Патент і порядок його одержання

Система правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків формувалася протягом двохсот років. У процесі її становлення виділяють три етапи:

 

привілеї;

національні патенти;

інтернаціоналізація.

 

Історично першою формою охорони прав на винаходи були привілеї. Дана система передбачала право монарха (короля, імператора тощо) видавати окремим особам привілеї, якими закріплювалось монопольне право на використання певної технічної розробки. Тобто діяв факультативний принцип — видавати чи не видавати привілей вирішував монарх на власний розсуд, керуючись, як правило, суб'єктивними міркуваннями.

 

Згодом привілеї були замінені патентами. Основна відмінність тут полягає в тому, що при патентній системі діє облігаторний принцип — винахідник має право звернутися до компетентного державного органу із заявкою на видачу патенту, а цей орган зобов'язаний розглянути заявку і в разі відповідності заявленого винаходу встановленим у законі вимогам — видати патент. Тобто з'являється таке поняття як «право на патент». При цьому видача патенту залежить не від суб'єктивних чинників, а від того, чи відповідає винахід встановленим у законі вимогам.

 

Сучасний етап називають етапом інтернаціоналізації. Відбувається уніфікація патентних систем різних країн. Важливу роль починають відігравати регіональні патенти, які, на відміну від національних патентів, забезпечують охорону винаходу на території кількох держав. До таких належать патенти, що видаються в рамках Європейської конвенції про міжнародну патентну класифікацію від 1954 p., Євразійської патентної конвенції від 1994 p. Системи, яка передбачала б видачу «загальносвітових» патентів, на сьогодні не існує.

 

Нині в Україні діє патентна система охорони прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Право інтелектуальної власності на вказані об'єкти засвідчується виданим компетентним державним органом охоронним документом — патентом. За законодавством України, як і в більшості розвинутих країн, патент є єдиною формою охорони прав на винаходи, корисні моделі й промислові зразки. Патент забезпечує його володільцю юридичну монополію на використання об'єкта — йому належить виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, а також дозволяти та забороняти таке використання іншими особами.

Патентом є виданий компетентним державним органом охоронний документ, що засвідчує авторство, пріоритет і виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Сам патент не є об'єктом права інтелектуальної власності — таким об'єктом є винахід (корисна модель, промисловий зразок). Патент — це тільки документ, що засвідчує право інтелектуальної власності на відповідний об'єкт.

 

Патенти можна класифікувати за різними критеріями. За об'єктом правової охорони можна виділити патент на винахід, патент на корисну модель, патент на промисловий зразок. За територіальною ознакою патенти можуть бути національними (видаються відповідно до законодавства певної держави її патентним відомством і надають правову охорону об'єкта в межах території цієї держави) й регіональними (видаються відповідно до положень відповідного міжнародного договору і надають правову охорону на території держав, що є учасниками цього міжнародного договору).

 

Патентна система охорони прав на винаходи, корисні моделі й промислові зразки ґрунтується на тому, що саме по собі створення об'єкта ще не тягне за собою виникнення прав інтелектуальної власності на нього. На цій стадії виникає лише право на патент. Зміст цього права полягає в тому, що особа (за загальним правилом — творець) має право звернутися до компетентного державного органу, який видає патенти, з відповідною заявкою вимагати розгляду цієї заявки на предмет відповідності заявленого об'єкта встановленим у законі вимогам і в разі встановлення такої відповідності — видачі патенту на цей об'єкт.

Щодо визначення суб'єкта права на патент ще в XIX ст. сформувалися три системи:

 

американська, що передбачала видачу патенту першому дійсному винахіднику;

французька, за якою патент видається першому заявнику (тобто з двох винахідників патент одержить не той, хто першим зробив винахід, а той, хто першим подав заявку);

англо-німецька, в якій поєднані елементи перших двох. Право на одержання патенту має той, хто першим подав заявку, але якщо сутність заявки самовільно запозичена з описів, креслень, моделей чи пристосувань третьої особи і якщо ця третя особа протестує проти видачі привілею, то перший не одержить такого.

 

Роботодавець має право на одержання патенту на службовий винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо інше не передбачено договором (ст. 9 Закону України «Про охорону прав иа винаходи і корисні моделі», ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Слід звернути увагу на те, що в Цивільному кодексі України (ст. 429) закріплене інше правило — майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків, належать працівникові і роботодавцеві спільно, якщо інше не обумовлено договором. Проте відповідні положення Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» й «Про охорону прав на промислові зразки» є спеціальними щодо норми, закріпленої у ст. 429 ЦК України.

 

Патентне законодавство передбачає, що право на одержання патенту має правонаступник винахідника (автора промислового зразка) чи правонаступник роботодавця. Отже право на одержання патенту може переходити до іншої особи в порядку правонаступництва.

Для реалізації права на патент особа повинна подати заявку до компетентного державного органу, який здійснює видачу патентів, заявку. В Україні видачу патентів проводить Державний департамент інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України. Проте заявка безпосередньо подається чи надсилається на адресу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»), яке здійснює експертизу заявки. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) чи іншу довірену особу.

 

Заявка на винахід чи заявка на корисну модель складається з таких документів:

 

заяви про видачу патенту на винахід чи патенту на корисну модель;

опису винаходу (корисної моделі);

формули винаходу (корисної моделі);

креслень (якщо на них є посилання в описі);

реферату.

 

Детальні вимоги до документів, що входять до складу заявки, закріплені у Правилах складання і подання заявки на винахід і заявки на корисну модель.

 

Важливе правове значення у патентному праві має дата подачі заявки. Так, на дату подання заявки визначається новизна винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, від дати подання заявки починає спливати строк чинності патенту, дата подання заявки береться до уваги при застосуванні правил про право першого заявника, право попереднього користувача тощо.

 

Датою подання заявки на винахід чи заявки на корисну модель є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:

 

заяву в довільній формі про видачу патенту, викладену українською мовою;

відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

 

Для промислових зразків датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:

 

клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою;

відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

зображення виробу, що дає уявлення про його зовнішній вигляд;

частину, яка зовнішньо нагадує опис промислового зразка, викладену українською чи іншою мовою.

В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цієї частини українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

 

З датою подання заявки пов'язана категорія патентного права — пріоритет. У патентному законодавстві України пріоритет заявки (пріоритет) визначається як першість у поданні заявки. За загальним правилом пріоритет визначається за датою подання заявки до Установи.

 

Експертизу заявок проводить заклад експертизи — державне підприємство «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»). Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи. Основні положення щодо експертизи заявки визначено у ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Більш детально це врегульовано у Правилах розгляду заявки на винахід і заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 року № 197, та Правилах розгляду заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.03.2002 року № 198.

 

Експертиза заявок на об'єкти промислової власності — це науково-технічне дослідження спеціально уповноваженим органом відповідності або невідповідності заявленої пропозиції умовам патентоздатності заявлених об'єктів, результат якого є підставою надання правової охорони або відмови в наданні такої.

 

Більшість правових систем закріплює два види експертизи:

 

формальна;

кваліфікаційна.

 

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) — експертиза, в ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

 

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) — експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності — ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

 

Одержання патенту на корисну модель здійснюється за простішою процедурою, ніж одержання патенту на винахід. Законодавство України закріплює явочну систему експертизи заявки на корисну модель. Тобто видача патенту на корисну модель проводить без проведення кваліфікаційної експертизи. Загалом експертиза заявки на корисну модель передбачає такі етапи:

 

попередня експертиза;

формальна експертиза.

 

У разі належності заявленого об'єкта до об'єктів корисної моделі, відповідності поданої заявки і документа про сплату збору встановленим законодавством вимогам заявнику і надсилається рішення про видачу патенту на корисну модель.

 

Для промислових зразків теж передбачено явочну систему експертизи. Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» під час проведення експертизи:

 

встановлюється дата подачі заявки;

визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів промислового зразка;

заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам, що передбачені ст. 11 вказаного Закону й Правилами складання і подання заявки на промисловий зразок;

документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

 

Видача патенту на промисловий зразок не передбачає перевірки відповідності заявленого промислового зразка умові патентоздатності.

 

На підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту. Для цього вносяться відповідні відомості до відповідного Реєстру. В Україні діють відповідні підзаконні нормативно-правові акти з питань державної реєстрації патентів - Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 291, Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001 р. № 469, Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 290.

 

Державна реєстрація патенту здійснюється за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікації про видачу патенту. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93 ставка державного мита за видачу патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок становить: для фізичних (юридичних) осіб, які постійно проживають (знаходяться) в Україні, — 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для фізичних (іноземних юридичних) осіб, які відповідно постійно проживають (знаходяться) за межами України, — 100 доларів США. Розміри і порядок внесення збору за публікації про видачу патенту регулюються Положенням про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2004 року № 1716.

 

Якщо протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документи про сплату державного мита та збору не надійшли до закладу експертизи, реєстрація патенту не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

Одночасно з реєстрацією патенту Установа публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про видачу патенту. Саме після такої публікації починають діяти

майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що засвідчуються патентом.