Розділ І. Фізико-географічна характеристика Шацького Національного Природного Парку



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ І. Фізико-географічна характеристика Шацького Національного Природного Парку



 

Геологічна будова. Четвертинні відклади. Рельєф

 

Територія парку знаходиться на заході одного з найкрупніших болотно-озерно-лісових комплексів у Європі - регіону Полісся, яке поширене на півночі України, півдні Білорусі та, частково у Польщі та Російській Федерації.

За схемою фізико-географічного районування територія парку відноситься до області Волинського Полісся Поліської провінції Зони мішаних лісів південного заходу Східно-Європейської рівнини. Тут проходить головний Європейський вододіл, який розділяє басейни річок Прип'яті і Західного Бугу.

Територія парку включає, переважно, типові для Західного Полісся екосистеми: озерні, лісові, болотні та лучні. Чорницево-зеленомошні соснові ліси є тут найбільш характерним типом лісів. Луки та водні екосистеми зустрічаються переважно поблизу рік та озер.

Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. В пониззях між озерами знаходяться евтрофні та мезотрофні осокові болота. Тут представлені також рідкісні для Полісся оліготрофні болота.

Територія ШНПП, займаючи межиріччя Західного Бугу і Прип’яті, простягається на 32 км у субмеридіональному і на 36 км у субширотному напрямах.

Повсюдно ґрунтоутворення відбувалося на неоплейстоценових та голоценових відкладах антропогенового періоду.

Рельєф суходолів сформований моренними флювіогляціальними та озерно-льодовиковими відкладами дніпровського зледеніння середнього неоплейстоцену, що ускладнені верхньонеоплейстоценовими і голоценовими еоловими дюнами. В межах річкової долини Західного Бугу суходільні ділянки утворені відкладами першої надзаплавної тераси верхнього неоплейстоцену.

Заболочені ділянки території ШНПП сформовані озерно-льодовиковими відкладами дніпровського зледеніння.

Моренні відклади. Власне льодовикові відклади утворені двома типами морен: основною (донною) і кінцевою (насипною). У сучасному рельєфі – це ледь помітне підняття, закартованеяк моренний острів з абсолютною позначкою поверхні 173,0 м.

Не тільки в межах ШНПП, а й на всій території, охопленій дніпровським зледенінням, ніким ще не було закартовано темно-коричневі валунні суглинки, що є підставою для виділення окремого Шацького типу морени. Ці відклади за текстурними особливостями та мінеральним складом збігаються з мореною Чорнобильсько-Чистогалівської зони (обрив берега на р. Прип’ять).

Флювіогляціальні відклади регресивної стадії дніпровського льодовика fsPIIdn. Флювіогляціальні утворення дніпровського пізньольодовиків’я мають повсюдне поширення в межах ШНПП, за винятьком острівних піднятьверхньокрейдового рельєфу на ділянці Ростань і в межах смт Шацьк. Вониутворюють обширнізандрові поля різнозернистих пісків із поодинокими включеннями уламків кременю і гранітів.

У межах кінцево-моренних морфоскульптур флювіогляціальні відклади виповнюють вузькі улоговини стоку талих льодовикових вод.

Потужність зандрових пісків залежно від рельєфу крейдового ложа змінюється від 5 до 10 м.

Своєрідними з генетичного погляду є флювіогляціальні утворення озів. На території ШНПП озові гряди радіального типу утворилися у процесі інтенсивного танення мертвого льоду та винесення дрібнозернистого матеріалу з льодовикового масиву одним тріщинним руслом ріки, що протікала під льодом.

Три невеликі озові центри закартовані на віддалі 1,0 км на південь від оз. Світязь, біля с. Підманове, а також на ділянці між смт Шацьк – с.Мельники. Просторово вони витягнуті в напрямку просування льодовика.

Після льодовикова трансформація озових форм спричинена еоловими відкладами.

Флювіогляціальні відклади камів дніпровського льодовика. Ками як льодовикові акумулятивні горбисті форми рельєфу сформувалися біля внутрішнього краю льодовика у процесі його дегляціаціїі перемивання моренного матеріалу в останцях мертвого льоду. В межах ШНПП ми вивчали кам, розміщений північно-східніше с. Кам’янка, який тяжіє до Ростаньської кінцево-моренної гряди, а також на північному березі оз. Люцимер, що на околиці смт Шацьк. Обидві камові форми у сучасному рельєфі мають однакову висоту – 5 м і овальну форму пагорба з крутими схилами. У районі с. Кам’янка кам із дистального боку оперезаний улоговиною стоку флювіогляціальних вод, у центральній частині якої зараз протікає струмок, що впадає в оз. Луки. Кам на східній околиці Шацька розміщений у безстічній котловині, що омивається водами оз. Люцимер.

У геологічному розрізі камів домінують невідсортовані піски з гравієм, інколи супіски з горизонтальною або косою шаруватістю, типовою для утворень озерного типу.

Озерно-льодовикові відклади є обов’язковим компонентом у комплексі льодовикових утворень.

Вони формуються у період рівноваги краю льодовика у підгачуваних водоймах. У межах ШНПП озерно-льодовикові утворення поширені південніше смт Шацьк – с.Підманове. Залягають вони на флювіогляціальних підморенних пісках, охоплюючи моренні форми. Озерно-льодовиковими відкладами утворений розріз південного берега оз. Світязь. П’ятиметрова товща супісків світло-сірого кольору за палінологічними визначеннями у своєму складі утримує лише пилок сосни, що засвідчує холодні умови осадонагромадження. Потужність озерно-льодовикових відкладів незначна і коливається в межах 2–5 м.

Алювіальні відклади надзаплавної тераси Західного Бугу сформовані відсортованими пісками різного гранулометричного складу із загальною потужністю до 15,0 м.

Описані неоплейстоценові відклади повсюдно перекриваються голоценовими утвореннями. На суходолах – це елювіально-делювіальні відклади, а в межах заболочених понижень рельєфу – захороненізаторфовані ґрунти.

Сучасний ґрунтовий покрив ШНПП та Полісся загалом потребує поглибленого вивчення щодо міграції породотвірних хімічних елементів та сполук, що визначають його хімічний склад і вміст гумусу.

 

 

Гідрокліматичні компоненти

Клімат

Клімат тут помірноконтинентальний, вологий, з м'якою зимою, нестійкими морозами, значними опадами, не спекотним літом. Зима з частими відлигами, невеликою кількістю опадів. Переважають західні вітри, що пом'якшують температурний режим території. В цілому клімат парку сприятливий для розвитку різноманітних видів рекреації. Особливості геолого-геоморфологічної будови та кліматичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослинності парку. Сучасний його рослинний покрив відзначається мозаїчністю та різноманітністю: ліси займають 27472,8 га (56,1 % території парку), болота — 1344,3 га (2,7 %), водойми (озера, ставки, канали) — 6932,5 га (14,1 %). Решта площі зайнята під сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами, садибами, дорогами тощо.

Поверхневі води

Усього в сучасних межах парку є 23 озера загальною площею 6338,9 га. Вони є характерними представниками поліських озер, розміщених в пониженнях, які утворились внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків.

За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Йогоплоща становить 2622,0 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина - 58,4 м, середня глибина - 6,9 м. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимер (430,0 га, Острів'янське (255,0 га), Пісочне (187,0 га). Найменшим є озеро Навраття, площа якого становить 1,9 га, довжина 175 м, ширина 150 м, максимальна глибина - 2,0 м, середня глибина 1,0 м.

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип'ять. Озера відділяються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття.

За генезисом більшість озер мають флювіогляціальне походження. Найбільші ж озера (Світязь, Пулемецьке, Пісочне) пов'язують із процесами карстоутворення. Рівень води в озерах карстового типу в цілому стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів. Частина водойм розташована серед заболочених масивів і поповнюється лише за рахунок атмосферних опадів та ґрунтових вод. Заплава р. Прип'ять у межах парку має ширину до 1,5 км, дві її надзаплавні тераси поступово переходять в озерну рівнину Західного Бугу.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.170.169 (0.007 с.)