Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.



Спостереження в соціологічному дослідженні являє собою метод збору і найпростішого узагальнення первинної інформації про досліджуваний соціальний об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації фактів, що стосуються досліджуваного об'єкта. Одиницями інформації даного методу є зафіксовані акти вербального чи невербального (реального) поводження людей. На відміну від природничих наук, де спостереження вважається основним і порівняно простим методом збору даних, у соціології це один з найбільш складних і трудомістких методів дослідження. класифікації спостереження:включене та не включене, відкрите та закрите, стандартизоване і не-стандартизоване. Найбільш достовірну інформацію можна отримати за допомогою організації "включеного" спостереження. Уданому випадку соціолог може бути учасником соціальної дії чи процесу, коли він може спостерігати без "впливу" на процес, стаючи при цьому рівноправним учасником групи, в якій проводиться вивчення проблеми.При "невключеному" спостереженні соціолог перебуває дещо збоку від групи, отримує в основному інформацію поверхову, без урахування мотивації, орієнтацій респондентів.Відкрите спостереження проводиться за умови згоди групи чи колективу, закрите, навпаки, проводиться часто "інкогніто", члени групи не завжди мають уявлення, що за ними спостерігають.Стандартизоване— навпаки, усі дії жорстко регламентовані, у наявності план дій щодо фіксації елементів дії чи процесу, а також є чітка інструкція проведення аналізу. Для отримання надійної інформації потрібно спочатку створити індикатори, які повинні охоплювати весь спектр дій у колективі, де проводиться спостереження. Індикаторами можуть бути — кількість осіб, їх характеристики за віком, освітою, статтю та соціальним статусом, ставленням до певних процесів — репліки, вигуки, аплодування, шум в аудиторії, кількість запитань, їх зміст, напрям тощо.

41. Переваги і недоліки методу спостереження. Типові помилки спостерігача.

 

Слід зазначити, що переваги методу соціологічного спостереження досить виразні і зводяться до наступного. По-перше, це безпосередність сприйняття, що дозволяє фіксувати конкретні, природні ситуації, факти, живі фрагменти життя, багаті деталями, фарбами, півтонами і т.д. По-друге, це можливість враховувати конкретне поводження груп реальних людей. В даний час ця задача практично нерозв'язна іншими соціологічними методами. По-третє, спостереження незалежить від готовності людей, що спостерігаються, висловлюватися про самих себе, що властиво, наприклад, соціологічному інтерв'ю. Тут необхідно враховувати ймовірність "вдавання" що спостереження , адже їм відомо, що заними спостерігають. По-четверте, це багатомірність даного методу, що дає можливість фіксувати події і процеси найбільш повно і всебічно. Велика багатомірність характерна для найбільш досвідчених спостерігачів.

Недоліки методу спостереження обумовлені, насамперед, наявністю активності соціальних об'єкта і суб'єкта, що може привести до необ'єктивності результату. До найбільш серйозних обмежень цього методу, які необхідно враховувати соціологу, відносяться наступні.. 1.Настрій спостерігача під час досліду може негативно впливати на характер сприйняття подій і оцінку фактів. 2. На відношення до досліджуваного досить сильний вплив робить соціальний стан спостерігача.. Існує небезпека фіксації замість реальних фактів їхніх неправильних трактувань і оцінок. 8. Коли настає психологічна утома спостерігача, він починає рідше фіксувати другорядні події, пропускає деякі з них, робить помилки і т.д..

 

42. Сутність інтерв’ю та його різновиди.

Методика проведення інтерв'ю має досить значні відмінності від організації анкетування. На загал в інтерв'ю можна здобути більш глибоку та достовірну інформацію, але процедура його надто тривала та вимагає знач них ресурсів — економічних, матеріальних, інтелектуальних тощо. Для проведення інтерв'ю залучають підготовлених фахівців, які повинні досить принципово та неухильно притримуватися тексту бланка-інтерв'ю, не порушуючи послідовності запитань та не допускаючи вільного тлумачення запитань і відповідей під час проведення інтерв'ю з респондентом. Телефонне інтерв'ю..Опитування по телефону надзвичайно популярне в діяльності засобів масової комунікації, у вивченні громадської думки державними органами влади, мотивів підприємницької діяльності, соціально-культурної творчості населення. Перш ніж здійснювати телефонне опитування, потрібно насамперед скласти програму, яка може складатися з таких пунктів:1. Мета та завдання опитування.2. Елементи вибірки та особливості відбору телефонних абонентів.3. Гіпотеза чи проблемна ситуація з гіпотетичними напрямками вирішення.4. Методика організації опитування та план збору, обробки та інтерпретації результатів опитуваннФокусо́ване групове́ інтерв'ю́ — якісний метод дослідження, групове інтерв'ю організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6—12 осіб, на задану інтрев'юером-модератором тему.

 

43.Фокус-групове опитування.

Фокусо́ване групове́ інтерв'ю́ — якісний метод дослідження, групове інтерв'ю організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6—12 осіб, на задану інтрев'юером-модератором тему.Першим узагальненням, присвяченим власне сфокусованому груповому інтерв'ю, стала праця Р.Мертона «Фокусовані інтерв'ю» (1956 р.). Цю розробку було адаптовано Р. Лазарсфельдом та іншими авторами для маркетингових досліджень. Однією з важливих умов для плідного використання сфокусованого групового інтерв'ю є комфортність ситуації перебігу процесу. Дискусія має сфокусований характер. Це означає, що тема дискусії, логіка і форма запитань (кількість яких не має перевищувати десяти) визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучогоГрупова інтеракція, яка виникає в ході дискусії, дозволяє дослідникові одержати інформацію не просто про те, що думають з приводу тієї чи іншої проблеми, а й про те, чому вони так думають. У процесі дискусії ведучий пропонує підкріпити висловлювання фактами, виходячи з особистого досвіду. Завдяки цьому висловлювання набувають більш-менш обґрунтованого характеру, і це дозволяє дослідникові робити висновки щодо мотивації суджень та дій респондентів.Виникнення інтеракції в процесі сфокусованого групового інтерв'ю дозволяє також розкрити більш глибокі підвалини психіки учасників — досвід співпереживання та групового сподівання. Одержати такий результат шляхом масового (поштового, телефонного, роздавального та ін.) опитування майже неможливо.Мета сфокусованого групового інтерв'ю — не досягнення групового консенсусу, а з'ясування напрямків думок кожного із учасників. у сфокусованому груповому інтерв'ю заохочується висловлювання різних кутів зору та будь-якого характеру — як позитивного, так і негативного. Недоліком методу є те, що фокус-група із-за своїх малих розмірів не може бути репрезентативним по відношенню до генеральної сукупності. А вимога гомогенності (однорідності) групи тільки посилює його.

 

44. Експертне опитування. Метод експертних оцінок

Експертиза (від лат. expertu - досвідчений) являє собою процедуру, яка складається з трьох етапів:1) вивчення (дослідження) проблеми (об'єкта);2) оцінювання проблеми (об'єкта) за наперед узгодженою методикою та критеріями;3) вмотивовані оцінки, висновки та рекомендації щодо проблеми (об'єкта).Експертиза дозволяє:1) надати глибокий аналіз процесу, конкретної дії, діяльності;2) визначити оцінки дієвості певних дій, прийомів, способів;3) обґрунтувати висновки здійсненої експертизи. Експертизу здійснює група (колегія) експертів - група спеціалістів чи довірених осіб. Група (колегія) експертів може бути призначена офіційним шляхом, обрана спільнотою або, зрештою, спонтанно самоорганізована, навіть самоназвана.Позитивом методу є: а) невелика група експертів (20-30 чол.) за досить короткий термін надає кваліфіковану оцінку; б) група експертів може визначити напрямки вирішення проблеми; в) експерти формулюють прогноз перебігу дії, явища, процесу.Ме́тод експе́ртних оці́нок або метод Дельфі (англ. Delphi technique) — один з основних класів методів науково-технічного прогнозування, який ґрунтується на припущенні, що на основі думок експертів можна збудувати адекватну модель майбутнього розвитку об'єкта прогнозування.Відправною інформацією при цьому є думка спеціалістів, які займаються дослідженнями й розробками в прогнозованій галузі.Методи експертних оцінок поділяють на індивідуальні та колективні.Індивідуальні бувають двох типів: оцінка типу «інтерв'ю» та аналітичні (найпоширеніші з останніх — морфологічні — виявлення різних варіантів поведінки об'єкта прогнозування та метод складання аналітичних оглядів).Серед колективних методів розрізняють:метод комісії,метод віднесеної оцінки тадельфійський метод.

45. Сутність соціології сім’ї: об’єкт, предмет.

Сім'я — це один із найдавніших соціальних інститутів. Виникла сім'я в первісному суспільстві значно раніше класів, націй, держав. В усі часи сім'я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються в сім'ї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Соціологія сім'ї — галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах. Об'єктом галузі є сім'я як соціальний інститут та мала соціальна група, а предметом — закономірності функціонування сімейно-шлюбних стосунків у соціальній системі. При розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків; узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних економічних та культурних умов; вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім'ї;причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; соціальний механізм зміни сімейних норм та цінностей; ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних та культурних умовах і т.д. Загалом, сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Крім того, модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

46. Структура сім’ї. Типологізація сім’ї та її критерії.

Під структурою сім'ї мають на увазі всю сукупність взаємин між її членами, яка містить у собі стосунки спорідненості, влади, авторитету, систему морально-духовних стосунків. У загальній системі родинних взаємин, згідно з Н.Смелзером,.іс­нують два основні тини сімейної структури, або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (мате­ріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім'я включає нук-леарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в бага­тьох суспільствах і основним соціальним об'єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтримки.повна- з неповнолітніми дітьми проживають рідні або нерідні батьки;неповна- це сім'я, де є лише один із батьків з дітьми (частіше - одинокі матері).зведена- сім' я, у якій у чоловіка чи дружини до вступу в шлюб були власні діти. Це можуть бути як вдова з дитиною, що вийшла заміж за неодруженого, так і шлюб, в якому об1идва партнери були в минулому одружені і мають дітей.За типом владних структур вирізняють патріархальні родини (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім'ї), що існують у Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та багатьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці й матері). Останні трапляються зрідка, наприклад, у жителів Тробріандських островів. Останніми роками відбувається перехід від патріархальної до егалітарної родинної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

 

47. Основні функції сім’ї та їх сутність.

Функція сім’ї – спосіб проявлення активності, життєдіяльності сім’ї та її членів. 1)Репродуктивнаполягає у біологічному відтворенні суспільства та задоволення потреби в дітях. 2)Виховна функція полягає у соціалізації молодого покоління, задоволення потреби у батьківстві, контакті з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. 3)Економічно-побутова полягає в можливості підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх та недієздатних членів родини, приглядати за дітьми, надавати та отримувати господарчо-побутові послуги між членами родини. 4)Функція первинного соціального контролю – моральна регламентація поведінки членів родини, моральна відповідальність та зобов’язаність між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми тощо. 5)Духовно-емоційна сприяє взаємному духовномц збагаченню, надає психологічний захист членам родини, емоційну підтримку. 6)Дозвільна – раціональна організація дозвілля. 7)Сексуальна функція – суспільне значення цієї функції полягшає у реалізації сексуального контролю за особистістю, а індивідуальне – у задоволенні особистих сексуальних потреб.

 

 

48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.

 

 

49. Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сім'ї До них належать:зростання розлучень (абсолютне і відносне);зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;зменшення середньої тривалості шлюбу;пізніший час вступу в шлюбспільне життя подружніх пар без оформлення шлюбу;населення та навіть його депопуляцією;збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюбу;зменшення кількостіповторних шлюбів тощо.. Науковці пропонують низку рекомендацій, впровадження яких видається можливим і в кризових умовах. До них належать:
1.Поновити сімейне законодавство України шляхом створення нового Кодексу про шлюб та сім'ю з урахуванням кризової соціальної си­туації в державі: конкретизувати питання про власність подружжя, порядок укладення шлюбних контрактів, нормативні аспекти припинення шлюбу, правові обов'язки батьків щодо виховання та забезпечення дітей.2.Виробити державні та ринкові механізми кредитування і підтримки молодих та малозабезпечених родин, «інкубаторів» малого сімейного бізнесу (як-от: сімейних підприємств, навчальних закладів, центрів організації дозвілля тощо3.Запровадити державну експертно-ліцензійну службу для вирішення питань організації дитячих будинків сімейного типу, питань усиновлення і т. ін.4.Втілити у соціальну практику державний та стимулювати приватні механізми страхування молодої родини, дітей, пенсіонерів-членів сімей.5.Заохочувати утворення системи державних та регіональних фондів аліментарної підтримки, розвитку освіти та педагогічних інновацій, підтримки студентської науки, товарних фондів пільгового забез­печення молодих сімей, молодіжних бірж праці тощо.6.Створити в системі державних служб сім'ї відділення з медико-психологічної, медико-терапевтичної та профілактичної допомоги родинам, які цього потребують.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.024 с.)