ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ ТА СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ ТА СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ



ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ ТА СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ

РЕЧОВІ ПРАВА

Методичні вказівки

При вивченні розділу «Речові права» основною метою є визначення специфіки цих прав як виду цивільних правовідносин, їх порівняльний аналіз з іншими майновими правами, визначення їх змісту, а також дослідження підстав їх виникнення, способів здійснення та захисту у випадку порушення, невизнання чи оспорювання тощо.

Речове право є однією з підгалузей цивільного права, якій присвячена книга третя Цивільного кодексу України, а тому її вивчення у вищому навчальному юридичному закладі сприяє належній підготовці студентів-юристів до їх майбутньої професійної діяльності.

Плани лекційних та семінарських (практичних) занять до розділу «Речові права» розроблені з урахуванням елементів професійної спрямованості навчання студентів-юристів, що сприяє їх орієнтації як на практичну, так і на теоретичну діяльність після завершення отримання освіти.

Програма розділу «Речові права» передбачає прослуховування та конспектування студентами лекцій за такими темами:

· Визначальні засади речових прав

· Право власності в системі речових прав

· Набуття і припинення права власності

· Право приватної, державної та комунальної власності

· Право спільної власності

· Інші види права власності

· Цивільно-правовий захист права власності

· Речові права на чуже майно

Семінарські (практичні) заняття при вивченні цього розділу передбачають обговорення теоретичного матеріалу, відповіді на контрольні запитання, вирішення тестів та задач (практичних ситуацій), що дозволить студентам краще засвоїти теоретичний матеріал, а також виступи студентів з докладами і звітами по обраним в межах досліджуваної теми питанням, що мають дискусійний характер.

Навчальний план передбачає також певну кількість годин студентів на самостійну роботу при вивченні речових прав, до якої входить засвоєння теоретичних питань, що не увійшли до планів лекційних та (або) семінарських (практичних) занять, підготовка докладів та звітів, що проходитимуть у формі виступів, вивчення нормативно-правового матеріалу, спеціальної літератури, а також матеріалів юридичної, в тому числі, судової практики.

В процесі вивчення речових прав студенти набувають як теоретичні так і практичні навички по застосуванню правових норм з питань, пов’язаних з виникненням, здійсненням, охороною та захистом речових прав, а також іншими професійними знаннями, необхідними для майбутньої роботи.

При вивченні розділу «Речові права» для підготовки студентів висуваються певні вимоги. Перед тим як розпочати вивчення речових прав, студенти повинні:

· усвідомлювати значення та місце цивільного права в системі права України;

· знати предмет та методи регулювання цивільних правовідносин;

· знати поняття та види цивільних правовідносин;

· знати зміст цивільних правовідносин та мати уяву про їх суб’єкти та об’єкти;

· розуміти порядок здійснення та захисту цивільних правовідносин;

· визначати особливості учасників цивільних правовідносин (фізичних та юридичних осіб, територіальних громад, держави, АРК тощо) в цивільному обігу;

· знати поняття «річ» та «майно»; вміти визначати правовий режим речей ;

· знати, що таке правочин, умови його дійсності, а також види правочинів;

· мати уяву про строки та терміни в цивільному праві.

Після завершення вивчення розділу «Речові права» студент зобов’язаний:

· знати і розуміти специфічні особливості правового регулювання відносин, що виникають внаслідок виникнення, здійснення та захисту речових прав;

· мати теоретичні знання про суб’єктивне речове право, його ознаки та зміст; співвідношення з зобов’язальним правом;

· орієнтуватися в діючому законодавстві, що регулює відносини, пов’язані з виникненням, здійсненням, захистом, припиненням речових прав;

· вміти розрізняти види речових прав та знати особливості їх змісту;

· мати практичні навички щодо формування задач та способів їх вирішення в сфері виникнення, здійснення, захисту та припинення речових прав;

· набути знань щодо порядку здійснення правочинів згідно з нормами чинного законодавства в сфері речового права.

 

Тема 2. Право власності в системі речових прав

Поняття власності та права власності

Зміст права власності.

Суб'єкти та об’єкти права власності

Здійснення права власності.

Нормативний матеріал:

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.

4. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.

5. Житловий кодекс України : Закон УРСР від 30 червня 1983 р. № 5464-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. - № 28. – Ст. 573.

6. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності : Закон України від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.

7. Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 51. – Ст. 553.

8. Про право власності на окремі види майна : Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. № 2471-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.

Судова практика:

1. Про застосування судами деяких норм Конституції України при здійсненні правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9. – [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua.

Література:

1. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності. Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. – Харків., 2002.

2. Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні : проблеми зародження,становлення й розвитку від найдавніших часів до 1917 року : Монографія : Історико-правове дослідження . ─ Х. : Легас, 2002. – 352 с.

3. Ушакова Ю.А. Поняття, зміст та форми права власності : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ю.А. Ушакова ; НДІ приват. права і підприємництва НАПН України . ─ К., 2011. – 20 с.

4. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності : підручник : рекомендовано МОН України : Академ. курс / З.В. Ромовська. ─ К. : Прав. єдність, 2011. – 247 с.

5. Рубаник В.Є. Інститут права власності в Україні: історико-правове дослідження. Харків., 2002.

6. Сулейманов М. До питання про місце права власності у системі цивільних прав // Право України. – 2011. – № 5. – С.13-17.

7. Васильченко В.В. Коментар та постатейні матеріали до законодавства України про власність та інші речові права : Посібник. – Х.: Одіссей, 2007. – 800 с.

8. Харитонов Є.О. Цивільне право України. Елементарний курс : Навч. посібник : Рекомендовано МОН України. – Суми: Унів. кн., 2006. – 352 с.

9. Цивільний кодекс України : науково–практ. коментар / [Є. О. Харитонова, Ю. Л.Бошицький, Р. О. Стефанчук та ін.] ; за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Правова єдність, 2008. – 740 с.

10. Цивільне право України : навч. посіб. / [Адамова О. С., Голубєва Н. Ю., Давидова І. В. та ін.] ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Істина, 2009. – 280 с.

11. Цивільне право України : підруч. : в 2–х т. / [Є. О. Харитонова, О. В. Дзера, В. В. Дудченко та ін.] ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Х. : Одіссей. – Т. 1. – 2008. – 832 с.

12. Цивільне право України : підруч. : в 2–х т. / [Є. О. Харитонов, І. А. Безклубий, В. В. Луць та ін.] ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Х. : Одіссей. – Т. 2. – 2008. – 872 с.

Методичні вказівки

 

 

При вивченні розділу «Право інтелектуальної власності» основною метою є засвоєння норм чинного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів щодо основних інститутів права інтелектуальної власності, зокрема авторського права та суміжних прав, промислової власності, засобів індивідуалізації товарів і послуг, а також нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності.

Цивільно-правовому регулюванню права інтелектуальної власності присвячена низка міжнародно-правових актів і нормативно-правових актів національного законодавства, зокрема, книга четверта Цивільного кодексу України, а тому його вивчення у вищому навчальному юридичному закладі сприяє належній підготовці студентів-юристів до їх майбутньої професійної діяльності.

Плани лекційних та семінарських (практичних) занять до розділу «Право інтелектуальної власності» розроблені з урахуванням елементів професійної спрямованості навчання студентів-юристів, що сприяє їх орієнтації як на практичну, так і на теоретичну діяльність після завершення отримання освіти.

Програма розділу «Право інтелектуальної власності» передбачає прослуховування та конспектування студентами лекцій за такими темами:

· Право інтелектуальної власності (загальні положення).

· Авторське право і суміжні права.

· Право інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності та засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу.

Семінарські (практичні) заняття при вивченні цього розділу передбачають обговорення теоретичного матеріалу, відповіді на контрольні запитання, вирішення тестів та задач (практичних ситуацій), що дозволить студентам краще засвоїти теоретичний матеріал, а також виступи студентів з докладами і звітами по обраним в межах досліджуваної теми питанням, що мають дискусійний характер.

Навчальний план передбачає також певну кількість годин студентів на самостійну роботу при вивченні права інтелектуальної власності, до якої входить засвоєння теоретичних питань, що не увійшли до планів лекційних та (або) семінарських (практичних) занять, підготовка докладів та звітів, що проходитимуть у формі виступів, вивчення нормативно-правового матеріалу, спеціальної літератури, а також матеріалів юридичної, в тому числі, судової практики.

В процесі вивчення права інтелектуальної власності студенти набувають як теоретичні так і практичні навички по застосуванню правових норм з питань, пов’язаних з виникненням, здійсненням, охороною та захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також іншими професійними знаннями, необхідними для майбутньої роботи.

Після завершення вивчення розділу «Право інтелектуальної власності» студент зобов’язаний:

· Знати поняття права інтелектуальної власності, в тому числі: розуміти, що представляє собою інтелектуальна діяльность, та в чому полягає її результат.

· Мати уяву про специфіку співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.

· Набути знань щодо змісту права інтелектуальної власності, вміти характеризувати особисті немайнові права, розуміти їх невідчужуваність; знати поняття, характеристику та види майнових прав інтелектуальної власності, а також строки їх дії.

· Мати теоретичні знання щодо поняття та видів об’єктів права інтелектуальної власності.

· Орієнтуватися в джерелах правового регулювання відносин, пов’язаних з охороною та використанням об’єктів інтелектуальної власності;

· Розуміти сутність авторського права та суміжних прав, в тому числі знати норми національних джерел авторського права, зокрема, Конституції України, кодексів України, Закону України «Про авторське право та суміжні права», інших нормативно-правових актів національного законодавства. Серед міжнародних джерел в сфері авторського права знати, зокрема, Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів, Всесвітню конвенцію про авторське право, Договір ВОІВ про авторське право, Римську конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм, Брюссельську конвенцію про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники, Договір ВОІВ про виконання і фонограми і т.д.

· Вміти визначати сутність права промислової власності, в тому числі знати, що його національні джерела становлять Конституція України, кодекси України, Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та ін. А серед міжнародних джерел – знати договори, які встановлюють міжнародну систему охорони промислової власності, зокрема Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, Договір про патенту кооперацію, Договір про патентне право, Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури, Страсбурзьку угоду про Міжнародну патентну класифікацію, Локарнську угоду про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків і т.д.

· Знати, які нормативно-правові акти національного і міжнародного характеру спрямовані на регулювання відносин, пов’язаних із засобами індивідуалізації товарів і послуг (на знаки для товарів та послуг (торгівельні марки), на зазначення походження товарів (географічні зазначення), на комерційне (фірмове) найменування.

· Орієнтуватися в національних та міжнародних джерелах правової охорони нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності, зокрема, наукових відкриттів, раціоналізаторських пропозицій, порід рослин (тварин), комерційної таємниці.

· Набути знання щодо кола суб’єктів права інтелектуальної власності, зокрема розуміти, що первинними суб’єктами, тобто творцями об’єктів права інтелектуальної власності можуть бути виключно фізичні особи (якщо інше не передбачено законом), а вторинними суб’єктами, яким переходять майнові права інтелектуальної власності – будь-які учасники цивільних правовідносин.

· Орієнтуватися в державній системі органів в сфері інтелектуальної власності.

· На підставі отриманих знань вміти аналізувати норми чинного законодавства, виявляти прогалини в ньому та набути навички вирішувати практичні ситуації.

 

 

СПАДКОВЕ ПРАВО

Методичні вказівки

 

При вивченні розділу «Спадкове право» основною метою є засвоєння норм чинного законодавства України, спрямованих на регулювання спадкових відносин, оскільки спадкове право – це сукупність правових норм, що визначають порядок переходу прав і обов'язків від померлого до інших осіб (його спадкоємців). Соціальне призначення спадкового права полягає не тільки в тому, щоб закріпити порядок переходу майнових прав і обов'язків від одного покоління до іншого, але й певною мірою сприяти зміцненню сімейних відносин громадян, захищати інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних утриманців та ін.

Разом з тим, спадкове право є одним із найдавніших інститутів права, який був і є актуальним з позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується особистих інтересів людини. Відтак вивчення спадкового права як навчальної дисципліни є необхідною умовою формування сучасного кваліфікованого юриста.

 

Цивільно-правовому регулюванню спадкових правовідносин присвячена низка нормативно-правових актів законодавства, зокрема, книга шоста Цивільного кодексу України, а тому його вивчення у вищому навчальному юридичному закладі сприяє належній підготовці студентів-юристів до їх майбутньої професійної діяльності.

Плани лекційних та семінарських (практичних) занять до розділу «Спадкове право» розроблені з урахуванням елементів професійної спрямованості навчання студентів-юристів, що сприяє їх орієнтації як на практичну, так і на теоретичну діяльність після завершення отримання освіти.

Програма розділу «Спадкове право» передбачає прослуховування та конспектування студентами лекцій за такими темами:

· Загальні положення про спадкування.

· Спадкування за заповітом.

· Спадкування за законом.

· Здійснення права на спадкування та оформлення права на спадщину.

· Спадковий договір.

Семінарські (практичні) заняття при вивченні цього розділу передбачають обговорення теоретичного матеріалу, відповіді на контрольні запитання, вирішення тестів та задач (практичних ситуацій), що дозволить студентам краще засвоїти теоретичний матеріал, а також виступи студентів з докладами і звітами по обраним в межах досліджуваної теми питанням, що мають дискусійний характер.

Навчальний план передбачає також певну кількість годин студентів на самостійну роботу при вивченні спадкового права, до якої входить засвоєння теоретичних питань, що не увійшли до планів лекційних та (або) семінарських (практичних) занять, підготовка докладів та звітів, що проходитимуть у формі виступів, вивчення нормативно-правового матеріалу, спеціальної літератури, а також матеріалів юридичної, в тому числі, судової практики.

В процесі вивчення спадкового права студенти набувають як теоретичні так і практичні навички по застосуванню правових норм з питань, пов’язаних з виникненням, здійсненням, охороною та захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також іншими професійними знаннями, необхідними для майбутньої роботи.

Після завершення вивчення розділу «Спадкове право» студент зобов’язаний:

· Володіти знаннями щодо поняття, принципів та видів спадкування.

· Розрізняти підстави спадкування.

· Вміти визначати коло спадкоємців як за законом, так і за заповітом.

· Набути знань про способи та порядок здійснення права на спадкування.

· Орієнтуватися в процесі оформлення права на спадщину.

· Розуміти природу, значення та загальну характеристику спадкового договору.

· На підставі отриманих знань вміти аналізувати норми чинного законодавства, виявляти прогалини в ньому та набути навички вирішувати практичні ситуації.

Тема 16. Спадковий договір

Поняття спадкового договору.

Сторони договору.

Предмет договору.

Припинення та розірвання спадкового договору.

Співвідношення спадкового договору з договором довічного утримання.

 

Нормативний матеріал:

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

3. Сімейний кодекс України : Закон України від 10 січня 2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.

4. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.

5. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-42. – Ст. 492.

6. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23.06.2005 року № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України – 2005. – № 32. – Ст. 422.

7. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 року // Відомості Верховної Ради України – 1993 - № 39 - Ст.383.

8. Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених: Постанова Кабінету Міністрів України № 419 від 15.06.1994 року зі змінами та доповненнями від 12.02.2013 року.

9. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

10. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування: Наказ Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 року.

11. Про затвердження Положення про Спадковий реєстр: Наказ Міністерства юстиції України № 1810/5 від 07.07.2011 року.

12. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 року // Відомості Верховної Ради України – 2004 - № 51 - Ст.553.

Судова практика:

1. Про судову практику у справах про спадкування : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 №7 // Вісник Верховного суду України – 2008 р. – № 6. – Ст. 17.

2. Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування : Лист Вищого спеціалізованого суду Українии від 27 листопада 2012 р. № 10-1387/0/4-12. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/.

Література:

1. Долинська М.С. Спадковий договір: поняття та особливості нотаріального посвідчення / М.С. Долинська // Митна справа (Митний комплект) : Митні правила. 2012. № 1 (ч. 2, кн.2 ). ─ С. 142-147.

2. Заіка Ю. О. Спадкове право : навч. посіб. / Ю. О. Заіка, Є. О. Рябоконь. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.

3. Захарова О.С. Спадковий договір за новим Цивільним кодексом України (коментар до законодавства) // Адвокат : Загальнодерж. період. вид. 2007. № 3. ─ С. 25-27.

4. Козьяков Ю.М. Договір довічного утримання (догляду). Спадковий договір.Офіційні форми договорів / Ю.М. Козьяков, О.В. Старцев // Довідник нотаріуса. 2005. № 6. ─ 95 с.

5. Красовська А. Спадковий договір // Мала енциклопедія нотаріуса (комплект) : Науково-практичний журнал. 2007. № 2. ─ С. 144-149.

6. Кухарєв О. Є. Спадкове право України : навч.-практ. посіб. / О. Є. Кухарєв. – К. : Прав. єдність, 2011. – 222 с.

7. Кучеренко Д.С. Спадковий договір: теорія та практика / Д.С. Кучеренко // Часопис Київського університету права. 2010. № 4. ─ С. 201-206.

8. Луць В. Окремі питання спадкового договору в цивільному праві України / В. Луць // Юридична Україна. – 2009. – № 9. – С. 31–36.

9. Мазуренко С. В. Спадковий договір у цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С. В. Мазуренко. – О., 2004. – 23 с.

10. Мазуренко С. В. Спадковий договір у цивільному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Мазуренко Світлана Вікторівна ; ОНЮА . ─ Одеса, 2004 . ─ 194 с.

11. Майданик Р. А. Елементи і виконання спадкового договору за цивільним законодавством України / Р. А. Майданик // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2008. – № 1. – С. 95-100.

12. Мічурін Є. Спадковий договір / Є. Мічурін // Нотаріат для вас : Науково-практичний журнал. 2009. № 4. ─ С. 32-36.

13. Мічурін Є. Спадковий договір: практика застосування та спввідношення з іншими правочинами / Євген Мічурін // Нотаріат для вас : Науково-практичний журнал. 2010. № 7-8. ─ С. 5-14.

14. Нелін О. І. Спадковий договір: історичні аспекти розвитку / О. І. Нелін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 7. – С. 91-97.

15. Садихова Л. Особливості оформлення спадщини за спільним заповітом подружжя та за спадковим договором / Л. Садихова // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2009. – № 2. – С. 143-144.

16. Спадковий договір у системі підстав виникнення цивільних прав та обов'язків у цивільному праві України / С.В. Мазуренко // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. праць . 1997-. 2008. Вип. 41 . 265 с. ─ С. 160-165.

17. Сіряченко Н. Спадковий договір: точка зору науковця і практика / Наталія Сіряченко // Нотаріат для вас : Науково-практичний журнал. 2011. № 11. ─ С. 62-63.

18. Цивільний кодекс України : наук.-практ. комент. / [Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, Ю. В. Бошицкий та ін.] ; за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Прав. єдність, 2008. – 740 с.

19. Чуйкова В. Спадковий договір : засади виникнення та світовий досвід його застосування / В. Чуйкова // Мала енциклопедія нотаріуса (комплект) : Науково-практичний журнал. 2007. № 6. ─ С. 123-131.

20. Шама Н. П. Спадковий договір в цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н. П. Шама. – Л., 2008. – 16 с.

СІМЕЙНЕ ПРАВО

Методичні вказівки

Сімейне право є однією з навчальних дисциплін цивільно-правового циклу, вивчення якої є необхідною передумовою професійного становлення майбутніх юристів.

Викладання сімейного права як галузі приватного права ґрунтується на взаємозв’язку досягнень цивілістичної науки і практики застосування норм сімейного права. Сімейне право тісно пов’язане з іншими дисциплінами – цивільним правом, цивільним процесом, правом соціального забезпечення, міжнародним приватним правом, а також з психологією, соціологією та демографією. Суміжні дисципліни дозволяють більш глибоко усвідомити сутність сімейних відносин та особливості їх правового регулювання. Основним методом вивчення курсу є самостійна робота, що включає вивчення теоретичних праць, навчальних посібників, законодавства, судової практики та практики Європейського Суду з прав людини.

Вивчення сімейного права, а відповідно і сімейних правовідносин, з об’єктивною необхідністю передбачає поєднання аналізу теоретичних питань з практикою їх застосування при вирішенні сімейно-правових спорів.

Як показує практика, студенти на основі рекомендованої літератури та нормативних актів готують відповіді на поставлені в плані семінарського заняття питання і вирішують запропоновані завдання. Однак критично розібрати висловлені питання або вирішити завдання неможливо при відносно глибоких знаннях з основних, базових положень, а також знанні нормативного матеріалу і вмінні його використання. Тому для відповідної підготовки необхідно спланувати самостійну роботу.

Логічна послідовність у вивченні навчального матеріалу є необхідною умовою належної підготовки до семінарських (практичних) занять з сімейного права, при підготовці до якого студент повинен проводити вивчення рекомендованої літератури та нормативних актів в тісному зв’язку з аналізом положень раніше прослуханих з даної теми в лекцій.

Процес підготовки до семінарського заняття з сімейного права умовно можна розділити на такі етапи:

· визначення кола завдань та порядку роботи над темою;

· засвоєння основного змісту рекомендованої літератури і нормативних актів;

· закріплення вивченого матеріалу.

У процесі викладання та самостійного вивчення студентами питань із сімейного права на основі комплексного підходу до навчання досягаються наступні цілі:

· практична – вміння тлумачити і застосовувати норми сімейного права, юридично правильно кваліфікувати факти й обставини, складати позовні заяви, сімейно-правові договори;

· освітня – засвоєння теоретичних положень сімейного права про сутність сім'ї, шлюбу, про права та обов’язки членів сім’ї, про влаштування дітей, що залишились без батьківського піклування;

· виховна – формування сучасного гуманістичного погляду на сім'ю як на один з основоположних інститутів суспільства, що припускає усвідомлення учнями:

· поняття сім’ї та шлюбу;

· завдань в галузі виховання та утримання дітей;

· cучасних тенденцій розвитку сімейних взаємин.

У результаті вивчення блоку питань із сімейного права студенти повинні знати:

· особливості відносин, регульованих сімейним правом та їх сутність;

· історію становлення і розвитку сімейного права;

· правову природу шлюбу;

· права та обов’язки подружжя;

· права та обов’язки батьків щодо виховання дітей;

· аліментні зобов’язання членів сім’ї;

· форми влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Вміти:

· правильно обрати закон, який підлягає застосуванню при регулюванні відповідних сімейно-правових відносин;

· приймати правові рішення та вчиняти інші юридичні дії у точній відповідності з чинним сімейним законодавством;

· розробляти документи правового характеру, зокрема складати позовні заяви за сімейно-правових спорів, сімейно-правові угоди;

· давати кваліфіковані юридичні висновки і консультації з питань сімейно-правових відносин.

Бути ознайомленими:

· з історією сімейного права;

· з практикою застосування сімейного законодавства судами, прокуратурою, органами опіки та піклування, виховними закладами та іншими державними органами;

· з Конвенцією ООН про права дитини та Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод;

· з практикою Європейського Суду з прав людини щодо застосування ст. 8 (право на повагу до сімейного життя) та ст. 12 (право на створення сім’ї і вступ у шлюб) Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод;

· основними напрямками подальшого розвитку сімейного права.

 

 

Тема 21. Припинення шлюбу

Підстави припинення шлюбу.

Порядок припинення шлюбу внаслідок його розірвання органом РАЦСу.

Припинення шлюбу внаслідок його розірвання в судовому порядку. Санація шлюбу.

Право на повторний шлюб та поновлення шлюбу.

Режим окремого проживання подружжя.

Нормативний матеріал:

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Сімейний кодекс України : Закон України від 10 січня 2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.

3. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

4. Загальна декларація прав людини від 10.12. 1948 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – ст. 89.

5. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979 року // Бібліотечка голови профспілкового комітету. – 2005. – № 5.

6. Концепція державної сімейної політики: схвалено Постановою Верховної Ради України від 17.09.1999 № 1063-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46. – ст. 404.

7. Правила реєстрації актів цивільного стану: затверджені наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – ст. 205.

8. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. – ст. 509.

9.Порядок видачі документів про державну реєстрацію актів цивільного стану: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 04.08.2011. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://rada.gov.ua.

Судова практика:

1. Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16. – [Електронний ресурс]. − Режим доступу: – [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

2. Про застосування судами деяких норм Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9. – [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

3. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11. – [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

Література:

1. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України: Станом на 1 вересня 2011р. - К.:Професіонал, 2011. - 428 с.

2. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Ю. С. Червоного. - К.: Істина., 2004.

3. Сімейний кодекс України: Чинне законодавство зі змін. і допов. станом на 3 січня 2012 р.: офіц. текст. - К.:Вид. Паливода А.В., 2011. - 96 с.

4. Сімейне право України: Підручник: Рекомендовано МОН України. - К.:Право, 2012. - 322 с.

5. Цивільне та сімейне право: Навч.-метод. посіб. для студ. ф-ту цивіл. та господар. юстиції НУ "ОЮА". - Ч. 1. - 149 с.

6. Цивільне та сімейне право : Програма курсу для студентів за спеціальністю 7.06001 - Правознавство. - Одеса:Фенікс, 2012. - 82 с.

7. Цивільне та сімейне право : Навч.-метод. посібник. - Ч. 1. – 139c.

8. Глиняна К.М. Правові наслідки майнового характеру у разі розірвання шлюбу між подружжям та іншими особами //Актуальні проблеми цивільного права та процесу. - 2010. - С. 168-171.

9. Глиняна К.М. Порівняльно-правове характеристика режиму окремого проживання подружжя за законодавством України та деяких зарубіжних країн //Актуальні проблеми держави і права. - 2010. - Вип. 53. - С. 204-211.

10. Гопанчук В. Встановлення режиму окремого проживання подружжя //Вісник прокуратури. - 2008. - № 2. - С. 82-87.

11. Константинов С.А. Особливості правового регулювання встановлення режиму окремого проживання подружжя //Збірник тез наукових робіт учасників I Всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів 24-25 лютого 2006 року. - С.99-101.

12. Лежнєва Т.М. Поняття та зміст режиму окремого проживання подружжя//Право і суспільство. - 2010. - № 6. - С. 117-121.

13. Левківський Б.К. Режим окремого проживання подружжя //Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - №12. - С.97-101.

14. Онишко О.Б. Режим окремого проживання подружжя у сімейному праві України//Митна справа (Митний комплект). - 2010 . - № 3, ч. 2. - С. 26-29.

15. Райчук А.Б. Поняття "припинення шлюбу", "розірвання шлюбу" , "розлучення", їх співвідношення //Вісник: Юридичні науки /Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - 2005 . - № 67-69. - С. 127-129.

16. Райчук А. Основні сучасні тенденції розвитку законодавства розвинених країн у сфері припинення шлюбу //Право України. - 2008 . - № 9. - С. 130-135.

17. Ревуцька І.Є. Правова характеристика наслідків застосування режиму окремого проживання подружжя //Римське право і сучасність (Шерешевські читання). - [Ч.1]. - 2010. - С. 162-166.

18. Ромовська З.В. Коментар до глави 11 "Припинення шлюбу" Сімейного кодексу України //Законодавство України. - 2005. - № 1. - С.3-25

19. Сафончик О.І. Розірвання шлюбу в органах РАУС відповідно до чинного законодавства //Актуальні проблеми держави і права. - 2004 . - Вип. 23. - С.294-299.

20. Сафончик, О. І. Підстави припинення шлюбно-сімейних правовідносин //Актуальні проблеми цивільного права та процесу. - 2010. - С. 81-84.

21. Сафончик О.І. Правові наслідки припинення шлюбно-сімейних правовідносин //Актуальні проблеми політики. - 2011 . - Вип. 41. - С. 286-293.

22. Сафончик О.І. Підстави і порядок припинення шлюбно-сімейних правовідносин

23. //Актуальні проблеми політики. - 2010 . - Вип. 40. - С. 575-582

24. Сафончик О.І. Деякі питання розвитку законодавства з питань виникнення та припинення шлюбно-сімейних правовідносин //Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - Вип. 59. - С. 277-284.

25. Сафончик О.І. Правові наслідки припинення шлюбно-сімейних правовідносин //Актуальні проблеми держави і права. - 2011 . - Вип. 58. - С. 309-315

26. Сафончик О.І. Методологічні засади настання правових наслідків у випадку припинення шлюбно-сімейних правовідносин //Проблеми вдосконалення цивільного законодавства України. - 2012. - С. 64-67

27. Сафончик О.І. Правове регулювання припинення шлюбу в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. - Одеса, 2004. - 20 с.

28. Сафончик О.І. Правове регулювання припинення шлюбу в Україні. - О., 2004. - 206 с.

29. Труба В.І. Поділ майна подружжя після розірвання шлюбу //Актуальні проблеми цивільного права та процесу. - 2010. - С. 134-136.

30. Труба В. І. Проблеми првового регулювання та перспективи розвитку встановлення режиму окремого проживання подружжя //Вісник Одеського національного університету. Правознавство. - 2008 . - Т. 13., Вип. 10. - С. 40-47.

31. Ясинок М. Режим окремого проживання подружжя - новий вид справ у окремому провадженні //Право України. - 2008 . - № 5. - С. 114-117.

 

ЗМІСТ ПРОГРАМИ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ ТА СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ

РЕЧОВІ ПРАВА

Методичні вказівки

При вивченні розділу «Речові права» основною метою є визначення специфіки цих прав як виду цивільних правовідносин, їх порівняльний аналіз з іншими майновими правами, визначення їх змісту, а також дослідження підстав їх виникнення, способів здійснення та захисту у випадку порушення, невизнання чи оспорювання тощо.

Речове право є однією з підгалузей цивільного права, якій присвячена книга третя Цивільного кодексу України, а тому її вивчення у вищому навчальному юридичному закладі сприяє належній підготовці студентів-юристів до їх майбутньої професійної діяльності.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.223.5 (0.032 с.)