Основні підходи до розуміння і спілкування в психології.

Основні підходи до розуміння і спілкування в психології.

Спілкуваннявідіграєважливурольужиттійдіяльностікожноїлюдини.Завдякиспілкуваннюутворюютьсятовариствалюдей,вякихналагоджуєтьсявзаємодіяівиробляютьсясоціальнінормиповедінки.

Знаннясутностіспілкування,йогозакономірностей,функцій,взаємногообмінуіпроблемєпідґрунтямдляреалізаціїтаполіпшеннястосунківзіншимилюдьмиізадоволеннявищихпотребособистості.Безспілкуванняособистістьнеможеповноціннорозвиватися.

Протягомжиттякоженізнаспостійноконтактує,спілкуєтьсязрізнимилюдьми.Потребалюдиниуспілкуваннізумовленанеобхідністювзаємодіятивпроцесінавчання,спільноїдіяльності,вирішеннібудь-якихповсякденнихпитань.Всяісторіялюдстваєісторієювзаємодіїлюдей.

Поняття«спілкування»вживаєтьсяупсихологічнійлітературіврізнихзначеннях:

- якобміндумками,почуттями,переживаннями(Л.С.Вигот-ський,С.Л.Рубінштейн);

- якодинзрізновидівлюдськоїдіяльності(Б.Г.Ананьєв,М.С.Коган, І. С.Кон,О.О.Леонтьєв);

- якспецифічнасоціальнаформаінформаційногозв’язку(О.Д.Урсун,Л.О.Рєзніков);

- яквзаємодія,стосункиміжсуб’єктами,якімаютьдіалогіч-ний характер(Г.М.Андрєєва,В.С.Соковін,К.К.Платонов).

Спілкування –це процес встановлення і розвитку контактів між людьми,який породжується потребами спільної діяльності і містить обмінін формацією,вироблення єдиної стратегії взаємодії,сприйняття та розуміння іншої людини.

НадумкувідомогофілософаГригоріяСковороди,людина,спілкуючись,реалізуєсвоїприродніобдаровання,якіможнареалізуватитількичерезосвітутасамопізнання.Пізнативсобісправжнюлюдину–вцьомущастя,акоріньнещастя–внеправильному розуміннісвоїхздібностей,самогосебе.

Упроцесіспілкуванняможнавиділититакіаспекти:зміст,метаізасоби.

Змістспілкування –інформація,якавміжособистіснихконтактахпередаєтьсявідоднієїлюдинидоіншої.Цеможутьбутивідомостіпровнутрішній(емоційний) станспіврозмовника,просередовище,науковітапобутовізнання,навичкитауміння,просамулюдину(їїзовнішнійвигляд,особливостіхарактеру,манераповедінкитощо).

Змістспілкуванняреалізуєтьсязадопомогоювербальногоіневербальногоспілкування.

Метаспілкування –цеобміндумками,інформацієютаіндивідуальнимдосвідом.

Засобиспілкування –шляхипередачіінформації.Інформаціяможепередаватисязадопомогоюорганівчуття,мовитаіншихзнаковихсистем.

Вербальне(словесне)спілкування єоднимізосновнихзасобівлюдськогоспілкування,якевідбуваєтьсязадопомогоюмови(усноїчиписьмової).Володіючимовою,людиобмінюютьсядумка-ми,розуміютьоднеодного івзаємодіють.

Невербальнеспілкування відбуваєтьсямимовільно,задопомогоюміміки,жестів,поз,інтонації.Невербальнізасобипере-даванняінформаціїлюдиназасвоюєраніше,ніжвербальні.Прикладомможебутиспілкуваннязнемовлям,коливонореагуєнажести,виразобличчя,інтонаціюдорослих.Длярозумінняневер-бальнихзасобівспілкуваннянеобхіднеспеціальненавчання.

Основнимикомпонентамиспілкуванняє:

– суб’єктиспілкування;

– засобиспілкування;

– потреби,мотиваціятаметаспілкування;

– способивзаємодії,взаємовпливу;

– результатиспілкування.

Спілкування,яксоціальнеявище,охоплюєвсісферисуспільногобуттятадіяльностілюдейіможебутиохарактеризованезарізнимипараметрами,матирізнівидиіформизалежновідконтингентуучасників,тривалостістосунків,ступеняопосередкування,завершеності,бажаності.

Безспілкування,якособливогорізновидудіяльності,неможливийрозвитоклюдиниякособистості,яксуб’єктадіяльності,якіндивідуальності.Вонозадовольняєпотребулюдинивконтактізіншимилюдьми.Змістіформиспілкуваннявпливаютьнарозви-токтихчиіншихякостей індивіда.

Спілкуваннярозвиваєвлюдинівольовіякостівтомувипадку,колиситуаціїспілкуванняпривчаютьлюдинудозібраності,наполегливості,рішучості,сміливості тощо.

Спілкуваннямаєвеликезначенняуформуваннілюдськоїпсихіки,інтелекту,розвиткуістановленніїїкультурноїповедінки.Завдякиспілкуваннюлюдинарозширюєзагальнийсвітогляд,мислення,сприймання,розвиваєтьсяякособистість.Ставленнятастосунки,якінаповнюютьспілкування,надаютьйомусвоєрідності,певногоемоційногозабарвлення.Існуєбезлічтемдляспілкуваннялюдей.Чимбільшеїх,чимширшеколоспілкуванняосо-бистості,тимбагатшасамаособистість,оскількиупроцесіспілкуваннявідбуваєтьсяморальнетаінтелектуальнезбагаченнялюдини,виявляютьсясимпатіїтаантипатії,розкриваєтьсясправжнязначущістьоднієїлюдинидляіншої.

Такимчином,безспілкуваннялюдинанездатнанелишепсихологічнорозвиватися,алейпростозабезпечуватисвоєіснування.

 

Комунікативна, інтерактивна і перцептивна сторони спілкування.

Структуру спілкування ми можемо охарактеризувати шляхом виділення в ній трьох взаємопов'язаних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної. При цьому треба пам'ятати, що в реальності ми маємо справу з процесом спілкування як єдиним цілим.

Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі цього слова) полягає у взаємному обміні інформацією між партнерами по спілкуванню, передачі та прийомі знань, ідей, думок, почуттів. Універсальним засобом комунікації і спілкування є мова, за допомогою якої вдається інформація, але і здійснюється вплив один на одного учасників спільної діяльності. Виділяють два типи інформації - спонукальну і констатуючу.

Інтерактивна сторона спілкування (від слова "інтеракція" - взаємодія) полягає в обміні діями, тобто організації міжособистісної взаємодії, що дозволяє спілкується реалізувати для них деяку загальну діяльність.

Перцептивна (соціально-перцептивна сторона спілкування є процес виховання, пізнання і розуміння людьми один одного з наступним встановленням на цій основі певних міжособистісних відносин і означає, таким чином, процес сприйняття соціальних об'єктів". У реальному спілкуванні люди можуть пізнавати один одного з метою подальшого спільного дії, а може бути, навпаки, люди, включені в спільну діяльність, пізнають один одного.

Специфіка міжособистісної комунікації розкривається перш всього в наступних процесах і феномени: процесі зворотного зв'язку, наявність комунікативних бар'єрів, феномен комунікативного впливу та існування різних рівнів передачі інформації (вербального і невербального). Проаналізуємо докладніше ці особливості.

Насамперед, необхідно відзначити, що інформація в спілкуванні не просто передається від одного партнера до іншого (особа, яка передає інформацію, прийнято називати комунікатором, а одержує цю інформацію - реципієнтом), а саме обмінюється.

Зворотній зв'язок - це інформація, що містить реакцію реципієнта на поведінку комунікатора. Мета зворотного зв'язку - допомога партнеру по спілкуванню в розумінні того, як сприймаються його вчинки, які почуття вони викликають у інших людей.

Зупинимося на аналізі ще одного важливого специфічного властивості міжособистісної комунікації - його дворівневої організації. В процесі спілкування обмін інформацією між його учасниками здійснюється як на вербальному, так і невербальному (неречевом) рівні.

 

Характеристика вербальних засобів спілкування.

Спілкування людини підтримується певними засобами. Свої почуття, думки людина здатна виражати й закріплювати в словах і жестах, створюючи певний комунікативний простір, у якому об'єднуються, співіснують її внутрішній світ і світ зовнішній, об'єктивний. Такими засобами, які людина використовує в своєму спілкуванні, є вербальні (словесні) і невербальні засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).

Жести брехливості.

На думку А. Піза, проблема з неправдою полягає в тому, що наша свідомість працює автоматично і незалежно від нас. Саме тому наші несвідомі жести і телодвижения можуть видати нас, коли ми намагаємося говорити неправду. Актори й адвокати, професії яких безпосередньо зв'язані з обманом у різних формах його прояву, до такого ступеня відпрацьовують свої жести, що важко помітити, коли вони говорять неправду. Для цього вони, по-перше, відпрацьовують ті жести, які додають правдоподібність сказаному, по-друге, майже цілком відмовляються від жестикуляції, щоб виключити і позитивні, і негативні жести.

Які ж жести можуть видати співрозмовника, якщо він бреше?

Наприклад, коли люди чують неправду або самі брешуть, вони роблять спробу прикрити рот, очі або вуха руками. Захист рота рукою - один з деяких жестів, що явно свідчать про неправду. У той час як мозок на рівні підсвідомості посилає сигнали стримувати вимовні слова, деякі люди намагаються удавано покашливать, щоб замаскувати цей жест.

Якщо подібний жест використовується співрозмовником у момент його мовлення, то це свідчить про те, що він говорить неправду. Однак якщо він прикриває рот рукою в той момент, коли ви говорите, а він слухає, це означає, що він відчуває вашу брехню або нещирість.

Жест, коли співрозмовник торкається свого носа, є витонченим, замаскованим варіантом попереднього жесту. Він може виражатися в декількох легких дотиках до ямочці під носом або швидкому, майже непомітному дотику до носа. Поясненням цього жесту може бути те, що під час неправди з'являються лоскітливі позиви па нервових закінченнях носа і його дуже хочеться почухати, щоб позбутися неприємних відчуттів.

Жест, зв'язаний з потиранням повіка, викликаний тим, що з'являється бажання сховатися від обману чи підозри й уникнути погляду в очі співрозмовнику, якому говорять неправду.

Наприклад, чоловіки зазвичай потирають своє повіку досить енергійно, а якщо брехня дуже серйозна, то відводить погляд убік або ще частіше в підлогу. Жінки ж делікатно проробляють це рух, проводячи пальцем під очима.

Якщо ви бачите, що партнер по спілкуванню бреше, ви можете попросити його повторити чи уточнити сказане, щоб змусити ошуканця відмовитися від продовження своєї хитрої гри.

 

Основні підходи до розуміння і спілкування в психології.

Спілкуваннявідіграєважливурольужиттійдіяльностікожноїлюдини.Завдякиспілкуваннюутворюютьсятовариствалюдей,вякихналагоджуєтьсявзаємодіяівиробляютьсясоціальнінормиповедінки.

Знаннясутностіспілкування,йогозакономірностей,функцій,взаємногообмінуіпроблемєпідґрунтямдляреалізаціїтаполіпшеннястосунківзіншимилюдьмиізадоволеннявищихпотребособистості.Безспілкуванняособистістьнеможеповноціннорозвиватися.

Протягомжиттякоженізнаспостійноконтактує,спілкуєтьсязрізнимилюдьми.Потребалюдиниуспілкуваннізумовленанеобхідністювзаємодіятивпроцесінавчання,спільноїдіяльності,вирішеннібудь-якихповсякденнихпитань.Всяісторіялюдстваєісторієювзаємодіїлюдей.

Поняття«спілкування»вживаєтьсяупсихологічнійлітературіврізнихзначеннях:

- якобміндумками,почуттями,переживаннями(Л.С.Вигот-ський,С.Л.Рубінштейн);

- якодинзрізновидівлюдськоїдіяльності(Б.Г.Ананьєв,М.С.Коган, І. С.Кон,О.О.Леонтьєв);

- якспецифічнасоціальнаформаінформаційногозв’язку(О.Д.Урсун,Л.О.Рєзніков);

- яквзаємодія,стосункиміжсуб’єктами,якімаютьдіалогіч-ний характер(Г.М.Андрєєва,В.С.Соковін,К.К.Платонов).

Спілкування –це процес встановлення і розвитку контактів між людьми,який породжується потребами спільної діяльності і містить обмінін формацією,вироблення єдиної стратегії взаємодії,сприйняття та розуміння іншої людини.

НадумкувідомогофілософаГригоріяСковороди,людина,спілкуючись,реалізуєсвоїприродніобдаровання,якіможнареалізуватитількичерезосвітутасамопізнання.Пізнативсобісправжнюлюдину–вцьомущастя,акоріньнещастя–внеправильному розуміннісвоїхздібностей,самогосебе.

Упроцесіспілкуванняможнавиділититакіаспекти:зміст,метаізасоби.

Змістспілкування –інформація,якавміжособистіснихконтактахпередаєтьсявідоднієїлюдинидоіншої.Цеможутьбутивідомостіпровнутрішній(емоційний) станспіврозмовника,просередовище,науковітапобутовізнання,навичкитауміння,просамулюдину(їїзовнішнійвигляд,особливостіхарактеру,манераповедінкитощо).

Змістспілкуванняреалізуєтьсязадопомогоювербальногоіневербальногоспілкування.

Метаспілкування –цеобміндумками,інформацієютаіндивідуальнимдосвідом.

Засобиспілкування –шляхипередачіінформації.Інформаціяможепередаватисязадопомогоюорганівчуття,мовитаіншихзнаковихсистем.

Вербальне(словесне)спілкування єоднимізосновнихзасобівлюдськогоспілкування,якевідбуваєтьсязадопомогоюмови(усноїчиписьмової).Володіючимовою,людиобмінюютьсядумка-ми,розуміютьоднеодного івзаємодіють.

Невербальнеспілкування відбуваєтьсямимовільно,задопомогоюміміки,жестів,поз,інтонації.Невербальнізасобипере-даванняінформаціїлюдиназасвоюєраніше,ніжвербальні.Прикладомможебутиспілкуваннязнемовлям,коливонореагуєнажести,виразобличчя,інтонаціюдорослих.Длярозумінняневер-бальнихзасобівспілкуваннянеобхіднеспеціальненавчання.

Основнимикомпонентамиспілкуванняє:

– суб’єктиспілкування;

– засобиспілкування;

– потреби,мотиваціятаметаспілкування;

– способивзаємодії,взаємовпливу;

– результатиспілкування.

Спілкування,яксоціальнеявище,охоплюєвсісферисуспільногобуттятадіяльностілюдейіможебутиохарактеризованезарізнимипараметрами,матирізнівидиіформизалежновідконтингентуучасників,тривалостістосунків,ступеняопосередкування,завершеності,бажаності.

Безспілкування,якособливогорізновидудіяльності,неможливийрозвитоклюдиниякособистості,яксуб’єктадіяльності,якіндивідуальності.Вонозадовольняєпотребулюдинивконтактізіншимилюдьми.Змістіформиспілкуваннявпливаютьнарозви-токтихчиіншихякостей індивіда.

Спілкуваннярозвиваєвлюдинівольовіякостівтомувипадку,колиситуаціїспілкуванняпривчаютьлюдинудозібраності,наполегливості,рішучості,сміливості тощо.

Спілкуваннямаєвеликезначенняуформуваннілюдськоїпсихіки,інтелекту,розвиткуістановленніїїкультурноїповедінки.Завдякиспілкуваннюлюдинарозширюєзагальнийсвітогляд,мислення,сприймання,розвиваєтьсяякособистість.Ставленнятастосунки,якінаповнюютьспілкування,надаютьйомусвоєрідності,певногоемоційногозабарвлення.Існуєбезлічтемдляспілкуваннялюдей.Чимбільшеїх,чимширшеколоспілкуванняосо-бистості,тимбагатшасамаособистість,оскількиупроцесіспілкуваннявідбуваєтьсяморальнетаінтелектуальнезбагаченнялюдини,виявляютьсясимпатіїтаантипатії,розкриваєтьсясправжнязначущістьоднієїлюдинидляіншої.

Такимчином,безспілкуваннялюдинанездатнанелишепсихологічнорозвиватися,алейпростозабезпечуватисвоєіснування.