Групи та види цінних паперів

1) п айові, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2 ) боргові, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання;

3 ) похідні, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Цінні папери за формою випуску можуть бути:

- Цінні папери на пред'явника - права належать особі, яка пред'явила папір, здійснюється шляхом їх простого вручення

- Іменні цінні папери - права належать особі, названій у цінному папері.

- Ордерні цінні папери - права, які посвідчуються таким цінним папером, належать особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.

Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером). вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

 

Поняття і види правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Види:

1. Односторонні - є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила та для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину Дво- чи багатосторонні - є погоджена дія двох або більше сторін.

2. сплатні - наявністю зустрічного еквівалентного надання матеріальних чи нематеріальних благ(к-п), безоплатні -обов'язок здійснити матеріальні витрати має лише одна із сторін (дог дарування).

3. Консенсуальні - для настання правових наслідків достатньо досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов. З моменту досягнення згоди правочин вважається укладеним. Реальні - необхідною є також передача речі. Поки вона не відбудеться, правочин не вважається укладеним(позики)

4) Казуальні - визначено підстави їх укладення. Абстрактні -не визначено підстави їх здійснення.

5) Безстрокові - не визначається ні момент вступу їх У дію, ні момент припинення. Така угода, як правило, негайно набирає чинності і припиняється на вимогу однієї із сторін. Строкові - у яких визначено момент виникнення у їх сторін прав і обов'язків, тривалість існування зобов'язання, момент припинення тощо.

 

Форма правочину.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків(у деяких випадках може виражатися її мовчанням)

Усно можуть вчинятися правочини:

- які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

- на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Вимоги до письмової форми правочину

-зміст має бути з афіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- має бути він підписаний його стороною (сторонами)(щодо ЮО - підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою)

- використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису(н-д електрного підпису) допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

-якщо ФО не може підписатися власноручно, за її дорученням у її присутності підписує інша особа.

У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою (крім правочинів що можуть вчин усно)

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір н.м.д.гр

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Умови дійсності правочину.

Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом(пис і усна) і бути с прямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Види недійсних правочинів.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;неприпустимість позбавлення права власності, свобода договору,свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;судовий захист цивільного права та інтересу;справедливість, добросовісність та розумність.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемними, зокрема, є правочини: а) укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом б) укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми; в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення; г) укладені недієздатною фізичною особою; д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування; ж) які порушують публічний порядок

Оспорюваними: а) неповнолітньою особою за межами її цивільної правоздатності без згоди батьків, піклувальника; б) фізичною особою, обмеженою у дієздатності, без згоди піклувальника; в) під впливом помилок; г) під впливом тяжкої обставини.