Про навчальну професійно орієнтовану і віддалену практику по Шацькому національному природному парку



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Про навчальну професійно орієнтовану і віддалену практику по Шацькому національному природному парку



ЗВІТ

Про навчальну професійно орієнтовану і віддалену практику по Шацькому національному природному парку

 

Виконали студенти 22 групи

денної форми навчання

Бригадир: Басовець А.

Склад бригади: Корнелюк С.

Каленюк О.

Кісільова І.

Сидорчук О.

Штинь С.

Керівник практики:

ст. викл. Полянський С.В.

 

 

Луцьк – 2013

 

План

ВСТУП…………………………………………………………………………3

Розділ І. Фізико-географічна характеристика Шацького Національного Природного Парку

1.Загальний орогідрографічний план……………………………………... 5

Геологічна будова. Четвертинні відклади

Рельєф

2.Гідрокліматичні компоненти………………………………………………

Клімат

Поверхневі води

3. Грунтово-рослиний покрив і тваринний світ (біогенні компоненти)…….

Рослинний і тваринний світ

Ландшафти. Дослідження ділянок

Розділ ІІ. Ландшафтна характеристика ШНПП

Фізико-географічний опис досліджуваних фацій……………………………

Типи лісу в межах екологічної стежки «Світязянка»………………………..

ВИСНОВОКИ…………………………………………………………………..

 

ВСТУП

Пізнання природних ландшафтів як динамічної системи, їх структури та просторової диференціації є завданням ландшафтної, фізико-географічної практики.

В системі фізико-географічної освіти особливе місце належить навчально-польовим практикам, які є однією із складових навчального процесу пр. підготовці географів.

В період проходження навчально-польової практики з ландшафтознавства студенти можуть застосовувати отримані знання під час навчального процес. Крім того студенти можуть спостерігати за географічними явищами та процесами у природі, розвивати географічні мислення, виявляти. аналізувати взаємозв’язки між компонентами ландшафту.

Місцем проведення навчальної польової практики є Шацький національний природний парк.

Матеріали та обладнання: топографічні карти Шацького національного природного парку масштабами 1:25000 і 1:60000, рулетка для вимірювання шарів ґрунту, лопата. визначник вищих судинних рослин.

Об’єктом дослідження навчальної практики є Шацький національний природний парк.

Предметом дослідження є особливості функціонування та структура природних ландшафтів Шацького національного природного парку.

Основними завданнями навчально-польової практики є:

· дослідити особливості природокористування у Шацькому національному природному парку;

· визначити фації в межах окремих ландшафтних місцевостях;

· дослідити типи лісу на екологічній стежці ,,Лісова пісня ” Шацького національного природного парку;

· навчитись визначати типи ґрунтів у польових умовах.

Звіт складений із вступу, двох розділів, висновків та гербарію.

Розділ І. Фізико-географічна характеристика Шацького Національного Природного Парку

 

Гідрокліматичні компоненти

Клімат

Клімат тут помірноконтинентальний, вологий, з м'якою зимою, нестійкими морозами, значними опадами, не спекотним літом. Зима з частими відлигами, невеликою кількістю опадів. Переважають західні вітри, що пом'якшують температурний режим території. В цілому клімат парку сприятливий для розвитку різноманітних видів рекреації. Особливості геолого-геоморфологічної будови та кліматичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослинності парку. Сучасний його рослинний покрив відзначається мозаїчністю та різноманітністю: ліси займають 27472,8 га (56,1 % території парку), болота — 1344,3 га (2,7 %), водойми (озера, ставки, канали) — 6932,5 га (14,1 %). Решта площі зайнята під сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами, садибами, дорогами тощо.

Поверхневі води

Усього в сучасних межах парку є 23 озера загальною площею 6338,9 га. Вони є характерними представниками поліських озер, розміщених в пониженнях, які утворились внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків.

За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Йогоплоща становить 2622,0 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина - 58,4 м, середня глибина - 6,9 м. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимер (430,0 га, Острів'янське (255,0 га), Пісочне (187,0 га). Найменшим є озеро Навраття, площа якого становить 1,9 га, довжина 175 м, ширина 150 м, максимальна глибина - 2,0 м, середня глибина 1,0 м.

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип'ять. Озера відділяються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття.

За генезисом більшість озер мають флювіогляціальне походження. Найбільші ж озера (Світязь, Пулемецьке, Пісочне) пов'язують із процесами карстоутворення. Рівень води в озерах карстового типу в цілому стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів. Частина водойм розташована серед заболочених масивів і поповнюється лише за рахунок атмосферних опадів та ґрунтових вод. Заплава р. Прип'ять у межах парку має ширину до 1,5 км, дві її надзаплавні тераси поступово переходять в озерну рівнину Західного Бугу.

 

Рослинний світ

Особливості природних умов обумовлюють і характер розподілу рослинного покриву парку.

За геоботанічним районуванням (Брадіс, Андрієнко, 1977) його територія належить до Ратнівсько-Любешівського (Верхньоприп'ятського) району з переважанням соснових лісів чорницево-зеленомохових та евтрофних осокових боліт. Ліси займають 42,4% загальної площі парку, 13,7% території – луки, 6,0% – болота, 20,2% – водойми. Решта площі знаходиться під орними землями, садибами, дорогами.

Ліси розподілені порівняно рівномірно, проте їх суцільні великі масиви зосереджені по околицях парку. У міжозерних улоговинах зосереджені, як евтрофні, переважно осоково-гіпсові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні.Значна частина боліт осушена, частина евтрофних боліт трансформована в торф’янисті луки. Лучна рослинність приурочена до берегів озер, рік.

Серед лісових формацій переважають соснові ліси, займаючи 62 % площі, покритої лісами. Серед них найбільшу площу займають ліси соснові чорницеві (Pinetummyrtillosum) (49%), меншу – соснові ліси зеленомохові (Pinetumhylocomiosum) (12 %), ще меншу – соснові ліси лишайникові (Pinetumcladinosum) (1 – 2%). Близько 8% території лісових формацій припадає на заболочені соснові ліси.

В екологічному ряду найвищі місця (горби, гряди, камові пасма) з дерново-приховано-підзолистими грунтами займає асоціація сосновий бір лишайниковий (Pinetumcladinosum), яка фрагментарно поширена серед соснових лісів зеленомохових (Pinetumhylocomiosum). Її деревостан характеризується невисокою зімкненістю (0,6) та продуктивністю (V бонітет). В ньому переважає сосна без домішок інших порід. Підлісок невиявлений, поодиноко трапляються ялівець звичайний (JuniperuscommunisL.), зіновать руська (CytisusruthenicusF). Покриття трав‘янисто-чагарникового ярусу нерівномірне (20 – 60%), часто не спостерігається домінування певного виду. Найбільшу участь у травостої приймають костриця овеча (FestucaovinaL.) і чебрець повзучий (ThymusserpyllumL.), що зростають куртинами, інколи трапляються мучниця звичайна (Arctostaphylosuva-ursiL.), гвоздика несправжньорозчепірена (Dianthuspseudosquarrosus), поодиноко трапляються GypsophilafastigiataL., Vacciniumvitis-idaea та деякі інші види. Лишайники утворюють наземний ярус з покриттям 50-60%, у ньому домінують Cladoniasylvatica (L.), C. rangiferina (L.).

Серед лишайникових соснових лісів на підвищеннях рельєфу невеликими ділянками трапляються фрагменти асоціації Pinetumjunipereto – (communi) -cladinosum, в якій Juniperuscommunisутворює підлісок з зімкненістю 0,2 – 0,4. На піщаних підвищеннях трапляються молоді соснові насадження з трав‘яним покривом, утвореним Corynephoruscanescens,які є довготривалою стадією формування соснових лісів.

Група асоціацій Pinetahylocomiosaприурочена до схилів незначних підвищень і положистих ділянок з дерново-слабопідзолистими грунтами. Вона представлена кількома асоціаціями, найбільш поширеними з яких є PinetumhylocomiosumіP. myrtilloso-hylocomiosum.

Перша асоціація характеризується добре розвиненим деревостаном із зімкненістю крон 0,7 – 0,8, в якому переважає PinussylvestrisL., з домішкою BetulapendulaRoth.Висота сосен 20 – 22 м, діаметр – 30 – 32 см. Підлісок відсутній, окремими екземплярами зустрічаються FrangulaalnusMill. Трав‘яно-чагарниковий ярус розріджений (10-20%), домінування певного виду в ньому не спостерігається. Із покриттям 1 – 2% трапляються Vacciniumvitis-idаea, Peucedanumoreoselinum (L.), Callunavulgaris (L.). Моховий ярус з покриттям 60-80% утворюють Pleuroziumschreberi, DicranumrugosumBrid.

Пірогенні сукцесії зеленомохових соснових лісів представлені сосновими лісами вересковими, в яких у деревному ярусі бере участь Betulapendula.Природні ценози асоціації Pinetumcallunosumрозміщуються вузькими смугами на схилах мезорельєфу між лишайниками та зеленомоховими сосновими лісами, займаючинезначні площі.

Цікавими похідними угрупуваннями зеленомохових лісів є соснові ліси з підліском, сформованим Sarothamnusscoparius (L.),який вводиться в ліси шляхом підсіву. Місцями зімкненість підліску досягає 0,4 – 0,5. У трав‘яно-чагарниковому ярусі переважають злаки – AgrostistenuisSibth., Festucaovina,з лісових видів збереглися Vacciniumvitis-idaea (5%).

Нижче в рельєфі розташовуються ценози найбільш поширеної асоціаціїPinetummyrtilloso-hylocomiosum, основні площі яких зосереджені в східній частині парку.

Дана асоціація формується на вирівняних та знижених ділянках на дерново-підзолистих піщаних дещо оглеєнихгрунтах. Деревостани цих переважно середньовікових лісів мають зімкненість крон 0,7 – 0,8, І-Іа бонітет, їх висота становить 18 – 20 м, а діаметр сосен – 20 – 24 см.

У деревостані завжди є домішка Betulapendula, а також QuercusroburL. Останній становить близько 5-10% деревостану, але зосереджений, в основному, в другому ярусі, висота якого – 8 – 10 м. Ярус підліска несформований, із зімкненістю близько 0,1 в ньому трапляються Frangulaalnus таSorbusaucupariaL. emHedl.

Трав‘янисто-чагарниковий покрив досить густий (70 – 75%), диференційований на два підяруси. У верхньому розрідженому заввишки 60 см переважають з покриттям 3 – 5% Moliniacaerulea (L.), Pteridiumaquilinum (L.), поодиноко на зниженнях відмічені LedumpalustreL., VacciniumuliginosumL. Другий (основний) під‘ярус заввишки 25 – 30 см утворює Vacciniummyrtillus(60 – 65%) із домішкою Melampyrumpratense, Majanthemumbifolium (L.), Luzulapilosa, TrientaliseuropaeaL., Callunavulgaris.

Моховий покрив більш-менш густий. Його покриття, залежно від розвитку трав'яно-чагарничкового ярусу, становить від 30 до 60%. У ньому переважають Pleuroziumschreberiта Dicranumrugosum.Оскільки інші асоціації соснових лісів мають незначну площу, ми їх не характеризуємо.

Дубово-соснові ліси на території парку трапляються зрідка, займають вони близько 2% покритих лісом площ. Вони приурочені до середньопідзолистих супіщаних грунтів і представлені асоціацієюQuerceto-Pinetumfranguloso-myrtillosum. Деревостан її одноярусний, його зімкненість – 0,7 – 0,8. У віці 80 років сосна має висоту 23 – 24 м, дуб, звичайно, на 2 м нижчий. Зімкненість підліску – 0,3 – 0,4, висота – 3 – 4 м, утворює його Frangulaalnusіз домішкою ViburnumopulusL.

Трав'яно-чагарничковий ярус досить густий (60%), у ньому переважає Vacciniummyrtillus(30%), із покриттям 1-2% трапляються MelampyrumnemorosumL., Majanthemumbifolium, Moliniacaerulea, Calamagrostisarundinacea (L.).

Невеликими ділянками на території парку трапляються грабово-дубові ліси, які зростають на незначних за площею підвищеннях, оточених вільшняками, лісовими сфагновими болотами або сосновими лісами чорницевими. Вони представлені асоціацією Carpineto-Quercetumcoryloso-oxalidosum.

Деревостан, склад якого 6Д2Гр1С1Б і зімкненість 0,7-0,8, двоярусний. Дуб, заввишки 23-24 м, формує перший підярус, граб, який досягає 16-17 м – другий. Підлісок утворює CorylusavellanaL.,він, звичайно негустий (0,2 – 0,3). В розрідженому (20 – 25%) травостої переважає OxalisacetosellaL. (10 – 15%), із покриттям 3 – 5% зустрічаються StellariaholosteaL., HepaticanobilisSchreber,поодиноко – Lusulapilosa, Vacciniummartillus, AsperulaodorataL., AsarumeuropaeumL.та деякі інші види.

Вільхові ліси займають біля 20% покритої лісами площі. Їх невеликі ділянки відмічені по всій території парку, проте зустрічаються і значні за площею суцільні масиви цих лісів. У рельєфі вільхові ліси розташовані на периферії боліт і в зниженнях серед лісових масивів на торф‘янисто-глейових легкосуглинистих ґрунтах. Переважають асоціації Alnetumurticosumта A. athyriosum.

Березові ліси з Betulapendula,що займають близько 16% покритої лісом площі, зустрічаються на місці корінних соснових і дубово-соснових лісів.

Болота парку за своїм типом та рослинним покривом різноманітні. Переважають евтрофні болота, дещо менші площі займають мезетрофні; оліготрофні болота трапляються дуже рідко.

Серед евтрофних боліт переважають трав‘яні; лісові болота трапляються невеликими ділянками. Лісові евтрофні болота представлені переважно чорновільшняками, з добре виявленою мозаїчністю рельєфу (пристовбурні підвищення та мікрозниження). Переважають асоціації Alnetumfranguloso-caricosum (ripariaeetacutiformis), A. franguloso-iridosum (pseudacori), A. franguloso-scirposum (sylvatici).

Серед трав‘яних евтрофних боліт переважають осокові, рідше трапляються високотравні. Осокові болота здебільшого представлені формаціями Caricetaomskianae, C. appropinquataeтаC. rostratae. Трав‘яні високотравні болота представлені формаціями Scirpetalacustri, Phragmitetaaustralis, Typhetaangustifoliae, Equisetatafluviatili, що відзначається типовим для Західного Полісся характером.

Мезотрофні болота зосереджені в урочищах “Князь-Багон”, “Мельване” та біля озер Мошно і Пісочно. Саме на мезотрофних болотах зростає ряд рідкісних видів флори України, переважно північних, що перебувають тут на південній межі свого ареалу (DroseraanglicaHuds., D. intermediaHayne, Salixlapponum.CarexdioicaL., C. chordorrhiza).Значна частина мезотрофних боліт увійшла до заповідної зони парку.

Луки трапляються фрагментарно (у вигляді невеликих ділянок ) на місці зведених лісів і представлені формаціями Agrostidetavulgaris, Anthoxanthetaodorati, Festucetarubrae.

Рослинний покрив території парку в цілому характерний для Західного Полісся. Він відзначається мозаїчністю, що обумовлений особливостями геоморфологічної будови території – наявністю значної кількості озер та улоговин. Це сприяє збереженню рідкісних та зникаючих видів рослин.

Тваринний світ

Аналіз фауни Шацького національного парку дозволяє виділити три основні фауністичні комлекси – лісовий, водно-болотний та синантропний. У кількісному відношенні домінують представники першого та другого комплексів.

До складу лісового комплексу входить до 35% ссавців і понад 50% всієї орнітофауни парку.

Найхарактернішими представниками цього комплексу є:

із ссавців – полівка підземна (Microtussubterraneus ( DeSelysLongchamps )), миша лісова (Apodemussylvaticus L.), вовчок лісовий (DryomysnitedulaPall.) та вовчок (Glisglis L.), білка звичайна (Sciurusvulgaris L.), їжак звичайний (Erinaceuseuropeus L.), кріт звичайний (Talpaeuropaea L.),бурозубки: звичайна (Sorexaraneus L.), середня (SorexcaecutiensLaxm.) та мала (S. minutus L.), білозубки: мала (CrocidulasuaveolensPalb.) та білочеревна(C. leucodonHermann), кажан пізній (VespertilioserotinusSchreb.), тхір лісовий (Mustelaputorius L.), куниця лісова (Martesmartes L.), горностай (Mustelaerminea L.), заєць-русак (LepuseuropaeusPallas), лисиця (Vulpesvulpes L.), дика свиня (Susscrofa L.), козуля європейська (Capreoluscapreolus L.), лось (Alcesalces L.);

із птахів – припутень (Columbapalumbus L.), горлиця звичайна (Streptopeliaturtur L.), яструби великий (Accipitergentilis L.) та малий (A. nisus L.), канюк звичайний (Buteobuteo L.), сови сіра (Strixaluco L.) та вухата (Asiootus L.), зозуля звичайна (Cuculuscanorus L.), дрімлюга (Caprimulguseuropaeus L.), одуд (Upupaepops L.),крутиголовка(Jynxtorquilla L.), жовна чорна (Dryocopusmartius L.), дятли великий строкатий (Dendrocopusmajor L.), середній (Dendrocoposmedius L.) та малий (D. minor L.), жайворонок лісовий (Lullulaarborea L.), щеврик лісовий (Anthustrivialis L.), волове очко (Troglodytestroglodytes L.), вільшанка (Erithacusrubecula L.), соловейко східний (Luscinialuscinia L.), камінка звичайна (Oenantheoenanthe L.), дрозди чорний (Turdusmerula L.), співучий (T. philomelos L.) та чикотень(T. pilaris L.), берестянка (HippolaisicterinaVieill.), кропив‘янка прудка (Sylviacurruca L.), вівчарики весняний (Phylloscopustrochilus L.), ковалик (Ph. collybitusVieill.) та жовтобровий (Ph. sibilatrixBechst.), мухоловки строката (FicedulahypoleucaPall.) та сіра (MusticapastriataPall.), гаїчка чорноголова (Parusmontanus L.), повзик (Sittaeuropaea L.), підкоришник звичайний (Certhiafamiliaris L.), вівсянка звичайна (Emberizacitrinella L.), зяблик (Fringillacoelebs L.), коноплянка (Acanthiscannabina L.), шпак звичайний (Sturnusvulgaris L.), іволга (Oriolusoriolus L.), сойка (Garrulusglandarius L.), сіра ворона (Corvuscornix L.), крук (C. corax L.) та інші.

До складу водно-болотного комплексу (акваторії озер, болота, вологі луки) входить біля 30% всіх теплокровних парку (біля 30 видів ссавців і 60 видів птахів).

Найхарактернішими представниками цього комплексу є:

із ссавців – кріт звичайний, бурозубка звичайна, білозубки, горностай, полівки водяна (Arvicolaterrestris L.) та темна (Microtusagrestis L.);

із птахів – норець великий (Podicepscristatus L.), чапля сіра (Ardeacinerea L.), лебідь-шипун (CygnusolorGm.), крижень (Anasplatyrhynchos L.),чирок-тріскунок(A. querquedula L), чернь чубата (Aythiafuligula L.), погонич (Porzanaporzana L.), курочка мала (P. parvaScop.), пастушок (Rallusaquaticus L.), лиска (Fulicaatra L.), чайка (V.vanellus L.), травник (Tringatotanus L.), бекас (G. gallinago L.), слуква(Scolopaxrusticola L.),грицик великий (L. limosa L.), мартин звичайний (Larusridibundus L.), крячки річковий (Stemahirundo L.) та чорний (Chlidoniasnigra L.), лунь болотяний (Circusaeruginosus L.), плиска біла (Motacillaalba L.) та жовта (M. flava L.), щеврик лісовий (Anthuspratensis L.), ластівка берегова (R. riparia L.), сорокопуд сірий (Laniusexcubitor L.), кобилочка річкова (LocustellafluviatilisWolf.), очеретянки лучна (Acrocephalusschoenodaenus L.), чагарникова (A. palustrisBechst.), ставкова (A. scirpaceusHerm.) та велика (A. arundinaceus L.), вівсянка очеретяна (Emberizaschoeniclus l.), сорока (P. pica L.), сіра ворона та інші.

До складу синантропного комплексу (агроценози, населені пункти) входить найменша кількість теплокровних – всього біля 20% від загальної кількості в парку (приблизно 27-28 видів ссавців і 40 видів птахів).

Найхарактернішими представниками цього комплексу є:

із ссавців – миші хатня (Musmusculus L.) та польова (ApodemusagrariusPall.), полівка звичайна (MicrotusarvalisPall.), пацюк сірий (RattusnorvegicusBerktnhout), їжак звичайний (Erinaceuseiiropaeus L.), кріт звичайний (Talpaeuropaea L.), вухань (Plecotusaiiritus L.), соні горішникова(Muscardinusavellanarius L.) та вовчок_сірий (Grisgris L.), заєць-русак (LepuseuropaeusPall.), ласка (Mustelanivalis L.), тхір лісовий (Mustelaputorius L.), куниця кам'яна (Martesfoina (Erxleben));

із птахів – куріпка сіра (P. perdix L.), лелека білий (C. ciconia L.), голуб сизий (ColumbaliviaGm.), горлиця кільчаста (StreptopeliadecaoctoFriv.), сич хатній (AthenenoctuaScop.), сова сіра (Strixaluco L.), серпокрилець чорний (A. apus L.), жайворонок польовий (Alaudaarvensis L.), плиска біла (Motacillaalba L.), ластівки сільська (Hirundorustica L.) та міська (Delichonurbica L.), соловейко східний (Luscinialuscmia L.), горихвістка чорна (PhoenicurusochrurosGm.), дрозди чорний (Turdusmerula L.) та співочий (TurdusphilomelosBrehm.), славки салова(SylviaborinBodd.) та чорноголова (S.atricapilla L.), в‘юрок канарковий (Serinuscanaria L.), зеленяк (Ch. chloris L.), щиглик (C. carduelis L.), коноплянка, горобці хатній (Passerdomesticus L.) та польовий (P. montanus L.), шпак звичайний (Sturnusvulgaris L.), сорока, грак (Corvusfrugilegus L.), галка (C. monedula L.) та інші.

Опис фації

Адреса точки Пд.-Сх. Підніжжя дюни, правої сторони болота за 1км на південь від озера Світязь, та за 1.1 км на пд.сх від посту на затоці Бужня

Абсолютна (відносна) висота169м; вище від рівня річок на 1 м

Площа 400-450 м2

Експозиція ділянки нахил ділянки на пд.- сх. крутизна схилу2,50

Форма і частина схилу хвиляста слабопохилена низовина, нижняя частина схилу

Рельєф і мікрорельєф (морфометричні показники) слабо хвилястий

Положення поверхня першої надзаплавної тераси, що злегка підвищується точки на елементі рельєфу висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної часто коливання не перевищують 2 метрів

Материнська порода еолові відклади

Грунт дерново-слабопідзолистий піщаний на еолових відкладах

Ступінь змиття (намиття) ґрунтів немає

Тип і ступінь зволоження атмосферний нормальний

Глибина залягання ґрунтових вод 1-2 м

Типи рослинності сфагнові мохи, чорниця

Деревостан: загальний склад сосна;

 

 

Таблиця 5

Характеристика стану деревостану досліджуваної території

 

 

№ п/п Назва деревної породи Ярус Висота,м Діаметр, см Вік Клас бонітету
Сосна 30-40 30-35 40-60 ІІІ,ІV
Дуб звичайний 2-3 До 10 5-7 І-ІІ
Береза пухнаста 2-3 10-15 6-8 І-ІІ
горобина 1,5-2 5-7 4-5 І

Тип лісорослих умов

Природне відновлення немає

Підріст: загальний склад немає; зімкнутість (в балах) немає

Підлісок (чагарники): зімкнутість (в балах) немає

Чагарниковий ярус: проективне вкриття (%) немає

Моховий покрив: проективне вкриття (%) 80-90%

Таблиця 6

Характеристика стану мохового покриву досліджуваної території

№ п/п Назва рослини Рясність Висота, м Розподіл  
Сфагновий мох Cop1 0,05-0,1 Південно-східна частина фації  
Оленячий мох Sol 0,07-0,13 Північна частина фації  
Чорниця cop2 Ц1 10-20  

 

Трав’яний покрив: проективне вкриття (%) немає

Середня висота травостою (см) немає

Культурна рослинність та її стан (для ріллі)

Засміченість Бур’яни

Таблиця 7

Опис ґрунтового розрізу

Індекс горизонту Глибина, см Опис горизонтів: колір, вологість, мох. склад, структура, щільність, новоутворення і включення(% вмісту уламків і щебеню), перехід
HЕ   4-12   Гумусо-сильноелювіальний горизонт сірий або темно-сірий, не міцної порохувато-грудкової структури, збагачений присипкою SiO2, слабо ущільнений, перехід різкий
I 18-60   Ілювіальний горизонт бурий грубо-горіхуватої структури, до низу переходить у призматичну, ущільнений, перехід поступовий
P Більше 81 Світло-голубий, мокруватий, представлений мокруватим дуже дрібним піском, який утворений еоловими відкладами

 

 

Горизонт і глибина взяття зразківHE:4-12 см; I: 18-60 см; P: ,більше 80см.

Використання комплексу територія стаціонарної рекреації

Назва природного комплексу відносно піднесена слабо хвиляста ділянка водно- льодовикових низовин з сосняками зелено-моховими на дерново-слабопідзолистих піщаних ґрунтах на еолових відкладах

До складу якого урочища входить і роль даної фації в ньому домінуюча фаціяслабохвилястого піднесеного урочища

Основні фізико-географічні процеси затоплення понижених ділянок між дюнами, виснаження вершин дюн.

Примітки

 

 


ЗВІТ

Про навчальну професійно орієнтовану і віддалену практику по Шацькому національному природному парку

 

Виконали студенти 22 групи

денної форми навчання

Бригадир: Басовець А.

Склад бригади: Корнелюк С.

Каленюк О.

Кісільова І.

Сидорчук О.

Штинь С.

Керівник практики:

ст. викл. Полянський С.В.

 

 

Луцьк – 2013

 

План

ВСТУП…………………………………………………………………………3

Розділ І. Фізико-географічна характеристика Шацького Національного Природного Парку

1.Загальний орогідрографічний план……………………………………... 5

Геологічна будова. Четвертинні відклади

Рельєф

2.Гідрокліматичні компоненти………………………………………………

Клімат

Поверхневі води

3. Грунтово-рослиний покрив і тваринний світ (біогенні компоненти)…….

Рослинний і тваринний світ

Ландшафти. Дослідження ділянок

Розділ ІІ. Ландшафтна характеристика ШНПП

Фізико-географічний опис досліджуваних фацій……………………………

Типи лісу в межах екологічної стежки «Світязянка»………………………..

ВИСНОВОКИ…………………………………………………………………..

 

ВСТУП

Пізнання природних ландшафтів як динамічної системи, їх структури та просторової диференціації є завданням ландшафтної, фізико-географічної практики.

В системі фізико-географічної освіти особливе місце належить навчально-польовим практикам, які є однією із складових навчального процесу пр. підготовці географів.

В період проходження навчально-польової практики з ландшафтознавства студенти можуть застосовувати отримані знання під час навчального процес. Крім того студенти можуть спостерігати за географічними явищами та процесами у природі, розвивати географічні мислення, виявляти. аналізувати взаємозв’язки між компонентами ландшафту.

Місцем проведення навчальної польової практики є Шацький національний природний парк.

Матеріали та обладнання: топографічні карти Шацького національного природного парку масштабами 1:25000 і 1:60000, рулетка для вимірювання шарів ґрунту, лопата. визначник вищих судинних рослин.

Об’єктом дослідження навчальної практики є Шацький національний природний парк.

Предметом дослідження є особливості функціонування та структура природних ландшафтів Шацького національного природного парку.

Основними завданнями навчально-польової практики є:

· дослідити особливості природокористування у Шацькому національному природному парку;

· визначити фації в межах окремих ландшафтних місцевостях;

· дослідити типи лісу на екологічній стежці ,,Лісова пісня ” Шацького національного природного парку;

· навчитись визначати типи ґрунтів у польових умовах.

Звіт складений із вступу, двох розділів, висновків та гербарію.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.160.86 (0.013 с.)