухгалтерський модуль

— це функціонально завершений вузол Плану рахунків, що забезпечує бухгалтерський облік і визначення фінансового результату підприємства незалежно від його організаційно-правових форм. Отже, у методологічному аспекті План рахунків можна розглядати як сукупність бухгалтерських модулів, які можуть інтегруватися і функціонувати самостійно: балансовий, витрати — доходи — результати, позабалансовий. Кожен модуль складається з окремих класів рахунків.

На сьогодні в Україні застосовують чотири плани рахунків:

—План рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій;

—План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;

—План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України;

—План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій структурно складається з 10 класів, які включають балансові, номінальні та позабалансові рахунки. План рахунків зорієнтований на потреби складання фінансової та внутрішньої звітності, тому чітко розмежовані балансові рахунки, об'єднані в класи з розділами активу і пасиву балансу, номінальні рахунки для обліку витрат, доходів і результатів діяльності, а також позабалансові рахунки. Узгодженість Плану рахунків підприємства з фінансовою звітністю ілюструє табл.

Таблиця Узгодженість Плану рахунків із фінансовою звітністю

 

План рахунків	Фінансова звітність
Клас	Назва рахунків	Баланс Актив Пасив
1 2 3 4 5	Необоротні активи Запаси Кошти, розрахунки та інші активи Власний капітал та забезпечення зобов'язань Довгострокові зобов'язання Поточні зобов'язання
	Доходи і результати діяльності	Звіт про фінансові результати
	Витрати за елементами
	Витрати діяльності
	Позабалансові рахунки	Примітки до фінансових звітів

Кожен клас рахунків має конкретне призначення та тісно пов'язаний з

інформаційними потребами внутрішніх і зовнішніх користувачів. У Плані рахунків використано децимальну систему кодування, за якої кожна цифра в коді рахунка визначає відповідну складову (клас, синтетичний рахунок, субрахунок). Так, код 105 означає: 1 — клас "Необоротні активи"; 0 — синтетичний рахунок "Основні засоби"; 5

— субрахунок "Транспортні засоби". Таким чином, діючий План рахунків розрахований на максимально можливу кількість 99 рахунків першого порядку, а кожен рахунок може вмістити до 9 субрахунків (рахунків другого порядку). Діючий План рахунків містить 80 синтетичних рахунків, 73 з яких призначені для всіх видів діяльності.

Розглянемо коротко зміст розділів діючого нині в Україні Плану рахунків підприємств і організацій.

Клас 1 "Необоротні активи" включає рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Клас 2 "Запаси" об'єднує рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, призначених для обробки, переробки,

використання у виробництві та для господарських потреб, а також малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Клас 3 "Кошти, розрахунки та інші активи" охоплює рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті в касах, на поточних рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Клас 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань" включає рахунки для узагальнення інформації про стан та рух коштів різновидностей власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Клас 5 "Довгострокові зобов'язання" об'єднує рахунки для обліку та узагальнення даних заборгованості підприємства банкам за отримані від них кредити, за зобов'язаннями за залученими позиковими коштами, за виданими векселями, інша заборгованість, яка

не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Клас 6 "Поточні зобов'язання" охоплює рахунки для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання щодо короткострокових кредитів банків та виданих векселів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, за податками і платежами, страхуванням, з оплати праці, учасниками, за іншими операціями, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Клас 7 "Доходи і результати діяльності" включає рахунки, призначені для

узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Тут відображають валові фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Клас 8 "Витрати за елементами" об'єднує рахунки для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року за елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Інформація за цими рахунками необхідна для складання макроекономічних показників, зокрема показника валового внутрішнього продукту (ВВП).

Клас 9 "Витрати діяльності" охоплює рахунки, які застосовують для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Клас О "Позабалансові рахунки" включає рахунки, призначені для обліку майна і зобов'язань, які не підлягають відображенню у балансі.

Для забезпечення правильного використання рахунків при відображенні господарських операцій одночасно з прийняттям Плану рахунків Міністерство фінансів України розробляє і затверджує Інструкцію щодо його застосування. У ній наводяться, як правило, характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, даються вказівки щодо порядку організації аналітичного обліку.

Діючий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджено наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291. План рахунків та Інструкція щодо його застосування є важливим засобом державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, яка є обов'язковою для всіх підприємств та гарантує і захищає інтереси користувачів облікової інформації.

Облік основних засобів.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарних об'єкт, тобто

закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.

Для обліку основних засобів використовують типові форми первинних документів. При надходженні (придбанні за оплату віл постачальника, надходженні від фізичних та юридичних осіб безкоштовно, внесення у статутний капітал) складається “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення)основних засобів” (форма ОЗ-1), в якому вказують початкову вартість об'єкта, його технічні характеристики, місце експлуатації та призначення. До акту додають технічну

документацію. Кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на сам об'єкт і далі проставляється у всіх технічних документах стосовно даного ОЗ.

На кожний об'єкт відкривають інвентарну карточку (форма ОЗ-6), яка є

регістром аналітичного обліку. У ній міститься назва, номер об'єкта, дата приймання у експлуатацію, початкова вартість, коротка характеристика. Карточки реєструються в спеціальних описах і зберігаються у картотеці.

Для закріплення основних засобів за матеріально-відповідальними особами

використовують “Інвентарний список основних засобів” форма ОЗ-9.

При списанні основних засобів, тобто їх вибутті з експлуатації складають “Акт на списання основних засобів” (форма ОЗ-3).

Порядок ведення та обліку основних засобів регламентується П(С)БО 7 “Основні засоби”. Для обліку основних засобів використовується активний рахунок 10 “Oсновні засоби”, для обліку інших необоротних матеріальних активів використовують рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи”. За дебетом рахунків 10 та 11 відображають надходження основних засобів на підприємство, витрати, що пов'язані з поліпшенням об'єкта та суму дооцінки. За кредитом рахунків відображають вибуття об'єкта основного засобу внаслідок продажу, безоплатної передачі, ліквідації, та суму уцінки.

 

 

Запасів

Запасів

Облік готівкових операцій

Порядок ведення касових операцій в Україні регулюється „Положенням про

ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженим постановою

Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті поширюється на всі юридичні особи, незалежно від форм власності і виду діяльності, у тому числі на нерезидентів. Виключення становлять банки та підприємства зв’язку, робота яких із готівкою регулюється іншими нормативними актами.

Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане й ізольоване приміщення, призначене для прийому, видачі та тимчасового збереження грошей. Доступ до приміщення каси особам, що не мають відношення до її роботи, забороняється.

Готівка – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі й обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Відповідальність за обладнання каси та забезпечення в ній ефективного зберігання грошей несе керівник підприємства.

Для ведення на підприємстві касових операцій призначається касир.

Касир – це посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві.

Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих цінностей. Після видання наказу про призначення касира на роботу, керівник зобов’язаний під розписку ознайомити його з Порядком ведення касових операцій і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність.