ДЖЕРЕЛА ВТОРИННОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ДЖЕРЕЛА ВТОРИННОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА



РЕГЛАМЕНТ
Є актом загального характеру. Є обов’язковим в усіх своїх частинах і підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах Країни-члени мають дотримуватися регламенту нарівні з національним правом. Країни-члени не мають права застосовувати положення регламенту не в повному обсязі або за вибором.
ДИРЕКТИВА
Обов’язкова для кожної держави-члена, якій вона адресована, у тому, що стосується очікуваного результату, але за національною владою зберігається право вибору форм і засобів Директива є своєрідним компромісом між вимогами європейського права та необхідністю максимального врахування розмаїття специфіки національних правових систем. Країни-члени приймають потрібні правові й адміністративні акти з тим, щоб виконати директиву.
РІШЕННЯ
Є обов’язковим в усіх своїх частинах для тих, кому воно адресовано Рішення може стосуватися конкретного підприємства або учасника ринку.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ВИСНОВКИ
  Не є обов’язковими Рекомендації та висновки не мають зобов'язального характеру. Вони не вимагають причини та правової підстави, а також не підлягають юрисдикції Європейського Суду. Однак відсутність зобов'язального характеру не означає, що рекомендації та думки не слід брати до уваги. Вони мають певну політичну силу, а їх невиконання має бути продиктоване важливими аргументами. Рекомендації та висновки можуть ухвалюватися найважливішими органами ЄС, а їх адресатами можуть бути як країни чи органи Спільнот, так і фізичні та юридичні особи. Рекомендація відрізняється від висновку насамперед тим, що не лише формулює певну оцінку ситуації, але й пропонує конкретні дії для виходу з неї.  

  Регламент Директива Рішення Рекомендація і висновок
Обов’язковість виконання ТАК, повністю TAK, але лише щодо результатів TAK, повністю НІ
Адресат Країна-член, орган Спільноти, юридична та фізична особа Усі або окремі країни-члени Країна-член, орган Спільноти, юридична та фізична особа Країна-член, орган Спільноти, юридична та фізична особа
Підлягає юрисдикції Суду ЄС TAK TAK TAK НI
ПРОТОКОЛ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ СУБСИДІАРНОСТІ ТА ПРОПОРЦІЙНОСТІ

2 жовтня 1997 року (консолідована версія станом на 01.01.2005 р.). Джерело – www.rada.gov.ua

 

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ упровадити умови застосування принципів субсидіарності та пропорційності, закладених у ст.5 Договору про заснування Європейської Спільноти, щоб деталізувати критерії їх застосування та забезпечити, щоб усі інституції суворо дотримувалися цих принципів і послідовно виконували їх,

ПРАГНУЧИ забезпечити, щоб рішення приймали якомога ближче до громадян Союзу,

...

ПІДТВЕРДЖУЮТЬ, що висновки Європейської Ради в Бірмінгемі 16.10.1992 р. і загальна концепція застосування принципу субсидіарності, узгоджена на засіданні Європейської Ради в Единбургу 11 - 12.12.1992 р., і надалі становитимуть керівні засади діяльності інституцій Спільноти, а також розвитку застосування принципу субсидіарності, з цією метою,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про заснування Європейської Спільноти належить додати такі положення:

1. Кожній інституції, під час виконання наданих їй повноважень, належить забезпечувати дотримання принципу субсидіарності. Крім того, кожній інституції належить забезпечувати дотримання принципу пропорційності, згідно з яким заходи Спільноти не повинні виходити за межі того, що потрібно для досягнення цілей Договору.

2. Принципи субсидіарності та пропорційності належить застосовувати, шануючи загальні положення та цілі Договору, зокрема щодо цілковитого збереження acquis communautaire та інституційної рівноваги; належить також не порушувати принципи, що їх розвинув Суд, щодо відносин між національним правом та правом Спільноти, а також брати до уваги частину четверту ст.6 Договору про Європейський Союз, згідно з якою „Союз забезпечує себе засобами, потрібними, щоб досягти своїх цілей та реалізовувати свої політики”.

3. Принцип субсидіарності не ставить під сумнів повноваження, що їх Договір надає Європейській Спільноті згідно з тлумаченням Суду. Критерії, зазначені у ч.2 ст.5 Договору, дотичні тих сфер, в яких Спільнота не має виключної компетенції. Принцип субсидіарності є керівною засадою того, як належить здійснювати такі повноваження на рівні Спільноти. Субсидіарність є динамічною концепцією і її належить застосовувати з огляду на цілі, сформульовані в Договорі. Це дає Спільноті змогу в межах її повноважень розширити свої дії, коли цього вимагають обставини, чи навпаки, обмежити або припинити їх, якщо їх здійснення більше не є виправданим

4. В будь-яких пропозиціях правових актів Спільноти належить наводити причини, на яких їх засновано, щоб обґрунтувати їхню сумісність з принципами субсидіарності та пропорційності; причини того, що цілей Спільноти можна краще досягнути на рівні Спільноти належить супроводжувати кількісними чи, якщо можливо, якісними показниками.

5. Щоб дії Спільноти були обґрунтованими, належить виконати обидва критерії субсидіарності: дії держав-членів в рамках їхніх національних конституційних систем недостатні, щоб належно досягти цілей запропонованої дії, отже, їх можна краще досягти через дії Спільноти.

Перевіряючи, чи виконано зазначені вище умови, належить дотримуватися таких настанов:

- розглядуване питання має транснаціональні аспекти, що їх неможливо належно регулювати діями держав-членів;

- дії лише держав-членів чи брак дій Спільноти суперечать вимогам Договору (наприклад, потреба виправлення у випадку спотворення конкуренції, уникнення прихованих обмежень торгівлі чи зміцнення економічної та соціальної згуртованості) чи іншим чином завдають значної шкоди інтересам держав-членів;

- дії на рівні Спільноти мають чіткі переваги з огляду на масштаби чи результати цих дій порівняно з діями на рівні держав-членів.

6. Формі дій Спільноти належить бути якомога простішою, згідною з належним досягненням цілі заходу та потребою ефективного виконання заходу. Спільноті належить ухвалювати правові акти лише в разі потреби. За всіх інших однакових обставин, перевагу належить надати директивам щодо регламентів та рамковим директивам щодо докладних заходів. Як обумовлено в ст.249 Договору, хоча директиви є обов'язковими для кожної держави-члена, якій їх адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, проте залишають національній владі цілковиту свободу вибирати форму та засоби досягнення цих результатів.

7. З огляду на природу та масштаби дій Спільноти, заходам Спільноти належить залишати простір для національних рішень такою мірою, якою це можливо за умови збереження мети заходу та дотримання вимог Договору. Шануючи право Спільноти, належить враховувати також усталені національні правила, а також структуру та спосіб функціонування правових систем держав-членів. Коли це доцільно та з урахуванням потреби належного застосування, заходи Спільноти мають надавати державам-членам альтернативні шляхи досягнення цілей заходів.

8. Якщо застосування принципу субсидіарності має наслідком те, що Спільнота не вживає жодних дій, державам-членам належить у своїх діях дотримуватися загальних приписів ст.10 Договору, вживаючи усіх належних заходів, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають із Договору, та утримуючись від будь-яких заходів, що можуть перешкодити досягненню цілей Договору.

........

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ

Затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції №62 від 16.03.2005. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за №438/10718)

...

2. Терміни, що вживаються у цій Методиці, мають таке значення:

євроінтеграційна складова – частина програмного документа (його окремі дії, проекти) або проекту, що належить до сфери питань євроінтеграції;

євроінтеграційні заходи – дії, кінцевою метою яких є правове, економічне, інституційне тощо наближення України до Європейського Союзу;

адаптація законодавства (зближення) – це процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із acquis communautaire;

acquis communautaire – правова система ЄС, яка включає акти законодавства ЄС (але не обмежується ними), прийняті в рамках ЄС, спільної зовнішньої політики та політики безпеки, співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ;

гармонізація (приведення у відповідність) – це процес приведення національних стандартів у відповідність із стандартами ЄС;

імплементація – здійснення, виконання державою міжнародних правових норм;

діяльність у сфері євроінтеграції – сукупність дій, пов'язаних із створенням умов інтеграції України до ЄС;

інституційне забезпечення – утворення нових або реорганізація (удосконалення) існуючих інституцій (структур), а також дії щодо кадрової підготовки з метою організаційного забезпечення діяльності цих інституцій та процесу євроінтеграції в цілому;

інформаційна підтримка – комплекс інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на взаємопроникнення в інформаційний простір України та ЄС з метою формування в українському суспільстві проєвропейської, а в європейському – проукраїнської більшості, а також спрямованих на підтримку євроінтеграційного курсу України громадськістю;

Копенгагенські критерії – критерії вступу країн Центральної та Східної Європи до ЄС, які були прийняті у червні 1993 р. на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 р. на засіданні Європейської Ради в Мадриді.

...

Кінцевою метою ... Копенгагенських критеріїв є:

1) стабільність інститутів, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав національних меншин (політичні критерії):

забезпечення свободи парламентських, президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;

створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації;

прийняття законодавчих актів і створення відповідних установ, що надійно захищають права меншин;

посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;

вирішення питань правового забезпечення та посилення боротьби з відмиванням коштів;

створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції і внутрішніх справ;

здійснення заходів з протидії дискримінації в усіх сферах

суспільного життя;

гарантії незалежності судової влади, поліпшення функціональних судів;

захист особистих свобод;

2) наявність дієвої ринкової економіки та здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії):

макроекономічна стабільність, яка дає змогу суб'єктам господарювання приймати рішення в атмосфері стабільності та передбачуваності;

здійснення адміністративної реформи та структурних реформ;

наявність ринкових інститутів;

лібералізація цін та торговельного режиму;

відповідне правове забезпечення ринкових перетворень, включаючи регулювання права власності, виконання законів і контрактів;

поліпшення умов конкуренції;

створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;

достатня частка малих підприємств у структурі економіки;

створення сприятливого інвестиційного клімату;

достатня кількість людських та матеріальних ресурсів, включаючи інфраструктуру (енергопостачання, телекомунікації, транспорт тощо), рівень освіти та дослідницької діяльності;

підвищення кваліфікації робочої сили;

поліпшення структури та диверсифікація експорту;

здійснення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало- та енергоємності виробництва;

відсутність перешкод для доступу на ринок та виходу з нього;

суспільний консенсус щодо найважливіших питань економічної політики;

розвиненість фінансового сектору;

ступінь впливу урядової політики і законодавства на конкуренцію шляхом проведення торговельної політики, політики конкуренції, надання державної допомоги;

здійснення соціальної політики.

...

3) здатність узяти на себе зобов'язання, що випливають із членства в ЄС, включаючи суворе дотримання завдань політичного, економічного, валютного союзу ("членські" критерії):

визначення, прийняття, виконання та правове застосування acquis communautaire – ключового аспекту підготовки до членства в ЄС, що вимагає не лише включення до національного законодавства, а й забезпечення його дієвого застосування acquis communautaire через відповідним чином пристосовані адміністративні та судові структури.

 


[1] Правила посилань – див. правила для написання наукових та магістерських робіт

[2] На вибір слухачів (наприклад, податки, фінанси, охорона здоров’я, соціальна політика, освіта, інші сфери).



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.234.169 (0.008 с.)