Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.

Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.

Соціологія - наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільностей.. Таким чином, соціологія - це універсальна, всезагальна наука про суспільство. Звичайно, об'єктом вивчення багатьох наук є людина, її діяльність Соціологія вивчає суспільство як цілісний організм в усіх взаємопов'язаних структурах і сферах. Загальний, або найвищий, рівень соціологічного знання представлений загально-соціологічними теоріями: відбувається розмежування предметних галузей соціології з іншими суспільними науками; розробляються загально-соціологічні теорії, необхідні для вивчення і осмислення соціальних явищ; визначаються напрямки наукового пошуку; виробляються загальні підходи. Середній рівень соціологічних знань є своєрідним ланцюгом між теоретичною соціологією і конкретно-соціологічними дослідженнями. Він застосовується для дослідження того чи іншого соціального інституту, соціального явища, сфер життєдіяльності людей, тобто там, де емпіричні дослідження вимагають теоретичного обґрунтування і відповідного аналізу. Емпіричний або прикладний рівень соціологічних знань застосовується там, де емпіричні дослідження не вимагають всебічного теоретичного обґрунтування і аналізу, наприклад, у вивченні мотивів поведінки в малих групах, визначенні рівня соціальної напруженості в трудовому колективі, виявленні думки людей з тієї чи іншої проблеми тощо

Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.

Предмет соціології – це зв'язки і відносини між людьми. Предмет вивчення соціології, як і будь-якої науки, – це не просто якесь явище чи процес об'єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні, шляхом виявлення суттєвих закономірних зв'язків і відносин цієї реальності. предметом вивчення соціології є суспільство як цілісний організм, його властивості, сторони, соціальні механізми його функціонування і розвитку. Суспільство - це продукт взаємодії людей, і мета соціолога - отримати достовірну істинну картину його, виявити та вивчити сучасні наявні та потенційні суспільні проблеми з метою їх подальшого вирішення Структура…. Загальна соціологічна теорія розглядає: суспільство як цілісний організм, систему соціальних механізмів, місце і роль основних соціальних зв'язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу (системний аналіз, стратифікаційно-класовий підхід, генетичний аналіз, комплексний конкретно-історичний підхід, аналіз соціальних явищ у їхній взаємодії з іншими), визначає місце людини як істоти соціальної.Спеціальні соціологічні теорії, які вивчають суб'єктів суспільного життя (досліджують розвиток і відтворення людиною окремих соціальних спільнот, суть і основні характеристики людини соціальної). Соціологія особистості. сім'ї.класу.стану, прошарку. Нації. Галузеві соціології, які вивчають життєдіяльність соціальних суб'єктів в окремих сферах –культури.релігії.вихованя.політики.

 

Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів

Соціальний закон — це вираз суттєвих, необхідних і постійно повторюваних взаємозв’язків і відносин між соціальними явищами та процесами, а передовсім між діяльністю соціальних спільнот і діями окремих індивідів, що зумовлюють виникнення, функціо Це закони загальні, специфічні (особливі) і часткові, основні і неосновні, закони. Загальні (чи загальносоціологічні) закони, що виявляються протягом усієї історії розвитку людства, діють у всіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства. Специфічні (чи особливі) закони, дія яких обмежена однією чи декількома суспільними системами. Наприклад, закони, пов´язані з переходом від одного типу суспільства до іншого, закони первинного накопичення капіталу, закони класової боротьби і т.ін. Часткові (чи частковосоціологічні) закони, що діють протягом часу існування якої-небудь суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери (соціальних спільнот, класів, груп і т.ін.) у їхньому взаємозв´язку із суспільством. Динамічні закони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують твердий, однозначний зв´язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Динамічні закони поділяються на причинні і функціональні. Причинні динамічні закони фіксують точно визначені зв´язки розвитку соціальних явищ. Статистичні закони,. Сутнісною характеристикою статистичних законів є те, що вони виражають властивості системи, цілого на основі вірогіднісного зв´язку елементів даної системи. Ці закони розкривають необхідні внутрішні зв´язки між масовими явищами випадкового характеру, що мають загальну підставу.

 

Основні функції соціології та їх сутність.

Теоретичну, описову, інформаційну та прогностичну функції. Теоретична функція - це свого роду концентрація, поповнення, пояснення та збагачення наявних соціологічних знань. Сюди ж належить розробка соціальних законів, концепцій, теорій, з'ясування соціальних закономірностей, які виявляються у суспільстві. Збагачення наукових соціологічних знань відбувається на основі вдосконалення теоретичної соціології із застосуванням елементів спеціальних соціологічних теорій та досліджень емпіричної соціології. До описової функції слід віднести систематизацію, опис, поновлення отриманого матеріалу у вигляді записів, звітів, схем, статей, книг. У них створюється, окреслюється ідеальна картина соціального об'єкта, дії, зв'язку. На підставі одержаного матеріалу формулюються практичні висновки та рекомендації щодо прийняття рішень. Інформаційна функція являє собою збір, систематизацію, поновлення соціальної інформації, одержаної в результаті соціальних досліджень. У великих наукових (зокрема, соціологічних) центрах соціологічна інформація, як найперспективніший вид соціальної інформації, нагромаджується та зберігається в сучасних електронних носіях. Прогностична функція є найхарактернішою, бо саме вона відрізняє соціологію від інших суспільних наук. Вона ідентифікує соціологію. Сюди відносять: прогнозування, узагальнення, розкриття тенденцій у процесах та явищах. Це свого роду видача соціальних прогнозів.

 

Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.

Планування сім’ї як соціальна проблема. Планування сім’ї розглядається з боку діяльності, спрямованої на обмеження дітонародження, або, за аналогією з державними установами, контроль дітонародження. Планування сім’ї та сімейну організацію охорони здоров’я визначають як ті види діяльності, що мають на меті допомогу окремим особам або подружжям досягти результатів в уникненні небажаної вагітності, народити бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностями, контролювати вибір часу дітонародження в залежності од віку батьків, визначати число дітей у сім’ї. Включає в себе: види обслуговування, що уможливлюють цю практику. Це санітарна просвіта та консультації з питань планування сім’ї, забезпечення контрацептивами, лікування безпліддя, просвіта з питань шлюбу та сім’ї, організація відповідних служб та заходів:генетичних консультацій, досліджень тощо. За теорією Мальтуса, є два способи скорочення кількості людства: 1)розумна контрацепція; 2)війни, голод, пошесті. Мальтузіанство стверджує, що нормальній людині притаманно самій обмежувати дітонародження.

 

Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.

Соціологія - наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільностей.. Таким чином, соціологія - це універсальна, всезагальна наука про суспільство. Звичайно, об'єктом вивчення багатьох наук є людина, її діяльність Соціологія вивчає суспільство як цілісний організм в усіх взаємопов'язаних структурах і сферах. Загальний, або найвищий, рівень соціологічного знання представлений загально-соціологічними теоріями: відбувається розмежування предметних галузей соціології з іншими суспільними науками; розробляються загально-соціологічні теорії, необхідні для вивчення і осмислення соціальних явищ; визначаються напрямки наукового пошуку; виробляються загальні підходи. Середній рівень соціологічних знань є своєрідним ланцюгом між теоретичною соціологією і конкретно-соціологічними дослідженнями. Він застосовується для дослідження того чи іншого соціального інституту, соціального явища, сфер життєдіяльності людей, тобто там, де емпіричні дослідження вимагають теоретичного обґрунтування і відповідного аналізу. Емпіричний або прикладний рівень соціологічних знань застосовується там, де емпіричні дослідження не вимагають всебічного теоретичного обґрунтування і аналізу, наприклад, у вивченні мотивів поведінки в малих групах, визначенні рівня соціальної напруженості в трудовому колективі, виявленні думки людей з тієї чи іншої проблеми тощо