Презентація як різновид публічного мовлення. Види й вимоги до проведення презентації.

Однією з поширених форм публічного мовлення є презентація. В Україні презентація є однією з «наймолодших» форм ділового життя. Презентація (від лат. praesento – передаю, вручаю) використовується для представлення нових товарів, послуг, брендів, політичних, інвестиційних, культурних, соціальних програм. За допомогою презентації реалізується комунікативне завдання: переконання і спонукання слухацької аудиторії до дій, вигідних оратору чи тим, кого він представляє.

Існує декілька класифікацій презентацій.

Залежно від кількості слухачів та специфіки проведення Введенська Л. виділяє три типи презентацій:

* публічні (групові від 15 до 50 осіб та масові від 50до 200осіб);

* камерні (до 15 осіб);

* приватні (1 – 2 особи).

Публічна презентація – заздалегідь спланований захід з використанням наочності (схеми, графіки, таблиці, плакати, фільми).Після презентації проводиться фуршет чи коктейль з врученням невеличких рекламних подарунків. Проводячи публічну презентацію, потрібно враховувати особливості поведінки людей у великій аудиторії, які стають «однорідною масою».

Під час проведення публічної презентації необхідно дотримуватись регламенту та послідовності презентаційних дій. Демонструючи предмет презентації, важливо наголосити на актуальності, новизні, перспективах розвитку, комерційній ефективності.

Камерна презентація, на відміну від публічної, проводиться у невеликих приміщеннях, установ, офісів, і навіть у домашній обстановці. Камерна презентація проводиться для невеликої кількості слухачів, тому важливим є вміння презентатора створити неформальну обстановку, залучати всіх присутніх до діалогу.

Приватна презентація вимагає належної обізнаності та глибокої психологічної підготовки від презентатора, оскільки від вміння вибору потенціального клієнта (покупця) та спонукання його до виконання певних дій залежить успіх презентації.

Вільне спілкування з клієнтом (покупцем) вимагає від презентатора вміння швидко реагувати на слова і вчинки клієнта, змінювати миттєво свою стратегію а тактику.

Спеціалісти з проведення презентацій за цілями та масштабами проведення виділяють:

1) презентацію-брифінг (мета: представлення інформації про зміни у роботі середніх і великих компаній);

2) презентацію-ексклюзив (мета: залучення нових клієнтів; для цього демонструються можливості фірми, переваги співробітництва з нею);

3) презентацію-конференцію (мета: привернення уваги до нових компаній, товарів і послуг);

4) презентацію-шоу (мета: підвищення престижу і підтримка іміджу компанії; до проведення презентації залучаються артисти, представники мас-медіа);

Е.Джей пропонує таку структуру презентації:

− сказати декілька приємних фраз з метою привернення уваги присутніх, встановити психологічний контакт з аудиторією;

− розповісти про власний досвід, пов’язаний з предметом презентації;

− з’ясувати рівень обізнаності слухачів з предметом презентації;

− зазначити, чому саме цих людей запрошено;

− накреслити хід проведення презентації і визначити регламент;

− викласти в дохідливій формі проблему;

− за допомогою запитань з’ясувати, як аудиторія зрозуміла сказане;

− використати наочність;

− сформулювати пропозиції до присутніх;

− показати, що саме кожен із присутніх може втратити, якщо не підтримає запропоновану ідею;

− роздати запрошеним підготовлені матеріали (буклети, проспекти, схеми тощо) та маленькі сувеніри;

− з’ясувати, чи мають присутні якість запитання і дати відповідь на них;

− подякувати присутнім за те, що вони надали можливість представити їм нову ідею, а також сподівання на подальше спілкування і взаємодію.

Визначення роду невідмінюваних іменників.

Загальні назви:

1) назви осіб мають рід відповідно до статі: мсьє, денді — чоловічий рід; мадам, леді, пані — жіночий;

2) назви тварин мають, як правило, чоловічий рід (крім випадків, коли в тексті є вказівка на стать тварини: Шимпанзе Мері з’їла банан): кенгуру, поні, шимпанзе, колібрі, але цеце (муха), івасі (риба) — іменники жіночого роду (Детальніше винятки нижче в таблиці);

3) іменники — назви неістот належать до середнього роду: боа, кашне, шосе, галіфе, але авеню (вулиця), пуштý, урдý (мова), кольрабі (капуста) — іменники жіночого роду; сироко, торнадо (вітер) — іменники чоловічого роду (Детальніше винятки нижче в таблиці);

Іменник «пальто» відмінюється і належить до середнього роду.

Деякі невідмінювані іменники також можуть належати до 2 родів:

· загадковий візаві і загадкова візаві

· ваш протеже і ваша протеже

· дивакуватий хіпі і дивакувата хіпі

· співучий колібрі і співуча колібрі

· визнана есперанто і визнане есперанто (штучна мова)

· запальний або запальне па-де-де, па-де-труа, сиртакі (назви танців)

· міцний або міцне бренді

· один або одне екю, ескудо (назви грошових одиниць).

Рід частини невідмінюваних іменників може залежати від значення цих іменників:

прудка ківі (пташка) і зелене ківі (тропічне дерево та плід з нього) велетенський боа (удав) і гарне боа (жіночий шарф з хутра або пір’я) чудовий або чудова бієнале (фестиваль, виставка) сухе або сухий кеш’ю (тропічне дерево; плід цього дерева) смачний або смачне каберне, аліготе (назви сортів винограду та відповідних вин) прекрасне контральто, сопрано (голос) і відома контральто, сопрано (співачка).

Іменник «альпака» може належати до трьох родів: у значенні тварина - до чоловічого та жіночого роду, шерсть із цієї тварини - до середнього роду.

Власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: Туапсе — місто (середній рід); «Юманіте» — газета (жіночий рід); Міссурі — річка (жіночий рід); Кюсю — острів (чоловічий рід);

Розподіл невідмінюваних географічних назв між родами регулюється родовою належністю географічних номенклатурних слів (місто, село, хутір, озеро, ріка, країна, острів, півострів, республіка тощо): середній рід — місто Сочі, місто Тбілісі, місто Баку, місто Карші; жіночий рід — станція Тбілісі, станція Баку, станція Карші; чоловічий рід — чудовий курорт Сочі, морський порт Баку; далекий острів Борнео; вся республіка Перу, чудова гора Ай-Петрі.

У складноскорочених іменниках, утворених із перших букв або звуків, рід визначається за родом головного слова словосполучення: ГЕС — гідроелектростанція (жіночий рід), СКБ — спеціальне конструкторське бюро (середній рід).

Кличний відмінок іменників.

Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.

Форму із закінченням -о мають:

Іменники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на - а: Васелино, Дарино, Лоліто, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо, Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, повитухо, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.

Форму із закінченням -е мають:

- Іменники – власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на - я, що пом’якшує попередній приголосний: письменнице, праце, Катрусе, Ганнусе, ялице, воле, робітнице, кице, богине, жрице, земле, Лесе, пісне, Ілле, Зоре, гривне, правице, лисице, балетнице, нене.

- Іменники жіночого роду на - а, перед яким виступає шиплячий: груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.

- Іменники – власні та загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи (зокрема й основи на - р твердої та мішаної групи), що виступає перед нульовим закінченням або закінченням - о: Альберте, Августе, Антоне, Несторе, Артеме, Євгене, Максиме, Романе, Трохиме, Ярославе, Степане, Богдане, Даниле, Олександре, Назаре, Станіславе, Мар’яне, Олеже, Адаме, Володимире, Іване, Мироне, Аврааме, Давиде, Гавриле, Йосифе, Довбуше, Боже, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, диригенте, лейтенанте, генерале, солдате, студенте, президенте, дубе, козаче, юначе, радисте, аматоре, тренере, командире, інженере, режисере, бухгалтере, голкіпере, стороже, соколе, чумаче, агрономе, адвокате, акторе, дипломате, клоуне, професоре, доценте, архітекторе, бухгалтере, ювеліре, операторе.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду мішаної групи на –р: столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре.

Форму із закінченням -є мають:

- Іменники – особові імена жіночого роду на - я, що виступає після голосного: Соломіє, Меланіє, Ксеніє, Лідіє, Софіє, Юліє, Єфиміє, Агафіє, Віринеє, Лілеє, Мироніє, Зоє, Маріє, Агніє, Анастасіє, Лідіє, Наталіє, Феофаніє.

- Загальні назви жіночого роду на - я, що виступає після голосного: мріє, поезіє, надіє.

Форму із закінченням -у мають:

- Деякі іменники чоловічого роду (переважно односкладові) з твердим кінцевим приголосним основи, що виступає перед нульовим закінченням або закінченням - о: тину, млину, обіду, сину, діду, тату, дядьку.

- Іменники чоловічого роду із суфіксами -к, -ок, -ик, що виражають здебільшого пестливе значення і суфіксами -ник, -ач та ін.: півнику, хлопчику, песику, слонику, баранчику, соловейку, кораблику, котику, солдатику, Романчику, Назарчику, Богданчику, Степанчику, зайчику, укладачу, глядачу, розподільнику, штовхачу, орачу, посівальнику, слухачу, будівельнику, грибнику, полковнику, монтажнику, грабіжнику, винахіднику, мандрівнику, чарівнику, відбивачу, викладачу, копачу, погоничу.

- Іменники – особові імена чоловічого роду на -г, -х: Аристарху, Єлимаху, Генріху, Олегу, Людвігу.

Форму із закінченням -ю мають:

- Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на - я, що пом’якшує попередній приголосний: бабусю, доню, матусю, тітусю, кицю, манюню, кицюню.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи: татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню.

- Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на - я, що пом’якшує попередній приголосний: Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю, Валюсю, Ганнусю, Катрусю, Таню, Наталю, Лілю, Христю, Маню, Полю, Костю, Федю, Орисю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду на - й: короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, палію, солов’ю, добродію, водію.

- Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і - й): Грицю, Геннадію, Юрію, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію, Овідію, Матвію, Алфею, Василю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами - тель, - аль, - ень, - ань, - ець: спасителю, вихователю, скрипалю, ясеню, учню, дурню, бороданю, вуханю, здорованю, видавцю, купцю, американцю, бранцю, вигнанцю, виборцю, гонцю, горцю, державцю, єдиноборцю, єдиновірцю, іноземцю, ревнивцю, самцю, стрибунцю, знавцю, очевидцю, самовладцю, кавказцю, каїрцю, вдівцю, мудрецю.

- Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на - р: пролетарю, царю, Ігорю, Цезарю, косарю, секретарю, лікарю, кобзарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, токарю, вівчарю, пекарю, бунтарю, друкарю, шахтарю.

47.Правила вживання закінчення а (я)/ у(ю) іменників чоловічого роду ІІ відміни.

Закінчення -а, -я мають іменники, коли вони означають:

1. назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студента

2. назви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеня

3. назви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто́лу)

4. назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харкова

5. географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетерева

6. назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчика

7. назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора

8. терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, квадрата, радіуса, ромба, сектора; а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника

Закінчення -у, -ю мають іменники, коли вони означають:

1. назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, піску, каменю, льоду, спирту, але: хліба

2. збірні поняття: батальйону, капіталу, колективу, лісу, то́му, товару

3. назви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку, гороху, наливу, ренету, щавлю

4. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу, коридору, магазину, палацу, тину, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портика

5. назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабу

6. слова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугу

7. явища природи: вітру, грому, дощу, снігу

8. назви почуттів: болю, сорому, страху

9. назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, галасу, звуку, моменту, принципу, руху, світогляду, спорту, шуму, але: ривка, стрибка

10. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, образу, памфлету, нарису, стилю, сюжету

11. назви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопака

12. назви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводу

13. префіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою, прибутку, сувою, успіху

14. географічні назви: Алтаю, Бугу, Донбасу, Дону, Криту, Китаю, Нілу, Сибіру