Християнство: виникнення та основи віровчення. Біблія - головне джерело християнського віровчення. Її зміст та місце в світі.

Християнство — найбільш поширена і розвинена світова монотеїстична релігія з вірою в Бога-Трійцю і позбавлення своїх послідовників нелюдських умов життя божественним Спасителем — Месією.

Основу християнства становить учення про міфічну Боголюдину Ісуса Христа, який, щоб звільнити людей від первородного гріха, прийняв смерть через розп'яття на хресті, але воскрес, вознісся на небо і обіцяв повернутись на землю вдруге" У Судний день, для того, щоб судити живих і мертвих; за результатами Божого суду одних направити до Раю, а інших — у пекло; Рай гарантовано тим, хто за земного життя мужньо і покірливо переносив усі його негаразди і нестатки.

Християнство виникло як релігія пригноблених і скривджених людей, але а часом було пристосоване до потреб і інтересів правлячих соціальних груп населення. Початок його формування належить до І ст. н. е. Основоположником прийнято вважати Ісуса Христа (від давньоєвр. — Єшуа або Ієгошуа Машіах), тобто "помазаника".

Формування і розвиток християнства були об'єктивними та закономірними процесами, зумовленими тією системою суспільних відносин, що склалася на початку І тис. н. е.

Християнство виникло в контексті містико-месіанських течій іудаїзму, з яким, проте, вступило в гострий конфлікт. Спочатку воно поширилося серед єврейського населення Палестини і середземноморської діаспори, але вже у перші десятиліття свого існування знайшло численних послідовників поміж інших народів. Виникнення і поширення раннього християнства відбувалися в умовах кризи античної рабовласницької цивілізації, занепаду її цінностей. Християнство обрало шлях внутрішнього спасіння від спотвореного світу; брутальній чуттєвості паразитичних верхів і деморалізованих низів воно протиставило принцип аскетизму; пихатості вельмож і чиновників — гасло "будь серед усіх останнім й усім служкою" і обіцянку, що у Царстві Небесному "будуть перші останніми і останні першими".

Віровчення християнства як світової релігії викладене у Святому Письмі, Святому Переказі та працях християнських філософів.

Святе Письмо, або Біблія (від гр. — книги), — збірник творів про історію християнства, його зміст, віровчення і культи, пророцтва, обов'язки християн, їх світогляд і діяльність, взаємовідносини й організацію.

Біблія складається з двох частин — Старого і Нового Завітів. Основу Старого Завіту утворюють 24 книги іудейських священних текстів. Багато з них були поділені на окремі частини, внаслідок чого християнський Старий Завіт має 39 книг. Іудеї особливо шанують перші п'ять його книг — Тору, а християни з повагою ставляться до всіх текстів, вносячи до них незначні зміни і доповнення. Крім Тори, до Старого Завіту входять книги Пророків і Писання, або Агіографи. В них розповідається про створення Богом Всесвіту; про гріхопадіння першої людини, про історію обраного Богом народу Ізраїлю, про пророків і пророцтва. До Старого Завіту входять також Псалми — стародавні пісні і молитви до Бога.

Новий Завіт (від давньорус. — завіт, договір, назва вчення про нібито новий завіт Бога людям через Ісуса Христа) складається з 27 книг. У них йдеться про народження і життя Сина Божого Ісуса Христа, про його вчення і смерть в ім'я спасіння грішного людства, а також про його воскресіння, про життя перших християн, про їхні надії на другий прихід Ісуса Христа для закінчення справи спасіння людського роду.

 

Розколи християнства: IV-V вірменську, ефіопську, сірійську; ХІ ст. – поділ на католицьку та православну церкви; ХVІ ст. – реформація та утворення протестантських церков. Передумови та наслідки.

Загроза схизми, що у перекладі із грецької означає “розкол, поділ, чвари”, став реальним для християнства вже у ІХ ст. Зазвичай причини схизми шукають економіки, політиці, у особистих симпатіях і антипатіях римських тат і константинопольських патріархів.

Однією з найбільш великих поділів християнства була поява двох основних напрямів - православ'я і католицизму. Цей розкол назрівав протягом кількох сторіч. Він визначався особливостями розвитку феодальних взаємин у східних і західних частинах Римської імперії і конкурентної боротьбою з-поміж них.

Передумови розколу виникли ще наприкінці IV початку - V в. Ставши державної релігією, християнство вже було невіддільне від економічних і полі-тичних потрясінь, пережитих цієї великої державою. Під час Нікейського і I Константинопольського соборів вона мала щодо єдиним, попри внутрішні чвари і богословські суперечки. Але це єдність базувалися не так на визнання усіма авторитету римських єпископів, але в влади імператорів, яка розповсюджувалася і на релігійну область. Так, Нікейський собор проходив під керівництвом імператора Костянтина, а римський єпископат у ньому представляли пресвітери Вітус і Вінцент. [3]

З допомогою політичних інтриг єпископи зуміли як зміцнити свій вплив західному світі, і навіть створити свій власний держава - Папську область (756-1870 рр.), яка займала всю центральну частинаАпенинского півострова

У 867 року римський тато Микола І і Константинопольський патріарх Фотій зрадили одне одного публічному прокльону. На ХІ ст. ворожнеча спалахнула новою силою, й у 1054 р. стався остаточний розкол в християнстві.Визван він був претензіями тата Льва IX біля,подчинявшиеся патріарху. Патріарх МихайлоКерулларий відкинув ці домагання, пізніше пішли взаємні анафеми (тобто. церковні прокльони) обвинувачення на єресі. Західна церква тепер називається римсько-католицької, що означає римська всесвітня церква, а східна - православної, тобто. вірної догматам. [6]

Отже, причиною розколу християнства було прагнення вчених вищих ієрархів західною та східною церков розширювати межі свого впливу. Це була боротьба влади.

 

Протягом усього Середньовіччя церква грала значної ролі у суспільства, ідеально вписуючись в панівний у країнах феодальний лад. Феодальна католицька церква могла існувати й процвітати до того часу, поки панувала її матеріальну основу — феодальний лад. Але вже уXIV—XV століттях спочатку у Середньої Італії та Фландрії, і з кінця 15 століття всюди у Європі почалося формування нового класу, поступовозахвативавшего до рук економіку, — класу буржуазии.

Протестантизм

Протестантизм сформувався у ХVІ ст., як ідеологічна доктрина реформації-широкого антифеодального і антикатолицького суспільно-політичного і ідеологічного руху, який охопив в ХVІ - ХVІІ ст. більшість країн Східної та Центральної Європи. Одним з перших кроків реформаційного руху був виступ Мартіна Лютера, німецького священика проти індульгенцій. Лютер виступив також проти претензій католицького духовенства контролювати совість і віру на правах посередника між людьми і богом.

Назва «протестантизм» пов'язана з історичними подіями. У 1529 р. на Шпейєрському сеймі група німецьких князів і представників міст підписали, так звану Протестацію (звідси і назва) - протест проти рішення більшості сейму про обмеження у Німеччині лютеранства. Надалі протестантизмом почали називати всі нові церкви і церковні напрями, що відкололися від католицизму в ході реформації, зокрема лютеранство.

 

 

Результати розколів церкви

На цей час католицька церква — найбільша (за кількістю віруючих) гілка християнства. За даними на 2008 рік, у світі нараховувалося 1,086 млрд. католиків. Їх кількість стає більше рахунок зростання кількості вірують у Азії, Америці й Африці, тоді як у Європі число католиків поступово зменшується.

>Католицизм сповідують майже в усіх країнах світу. Він є основним релігією у багатьох країни, а Африці проживає близько 115 мільйонів католиків. До 1917 року у Російської імперії, за офіційними даними, мешкало понад десять млн. католиків. У сучасному Росії є близько парафій Римо-католицькій церкві.

Православ'я історично традиційно поширене на Балканах серед греків, румунів і албанців, на сході Європі серед по-східному- і південнослов'янських народів, і навіть грузинів, осетинів, молдаван поряд із російськими, серед деяких інших народів Російської Федерації.

Нині протестантизм отримав найбільшого поширення в скандинавських країнах, США, Німеччини, Великобританії, Нідерландах, Канаді, Швейцарії.Протестантизм — одне з небагатьох релігій, бурхливо поширених у світі в наші дні.