Підходи до формування стратегії конкуренції підприємства

Конкурентнастратегія є частиноюстратегічногомаркетингу;вонавизначаєдіяльністьпідприємства, спрямовану на підвищенняйогорівняконкурентоспроможності. Інтенсивністьконкуренціїзростає в міру того, як зростаєкількістьдіючих на ринку підприємств, а. їхнірозміри і ринковіможливостістаютьприблизнооднаковими.Загостренняконкуренціїпризводить до того, щослабкіабонеефективнопрацюючіпідприємствазмушенівийти з ринку. Кількістьконкуруючихпідприємствзменшується, а їх сила зростає.

Конкуренціяпосилюється, коли ринковіумовизмушуютьконкурентіввикористатизниженняцінабоіншізасоби, щостимулюють маркетинг для збільшенняобсягу продаж, а також коли витрати на вихідізгалузіперевищуютьвитрати, необхідні для продовженняконкуренції. Базовастратегіяконкуренції, щопредставляє собою основу конкурентноїповедінкипідприємства на ринку і описує схему забезпеченняпереваг над конкурентами, є центральним моментом у стратегічноїорієнтаціїпідприємства.

Перш ніжприступити до виборубазовоїстратегіїконкуренціїнеобхідно:*дослідитиринок і вибрати той який буде перспективним. Усіуспішні і перспективні ринки маютьвисоківхіднібар'єри, протекції з боку держави, невибагливихспоживачів, дешеву систему постачання і найменше число альтернативнихгалузей, здатнихїхзамінити. Бізнес з новітнімитехнологіями і високоюефективністюнайбільшепіддається атакам конкурентів, ймовірністьбанкрутства на таких ринках дуже велика.

Для багатьох невеликих підприємствсенсконкуренціїзводиться до того щоб бути схожим на своїхбільшпотужнихконкурентів. Недостатньоувагиприділяється і визначенням початку та закінченняперіодувикористаннярозробленоїстратегіїконкуренції. Загальнатенденціяскороченняжиттєвого циклу товару, збільшеннякількостітоварів,використовуютьтехнологічнірішенняшвидкозмінюютьодне одного, змінадемографічних характеристик ринку, політичноїситуації в країніііншідинамічнічинникиускладнюютьправильнийвибір початку впровадженняновоїстратегіїконкуренції та періодуїївикористання на ринку.

Аналіз продуктивності праці на підприємстві

Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість). На практиці продуктивність праці, зазвичай, визначається як виробництво продукції в розрахунку на одного працівника основної діяльності.

Зростання продуктивності праці, за інших рівних умов, сприяє покращенню всіх техніко-економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

Продуктивність праці вимірюється у:

— натуральних вимірниках — використовується для підприємств з однорідною продукцією, тобто там, де виробляється один вид продукції або близьких за споживчою вартістю різнойменних видів продукції;

— трудових вимірниках — використовується для оцінки трудомісткості окремих видів продукції;

— вартісних — найпоширеніші, придатні для оцінки продуктивності праці на будь-якому підприємстві.

Іноваційний менеджмент

Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення

у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, технологічного

процесу, що використовується у практичній діяльності.

Інноваційний менеджмент – підсистема менеджменту, метою якої є управ-

ління інноваційними процесами на підприємстві.

Залучення інновацій у практику роботи підприємства чи їх створення власними

силами здійснюється у межах інноваційного менеджменту.

Система менеджменту організацій, що використовують підприємницький,

інноваційний підхід до свого функціонування і розвитку, покликана вирішувати

низку завдань, інколи суперечливих і навіть взаємовиключних:

- постійне оновлення асортименту продукції та послуг;

- оновлення і створення нових виробничих систем;

- підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності передусім через під-

вищення продуктивності праці персоналу і зниження всіх витрат;

- розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство на основі

концентрації зусиль і ресурсів на найперспективніших напрямах розвитку техніки;

- підпорядкування діяльності всіх підрозділів виробничих систем режиму склад-

ного відтворювального конвейеру нововведень. Інноватор – особа, яка ініціює процес впровадження інновації і бере на себе

відповідальність за його реалізацію.

Суб’єкти інноваційної діяльності – фізичні або юридичні особи, які провадять

інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності вкладають

власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність підприємства спрямована на створення і залучення

із зовнішнього середовища таких інновацій, які б сприяли підвищенню його кон-

курентоспроможності, зміцненню ринкових позицій, забезпечували б перспективу

розвитку.

 

Менеджмент інфраструктури

Інфраструктура комплекс взаємозалежних, обслуговуючих структур, складових і/або які забезпечують основу вирішення проблеми (завдання).

Інфраструктура менеджменту (структура системи менеджменту) – це сукупність наукових підходів, принципів, і методів, і навіть цільової, які забезпечують, керованої і керуючій підсистем.

Інфраструктура менеджменту (структура системи менеджменту):

· підвищення якості товарів, що випускаються і виконуваних послуг;

· ресурсозбереження;

· розширення ринку збуту та підвищення якості сервісу товару на конкретному ринку;

· організаційно-технічний розвиток виробництва;

· соціальний розвиток колективу та охорона навколишнього середовища;

· методичне забезпечення;

· ресурсне забезпечення;

· інформаційне забезпечення;

· правове забезпечення;

· стратегічний маркетинг;

· організаційно-технологічна підготовка виробництва;

· виробництво;

· тактичний маркетинг;

· сервіс випущених товарів;

· управління персоналом;

· розробка управлінського рішення;

· оперативне управління реалізацією рішення.

 

Фінансовий менеджмент

Фінансовий менеджмент- система знань про фінансові відносини в господарському процесі,фін.механізм виконує фін.менеджер він відає кошти і забовязаний стежити за тим щоб не розтрачувалися кошти.

Функції фін.менедж.:

1.функції фін.менеджменту як керуючої системи

2.функції фін.менеджм.як спеціальної галузі управління підприємством.

Методи фін.менеджм:

1.управління зовнішніми фінансами(складається з управління оборотними активами та залученням коротко та довгострокових зовнішніх джерел фінансування.

2.Внутрішнє виробництво облік і контроль(це склад і аналіз фін.звітності,оцінка поточного стану підприємства та перспективи планування,збирання і оброблення даних бухг.обліку для управління фінансами.

 

Міжнародний менеджмент

Міжнародний менеджмент — процес застосування управлінських концепцій та інструментів у багатокультурному середовищі та отриманні завдяки цьому найкращих результатів у досягненні свої мети, додаткових переваг і заощадження часу.

Основними елементами Міжнародного менеджменту є:

· менеджери, які виконують управл рішення і функції стосовно планування, організації, укомплектування штатів, контролю і керівництва;

· Міжнародний менеджмент існує в будь-яких організаціях

· Міжнародний менеджмент застосовують на всіх організаційних рівнях

· Мета міжнародних менеджерів, як і менеджерів взагалі створювати додаткову вартість або отримувати прибуток

· міжнародні менеджери стурбовані продуктивністю, тобто досягнення їх цілей повинно бути раціональним і економічним.

Виділяють 7 основних ролей міжнародного менеджера:

· як організатор стратегічного пошуку можливостей фірми на зовнішньому ринку

· як стратегічний мотиватор

· як ефективний організатор і керівник інтернаціонального проекту в інтернаціональному колективі

· як дипломат

· як громадський діяч

· як стратегічний оптимізатор міжнародного бізнесу

· як ефективний комунікатор

Природа міжнародного менеджменту має дві основні складові:

функції і концепції загального менеджменту — базова складова;

національні моделі менеджменту материнських країн, в яких були засновані ті чи інші міжнародні корпорації — культурологічна складова.