У Німеччини були всі соц-економічні умови для розвитку капіталізму,але через свою роздрібненість навпаки гальмувало процес розвитку на три з половиною століття.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

У Німеччини були всі соц-економічні умови для розвитку капіталізму,але через свою роздрібненість навпаки гальмувало процес розвитку на три з половиною століття.



Найпершим не спроектованим конфліктом стала боротьба проти індульгенцій.

Індульгенція-документ про повне або часткове відпущення гріхів розповсюджений церквою.

Абсолютизм і реформація два абсолютницькі процеси які між собою пов'язані, і неможливі однин без одного.

Особливості Реформації в Данії і Норвегії

Реформація в Данії пов'язана ім'ям Ганса Таусена, котрий після навчання в Віттенбурзі почав проповідувати лютеранські ідеї на Батьківщині. Спроба церковних ієрархів влаштувати суд над «датським Лютером» не завершилася успіхом, так як йому сприяв король Фредерік I. В 1530 році на церковному синоду в Копенгагені Таусен оборонив «символ віри» датських протестантів -- «43 копенгагенські статті».

Офіційно ж єванглічно-лютерансьа Церква була визнана державною при сині Фредеріка I -- Крістіану III, котрий використовував проведення Реформації в політичних цілях. Однак Крістіан III і до вступу на престол був вірним приверженцем лютеранства і з 1528 року ввів лютеранське богослужіння на своїх землях в Шлезвизі. Зробивши Реформацію законом, Крістіан III змістив католицьких єпископів і провів секуляризацію всього церковного майна, в результаті чого королівське земельне майно виросла втричі: королю належало більше половини земель в країні. По проханню короля Крістіана,Меланхтон прислав в Данію досвідченого священика - реформатора Йоганнеса Бугенхагена, котрий очолив проведення Реформації в країні. В підсумку Реформація в Данії орієнтувалась на німецькі зразки. По оцінці датських істориків, «Данія з введенням Лютеранської Церкви стала в церковному відношенні на довгий час німецькою провінцією» В 1537 році по наказу короля була створена комісія з «учбових людей» для розробки положення про нову церкву, куди ввійшов і Ганс Таусен. З складеним положенням був ознайомлений Лютер, і з його підтримки в вересні того ж року новий церковний закон був утверджений.

В 1550 році на датській мові була видана Біблія. Особливістю Реформації в Данії було відношення до монастирів, які не були закриті, хоча і обкладені податками. Нових послушників приймати не дозволялось. В підсумку монастирі існували ще 30 років після початку церковних реформ. Більшість же приходських священників не стали жертвувати своїми місцями і влились в нову церковну структуру.

Церковна реформація в Норвегії була також проведена датським королем Крістіаном III, котрий розповсюдив на країну дію датської церковної ординації 1537 року,яка визначала положення нової релігії в церкві. Спроба норвежського архієпископа Олафа Энгельбректссона заперечити введенню нової релігії не була успішною. Більше того, боротьба за збереження старої церкви привела до кінцевої втрати Норвегією самостійності і перетворенню її на «датську провінцію», про що було офіційно заявлено в Копенгагені.

Особливості Реформації в Швеції і Фінляндії

В 1517 році брати Олафи і Лаврентій (Ларс) Петри, сини коваля з Еребру, які приїхали в Германію для отримання освіти, стали свідками виступів Мартіна Лютера проти зловживань в Римсько-католичній Церкві. В 1518 році Олаус повернувся в Швецію і став дияконом і вчителем Стренгнеській церковній школі. Насамперед до виступів Петрі негативно віднеслись не тільки церковні ієрархи, а й звичайні прихожани, котрі кидали в проповідника каменями і палицями. Негативно віднісся до проповіді нового вчення і новий король Густав Васса, котрим в 1523 році був виданий указ, який забороняв під загрозою втрати майна і смертної кари вивчати твори Лютера. Однак важка внутрішньополітична ситуація змусила короля шукати як нових союзників всередині країни, так і додаткові джерела фінансування свого правління. Вдодаток в 1524 році виник конфлікт між королем і папою Клементом VII з приводу обрання нового архієпископа. В результаті відносини з папством були перервані і більше не відновлялись.

Реформа Церкви в Швеції здійснювалась поступово. З 1525 року почалось проведення богослужінь на шведській мові, в 1526 році був виданий Новий Заповіт, а в 1541 році -- вся Біблія, і король зобов'язав всі церкви придбати нові книги.

В 1527 році на Вестероському риксдазі головної Церкви був проголошено короля, а майно монастирів було конфісковано в користь корони. Справами Церкви стали керувати світські лиця, назначені королем.

В 1531 році архієпископом Швеції став брат Олауса Лаврентій. Під його керуванням в 1536 році в Упсалі відбувся Церковний собор, на якому лютеранські церковні книги були визнані обов'язковими для всієї Швеції. Целібат був скасований. В 1571 році Лаврентієм Петрі був розроблений «Шведьский церковний статут», в якому визначалася організаціонна структура і характер самокеруючої Шведської Церкви. Пастори і миряни отримували можливість вибирати эпископів, однак кінцеве утвердження кандидатів стало прерогативою короля.

Разом з тим необхідно відмітити, зважаючи на відсутність жорстокого протистояння між римськими католиками і привержанцями Реформації, мавшого місце в країнах Центральної Європи, відмінності в зовнішньому характері богослужінь реформованої і Римсько-католицької Церкви були мінімальні. Тому шведський обряд прийнято рахувати прикладом високо церковної традиції в лютеранстві. Також формально вважається, що Церква Швеції має Апостольську Спадковість, так Лаврентій Петрі був ординований в єпископи Петром Магнусоном, єпископом Вестераським, посвяченим в свій сан в Римі.

Реформація була проведена і в Фінляндії, в той час заявлявся частиною королівства Швеції. Першим лютеранським єпископом в Фінляндії став Мікаель Агрікола, котрий склав перший буквар фінської мови и перевів на фінський Новий Завіт і частини Ветхого Завіту.

Розділ IІ. Особливості кальвінізької реформації

Кальвiнiзм

Кальвiнiзм, напрям протестантизму, засновано Ж. Кальвіном. З Женеви поширився на Францію (гугеноти), Нідерланди, Шотландію і Англію (пуритани). Під впливом кальвінізму проходілі нідерландська (XVI ст) і англійська (XVII ст) революції. Для кальвінізму особливо характерні: визнання лише Священного Писання, виняткове значення доктрини визначення (витікаюча від Божої волі предустановленность життя людини, його порятунку або засудження; успіх в професійній діяльності служить підтвердженням його вибраної), заперечення необхідності допомоги духівництва в порятунку людей, спрощення церковної обрядовості (під час богослужіння не звучить протяжна духовна музика, не возжігаются свічки, в церквах відсутні настiннi зображення) Сучасні прибічники кальвінізму -- кальвіністи, реформати, пресвітеріани, конгрегаціоналісти.

Переконання реформатора Жана Кальвіна (1509--1564) були ще радикальнішими, ніж лютеранин. Він повалив інститут духівництва і затверджував повну незалежність кожної релігійної общини. Кальвін ввів демократичне управління церквою: незалежні общини віруючих (конгрегації) управлялися консисторіями (пастор, диякон і обирані віруючими старійшини -- пресвітери з числа мирян). Делегати від провінційних консисторій складають провінційний синод, що скликається щорік.

Кальвін розробив вчення про абсолютне визначення, по якому всі люди згідно з непізнаваною Божественною волею діляться на вибраних і засуджених. Ні своєю вірою, ні «добрими справами» чоловік, що наказують церквою, нічого не може змінити в своїй посмертній долі. Кальвін розробив нові етично-етичні принципи мирського аскетизму: віруючий в земному житті він звільняв від необхідності здійснення спеціальних, визначених духівництвом «добрих справ», які були умовою його порятунку. Замість цього він сакралізував, тобто освятив трудову повсякденну діяльність віруючих. Праця оголошувалася формою служіння Богові, релігійним покликанням людини, і його успіхи в праці вважалися непрямим свідоцтвом вибрання. В умовах капіталістичних стосунків, що розвивалися, об'єктивним показником успіхів був капітал, тому підприємницька діяльність, накопичення засобів як би освячувалися, тоді як бездіяльність і непродуктивна витрата багатства і часу засуджувалися. Нажитий капітал (неважливо, праведними або неправедними дорогами) представлявся божим даром, але підкреслювалося, що його слід пускати в зворот; витрачати його на особисті потреби вважалося гріхом. Етично-релігійні принципи, що наказують, відрізняючись суворістю, простотою і аскетизмом, стимулювали розвиток капіталістичних стосунків. Заохочення накопітельства поєднувалося з вимогами мирського аскетизму в особистому житті.

Церква кальвінізму повинна була стежити за релігійною і етичною поведінкою людей, а світська влада повинна була виконувати всі розпорядження церкви, що набували сили законів. Це привело до догматизму і крайньої нетерпимості відносно ідейних і політичних противників церкви.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.226.244.254 (0.015 с.)