Концепція методичної підготовки майбутніх вчителів інформатики

Враховуючи сучасний рівень інформатизації навчального процесу, вчитель інформатики виступає в школі як:

• вчитель предметник;

• розробник педагогічних програмних засобів і консультант із їх застосування при навчанні інших предметів;

• організатор впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчальний процес школи;

університетах, і їх зміст визначається інваріантною компонентою

кваліфікаційної характеристики вчителя.

Спеціальна підготовка вчителя інформатики повинна забезпечити знання, вміння і навички, що стосуються поняття інформації та інформаційних процесів, основ алгоритмізації та програмування, апаратного і програмного забезпечення, шкільного курсу та телекомунікацій.

З урахуванням сказаного до основних розділів фундаментальної підготовки в галузі інформатики для майбутніх вчителів інформатики слід віднести: алгоритми, введення в програмування, структури даних, технологія розробки програмного забезпечення, архітектура ЕОМ, парадигми програмування (функціональне, продукційне, хорновське, об'єктно-орієнтоване), комп'ютерна графіка, побудова компіляторів, операційні системи, бази даних, інформаційний пошук, штучний інтелект, аналіз і моделювання систем, дискретна математика, теоретичне програмування.

Згідно з теорією неперервної освіти методична підготовка у вищому педагогічному навчальному закладі розглядається як прикладна професійна складова системи професійної педагогічної освіти. Термін підготовка в тлумачному словнику СІ.Ожегова і Н.Ю.Шведової трактується як навчання, формування необхідних знань для чого-небудь і як запас знань, отриманий ким-небудь [214, С.550]. Іншими словами, підготовка - процес {результат навчання.

Методична підготовка покликана дати можливість майбутньому вчителеві оволодіти методикою навчання інформатики та методикою ефективного використання в навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій.

Курс методики навчання інформатики є одним з ведучих курсів професійної підготовки майбутнього вчителя інформатики, основна мета навчання якого полягає у формуванні методичної культури майбутнього вчителя інформатики.

Під методичною культурою вчителя інформатики будемо розуміти рівень сформованості і розвитку діяльності вчителя, яка базується на сформованості загальних і конкретних методичних вмінь, що спираються на знання і навички, надбані при вивченні інформатики, філософії, педагогіки, психології, методики навчання математики (фізики), інформатики, і пов'язані з навчанням інформатики в системі освіти.

Для досягнення поставленої мети, (формування методичної культури вчителя інформатики) необхідно вирішити такі завдання:

• розкрити значення інформатики в загальній і професійній освіті, психолого-педагогічні аспекти засвоєння предмета, зв'язок шкільного курсу інформатики з інформатикою як наукою і найважливішими галузями її застосування за умов реалізації ідей сучасної парадигми освіти і завдань неперервної освіти;

• розкрити значення інформаційної культури в загальній і професійній освіті людини, вплив засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на науково-технічній і соціально-економічний розвиток суспільства, з'ясувати психолого-педагогічні аспекти засвоєння предмета, взаємозв'язки шкільного курсу інформатики з іншими навчальними предметами, науково-технічними досягненнями в галузях різних наук, зокрема інформатики;

• показати практичну значимість методів і засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, можливості їх застосування до розв'язування найрізноманітніших гуманітарних, технічних і наукових проблем;

• забезпечити ґрунтовне вивчення студентами змісту державного освітнього стандарту, шкільних програм, підручників, навчальних і методичних посібників з інформатики, розуміння закладених у них методичних ідей:

• орієнтувати студентів у можливостях навчання інформатики для різних вікових груп учнів для того, щоб майбутні вчителі розуміли, як повинен змінюватися зміст і методика навчання, і могли застосовувати ці знання в практичній роботі;

• виховати у майбутніх учителів творчий підхід до розв'язування проблем навчання інформатики, формувати уміння і навички для самостійного аналізу процесу навчання, дослідження методичних проблем і психолого-педагогічних ситуацій;

• розвинути здатність і відчуття необхідності до постійної самоосвітні самовдосконалення, наукового пошуку шляхів удосконалення процесу навчання інформатики;

• створити сприятливі умови для розвитку прагнення до наукового пошуку шляхів удосконалювання своєї роботи, формування елементів інформаційної культури учнів, активізації їх пізнавальної діяльності, творчої активності, самостійного дослідницького характеру пошуку нових знань. З цією точки зору важливого значення набуває організація самостійної роботи студентів, їх участь у науково-дослідній роботі кафедр, самостійні дослідження у вигляді рефератів, курсових і дипломних робіт, участь у проектній діяльності, госпдоговірних науково-дослідних роботах, пропаганда серед населення сучасних засобів і методів збирання, зберігання, опрацювання, передавання, подання, використання інформації, роз'яснення їх впливу на розвиток інформаційного суспільства;

• сформувати підхід до профільної і рівневої диференціації навчання, що висуває нові вимоги до навчання інформатики:

• підготувати вчителя до організації різних форм позакласної роботи, в тому числі підготовки і проведення олімпіад, участі в телекомунікаційних проектах;

• сформувати вміння щодо аналізу шкільного курсу інформатики та методики його навчання;

• надати знання і сформувати вміння, пов'язані з процесом проектування та побудови навчального предмета в середніх загальноосвітніх закладах освіти;

• забезпечити знання та вміння майбутніх вчителів щодо тематичного планування; розроблення методики проведення уроків різних типів; використання в освітніх цілях послуг глобальної мережі Інтернет; оцінювання результатів навчання з інформатики за умов 12-бальної системи оцінювання; добору, аналізу та навчання профільних курсів інформатики відповідно до навчальних завдань конкретного навчального закладу освіти.

При доборі змісту курсу методики навчання інформатики слід виходити з наступного:

1. Викладач в процесі навчання курсу методики навчання інформатики може сконструювати власну концепцію шкільного курсу інформатики, яка включає визначення цілей курсу, добір змісту та засобів навчання, які є в наявності, а потім детально зупинитися на тому, в яких формах і за допомогою яких методів навчання ця концепція може бути реалізована. Зрозуміло, що такий курс повинен будуватися в рамках вимог державного освітнього стандарту.

2. Викладач може обрати ту або іншу існуючу концепцію шкільного курсу інформатики та методики його навчання.

3. У курсі методики навчання інформатики можна спробувати досить повно описати переваги і недоліки існуючих концепцій шкільної інформатики, з тим щоб згодом майбутній вчитель міг самостійно відшукати найкращі шляхи вирішення проблем, шо виникають при навчанні інформатики в школі.

Кожний із зазначених шляхів має право на існування в реальній освітній практиці, що в свою чергу означає, що методична підготовка вчителя інформатики повинна враховувати необхідність формування у студентів знань і вмінь, необхідних для реалізації кожного напряму. На основі загальної концепції вдосконалення підготовки вчителя можна сформулювати такі основні напрями вдосконалення структури і змісту методичної підготовки вчителів інформатики:

• орієнтація в створенні програм методичної підготовки викладача на науково обґрунтовану модель педагогічної діяльності вчителя інформатики;

• обґрунтована зміна «питомої ваги» окремих компонентів структури професійної підготовки вчителя інформатики в напрямі посилення методичної підготовки;

• модернізація програм методичної підготовки відповідно до вимог більш адекватного відображення в їх змісті сучасних тенденцій розвитку методичної системи навчання інформатики в школі, задач інформатизації освіти загалом;

• розвиток і доповнення змісту окремих тем програми «Методика навчання інформатики» елементами методичної системи навчання, які практично не відображені в діючих програмах цього курсу;

• неперервність системи навчання фахівця, підвищення ролі самоосвіти, що особливо актуально для вчителів інформатики у зв'язку з великим динамізмом зміни змісту предмета інформатики в школі, постійним розширенням сфери застосування комп'ютерів та засобів інформаційно-комунікаційних технологій в освіті;

• забезпечення гнучкості системи підготовка, тобто, забезпечення диференціації і варіативності навчання залежно від різних чинників, максимально можливої орієнтації на індивідуальні здібності студентів;

• відкритість системи для впровадження з одного боку нових педагогічних технологій і з іншого вдосконалення існуючих модулів навчання.

Вивчення курсу "Використання обчислювальної техніки в навчальному процесі" має на меті виявити всі можливі напрями використання комп'ютера в школі: як предмета вивчення, як ефективного засобу навчання, як інструмента організації і контролю навчально-виховного процесу, як знаряддя автоматизації управлінських функцій

Вивчення можливостей використання інформаційно-комунікаційних технологій в контексті професійної діяльності припускає більш міцне закріплення одержуваних знань, оскільки навчальна інформація з інформаційно-комунікаційних технологій постійно "приміряється до дії", до конкретних потреб майбутньої роботи і припускає: оволодіння методологією створення різних програмних засобів і методиками їх практичного використання, тобто:

а) знання теоретичних основ будови програмних засобів: від найпростіших навчальних програм до інтелектуальних навчальних систем (систем, що базуються на знаннях);

б) вміння створити за методикою, якої навчився, власну технологію програмних засобів, а також уміння використовувати готовий програмний засіб на практиці;

в) уміння провести аналіз програмного засобу на дидактичну корисність, на відповідність навчальним цілям і обраним методам класичного навчання;

г) уміння адаптувати програмний засіб до реальних потреб навчального процесу конкретного учня (чи їх групи);

д) уміння спроектувати з кількох програмних засобів дидактично гнучкий, педагогічно коректний, ефективний урок, придатний для підвищення пізнавальної активності учнів, забезпечення високої якості засвоєння навчального матеріалу.