Спадкоємці за законом закликаються до спадкування у порядку черги.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Спадкоємці за законом закликаються до спадкування у порядку черги.



Спадкоємцями першої черги є: діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.

До спадкоємців другої черги належать брати та сестри (рідні, єдинокровні, єдиноутробні), дід, баба померлого.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом надано особам, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини.

Зазначимо, що чинне законодавство не містить не лише легального поняття "член сім'ї", а й поняття "сім'я" взагалі, хоча відповідно до ч. 2 ст. З СК сім'ю становлять особи, які: а) спільно проживають; б) пов'язані спільним побутом; в) мають взаємні права та обов'язки. Відсутність законодавчого поняття "член сім'ї" зумовлює і відсутність чіткого розуміння поняття "спадкоємець четвертої черги", що не може не викликати численних судових спорів.

П'яту чергу спадкоємців становлять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Оскільки ступінь споріднення обчислюється залежно від кількості народжень, то до спадкоємців шостого ступеня споріднення відповідно належать: двоюрідні праправнуки, троюрідні внуки, троюрідні брати та сестри.

До спадкоємців п'ятої черги належать також утриманці померлого (тобто непрацездатні і неповнолітні особи), які не були членами його сім'ї, але протягом п'яти років одержували від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів існування.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Водночас цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку спадщини.

Черговість спадкування може бути змінена і за рішенням суду.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 Цивільного кодексу України), крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, або такого, що має право на обов'язкову частку в спадщині (ст. 1259 Цивільного кодексу України).

 

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв'язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК ( 435-15 ).

Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК ( 435-15 ), слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

115. Спадковий договір.

 

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження іншої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦК України).

За своєю сутністю спадковий договір є одним із видів правочину. Тому на нього поширюються всі вимоги щодо чинності правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України). Спадковий договір укладається у письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням.

Суб’єктами цього договору можуть бути подружжя, один з подружжя та інші особи. Відчужувачами можуть бути л’льки фізичні особи, а набувачами як фізичні, так і юридичні особи. Відчужувачем може бути одна або декілька фізичних осіб (подружжя, один із подружжя або інша особа). Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа (ст. 1303 ЦК України). При укладенні спадкового договору набувач, якщо він є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на успадкування в тій частці майна, яка не була зазначена в договорі. І відчужувачем, і набувачем може бути як повністю дієздатна особа, так і особа з неповною дієздатністю (ст. 32-33 ЦК України).

Особливістю спадкового договору,укладеного подружжям, є спільне сумісне майно подружжя, а також особисте майно кожного з них. Запроваджується поступове спадкування: у разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті останнього з подружжя майно переходить до набувача за договором. Причому, кожен з подружжя може бути одночасно і набувачем, і відчужувачем.

Предметом цього договору є майно, яке належить відчужува-чеві і переходить у власність набувача в разі смерл відчужувача. Це можуть бути індивідуально-визначені речі (колекція картин, цінна бібліоте-г ка) або речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (квартира, будинок, дача, земельна ділянка, автомобіль).

Спадковий договір є одностороннім. З моменту укладення договору в набувача виникають обов’язки вчинити певні дії в інтересах набувача, а набувач має право вимагати виконання дій, передбачених договором; умовою придбання права власності на майно відчужувача є смерть відчужувача (оголошення громадянина померлим). Проте в разі визнання громадянина померлим набувач протягом п’яти років не має права відчужувати нерухоме майно, яке перейшло йому за договором. Нотаріус накладає на це нерухоме майно заборону відчуження (ч. 2 ст. 47 ЦК України); спадковий договір є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди відносно основних його умов. Саме з цього моменту виникають права і обов’язки сторін; спадковий договір оплатний — набувач може придбати певне майно, але натомість мусить зазнати певних витрат; спадковий договір є підставою виникнення алеаторних зобов’язань, тобто таких зобов’язань, де обсяг прав і обов’язків наперед точно невідомий. Набувач не знає наперед суму витрат, які йому доведеться здійснити, так само, як не знає, якою буде вартість майна на момент переходу права власності на нього.

Спадковий договір укладається в письмовій формі, його підписують сторони в присутності нотаріуса і він підлягає нотаріальному посвідченню за місцем знаходженням основної маси спадкового майна (ст. 55 ЗУ «Про нотаріат»). Оскільки метою цього договору є передача відчужувачем свого права власності іншій особі, нотаріус має пересвідчитися, що у відчужувача є правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на майно (ст. 55 ЗУ «Про нотаріат»).

Сторони мають особисто підписати договір. Проте у випадках, коли відчужувач не може вчинити підпис особисто (хвороба, фізичні вади тощо), за аналогією закону (ст. 8 ЦК України), що регулює вчинення письмового правочину та складання заповіту (ст. 207,1247 ЦК України), спадковий договір може підписати інша особа. Спадковий договір у цьому разі вчиняється в присутності нотаріуса, заповідача й особи, яка його підписує. Усі екземпляри договору підписують його учасники. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус накладає заборону відчуження. Відчужувач не має права складати заповіт щодо майна, яке є предметом спадкового договору, інакше такий заповіт вважається нікчемним (ч. 2 ст. 1307 ЦК). Набувач стане власником не з моменту укладання договору, а лише з моменту смерл відчужувача. Цим спадковий договір відрізняється від договору довічного утримання, у якому право власності на майно відчужувача набувач отримує у момент укладання договору.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.2.4 (0.013 с.)