Заходи боротьби із зимовою слизькістю

Відкладення снігу і льоду на дорозі за зовнішніми факторами і фізичним станом розділяються на:

1. Скловидний льод – являє собою скловидну, з гладкою поверхнею прозору корочку льоду щільністю 0,7-0,9 г/см³ і товщиною до 3 мм. Утворюється у випадку випадання дощу при від’ємній температурі, замерзанні рідких атмосферних опадів; замерзанні талої чи дощової води при різкому похолоданні. Відноситься до найбільш небезпечного виду. Коефіцієнт зчеплення шин з покриттям 0,08-0,15.

2. Зернистий льод – має зернисту структуру, шорстку поверхню і включення повітряних пухирків. Колір – матово-білий. Товщина відкладень нерівномірна і досягає 10 мм. Щільність 0,5-0,7 г/см³. Утворюється при щільному тумані з вітром при температурі 0 ^оС.

3. Твердий сніг – самий розповсюджений вид відкладень. Коефіцієнт зчеплення шин з покриттям 0,2-0,25. Утворюється при ущільненні свіжовипавшего снігу під дією навантаження від колеса автомобіля і розтаванні часток снігу в результаті гальмування. Щільність снігових відкладень досягає 0,3-0,6 г/см³. Найбільший процес ущільнення досягається при температурі вище – 10 ^оС.

4. Пухкий сніг – сніговий шар, який утворюється під час слабких і помірних снігопадів у безвітряну погоду. Щільність 0,06-0,2 г/см³. Буває сухим, мокрим і вологим. Водоутримуюча здатність досягає 35-55 %. При вологості більше 20 % сніг не ущільнюється, зберігаючись у вигляді кашеподібної маси. При меншій вологості утворюється накат.

Для забезпечення безперебійного руху транспорту існують наступні методи боротьби із зимовою слизькістю:

1. Фрикційний – використовуються матеріали, які зменшують слизькість діаметром 5-6 мм, які стискаючись з поверхнею дороги збільшують коефіцієнт зчеплення колеса з покриттям.

2. Хімічний:

- розподіляються хімічні речовини, які викликають повне танення снігу чи снігових відкладень, чи порушують їх міцність, після чого легко видаляються;

- вводиться в асфальтобетон чи поверхневу обробку порошок, який в результаті стирання покриття завжди знаходиться на поверхні і не дає снігово-льодяним відкладенням прилипнути до покриття. В результаті відкладення руйнуються під дією колісного навантаження. Працює при температурах до – 6 ^оС.

3. Тепловий:

- покриття нагрівається глибинним чи поверхневим обігрівом, що викликає плавлення снігу по мірі його випадання;

- покриття нагрівається тепловими самохідними машинами, які під дією відпрацьованих газів плавлять льод і видаляють шар води, який утворився.

Особливості застосування реагентів при ліквідації зимової слизькості

Основними методами ліквідації зимової слизькості є хімічний і фрикційний. В першому випадку розподіляють хімічні протиожеледні речовини, які викликають повне танення снігово-льодяних відкладень чи порушують їх міцність, після чого відкладення руйнуються колесами автомобілів і легко видаляються снігоприбиральними машинами. У другому випадку використовують матеріали, які зменшують слизькість, закріплюються на поверхні снігово-льодяних відкладень, тимчасово збільшуючи коефіцієнт зчеплення з ними коліс.

Для ліквідації зимової слизькості можна використовувати тверді кристалічні і рідкі хімічні речовини. Коротка характеристика хімічних матеріалів, які застосовуються для ліквідації зимової слизькості, наведено в [4].

Внаслідок того, що хімічні речовини, які застосовуються для ліквідації зимової слизькості, викликають корозію металевих деталей автомобілів, до них додають інгібітори, що попереджують корозію.

Розрахунок потреби протиожеледних матеріалів для одної обробки покриття при боротьбі з льодоутворенням

Потреба матеріалів, т, розраховується за формулою:

де - норма розподілення реагенту при температурі повітря, яка дорівнює середньодобовій температурі січня, т/км²; В – ширина проїзної частини з укріпленими узбіччями, км; L – довжина ділянки, яка обробляється, м; - товщина льодоутворення визначається за формулою:

 

=1,03 – коефіцієнт втрат

Визначити потребу у піскосоляній суміші і розсолі.